03 жовтня 2007 р.
№ 12/65/06-нр
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В.,
Рибака В.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “НК Альфа-Нафта», м. Київ, на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17 травня 2007 року у справі № 12/65/06-нр Господарського суду Миколаївської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “НК Альфа-Нафта», м. Київ, до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз», м. Миколаїв, про стягнення 42 902,49грн. збитків,
за участю представників сторін:
позивача -Різниченко В.В. (дов. № 567 від 05.09.2007р.);
відповідача -Байда В.В. (дов № 04/17 від 03.01.2007р.),
встановив:
У лютому 2006 року позивач -ТОВ “НК Альфа-Нафта» пред'явив у Господарському суді позов до відповідача -ВАТ по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз» про стягнення 42 902,49грн. збитків, заподіяних неналежним виконанням договору зберігання № 90/2004-06 від 23.07.2004р.
Вказував, що згідно акту інвентаризації, по даним обліку на зберіганні у відповідача станом на 01.11.2005р. рахувалося 44 594 кг. газу, але фактично на зберіганні знаходилося 42 216 кг. Тобто, недостача газу становить 2 378 кг., із яких 869 кг. складають технологічні та природні втрати. Згідно розрахунку позивача 1 509 кг. газу є понаднормативною недостачею, яка має бути відшкодована відповідачем.
Посилаючись на лист відповідача № 154 від 01.11.2005р. у якому стверджує про те, що останній не може повернути йому 148 70 кг. скрапленого газу переданого на зберігання такої самої якості, при чому якість газу змінилася настільки, що він не може бути використаний за призначенням, позивач просив стягнути на його користь збитки у розмірі 42 902,49грн., завдані нестачею майна.
У жовтні 2006 року позивач звернувся до місцевого господарського суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача збитки у розмірі 69 673,32грн.
Спір розглядався судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21 грудня 2006 року (суддя Філінюк І.Г.) позов задоволено.
Постановлено стягнути з ВАТ по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз» 69 673,32грн. збитків, 696,73грн. витрат по сплаті держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване посиланнями на ст. 949 ЦК України, згідно якої, зберігач повинен повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості та на ст. 951 ЦК України, згідно якої, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (недостачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі -у розмірі її вартості.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17 травня 2007 року (колегія суддів у складі: Ліпчанської Н.В., -головуючого, Андрєєвої Е.І., Мацюри П.Ф.) рішення скасовано, в позові відмовлено.
Постанова мотивована посиланнями на ту обставину, що позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів та завдання йому збитків відповідачем внаслідок невиконання зобов'язань за договором зберігання скрапленого газу.
У касаційній скарзі ТОВ “НК Альфа-Нафта» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанові від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого господарського суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.07.2004 р. між ВАТ по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз» (зберігач) та ТОВ “НК Альфа-Нафта» (власник) було укладено договір № 90/2004-06, а 30.12.2004 р., 21.03.2005 р. та 01.04.2005 р. додаткові угоди до нього, що за своєю правовою природою є договором зберігання, що регулюється положеннями Глави 66 Цивільного кодексу України. За умовами вказаного договору позивач зобов'язався передати відповідачу скраплений газ, а останній -належним чином прийняти на відповідальне зберігання, зберігати та повернути за відрахуванням природного зменшення, втрат, які виникають в результаті технологічних процесів, та важких залишків згідно з затвердженою методикою розрахунку втрат. Умовами п.п. 2.1, 2.2 та 2.7 даного договору сторони узгодили порядок приймання товару по кількості та якості і що зберігач зобов'язаний повернути товар по попередній заявці власника.
Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Проте притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач виконав умови п. 2.7 договору та 17.01.2006 р. листом звернувся до відповідача з проханням повернути скраплений газ у кількості 16,390 т., що знаходиться у нього на зберіганні, та повідомити про дату видачі товару, але відповідачем, в порушення умов договору, вказаний товар повернуто не було.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, за допомогою законодавчо встановлених засобів доказування, факт невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором зберігання скрапленого газу, оскільки позивач відповідно до умов п. 2.7 договору до відповідача з попередньою заявкою щодо видачі газу, який знаходиться на зберіганні, не звертався, наявність збитків у своїй майновій сфері та причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками не довів.
Проте погодитись з висновком суду апеляційної інстанції не можна оскільки він суперечить вимогам ст. 43 ГПК щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом та не встановив обставини справи, які є необхідною умовою для правильного вирішення спору.
З огляду на вище викладене, висновки місцевого суду відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими, а висновки суду апеляційної інстанції суперечать вимогам ст. 43 ГПК, а тому підлягають до скасування.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “НК Альфа-Нафта» задовольнити.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17 травня 2007 року у справі № 12/65/06-нр скасувати.
3. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 21 грудня 2006 року у справі № 12/65/06-нр залишити в силі.
Судді : М.В. Михайлюк
В.В. Рибак
Н.Г. Дунаєвська