Житомирський апеляційний суд
Справа №288/865/21 Головуючий у 1-й інст. Миколайчук П. В.
Категорія 82 Доповідач Галацевич О. М.
02 лютого 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Галацевич О.М.,
суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз»,
на додаткове рішення Брусилівського районного суду Житомирської області, ухвалене 05 листопада 2021 року суддею Миколайчуком П.В. у смт. Брусилові,
у справі №288/865/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» про захист прав споживача послуг з постачання газу шляхом визнання неправомірними та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення,
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» (далі - Товариство) в якому, з урахуванням уточненої заяви від 10.06.2021, просила визнати неправомірним та скасувати рішення комісії Товариства, оформлене протоколом №78 від 21 квітня 2021 року з розгляду акту про порушення від 23 березня 2021 року №ЖЖ-2.1.-306. У позовній заяві зазначала, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу очікує понести в розмірі 5000 грн.
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 30 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення комісії АТ «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз», оформлене протоколом №78 від 21 квітня 2021 року з розгляду акту про порушення №ЖЖ-2.1.-306 від 23 березня 2021 року. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 908 грн судового збору.
05 жовтня 2021 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся в суд із клопотанням від 01 жовтня 2021 року про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Товариства на користь ОСОБА_1 6900 грн витрат на професійну правничу допомоги, до якого долучив докази понесених позивачем таких витрат.
Додатковим рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 05 листопада 2021 року клопотання ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
В апеляційній скарзі представник Товариства, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
На його думку, судом не було взято до уваги ту обставину, що від позивача до суду до завершення судових дебатів не надходило будь-яких заяв відповідно до вимог, передбачених ч.8 ст.141 ЦПК України. У день оголошення судом рішення, матеріали справи також не містили доказів витрат на правничу допомогу. Лише після оголошення рішення у даній справі ОСОБА_1 подала клопотання від 01 жовтня 2021 року про долучення таких і судом було їх отримано 05 жовтня 2021 року.
Крім того, умови договору №12/05-21 від 12 травня 2021 року, додаткова угода до договору про надання правової допомоги та акт приймання-передачі наданих послуг не містять номеру справи, по якій надавалися послуги, порядок прийняття послуг, строки оплати послуг, рахунок, на який клієнт мав оплатити такі послуги.
Також зазначив, що позовні заяви підписані власноруч позивачем, а до клопотання про стягнення витрат на правову допомогу не надано доказів (чек, копія опису тощо), що саме адвокатом було підготовлено і подано такі позовні заяви.
Окрім того, як зауважив Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №522/17845/15-ц адвокатський гонорар є однією із умов, яка визначається сторонами договору про надання правової допомоги, а тому відсутність у договорі розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає підстав вважати, що сторони при укладенні договору про надання правової допомоги погодили розмір адвокатського гонорару. Однак, позивачем суду не надано належних та допустимих доказів, а саме розрахунку, на підтвердження обсягу виконаної адвокатом роботи.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, враховуючи наступне.
Згідно п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.
Відповідно до положень частини першої та третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст.137 ЦПК України також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч.6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою надано суду докази понесення у даній справі витрат на професійну правничу допомогу адвоката Яковенка А.В. в розмірі 6900 грн. Проте, суд зауважив, що в позові як першій заяві по суті справи (а.с.6, 37) позивачкою було зазначено про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу саме в розмірі 5000 грн, хоча на той час вже було укладено Договір з адвокатом та Додаткову угоду від 12.05.2021 з обумовленим фіксованим розміром витрат на правничу допомогу в розмірі 6900 грн, тобто позивачка мала б передбачити такі витрати в розмірі 6900 грн вже на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Тому, з урахуванням вимог статей 135, 137, 141 ЦПК України, суд першої інстанції частково задовольнив заяву ОСОБА_2 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , та стягнув з відповідача на користь позивачки витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн, оскільки саме такий орієнтовний розмір витрат був повідомлений ОСОБА_1 у позові та відсутні підстави, передбачені ч.4 ст. 141 ЦПК України для стягнення витрат у більшому розмірі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Так, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 як у першій, так і в уточненій позовній заяві зазначено орієнтовний розмір понесених нею витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
05 жовтня 2021 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , у строки, визначені ч.8 ст.141 ЦПК України, подав клопотання, до якого на підтвердження позивачем витрат на професійну правничу допомогу долучив: договір від 12 травня 2021 року про надання правової допомоги №12/05-21, додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги № 12/05-21 від 12 травня 2021 року та акт про прийняття-передачі наданих послуг від 30 вересня 2021 року, який містить детальний опис послуг, виконаних адвокатом, згідно якого винагорода (гонорар) адвоката становить 6900 гривень. Відповідно квитанції №39183242-1 від 01 жовтня 2021 року, позивачкою сплачено 6900 грн на користь отримувача - «Адвокатського бюро Анатолія Яковенка» як кошти за надання правової допомоги (а.с.162-167 т.1).
Водночас, слід зазначити, що договір про надання правової допомоги №12/05-21 та додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги № 12/05-21 між позивачем та адвокатом Яковенком А.В. було укладено 12 травня 2021 року з обумовленим фіксованим розміром витрат на правничу допомогу в розмірі 6900 грн, тобто, до подання позову (17 травня 2021 року). Отже, позивачка на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку мала б передбачити витрати у зазначеному розмірі.
Відповідно ч. 4 ст. 141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Відповідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5000 грн, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення таких витрат в розмірі 6900 грн.
Також, суд правильно виходив з того, що розмір витрат позивача на правничу допомогу в сумі 5000 гривень відповідає вимогам розумності, співмірності зі складністю справи, її значенням для позивача та обсягу наданих адвокатом у ній послуг. Окрім того, клопотання про зменшення вказаних витрат від відповідача не надходило.
Колегія суддів не погоджується з доводами представника відповідача у апеляційній скарзі щодо недоведеності розміру витрат на правничу допомогу, оскільки така обставина спростовується описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом для надання правничої допомоги, зазначеному в акті від 30 вересня 2021 року. Зокрема, адвокатом Яковенком А.В. проведено вивчення та аналіз матеріалів і документів, наданих Клієнтом, вивчення та аналіз судової практики, роз'яснень і коментарів, складання та подача позовної заяви, фіксована вартість вказаної послуги становить 3000 грн., а також участь у судових засіданнях, фіксована вартість вказаної послуги становить 3900 грн. Загальна вартість послуг адвоката становить 6900 гривень, вказані послуги прийняті позивачкою, про що свідчить її підпис.
Таким чином, позивачкою підтверджено розмір витрат на оплату послуг адвоката під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Враховуючи викладене, витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами, їх розмір визначено з урахуванням засад розумності та складності справи, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення клопотання ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , про стягнення з Товариства на користь ОСОБА_1 судових витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що від позивача до суду до завершення судових дебатів не надходило будь-яких заяв відповідно до вимог, передбачених ч.8 ст.141 ЦПК України, є помилковими та спростовується звукозаписом судового засідання від 30.09.2021, де до закінчення судових дебатів представник позивачки заявив клопотання про розподіл судових витрат та зробив заяву про подання доказів про розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Інші доводи, наведені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, такі доводи були предметом дослідження суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.
Додаткове рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» залишити без задоволення, а додаткове рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 05 листопада 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений 07 лютого 2022 року.