28.01.2022 Справа № 756/14770/21
Справа №756/14770/21
Провадження №2/756/1496/22
28 січня 2022 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Тихої О.О.,
за участю секретаря судового засідання Кренджеляк А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати на неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 6 514,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вони з відповідачем з липня 2016 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
24.01.2019 шлюб з відповідачем було розірвано на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20.09.2018, із змінами, внесеними постановою Київського апеляційного суду від 30.11.2018, з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 10.05.2017 і до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до 08.07.2017 та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 08.07.2017. Незважаючи на те, що відповідач сплачує аліменти за рішенням суду, є необхідність у стягненні додаткових витрат на дитину, оскільки донька має хронічне захворювання щитовидної залози, що супроводжується запаленням аутоімунного та інфекційного характеру та може викликати функціональні порушення її роботи. У зв'язку з наявним захворюванням дитина потребує регулярних медичних обстежень, стаціонарного лікування, оздоровленя у санаторно-курортних закладах, прийому дорогих ліків. Крім того, з метою зміцнення загального фізичного розвитку донька відвідує школу танців та гімнастики. Загалом, за період з березня по вересень 2021 року нею, разом з витратами на обстеження та лікування доньки, витрачено 13 029 грн., половину з яких позивач просить стягнути з відповідача на свою користь як додаткові витрати на дитину.
Ухвалою від 20.10.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі, справу призначено до розгляду.
Представник позивача надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений у встановлено у законом порядку. Надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що він за рішенням суду сплачує аліменти на утримання доньки, а тому позивачем не доведено, що витрати, здійснені нею на медичне обстеження доньки, не покриваються за рахунок аліментів. Щодо витрат на школу танців та гімнастики зазначив, що позивач не погоджувала з ним необхідність отримання донькою додаткових послуг загального фізичного розвитку, а відтак має самостійно нести витрати зі сплати вказаних послуг. Також зазначив про те, що на його утриманні знаходиться непрацездатна матір, яка є особою з інвалідністю III групи, що також потребує додаткових витрат на лікування та оздоровлення.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що сторони з 01.07.2016 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24.01.2019, яке набрало законної сили 24.02.2019.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20.09.2018, із змінами, внесеними постановою Київського апеляційного суду від 30.11.2018, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 10.05.2017 і до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до 08.07.2017 та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 08.07.2017.
З консультативного висновку спеціаліста від 18.02.2021 лікаря ОСОБА_4 вбачається, що у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діагностовано хронічний аутоімунний тиреоїдит, гіпертрофічна форма, гіпотериоз та рекомендований тривалий курс лікування.
Вказаному консультативному висновку лікаря передувало проходження ОСОБА_3 17.02.2021 медичного обстеження, за яке позивачем сплачено 810 грн., що підтверджується рахунком № 24760099 від 17.02.2021 та чеком № 7556 від 17.02.2021, долученими до матеріалів справи.
Крім того, позивачем надані бланк замовлення № 641017568 від 25.03.2021 та чек № 6419 від 25.03.2021 на суму 1065 грн. за проходження лабораторного дослідження крові ОСОБА_3 .
Також позивачем надані договір приєднання № 02ОБ про надання послуг від 01.07.2020, укладений між нею та ФОП ОСОБА_5 , та заява-приєднання до Договору про надання послуг від 02.07.2021, на підтвердження відвідування донькою ОСОБА_3 , 2016 року народження, школи-студії танців за програмою «Загальний фізичний розвиток (вік 3-5 років)», а також платіжні доручення та чек про оплату вказаних послуг.
Відповідно до ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р. (яку ратифіковано Україною 27.02.1991 p.), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За змістом ч. 1. ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001p. № 2402-111, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до вимог ст. 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.
Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Статтею 150 СК України серед іншого передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
З частини 2 ст. 141 СК України вбачається, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року визначено, що відповідно до ст. 185 СК України до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Додаткові витрати на утримання дитини мають бути викликані особливими обставинами. У зв'язку із особливими обставинами потрібні значні додаткові витрати, тому розмір додаткових витрат, що стягується, повинен визначатися залежно від дійсно понесених або передбачуваних витрат.
До особливих обставин, з якими законодавець пов'язує стягнення додаткових витрат на дитину, відносяться ті обставини, що пов'язані з розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини.
В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Суд зауважує, що до таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на якусь хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Отже, вирішуючи даний спір, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).
Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні особою, яка пред'явила такий позов (постанови Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №501/5060/15-ц, від 14 січня 2019 року у справі №751/4312/16-ц).
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягнення коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
Частиною 3 ст. 12 і ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З урахуванням наведеного, враховуючи, що позивачем доведена наявність особливих обставин, які вимагали від неї понесення додаткових витрат на лікування дитини, пов'язаних із діагностуванням в останньої хронічного захворювання, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову частково та стягнення з відповідача додаткових витрат у сумі 937,50 грн. (1875,00 грн. : 2), що становить половину від загальної суми понесених позивачем витрат на діагностику хвороби доньки, які підтверджені документально рахунком № 24760099 від 17.02.2021 та чеком № 7556 від 17.02.2021 на суму 810 грн., а також бланком замовлення № 641017568 від 25.03.2021 та чеком № 6419 від 25.03.2021 на суму 1065 грн.
При цьому, суд враховує те, що вказані витрати позивача відносяться саме до додаткових витрат, викликаних хворобою дитини, і відповідачем не доведений факт того, що вказані витрати компенсуються за рахунок сплачених ним аліментів, оскільки за лютий, березень 2021 року (час проходження лабораторних досліджень) у справі відсутні відомості щодо сплачених відповідачем на користь позивача аліментів.
Разом з тим, суд вважає, що витрати позивача на відвідування донькою школи-студії танців та гімнастики з метою фізичного розвитку дитини не можуть бути віднесені до додаткових витрат, які викликані особливими обставинами, оскільки отримання таких послуг - це виключно бажання матері дитини сприяти загальному фізичному розвитку доньки, не зумовлене якимись особливими обставинами, у зв'язку з чим позов у цій частині задоволенню не підлягає як необгрунтований.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд, на підставі ст. 141 ЦПК України, пропорційно до задоволених позовних вимог, стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 130,67 грн.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-80, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину задовольнити частково.
Стягнути одноразово з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , додаткові витрати на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 937 (дев'ятсот тридцять сім) гривень 50 копійок.
В іншій частині у задоволені позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 130 (сто тридцять) гривень 67 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Тиха