Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/2646/21
Провадження № 2/553/420/2022
Іменем України
01.02.2022м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - Тимчука Р.І.,
за участю секретаря - Махаринської Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Позивач 24 вересня 2021 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Від позивачки надійшла заява про розгляд справи без її участі, позов підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду через оголошення на сайті «Судова влада», у судове засідання не з'явився, не повідомивши суду про причини неявки, відзиву не надав.
Третя особа в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву про розгляд справи без його участі.
01.02.2022 судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду даної цивільної справи.
Суд, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником 4/5 квартири АДРЕСА_1 , а 1/5 цієї квартири знаходиться у власності її сина ОСОБА_3 . Крім неї та сина в квартирі зареєстрований її колишній чолові- відповідач ОСОБА_2 , з яким розірвано шлюб у 2001 році.
1 липня 2021 року позивачка та відповідач уклали договір купівлі-продажу згідно якого вона викупила 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 яка належала відповідачеві.
З липня 2020 року ОСОБА_2 за місцем реєстрації не проживає про що складено Акти про не проживання особи за місцем реєстрації від 10.12.2020 р.,15.05.2021 р.,13.09.2021 р.
Згідно із частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Положеннями частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Норми ст. ст. 386, 391 ЦК України передбачають умови та порядок захисту права власності.
Відповідно до ст. ст. 386, 391 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно положень статті 405 Цивільного кодексу України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Як встановлено дослідженими судом доказами, відповідач ОСОБА_2 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 , наявність реєстрації відповідача в домоволодінні, власником якого є позивачка, порушує її право на вільне володіння та користування приватною власністю.
З цих підстав порушене право підлягає захисту.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд виходить з того, що порушення прав позивача не пов'язане з позбавленням власності, тому вважає за можливе визначити спосіб захисту порушеного права шляхом визнання відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.316, 317, 319, 321, 405 ЦК України, ст.ст. 13, 81, 259, 263-265,280-284, 430 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити в повному обсязі.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 07.02.2022.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиР. І. Тимчук