Справа № 567/1517/21
31 січня 2022 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Венгерчук А.О.
при секретарі - Максимчук Є.В.
з участю
представника позивача - ОСОБА_1
представника третьої особи - Баталової Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області, про позбавлення батьківських прав
встановив:
в Острозький районний суд з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав звернулася ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 12.07.2002 перебувала у шлюбі з відповідачем, який було розірвано рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 08.11.2007.
Від даного шлюбу у них з відповідачем народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказує, що після розірвання шлюбу, син залишився проживати з нею та з того часу знаходиться під її фактичним вихованням та доглядом.
Зазначає, що відповідач, будучи батьком неповнолітнього сина, з 2013 року ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до нього, не бере ніякої участі в його вихованні, не цікавиться його життям, навчанням, розвитком та здоров'ям.
Посилаючись на те, що відповідач самостійно усунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, не цікавиться його здоров'ям, вихованням та навчанням, не проявляє жодної батьківської любові до нього, просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_4 .
Ухвалою Острозького районного суду від 01.12.2021 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку загального позовного провадження, відповідачу було встановлено строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву.
Правом подати відзив на позов у встановлений строк відповідач не скористався.
Ухвалою від 22.12.2021 закрито підготовче провадження у справі.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Заперечень проти позову відповідач не подавав. В поданій на адресу суду заяві просить здійснювати розгляд справи в його відсутності.
Суд вважає, що в матеріалах справи, є достатньо даних про права та взаємовідносини сторін по справі для її розгляду по суті та дійшов до висновку про можливість ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів.
Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з такого.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному об'ємі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, та просить позов задоволити.
Пояснила, що після розірвання шлюбу між сторонами у 2007 році, їх спільний син залишився проживати з позивачем та з того часу знаходиться під її фактичним вихованням та доглядом.
Пояснила, що відповідач і надалі не виявляє бажання побачитись з дитиною, не спілкується з ним, самоусунувся від його виховання, зв'язок як батька і дитини між ними повністю втрачений, при цьому відповідач не робить жодних дій по відновленню втрачених зв'язків із сином. Зазначила, що перешкод у спілкуванні дитини з відповідачем позивач не здійснювала.
Посилається на те, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, що є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Вказує, що починаючи з 2013 року відповідач взагалі участі у вихованні сина не бере, не телефонує, не вітає його зі святами, жодного разу не відвідував його, не піклується про його стан здоров'я та духовний розвиток.
Представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області в судовому засіданні позов підтримала. Пояснила, що в службу в справах дітей надійшло звернення ОСОБА_2 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо неповнолітнього сина ОСОБА_4 . В зв'язку з цим питання щодо невиконання відповідачем батьківських обов'язків розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини.
Вказує, що проведеною перевіркою було встановлено, що ОСОБА_3 , будучи батьком неповнолітнього ОСОБА_4 , дійсно повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків щодо свого сина. Неповнолітній син сторін проживає з позивачем, яка піклується про нього та забезпечує всім необхідним. Натомість ОСОБА_3 тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, хоча має можливість їх виконувати, не бере ніякої участі у вихованні дитини, не цікавиться його життям, навчанням, розвитком та здоров'ям. Неповнолітній ОСОБА_4 також підтвердив, що його батько не спілкується з ним, не цікавиться його життям, не відвідує за місцем проживання та навчання. Неповнолітній ОСОБА_4 не заперечив щоб його батька було позбавлено батьківських прав.
ОСОБА_3 в службу в справах дітей із заявою про те, що йому перешкоджають спілкуватися з сином не звертався.
Зважаючи на те, що ОСОБА_3 не бере участі у вихованні дитини, орган опіки і піклування вирішив рекомендувати позбавити його батьківських прав, про що подав відповідне подання.
