Справа №760/1427/22
2-з/760/161/22
27 січня 2022 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Кушнір С.І.
за участю секретаря Федоренко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
Позивач ОСОБА_1 19.01.2022 р. звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, в якому просить:
Стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аванс в розмірі 1088000,00 грн. сплачений за попереднім договором купівлі-продажу квартири, посвідченим 24.12.2021 приватним нотаріусом КМНО Буглак О.Г. та зареєстрованим в реєстрі №10878;
Стягнути з ОСОБА_2 на свою користь матеріальні збитки в сумі 272000,00 грн. та судові витрати в розмірі 12405,00 грн.
Одночасно з позовною заявою, позивачем ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1734165080000, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , та зоборонити суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо даної квартири.
Подана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що 24.12.2021 між позивачем та відповідачем був укладений попередній договір купівлі-продажу квартири, згідно з умовами якого, відповідач зобов'язався продати позивачу квартиру АДРЕСА_1 за суму в гривні, еквівалентну 120000 доларів США, про що між позивачем та відповідачем до 18 січня 2022 повинен був бути укладений договір купівлі-продажу квартири. Одночасно з укладенням попереднього договору купівлі-продажу позивачем було передано відповідачу в якості завдатку грошові кошти в сумі 1088000 грн., що еквівалентно 40000 доларів США. Факт передачі підтверджується розпискою, складеною власноруч відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В подальшому, в обумовлений з відповідачем час, для підписання основного договору, а саме 18.01.2022 відповідач не з'явився, тобто ним не дотримано умов попереднього договору щодо обов'язку укласти основний договір не пізніше 18.01.2022. В зв'язку з чим, приватним нотаріусом КМНО Буглак О.Г. було видано позивачу свідоцтво, в якому зазначено, що 18.01.2022 о 12.00 ОСОБА_1 знаходився у приміщенні нотаріальної контори, за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 119, оф.17.
Позивач зазначає, що в той же день, 18.01.2022, під пошуку в Інтернеті пропозицій щодо продажу однокімнатних квартир у Солом'янському районі м. Києва, він знайшов на різних спеціалізованих сайтах нерухомості об'яви щодо продажу однокімнатної квартири, яка за своїм розташуванням, технічними характеристиками, внутрішнім ремонтом і оздобленням, повністю ідентична квартирі, яку мав продати відповідач.
Зважаючи на те, що відповідач уникає зустрічей з позивачем , а відтак і укладання основного договору на купівлю-продажу, не повертає авансовий платіж, активно намагається потай від позивача продати квартиру іншим особам, позивач просить забезпечити позов шляхом накладання арешту на дану квартиру.
Не прийняття засобів забезпечення позову в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову, що в результаті призведе до значних матеріальних збитків для позивача.
Пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, яке передбачене п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України - відсутні, оскільки обраний вид забезпечення захищає інтереси відповідача в тій самій мірі, як і позивача.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить заяву задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тобто, однією із причин, в зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача .
При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.
З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом забороною вчиняти певні дії.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Відповідно до постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому, під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі №922/4587/13.
Вирішуючи подану заяву, суд бере до уваги характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів та виходить з висунутих у цій справі позовних вимог.
З метою недопущення спричинення значної шкоди заявнику та порушення принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, а також з урахуванням співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, суд приходить до висновку про необхідність вжиття негайних заходів, направлених на ефективний захист та поновлення порушених/оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся.
Таким чином, враховуючи наявність спору між сторонами, обсяг позовних вимог, враховуючи також вимоги співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами, приймаючи до уваги предмет позову, суд вважає необхідним забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 ,загальною площею 50,5 кв.м., житловою площею 21,6 кв.м , так як за викладених заявником обставин, невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Обраний захід забезпечення позову є співмірним з заявленими позивачем вимогами, а тому заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149-153, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 50,5 кв.м., житловою площею 21,6 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1734165080000, яка належить на праві власності ОСОБА_2 .
Позивач: ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після її постановлення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.
Суддя Кушнір С.І.