04.02.2022 Справа № 756/7856/20
Унікальний № 756/7856/20
Провадження № 2/756/354/22
20 січня 2022 року Оболонський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Яценко Н.О.
за участю секретаря Волошиної А.О.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини,-
Позивач ОСОБА_3 через свого представника адвоката Богдашкіну Д.О. звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідача. В обґрунтування позову вказує, що 16 серпня 1997 року був зареєстрований шлюб з відповідачем.
Від шлюбу мають двох дітей: старшу доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та молодшу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Протягом року сторони не проживають разом та не ведуть спільного господарства. Діти наразі проживають з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
Наразі молодша донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з матір'ю у м.Києві, де відвідує школу, різноманітні творчі дитячі гуртки, студію танців та курси з вивчення іноземної мови.
ОСОБА_3 раніше була фізичною-особою підприємцем, наразі працює бухгалтером, має стабільний заробіток, який дозволяє їй забезпечити гідний рівень життя для себе та дітей. Вона повністю займається вихованням та навчанням дітей, контролює стан здоров'я та сприяє фізичному розвитку дітей.
Визначення місця проживання молодшої доньки разом з матір'ю необхідний задля унеможливлення в майбутньому маніпулювати місцем проживання дітей, виходячи з прив'язаності її до одного з батьків, враховуючи її вік та потреби у повсякденному житті. Просила врахувати, що дитина постійно проживала з матір'ю.
Між сторонами були спроби вирішити питання в досудовому порядку, проте вони не мали успіху.
На день подання позову позивачка понесла судові витрати у сумі 9540 грн.80 коп., які складаються з судового збору - 840 грн. 80 коп., зі складання та подання до Оболонського районного суду м.Києва позовної заяви про визначення місця проживання дитини - 6000 грн. та зі сплати представництва інтересів в суді - 2700 грн.
Посилаючись на ст.ст. 19, 150, 157, 160, 161, 162, 180-184 СК України просила суд визначити місце проживання малолітньої - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю ОСОБА_3 за місцем проживання матері. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати понесені по сплаті судового збору в сумі 840 грн. 80 коп. та 8700 грн. витрат понесених на правничу допомогу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Яценко Н.О.
Ухвалою від 31.08.2020 року по справі відкрито загальне позовне провадження та по справі призначено підготовче засідання на 24.11.2020 року.
12.01.2021 року відповідачем подано відзив на позов в якому вказує, що позов не визнає, вважає його надуманим, передчасним та безпідставним по суті позовних вимог.
Сторони не розлучені. З матеріалів справи про стягнення аліментів стало відомо, що позивачка зазначала своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , яка з 2004 року належить на праві власності його матері ОСОБА_7 і за цією адресою проживає їх сім'я. Місце проживання дружини та дітей постійно зареєстровано за цією адресою, де донька ОСОБА_6 має право на проживання. Разом з тим позивачка в позові не вказала адресу його проживання.
Зазначає, що суд не може визначити саме позивачці місце проживання дитини разом з нею в чужій квартирі за обраним місцем проживання сім'ї, оскільки це місце вже визначено шляхом її вселення в квартиру та реєстрації її місця проживання за даною адресою за згодою її батьків (та бабусі) у відповідності до ст.160 СК України та ч.2 ст.156 ЖК України. Окрім того, зазначав, що доньці ОСОБА_6 виповнилося 10 років, а тому суд повинен отримати ще й згоду самої дитини.
Посилався на те, що позивачкою штучно створено спір, вважає, що позивачкою допущено зловживання процесуальними правами через відсутність предмету спору, а тому просив суд відмовити в позові за безпідставністю та процесуальною невідповідністю як поданого на порушення ст.16, 44, 175, ст.ст.160-161 ЦПК України. В такому випадку зазначав, що стягнення з нього судових витрат (судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката, слід залишити за позивачкою).Також 26.01.2021 року від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позов.
17.02.2021 року в підготовчому засіданні судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду (а.с.67) та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі в розгляді справи в якості третьої особи ОСОБА_7 (а.с.68)
20.05.2021 року по справі проведено підготовче засідання та призначено справу до розгляду.
22.06.2021 року до суду надійшов висновок органу опіки та піклування.
