Справа № 473/4462/21
іменем України
"07" лютого 2022 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Ціліциної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2021 року ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому вказувало, що 29 листопада 2018 року між ним та відповідачем було укладено в електронній формі договір про надання фінансових послуг №1833251146343.
Відповідно до договору кредитодавець надав останньому кредитні кошти в розмірі 3 400 грн. зі строком користування протягом 16 календарних днів - до 14 грудня 2018 року (включно), а відповідач зобов'язався вчасно повернути кредит, а також сплатити проценти за користування ним в розмірі 2 % за кожен день користування коштами, що становить 68 грн. на день, тобто 1 088 грн. за весь період користування кредитом.
Наслідками порушення умов договору в частині своєчасного виконання зобов'язань позичальником є обов'язок останнього сплачувати кредитору неустойку: штраф у розмірі 3 % за кожен день прострочення платежу; пеню у розмірі 3,64 % від розміру заборгованості за кожен день прострочення платежу, починаючи з першого дня (з п'ятнадцятого дня - 5,02 %, з тридцятого - 7,67 %).
Проте позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 26 жовтня 2021 року виникла заборгованість в загальному розмірі 65 722,47 грн., в тому числі:
- заборгованість за кредитом - 2 812 грн.;
- заборгованість за процентами за користування кредитом - 59 276,96 грн.;
- нарахована пеня за порушення умов договору - 83 грн.
Крім цього, у зв'язку з порушенням позичальником грошового зобов'язання, останньому нараховано 3 % річних від простроченої суми за період прострочення - 2 809,02 грн. та інфляційні втрати позивача за період прострочення платежу - 741,49 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.
В судове засідання представник позивача не з'явилася, проте, згідно змісту позову, просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, судом належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача, згідно змісту позову, не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема судом встановлено, що 29 листопада 2018 року між ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання фінансових послуг №1833251146343 (кредитний договір).
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення правочину) правочин (договір) вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був вчинений в електронній формі.
А тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно п.п. 5, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (ч.ч. 1-4, 6-8, 11-13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ», оформив заявку на отримання кредиту на запропонованих кредитодавцем умовах та проставив отриманий від останнього одноразовий ідентифікатор на правочині, тобто в належній формі прийняв пропозицію укласти договір (акцепт), що вказує на укладення між сторонами кредитного договору.
Відповідно до договору ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» надало ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 3 400 грн. зі строком користування протягом 16 календарних днів - до 14 грудня 2018 року (включно), а відповідач зобов'язався вчасно повернути кредит, а також сплатити проценти за користування ним в розмірі 2 % за кожен день користування коштами, що становить 68 грн. на день, тобто 1 088 грн. за весь період користування кредитом.
Наслідками порушення умов договору в частині своєчасного виконання зобов'язань позичальником є обов'язок останнього сплачувати кредитору неустойку: штраф у розмірі 3 % за кожен день прострочення платежу; пеню у розмірі 3,64 % від розміру заборгованості за кожен день прострочення платежу, починаючи з першого дня (з п'ятнадцятого дня - 5,02 %, з тридцятого - 7,67 %).
Факт отримання позичальником кредитних коштів у розмірі 3 400 грн. підтвердився довідкою ТОВ ФК «ФЕЙ ФОР ПЕЙ» від 03 листопада 2021 року №784, а також повідомленням АТ «Райффайзен Банк» від 26 січня 2022 року та випискою про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Положення ст.ст. 546, 548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобов'язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов'язання забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в законі або договорі.
Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
З матеріалів справи, зокрема розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, здійснивши лише два платежі у розмірах 1 200 грн. (07 грудня 2018 року) та 1 617 грн. (30 грудня 2018 року), які були зараховані на оплату частини заборгованості за кредитом (588 грн.), відсотків (612 грн.) та пені (1 617 грн.). Порядок розподілу коштів, що надійшли від позичальника, сторонами не оспорений.
Таким чином, заборгованість за кредитним договором станом на час закінчення строку кредитування (14 грудня 2018 року) становить:
- заборгованість за кредитом - 2 812 грн.;
- заборгованість за процентами - 393,68 грн.
