Справа № 489/1549/19
Провадження № 1-кп/487/102/22
07.02.2022 м.Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Заводського району м. Миколаєва клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,-
Заводським районним судом м. Миколаєва розглядається кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за ч. 1 ст.115, ч. 1 ст. 263 КК України.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не зменшилися і продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обвинувачений та захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання.
Заслухавши сторони кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
На даний час судовий розгляд кримінального провадження триває, є необхідність в дослідженні обставин по справі, зокрема, необхідно допитати свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинуваченого, отримати відомості з ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, щодо кримінального провадження №62021150010000259 від 03.08.2021 за фактом застосування до ОСОБА_7 незаконних методів розслідування з боку працівників Національної поліції України, а за такого, завершити судовий розгляд з ухваленням судового рішення по суті до закінчення строку дії обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою неможливо.
Виходячи з матеріалів кримінального провадження, суд дійшов висновку, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, визначені при застосуванні даного запобіжного заходу, не зменшились.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.115, ч. 1 ст. 263 КК України. Злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, посягає на життя особи, яке відповідно до ст. 3 Конституції України визнається найвищою соціальною цінністю; відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років; злочин за ч. 1 ст. 263 КК України є тяжким та передбачає покарання за його вчинення до семи років позбавлення волі, а тому обвинувачений, усвідомлюючи можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватись від суду.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Так, обвинувачений в судових засіданнях під час розгляду клопотання про продовження тримання під вартою неодноразово висловлював наміри брати участь в бойових діях в зоні АТО, у зв'язку з чим просив звільнити його з-під варти.
Таким чим, суд приходить до висновку, що не зменшився та продовжує існувати ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Суд також вважає, що не зменшився і продовжує існувати ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_10 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, пов'язаних з погрозою вбивством, зберіганням зброї.
Продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру скоєного, що інкримінується обвинуваченому, а більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
Крім того, відповідно до ст. 178 КПК України, судом оцінено в сукупності фактори, пов'язані з характером особи обвинуваченого, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини його життя, сімейними зв'язками та зв'язками з суспільством.
Так, обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, пов'язаних з погрозою вбивством, зберіганням зброї, не працює, не має постійного джерела доходу, згідно з характеристикою, наявною в матеріалах кримінального провадження, також допускав порушення громадського порядку, внаслідок якого відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення, з 2011р. перебуває на обліку у лікаря-психіатра, неодноразово лікувався стаціонарно з діагнозом: «Органічний шизофреноподібний розлад внаслідок черепно-мозкової травми».
Суд також враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 має постійне місце проживання, до затримання мешкав з батьками, розлучений, має двох доньок, які проживають окремо від ОСОБА_7 , одна з доньок є неповнолітньою; дані про неможливість перебування у слідчому ізоляторі за станом здоров'я відсутні.
Враховуючи серйозність обвинувачення у кримінальному правопорушенні, що посягає на життя особи, яке є найвищою соціальною цінністю, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 в разі доведеності його вини, відсутність обставин, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки обвинуваченого та надали б можливість застосувати до останнього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, суд вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим, а строк тримання ОСОБА_7 під вартою слід продовжити для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 197, 199, 331 КПК України,-
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 07.04.2022 включно.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена через Заводський районний суд м. Миколаєва до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошений 07.02.2022 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2