Справа № 158/1800/21 Головуючий у 1 інстанції: Польова М. М.
Провадження № 22-ц/802/88/22 Категорія: 3 Доповідач: Федонюк С. Ю.
27 січня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Осіпука В. В., Шевчук Л. Я.,
з участю:
секретаря судового засідання - Савчук О. В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділення в натурі частки житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 листопада 2021 року,
У липні 2021 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділення в натурі та визнання особистою приватною власністю 51/200 частки житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; залишення в спільній частковій власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до розміру їх часток майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 листопада 2021 року провадження у даній справі закрито.
Не погоджуючись із даною ухвалою суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження її розгляду по суті судом першої інстанції. Вважає оскаржувану ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, посилається на порушення судом норм процесуального права. Вказує, що предмет спору у даній справі не є тотожним предмету спору у справі №158/357/19, оскільки вони не збігаються за матеріально-правовими вимогами та обставинами, якими апелянтом обґрунтовано звернення до суду, а тому не перешкоджає зверненню до суду за вирішенням спору. Покликається, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не взяв до уваги і не надав належної правової оцінки тому, що під час вирішення спору у справі №158/357/19 не була врахована вартість спірного сараю, що є збільшенням позовних вимог і відповідно це є зміна обставин, на яких грунтуються його вимоги у даній справі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4 та залишити в силі ухвалу суду. Вважає, що апелянтом не було наведено обставин, які б свідчили про наявність порушень норм процесуального та матеріального права при постановленні судом першої інстанції ухвали. Зазначає, що з аналізу позовної заяви у даній справі та судових рішень у справі №158/357/19 явно вбачається існування аналогічного спору, який вирішувався судом, та рішення щодо даного спору про недоведення можливості поділу спірного будинковолодіння набрало законної сили, що є підставою для закриття провадження.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Постановляючи ухвалу суду про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у справі № 158/357/19, в якій виник спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, судове рішення апеляційного суду набрало законної сили, тому провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
За положеннями п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
З аналізу п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України випливає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Отже, для застосування вказаної підстави закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову.
Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстави закривати провадження у справі.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Позовному провадженню характерні такі ознаки, як наявність матеріально-правової вимоги, яка випливає із порушеного або оспорюваного права сторони і яка підлягає в силу закону розгляду в певному порядку, встановленому законом; наявність спору про суб'єктивне право; наявність двох сторін із протилежними інтересами, які наділені законом певними правомочностями щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів у суді.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
При визначенні підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права.
Матеріально-правова вимога позивача повинна спиратися на підставу позову. Підставою позову визнають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин.
Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 133/1967/17.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
При вирішенні питання тотожності позовів правове значення мають не ті підстави, якими позивач обґрунтовував позов при зверненні до суду, а підстави, за якими вирішено справу, враховуючи можливість зміни підстав позову за відповідною заявою позивача.
При цьому при заміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який уже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
До такого правового висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 800/442/18.
Судом встановлено, що в лютому 2019 року ОСОБА_4 звертався до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділення в натурі частки житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 24.12.2019 р. у справі №158/357/19 позов ОСОБА_4 було задоволено частково. Виділено в натурі та визнано особистою приватною власністю ОСОБА_3 51/200 частки житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 та залишено в спільній частковій власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до розміру їх часток майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Волинського апеляційного суду від 01.09.2020 р. рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 24.12.2019 р. було скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про виділення в натурі частки житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами та виділення в натурі частки земельної ділянки відмовлено. Постанова Волинського апеляційного суду набрала законної сили 01.09.2020 р., не була оскаржена в касаційному порядку.
Таким чином, вимоги вказаного позову стосуються виділення в натурі та визнання особистою приватною власністю ОСОБА_3 51/200 частки житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що є аналогічними предмету спору у справі № 158/1800/21, а тому предмет даної справи охоплюється предметом спору у вищезазначеній справі.
При цьому ОСОБА_4 посилається на ті самі обставини, що і при зверненні до суду з позовом у лютому 2019 року.
У даній справі № 158/1800/21 та у справі № 158/357/19, в якій судове рішення набрало законної сили, суб'єктний склад, предмет і підстави позову є тотожними.
Разом з тим, позивачем у даній справі не подано інших варіантів щодо виділу в натурі його частки в житловому будинку з господарськими та побутовими спорудами. Він лише заявив клопотання про призначення судом відповідної експертизи. Однак, при розгляді цього ж спору в попередній справі йому було неодноразово роз"яснено судом право на заявлення клопотання про проведення іншої експертизи з питань визначення варіантів виділу в натурі його частки та наслідки неподання таких доказів. Суд також робив перерви у розгляді справи для надання можливості здійснення позивачем ОСОБА_4 роз"ясненого судом права, проте він цим не скористався і відмовився від права на призначення експертизи, вважаючи достатніми подані ним докази.
Таким чином, апеляційним судом враховано, що позивач у справі, що переглядається, фактично мав на меті надати нові докази (висновки експертизи), що не свідчить про те, що цей спір виник у зв'язку з поданням позову з інших підстав, відмінних від підстав, викладених позивачем у іншій, згаданій цивільній справі.
Отже, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Посилання апелянта на те, що суд при постановленні оскаржуваної ухвали неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, спростовуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 листопада 2021 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді