нп 2/490/1714/2021 Справа № 487/4266/20
Центральний районний суд м. Миколаєва
02 лютого 2022 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Черенкової Н.П.,
при секретарі - Павленко Т.Ю. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради,-
У липні 2020 року позивач звернулася до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на те, що діти проживають з нею та знаходяться на її утриманні. Батько дітей ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню синів, життям дітей не цікавиться, не телефонував, не виявляє бажання спілкуватися з дітьми. Діти до батька не мають ніяких почуттів, оскільки за всі роки жодного разу його не бачили. Байдуже ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків та долі дітей змусило її звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 17.08.2020 року матеріали даної позовної заяви направлено до Центрального районного суду м.Миколаєва за підсудністю, на підставі ч.1 ст. 27 ЦПК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2020 року визначено головуючого у справі суддю Черенкову Н.П.
Справа отримана суддею Черенковою Н.П. 08.10.2020 року.
Після виконання приписів ст.ст. 27,187 ЦПК України, ухвалою судді від 04.11.2020 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 25.08.2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Позивач надала заяву про розгляд справи у її відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечувала. Вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд задовольнити позов, в тому числі із урахуванням висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.
Відповідач та представник третьої особи до судового засідання не з'явилися про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, відповідач заперечень на позов не надав.
За таких обставин відповідно до ст.ст. 223, 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу по суті у відсутності нез'явившихся осіб, оскільки в матеріалах справи достатньо даних для розгляду справи по суті,та заочний розгляд.
Оскільки учасники справи на судове засідання не з'явились, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження Серія НОМЕР_1 та Серія НОМЕР_2 відповідно.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 02.11.2010 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - розірвано.
30.08.2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб НОМЕР_3 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - " ОСОБА_7 ".
Як вбачається з характеристик від 12.02.2020 року №97 та від 12.03.2020 року №96 наданих Миколаївською ЗОШ І-ІІІ ступенів №17 імені Саражана В.Г., за весь час навчання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вихованням учнів займається мати ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_6 . Батько, ОСОБА_2 , не цікавиться навчанням синів, не відвідує батьківські збори, класні свята. Вихованням дітей не займається.
Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
На даний час тягар утримання дітей покладений на позивача.
Відповідач з синами не спілкується, матеріально не допомагає, станом здоров'я не цікавиться, не доглядає, не піклується про фізичний та духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, тощо. Діти повністю знаходиться на утриманні матері, відповідач байдуже ставиться до долі синів.
Позивач жодних перешкод у спілкуванні батька з дітьми не чинить.
Орган опіки та піклування, виконком Миколаївської міської ради надав до суду Висновок № 3620/02.02.01-22/25/14/20 про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно його неповнолітніх дітей - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він (вона) ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Враховуючи вищевикладене, відповідач добровільно відмовився від батьківських прав та обов'язків щодо своєї дитини, що є підставою для позбавлення його батьківських прав. Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється з підстав його винної поведінки від виконання батьківських обов'язків, а саме: виховання та матеріального утримання, не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, не забезпечує харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, не спілкується з синами, не виявляє інтересу до внутрішнього світу, не створює умов для отримання освіти тощо, суд вважає вимоги позивача про позбавлення батьківських прав доведеними та такими, що ґрунтуються на вимогах закону, а тому є законні підстави для їх задоволення.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Згідно з нормами ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно зі ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з пунктами 15 та 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої малолітньої дитини.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавленні батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Оскільки вказані факти як кожен окремо, так і в сукупності, розцінюються судом як ухилення відповідача та свідомим нехтуванням батьківськими обов'язками, суд приходить до висновку про необхідність позбавлення відповідача батьківських прав відносно його дітей - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 148, 150, 157, 159, 164, 165, 166 СК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280-289, 352 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради- задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно його дітей - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення виготовлений 02 лютого 2022 року.
Суддя Н.П. Черенкова