Справа № 564/3251/21
07 лютого 2022 року
Костопільський районний суд Рівненської області в особі судді Грипіч Л.А.
розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, посвідчення водія НОМЕР_1 , не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.3 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення
05 листопада 2021 року о 03:05 год, на 120 км автодороги Н25 «Городище-Рівне-Старокостянтинів» відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поліцейським взводу №2 роти №4 батальйону УПП в Рівненській області складено протокол серії БД №205651 про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що 05 листопада 2021 о 02:25 год, на 120 км автодороги Н25 «Городище-Рівне-Старокостянтинів», водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_2 , будучи особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами постановою державного виконавця Кроки Г.В. Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 17.03.2020 ВП №24778439 на підставі ч.9 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження». Такі дії ОСОБА_1 попередньо кваліфіковані за ч.3 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, подав до суду копію постанови державного виконавця від 04.02.2022 про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до ч.2 ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачені ч.3 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов'язковою.
Суд, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши протокол та матеріали, додані до протоколу, дійшов наступних висновків.
Зміст постанови судді про притягнення особи до адміністративної відповідальності має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283-284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В постанові потрібно зазначити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник.
Так, постановою державного виконавця Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Кроки Г.В. від 17.03.2020 ВП №24778439 встановлено тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа №2-827, виданого 07.09.2009.
Разом з тим, з постанови державного виконавця Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Кроки Г.В. від 04.02.2022 ВП №24778439 скасовано тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами. Згідно постанови, заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 погашена в повному обсязі та станом на 04.02.2022 відсутня.
При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що коли саме погашено заборгованість, та чи існувала остання станом на 05.11.2021.
Згідно вимог ч.1 ст.245, ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За ч.3 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Обов'язковою ознакою правопорушення передбаченого ч.3 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення є умисел на вчинення вказаного проступку.
Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків.
Отже, ОСОБА_1 мав усвідомлювати протиправний характер своєї дії, передбачити шкідливі наслідки і бажати їх настання, однак досліджені судом матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 станом на 05.11.2021 мав борг по аліментам, а постанова державного виконавця від 04.02.2022 свідчить лише про факт скасування тимчасового обмеження у праві керування та відсутність боргу.
Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява №7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст.6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За таких обставин, керуючись положеннями ч.3 ст.62 Конституції України стосовно тлумачення сумнівів щодо доведеності вини на користь обвинуваченої особи, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З огляду на вищенаведене, керуючись ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Провадження в справі №564/3251/21 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненської апеляційного суду через Костопільський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СуддяЛ. А. Грипіч