662/2261/21
2/662/126/2022
02 лютого 2022 року Новотроїцький районний суд Херсонської області
в складі головуючого судді Добрострой О. С.
секретар судового засідання Голумбієвська С.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Новотроїцьке Херсонської області за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Дивненського ліцею Новотроїцької селищної ради про визнання наказу про відсторонення від роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушуного прогулу,
Позивач звернулася до суду з позовом до Дивненського ліцею Новотроїцької селищної ради про визнання наказу про відсторонення від роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що працює вчителем математики та інформатики в Дивненськогому ліцеї Новотроїцької селищної ради. 08.11.2021 року директор ліцею видала наказ №147-к, яким відсторонила її від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19 або надання довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень. Вважає, що наказ був виданий безпідставно, так як відсторонення від роботи відбувалось із порушенням чинного трудового законодавства. Зазначає, що виключно Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлюється перелік інфекційних хвороб, проти яких вимагається обов'язкове профілактичне щеплення, а гостра респіраторна хвороба COVID-19, спричинена коронавірусом SARS-CoV-2, не віднесена до інфекційної хвороби, для профілактики якої вимагається обов'язкове щеплення. Вказує, що чинним законодавством не встановлено відсторонення працівника в разі відмови або ухилення від обов'язкового профілактичного щеплення проти зазначеної хвороби.
Ухвалою суду від 10.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 13.01.2022 позовну заяву в порядку ч.11 ст.187 ЦПК України було залишено без руху, оскільки позов не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, надано позивачу строк для усунення недоліків позову.
Від позивача 13.01.2022 та 17.01.2022 надійшли заяви про усунення недоліків, надано квитанції про сплату судового збору.
Ухвалою суду від 18.01.2022 продовжено розгляд справи, призначено судове засідання в справі.
В судовому засіданні позивач та її представник адвокат Зайцев М.П. позовні вимоги підтримали з підстав, що зазначені в позові, вказали, що таке відсторонення є порушенням права позивача на працю. Позивач зазначила, що не відмовлялась від вакцинації, а лише відмовилась надавати таку інформації, оскільки вказана інформація є лікарською таємницею.
Відповідач подав до суду відзив, у якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що при винесенні наказу відповідач керувався вимогами ст.46КЗпП, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а також наказом Міністерства охорони здоров'я №2153 від 04.10.2021, яким затверджений перелік працівників, професія яких віднесена до категорії таких, що становлять ризик зараження, а тому вони зобов'язані пройти профілактичне щеплення або бути відстороненими. Вказує на те, що зазначені норми містять пряму вимогу щодо вакцинації позивача відповідно до переліку, який затверджений, оприлюднений та є чинним.
В судовому засіданні представник відповідача адвокат Ільченко Д.О. проти позову заперечував. Зазначив, що відсторонення позивача відбулося на підставі діючого законодавства з дотриманням процедури такого відсторонення
Заслухавши пояснення позивача, її представника, представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Суд установив, що позивач працює вчителем математики та інформатики Дивненького ліцею Новотроїцької селищної ради Херсонської області.
Відповідно до наказу Дивненького ліцею Новотроїцької селищної ради №147-к від 08.11.2021 «Про відсторонення від роботи Ірини Морару», вчителя математики та інформатики Дивненського ліцею ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 р. на час відсутності щеплення проти COVID-19 або надання довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 р. №595, без збереження заробітної плати до усунення причин, що його зумовили.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Статтею 46 Кодексу законів про працю України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлює, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» інфекційні хвороби - розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.
Підпунктами 1-2 пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 року № 1236 (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу) на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій покладено забезпечення: 1) контролю за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я від 4 жовтня 2021 р. № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я.
За Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Зі змісту статей 53, 54 Закону України «Про освіту» вбачається, що здобувачі освіти, педагогічні працівники, інші особи, які залучаються до освітнього процесу, мають право на безпечні і нешкідливі умови навчання, праці.
Враховуючи викладене, суд вважає, що наказ про відсторонення позивача від роботи ґрунтувався на вимогах закону, оскільки позивач є працівником закладу загальної середньої освіти та не надала керівникові закладу документ, що підтверджує наявність профілактичного щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, яка згідно визначення статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» є інфекційною хворобою, або довідку про абсолютне протипоказання до проведення такого щеплення. Суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваного наказу відповідач діяв правомірно.
Така позиція суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини та висновками щодо застосування норм права Верховного Суду.
Так, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні від 15.03.2012 року у справі «Соломахін проти України» (заява №24429/03) сформулював правовий висновок, що обов'язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров'я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.
Для визначення законності таких втручань ЄСПЛ вказує на те, що аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен встановити, чи є втручання виправданим відповідно до закону і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони виправданими в демократичному суспільстві.
Верховний Суд в постанові від 17.04.2019 року у справі №682/1692/17 дійшов висновку, що принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об'єктивні підстави, та є виправданим.
У постанові від 10.03.2021 року у справі №331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю в Україні. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров'я її громадян.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників, які не мають профілактичного щеплення, від виконання трудових обов'язків, реалізує свій обов'язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров'я всіх учасників освітнього процесу.
Втручання у вигляді обов'язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.
Необхідно зазначити, що тимчасове увільнення працівника від виконання ним його трудових обов'язків в порядку відсторонення від роботи (на умовах та підставах встановлених законодавством) за своєю суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов'язкове припинення самих трудових відносин. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.
Щодо доводів позивача про те, що інформація про її вакцинацію порушує право позивача на таємницю про стан здоров'я, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» під лікарською таємницею слід розуміти інформацію, яка стала відома медичним працівникам й іншим особам у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків про хворобу, медичне обстеження, огляд і результати, інтимну й сімейну сторони життя громадянина.
Згідно з ст.286 Цивільного кодексу України під лікарською таємницею слід розуміти таємницю про стан здоров'я особи; факт звернення за медичною допомогою; діагноз; інші відомості, одержані при медичному обстеженні особи. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.
Сертифікат вакцинації не несе лікарської або медичної таємниці, а є документом, що підтверджує певний факт, а саме факт вакцинації.
Також, суд вважає, що відсутнє порушення права позивача на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, оскільки за нею зберігається робоче місце та трудовий договір не припинений.
Таким чином, керівник навчального закладу, на якого покладено обов'язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи, а тому вимоги позивача про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи, а також стягнення на її користь середнього заробітку задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача поновити її на роботі суд вважає, що у задоволенні такої вимоги також необхідно відмовити, але з тих підстав, що позивач не була звільнена з роботи і на даний час продовжує перебувати з відповідачем у трудових відносинах.
Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, витрати зі сплати судового збору, а також витрати на правничу допомогу з відповідача стягненню не підлягають, відповідно до ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 23, 76, 81,141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
В позові ОСОБА_1 до Дивненського ліцею Новотроїцької селищної ради про визнання наказу про відсторонення від роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач: Дивненський ліцей Новотроїцької селищної ради (місце знаходження: с.Дивне, вул.Шкільна,42, Генічеський район, Херсонська область, код ЄДРПОУ 24750987).
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Херсонського апеляційного судучерез Новотроїцький районний суд Херсонської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 07.02.2022.
Суддя О.С.Добрострой