Житомирський апеляційний суд
Справа №278/3091/21 Головуючий у 1-й інст. Татуйко Є. О.
Категорія 84 Доповідач Галацевич О. М.
02 лютого 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Галацевич О.М.,
суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,
з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №278/3091/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Житомирський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), про зняття арешту з майна,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на рішення Житомирського районного суду Житомирської області, ухвалене 15 листопада 2021 року суддею Татуйком Є.О. у м. Житомирі, повний текст рішення складено 15 листопада 2021 року,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд до Житомирського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (далі - Відділ) із позовом, у якому, з урахуванням заяви від 29.09.2021 (а.с.33-37), просив: зняти арешт та заборону на відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження: 3244681, який накладений на підставі постанови б/н Виконавчої служби Житомирського району від 18.08.2000, реєстратор: Третя Житомирська державна нотаріальна контора та виключити відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про арешт майна; зняти арешт та заборону на відчуження вказаного житлового будинку, реєстраційний номер обтяження: 3319245, який накладений на підставі ухвали Житомирського районного суду Житомирської області від 28.07.1999, реєстратор: Перша Житомирська державна нотаріальна контора та виключити відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про арешт майна.
В обґрунтування позову вказав, що згідно договору дарування від 29.08.2000 він є власником зазначеного житлового будинку. Бажаючи здійснити відчуження цього нерухомого майна, дізнався про наявність обтяжень (арешту) на нього відповідно до ухвали Житомирського районного суду Житомирської області від 28.07.1999 та постанови виконавчої служби Житомирського району від 18.08.2000, якими було накладено арешт на майно ОСОБА_2 . Проте, дане майно ніколи не перебувало у власності боржника, а арешт належного йому майна порушує його право на користування та розпорядження цим майном.
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 18.10.2021 замінено первісного відповідача - Відділ належними відповідачами, залучено до справи в якості відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Відділ (а.с.39-41).
Рішенням цього суду від 15 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове - про задоволення його позовних вимог.
Крім доводів, викладених у позовній заяві зауважив, що правильно обрав спосіб захисту порушеного права, оскільки за відсутності матеріалів цивільної справи, у якій постановлено ухвалу про арешт, він не має можливості усунути порушення своїх прав у інший спосіб.
У своїх доводах послався на постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18) та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 (провадження №12-304гс18).
Також до апеляційної скарги долучив клопотання про витребування з Житомирського районного суду Житомирської області цивільної справи №2-411 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, яке ухвалою апеляційного суду від 24.12.2021 задоволено (а.с.62-63, 70).
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші її учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу жилого будинку від 29.08.2000 ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер 1822082500:02:001:1399 за цією ж адресою (а.с.8, 10-12, 13, 15, 17).
Згідно вказаного договору попереднім власником спірного будинку був ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого виконкомом Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області 25 жовтня 1988 року за №37, зареєстрованого в Житомирському обласному державному комунальному підприємстві по технічній інвентаризації 10 листопада 1989 року за реєстром №169.
Крім того, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №276257612 від 23.09.2021 постановою б/н виконавчої служби Житомирського району від 18.08.2000 та ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 28.07.1999 у справі №2-411 накладено арешти на все майно ОСОБА_2 , в тому числі і на спірний житловий будинок. На виконання зазначених рішень 24.05.2006 та 09.06.2006 Третьою та Першою Житомирською державними нотаріальними конторами зареєстровано відповідні обтяження за №3244681 та №3319245 (а.с.17, 18, 19, 20).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просив зняти арешт з належного йому на праві власності житлового будинку АДРЕСА_1 , посилаючись на положення статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» та те, що ОСОБА_2 ніколи не була власником цього майна.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів порушення своїх прав, в тому числі відповідачами, та відсутність встановленого зв'язку між колишнім власником та особою, щодо якої вжито заходи забезпечення позову. Також суд зазначив, що арешт накладено на підставі ухвали суду в іншій цивільній справі, як заходи забезпечення позову, а тому спірне питання має бути вирішено шляхом скасування заходів забезпечення позову або оскарження відповідного судового рішення в апеляційному порядку.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Матеріалами справи підтверджено, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 існував спір про стягнення заборгованості у справі № 2-411, у якій ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 28.07.1999 накладено арешт на все майно ОСОБА_2 (а.с.19).
Згідно з рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 08.09.1999 у справі №2-411 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 з останньої стягнуто 1095,75 грн на відшкодування основного боргу, 50 грн на відшкодування витрат по сплаті держмита (а.с.22-23).
Відповідно до довідки Житомирського районного суду Житомирської області №2-411/1999 від 30.12.2021 справа №2-411 знищена у зв'язку із закінченням строків зберігання (а.с.70, 74).
Матеріали справи не містять відомостей, що ОСОБА_2 була власником спірного житлового будинку на час його арешту судом та виконавчою службою.
За змістом поданої ОСОБА_1 позовної заяви вбачається, що між сторонами немає спору про право власності (користування) майном, на яке накладено арешт і таке право останнього ніким не оспорюється.
Тому, у даному випадку, позивачем обраний правильний спосіб захисту свого порушеного права шляхом подання позову про звільнення належного йому майна з-під арешту, який є обґрунтованим.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Оскільки представник позивача заявив в суді апеляційної інстанції про те, що позивач не ставить питання про відшкодування понесених ним судових витрат, то таке питання судом апеляційної інстанції не вирішується.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 листопада 2021 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Зняти арешт та заборону на відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження: 3244681, який накладений на підставі постанови б/н Виконавчої служби Житомирського району від 18.08.2000, реєстратор: Третя Житомирська державна нотаріальна контора та виключити відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про арешт майна.
Зняти арешт та заборону на відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження: 3319245, який накладений на підставі ухвали Житомирського районного суду Житомирської області від 28.07.1999, реєстратор: Перша Житомирська державна нотаріальна контора та виключити відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про арешт майна.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений 07 лютого 2022 року.