З досліджених в судовому засіданні письмових доказів судом встановлено наступні обставини.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 15.11.2006 встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с.8)
Згідно з рішенням Острозького районного суду від 08.11.2007 встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі та під час перебування у шлюбі у них народився син - ОСОБА_4 . Згідно даного рішення та копії свідоцтва про розірвання шлюбу від 08.01.2008 шлюб між сторонами було розірвано, прізвище дружини після розірвання шлюбу - ОСОБА_3 (а.с.9, 10)
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого 03.04.2009 встановлено, що ОСОБА_7 03.04.2009 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 (а.с.11)
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання, довідки №219 вбачається, що неповнолітній ОСОБА_4 зареєстрований в АДРЕСА_1 та проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 (а.с.12, 14)
Відповідно до довідки від 25.06.2021 Острозького НВК "Школа І-ІІІ ст.-гімназія" встановлено, що ОСОБА_4 навчається в даному навчальному закладі. Упродовж 2020-2021 навчального року батько, ОСОБА_3 , не цікавився навчанням і вихованням свого сина. (а.с.13)
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї вбачається, що неповнолітній ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , де створено належні умови проживання. (а.с.15)
Відповідно до акту про проведення бесіди з дитиною від 09.08.2021 вбачається, що неповнолітній ОСОБА_4 висловив думку про те, що не заперечує проти того щоб його батька ОСОБА_3 позбавили батьківських прав. (а.с.16)
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Острозької міської ради Рівненської області №3704/01-17-21 від 20.08.2021 вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_4 . При прийнятті даного висновку комісією було встановлено, що протягом тривалого часу батько дитини ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а саме: не брав ніякої участі у вихованні дитини, не цікавився його здоров'ям, розвитком, життям, не відвідував.
На даний момент відповідач продовжує свідомо ухилятися від виконання своїх батьківських обов'язків, бажання щодо налагодження стосунків з дитиною відповідач не виявив, а тому на засіданні комісії з питань захисту прав дитини було прийнято рішення про доцільність позбавлення його батьківських прав. (а.с.18-19)
З пояснень представника позивача та письмових доказів, досліджених судом, встановлено, що відповідач, який є батьком неповнолітнього ОСОБА_4 , не приділяє жодної уваги вихованню сина, не цікавиться його життям, навчанням та розвитком.
Одночасно з матеріалів справи вбачається, що неналежна поведінка відповідача щодо участі в вихованні, утриманні, забезпеченні належних та безпечних умов життя дитини має місце протягом тривалого часу, що було підставою для висновку органу опіки і піклування, яким рекомендовано позбавити його батьківських прав.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно статті 12 цього Закону України "Про охорону дитинства", виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Ухилення від виконання юридичного обов'язку - виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що в судовому засіданні було судом достовірно встановлено, виходячи з наданих суду доказів та пояснень сторін у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно із ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 Сімейного кодексу України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини (рішення у справі "Хант проти України" від 07.12.2006, рішення у справі Olsson V. Sweden (№2) від 27.11.1992) нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Виходячи з наведеного, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дитини.
Під час розгляду справи суд дійшов висновку, що таке втручання спрямоване на захист прав і свобод неповнолітнього ОСОБА_4 , відповідно, воно має законну мету у значенні пункту 2 статті 8 Конвенції.
Статтею 9 Конвенції встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
При цьому, наведені вище обставини переконують суд у тому, що відповідач не виявляє бажання виконувати батьківські функції щодо свого сина.
Через тривалий час окремого проживання між відповідачем та дитиною втрачено родинні зв'язки та розуміння її вікових психологічних особливостей. Батько дитиною не цікавиться, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, не спілкується з ним, не виявляє інтересу до нього, що розцінюється судом як свідоме нехтування своїми обов'язками.
Крім того, така поведінка батька суперечить принципам Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 (принцип 6), в якій проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Вказані принципи відповідач, як батько, нехтує, оскільки ухиляється від виконання своїх обов'язків батька по вихованню дитини.
З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, сином не займався, не піклувався про нього, на час розгляду справи заперечень проти позову не подав, не проявив інтересу до стану його здоров'я та навчання, не цікавиться його фізичним, моральним і духовним розвитком, а тому суд вважає, що позов є обґрунтованим, у зв'язку з чим слід позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_4 .
Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч.4 ст.169 Сімейного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
ОСОБА_3 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_3 , виданого 19.04.2018, що в силу положень ч.1 п.13 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільняє його від сплати судового збору.
На підставі ст.164, 182 СК України, керуючись ст.ст.5, 12, 13, 141, 274, 279, 258, 263-265, 273 ЦПК України,
позов ОСОБА_2 (жительки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_3 (зареєстрованого в АДРЕСА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області (місце знаходження м.Острог вул.Героїв Майдану,4 Рівненської області, ЄДРПОУ 05391005), про позбавлення батьківських прав задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 07.02.2022.
Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.