08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2-з/381/14/22
381/395/22
07 лютого 2022 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі
головуючого судді Соловей Г.В.,
з участю секретаря Момот Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів Київської області заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується боржником у судовому порядку, -
03 лютого 2022 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується боржником у судовому порядку, відповідно до якої просить зупинити стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, зареєстрованого в реєстрі за № 3223, вчиненого 22.05.2021 року приватним нотаріусом КМНО Данич О.Ф. В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що вона звернулася до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» про визнання виконавчого напису, таким що не підлягає виконанню. Вказаний напис вчинений з порушенням норм законодавства з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, сума боргу не є безпідставною. А тому з метою недопущення спричинення значної шкодизаявнику та порушення принципів змагальності і процесуального рівноправя сторін, а також з урахуванням співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, є необхідність вжиття негайних заходів, направлених на ефективний захист та поновлення порушених/оспорюваних прав позивача, за захистом яких вона звернулася.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає у тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає у рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні вживатися судом лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно до наведених норм заява про забезпечення позову, зупинення стягнення, має бути мотивованою, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення, підтверджені певними доказами.
Із змісту заяви про забезпечення позову встановлено, що між сторонами виник спір щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, натомість до заяви про забезпечення позову не надано доказів в обґрунтування заявлених вимог. Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на те, що проводяться виконавчі дії, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відповідно до ч. 9 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149-151, 153, 353, 354 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент.номер - НОМЕР_1 , зареєстр.: АДРЕСА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується боржником у судовому порядку повернути особі, що її подала.
Ухвала суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий суддя Г.В.Соловей