Справа № 128/3202/17
Іменем України
03 лютого 2022 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі :
головуючого судді Ганкіної І.А.
при секретарі Рипюк Т.П.
пред-ка позивачки ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представник відповідача ОСОБА_3
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, за участю третіх осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним, -
Позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, за участю третіх осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 75 років. Шлюб між нею та ОСОБА_7 було укладено 14 грудня 1986 року в Агрономічній сільській раді Вінницького району Вінницької області, актовий запис №5. Вказує, що після смерті ОСОБА_7 , отримавши свідоцтво про смерть, вона звернувся до приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Білозарецької О.Ю. із заявою про прийняття спадщини, але нотаріус повідомив їй, що чоловік склав заповіт, в якому заповідав все своє майно виключно своєму онуку ОСОБА_2 .. Заповіт був посвідчений 28 жовтня 2016 року секретарем виконкому Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області Л.О. Мазуркевич, реєстраційний номер№40.
Позивачка вважає, що вказаний заповіт підписаний сторонньою особою, оскільки спадкодавець ОСОБА_7 на момент складення заповіту за місцем проживання АДРЕСА_1 тимчасово не проживав, оскільки знаходився на стаціонарному лікуванні у Вінницькій центральній районній лікарні з 13 жовтня 2016 року по 03 листопада 2016 року. Даний факт підтверджується медичною карткою стаціонарного хворого №6395 Вінницької центральної районної клінічної лікарні. Зазначені вище обставини стали підставою для звернення до суду за захистом та відновлення свої порушених прав.
Представник позивачки адвокат Чернілевська Р.В. позовні вимоги підтримала повністю, позов просила задоволити. Суду показала, що заповіт не міг бути укладеним та підписаним спадкодавцем за місцем його укладання в Лука-Мелешківській сільській раді, так як у цей день спадкодавець перебував у лікарні, знаходився там цілий день і в зв'язку з погіршенням стану ніяк не міг покинути лікарню в м. Вінниця та прибути до приміщення сільської ради для укладання заповіту. Вказані обставини підтверджують свідки. Записи у медичній картці та покази лікаря. У день підписання заповіту спадкодавець перебував у м. Вінниця, позивачка була поряд з ним, тому заповіт є недійсним.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав повністю, в задоволені позову просив відмовити. Суду показав , що позивачка не довела факт того, що заповіт підписаний не спадкодавцем. Спадкодавець підписав заповіт самостійно у сільській раді, стан його був достатньо задовільний, щоб він міг це зробити.
Представник відповідача адвокат Слізяк Н.Р. заявлені позовні вимоги не визнав, в задоволені позову просив відмовити. Суду показав, що сторона позивачки не довела факту порушення представником сільської ради - Мазуркевич Л.О умов укладання та підписання заповіту, тому позовні вимоги вважає безпідставними. Зазначив, що в віданні сільської ради є книга вчинення заповітів і там є підпис заповідача, датою укладання заповіту, заповіт посвідчений секретарем сільської ради, скріплений печаткою. А отже відповідає вимогам закону.
Третя особа ОСОБА_6 позов не визнав та суду показав, що заповідач є його батьком. Він бажав залишити спадщину своєму онукові - ОСОБА_2 , його сину і сам попросив привезти його у сільську раду для укладання заповіту. Він це і зробив. Заповіт був укладений у сільській раді і батько сам його підписав. В задоволенні позові просить відмовити.
Третя особа ОСОБА_5 подала суду заяву за якою просила розглядати справу у її відсутність.
Врахувавши позицію сторін, дослідивши подані сторонами докази, заслухавши покази свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
За ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 75 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 виданого виконавчим комітетом Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, актовий запис №22 (т.1, а.с.9).
Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було укладено 14 грудня 1986 року в Агрономічній сільській раді Вінницького району Вінницької області, актовий запис №5, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу Серії НОМЕР_2 від 14.12.1986 року (т.1, а.с.6).
Предметом судового спору є заповіт, згідно тексту якого ОСОБА_7 заповідав все своє майно онуку - ОСОБА_2 . Заповіт був посвідчений 28 жовтня 2016 року секретарем виконкому Лука- Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області Л.О. Мазуркевич, реєстраційний номер №40 (т.1, а.с. 5).