01.12.2021 року представником відповідача до суду подано клопотання, яке підтримано в судовому засіданні, в якому просив суд не брати до уваги висновок органу опіки і піклування від 14.06.2021 року №103/4820/41/3 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 (протокол засідання Комісії № 13 від 09.06.2021) як неналежний, недостовірний та недопустимий доказ у справі. Просив зобов'язати службу у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації провести повторне обстеження умов проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 за участі батька дитини ОСОБА_4 , про що попередньо повідомити ОСОБА_4 та зобов'язати третю особу за результатами проведення повторного обстеження скласти новий висновок про визначення місця проживання ОСОБА_6 . Судом відмовлено представнику відповідача в задоволенні клопотання про повернення до підготовчого засідання та відмовлено у повторному обстеженні умов проживання дитини та в зобов'язанні скласти новий висновок про визначення місця проживання дитини.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримувала та просила задовольнити.
Представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити з посиланням на те, що позивач з дитиною проживає в квартирі належній матері відповідача. Відповідач сплачує аліменти і питання про визначення місця проживання дитини з матір'ю сторонами вирішено мирним шляхом. Також заперечував проти стягнення судових витрат.
Представник третьої особи в судові засідання не з'являвся, повідомлявся у встановленому законом порядку, подав суду заяву про розгляд справи без його участі. Суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі представника третьої особи.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд доходить до наступного висновку.
В ході розгляду справи встановлено, що 16.08.1997 р. між сторонами зареєстровано шлюб.
В період шлюбу народилося двоє дітей: донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як встановлено в судовому засіданні сторони разом не проживають. Позивач зареєстрована та проживає разом з донькою ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 .
Місце проживання відповідача зареєстровано в АДРЕСА_2 . В своєму відзиві та клопотаннях відповідач вказує адресу для листування АДРЕСА_3 , що свідчить про те, що сторони проживають за різними адресами. Питання про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання дитини: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вже вирішено в судовому порядку, що не оспорюється сторонами.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Відповідно до ст.ст. 81, 76 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Як убачається зі змісту позову сторони не дійшли згоди стосовно визначення місця проживання доньки ОСОБА_6 .
Доводи відповідача про відсутність спору між сторонами, суд вважає непослідовними, то відповідач ОСОБА_4 посилається про відсутність спору щодо місця проживання дитини, то він посилається на те, що висновок служби у справах дітей є необ'єктивним, однобічним та упередженим у зв'язку з тим, що відповідач був позбавлений реальної можливості бути присутнім під час обстеження та під час проведення бесіди та суду подавалося клопотання про повторне обстеження умов проживання дитини та підготовки нового висновку. Також в судовому засіданні через свого представника заперечував проти позову.
Відповідно до статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ч.1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч.4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Пунктом 1 ст. 9 вказаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Дніпровською районною в м.Києві державною адміністрацією служба у справах дітей та сім'ї на адресу суду суду направлено висновок, з якого убачається, що спеціалістами служби у справах дітей та сім'ї проведено обстеження за адресою проживання позивачки з дитиною: АДРЕСА_1 . В ході обстеження умов проживання було встановлено, що в квартирі чисто, прибрано, наявні необхідні меблі, речі побуту та вжитку.
У висновку відображено, що батько дитини, ОСОБА_4 не був присутнім на засіданні комісії, однак в телефонному режимі спеціалістам служби повідомим, що він не заперечує, щоб малолітня донька ОСОБА_6 і надалі проживала з матір'ю.
На засіданні комісії з питань захисту прав дитини була присутня малолітня ОСОБА_6 , яка підтвердила своє бажання і надалі проживати з матір'ю. Враховуючи думку дитини та рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_3 (а.с.77-78). Судом не встановлено обставин щоб вищевказаний висновок суперечив інтересам дитини.
Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на викладене, беручи до уваги вік та інтереси дитини, яка підтвердила своє бажання проживати з матір'ю, суд дійшов висновку визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір'ю ОСОБА_3 , за місцем її фактичного проживання, у зв'язку з чим суд доходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України розмір судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Понесені витрати на правничу допомогу позивач доводить суду договором про надання правової допомоги від 23.06.2020 року, актом приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 23.06.2020, де зазначено детальний розрахунок та банківською квитанцією про їх оплату в сумі 8700 грн.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на задоволення позовних вимог, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та документально підтверджених належними доказами понесених витрат, суд вважає, що з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8700 грн. та 840 грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141-142, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації (адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Краківська, буд.20), про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір'ю ОСОБА_3 за місцем проживання матері.
Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 700 (вісім тисяч) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 04 лютого 2022 року.
Суддя