Що стосується процентів та неустойки, нарахованих після закінчення строку кредитування (які увійшли до розрахованої позивачем заборгованості), суд виходить з наступного.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Подібних висновків стосовно не лише процентів, а й неустойки висловив Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №175/4753/15-ц.
Таким чином, після припинення строку кредитування (з 15 грудня 2018 року) ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» не мало права нараховувати позичальнику передбачені договором проценти та неустойку. З цього часу права та інтереси кредитодавця забезпечувалися виключно ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому вимоги в цій частині є безпідставними.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» має право вимагати від ОСОБА_1 , окрім заборгованості за кредитом та процентами (нарахованими станом на час закінчення строку кредитування), сплату:
- 3 % річних від простроченої суми за період прострочення платежу - сплати заборгованості за кредитом (з 15 грудня 2018 року до 26 жовтня 2021 року) - 241,75 грн. (2 812 грн. (сума заборгованості за кредитом) х 3 % (річних) / 365 (кількість днів у році) х 1046 днів (прострочення платежу));
- 3 % річних від простроченої суми за період прострочення платежу - сплати заборгованості за процентами (з 15 грудня 2018 року до 26 жовтня 2021 року) - 33,85 грн. (393,68 грн. (сума заборгованості за процентами) х 3 % (річних) / 365 (кількість днів у році) х 1046 днів (прострочення платежу));
- відшкодування інфляційних втрат позивача за період прострочення платежу - сплати заборгованості за кредитом (з 15 грудня 2018 року до 26 жовтня 2021 року). При цьому, інфляційні втрати розраховуються шляхом множення заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Разом з тим, сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця. Тому інфляційні втрати за вказаний період становлять 547,59 грн. (2 812 грн. (сума заборгованості за кредитом) х 119,473 % (сукупний індекс інфляції за період з грудня 2018 року по жовтень 2021 року (включно) / 100 % - 2 812 грн. (сума боргу));
- відшкодування інфляційних втрат позивача за період прострочення платежу - сплати заборгованості за процентами (з 15 грудня 2018 року до 26 жовтня 2021 року). При цьому, інфляційні втрати розраховуються шляхом множення заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Разом з тим, сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця. Тому інфляційні втрати за вказаний період становлять 76,66 грн. (393,68 грн. (сума заборгованості за процентами) х 119,473 % (сукупний індекс інфляції за період з грудня 2018 року по жовтень 2021 року (включно) / 100% - 393,68 грн. (сума боргу)).
Тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ПРОСТІ ГРОШІ» слід стягнути 2 812 грн. заборгованості за кредитом, 393,68 заборгованості за процентами, 3 % річних за несвоєчасне повернення кредиту за період прострочення платежу - 241,75 грн., інфляційні втрати у зв'язку з невчасним поверненням кредиту за період прострочення платежу - 547,59 грн., 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів за період прострочення платежу - 33,85 грн., інфляційні втрати у зв'язку з невчасною сплатою процентів за період прострочення платежу - 76,66 грн. В іншій частині вимоги позивача є безпідставними.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 141,88 грн. судового збору (2 270 грн. (сума сплаченого судового збору) х 6,25 % (процент задоволених позовних вимог)).
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» (м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 39-А, офіс 25; код ЄДРПОУ 40858239) заборгованість за договором про надання фінансових послуг від 29 листопада 2018 року №1833251146343, що утворилася станом на 26 жовтня 2021 року, а саме, заборгованість за кредитом - 2 812 (дві тисячі вісімсот дванадцять) гривень, заборгованість за процентами - 393 (триста дев'яносто три) гривні 68 копійок, 3 % річних за несвоєчасне повернення кредиту за період прострочення платежу - 241 (двісті сорок одна) гривня 75 копійок, інфляційні втрати у зв'язку з невчасним поверненням кредиту за період прострочення платежу - 547 (п'ятсот сорок сім) гривень 59 копійок, 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів за період прострочення платежу - 33 (тридцять три) гривні 85 копійок, інфляційні втрати у зв'язку з невчасною сплатою процентів за період прострочення платежу - 76 (сімдесят шість) гривень 66 копійок, а всього в загальному розмірі 4 105 (чотири тисячі сто п'ять) гривень 53 копійки, а також в повернення 141 (сто сорок одну) гривню 88 копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: О.В. Вуїв