Судоми є встановленим, що спадкодавець ОСОБА_7 на момент складення заповіту за місцем проживання АДРЕСА_1 тимчасово не проживав, оскільки знаходився на стаціонарному лікуванні у Вінницькій центральній районній лікарні з 13 жовтня 2016 року по 03 листопада 2016 року, що підтверджується копіями відповідних документів (т. 1, а.с.10, 11-22).
Свідок ОСОБА_9 , допитана у судовому засіданні суду показала, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 на час укладання заповіту. Зазначила, що саме він вмовляв батька укласти заповіт на його сина ОСОБА_2 . Але спадкодавець йому відмовив, бо не хотів образити свою дружину, однак ОСОБА_6 стояв на своєму. Він же сам поїхав у сільську раду за тиждень до смерті батька і там за 15-ть хвилин склали заповіт, він ого взяв і сам поїхав до батька, свідок була з ним у машині. ОСОБА_6 пішов до батька у відділення, а потом повернувся сердитий і кинув заповіт у машину. Свідок зрозуміла, що батько не підписав заповіт. ОСОБА_6 сказав, що все рівно у позивачки буде лише 50 відсотків прав на спадщину. Секретар сільської ради Мазуркевич з ними у лікарню не їздила. Заповіт оформили десь у травні місяці. А не в дату вказану у заповіті. В той день у лікарню вони не їздили взагалі.
Свідок ОСОБА_13 суду показав, що спадкодавець тривалий час хорів на онкохворобу, часто лягав у лікарню. 13.10.16р. по 3.11.2016 р. він поступив в лікарню у тяжкому стані - запалення легень і не міг будь куди виїжджати, так як був в агонічному стані. Втрачав свідомість, слабкість, кашель, нудота, блювота. В такому стані його переправили швидкою до Вінниці в Вінницьку ЦРЛ. До цього в нього була кровотеча в шлунку. З ним постійно перебувала дружина.
Свідок ОСОБА_14 суду показала, що у заповідача була лейкемія. 28.10.2016р. він був у лікарні, в 11-тій вона зайшла провідати батька, він був в лікарні., нікуди не виїжджав.
Судом було оглянуто дані медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_7 №6395, згідно якої ОСОБА_7 28.10.2016 р. перебував у стаціонарному відділенні Вінницької ЦРЛ, оглядався лікуючим лікарем. Мав скарги на загальну слабкість, головокружіння, тони серця ослабленні, ритмічні, дихання везикулярне, дещо ослаблене в нижніх відділах. Заява на відлучення в матеріалах картки є відсутньою. Получав призначення ліків (а.с.112 т.2).
Відповідно до положень ч. 1, п.п. 1, 3, 7, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
У ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Частиною 1 ст.225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 161/17119/16-ц (провадження № 61-11268св18) зроблено висновок, що: «тлумачення статті 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). […] Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними». За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч.2 ст.1257 ЦК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2018 року в справі № 756/14304/15-ц (провадження № 61-11896св18) зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 1257 ЦК України та вказано, що «для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.
При цьому, воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України.
Згідно ч. 2 ст. 1247 ЦК України заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.
Згідно із ч. 4 ст. 207 ЦК України якщо фізична особа у зв'язку із хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.
Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Ст. 1247 ЦК пред'являє наступні вимоги до форми та змісту заповіту: 1) письмова форма; 2) нотаріальне посвідчення або посвідчення особами, уповноваженими на це законом (ст. ст. 1251, 1252 ЦК); 3) зазначення у заповіті місця та часу його складення; 4) підписання заповіту заповідачем.
Аналіз змісту Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України дозволяє стверджувати, що законодавство приєднує до даних вимог також вказівку у тексті заповіту про дату та місце народження заповідача (абзац перший пункту 157 Інструкції).
Оскаржуваний заповіт не містить ніяких відомостей з приводу того, що заповіт був підписаний не заповідачем і відомостей ро те, що під час його посвідчення були присутні свідки, які б зачитали вголос та поставили свої підписи на ньому.
Місцем укладення заповіту вказано приміщення Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району. Датою - 28.10.2016р. Година вчинення - 10 год.30 хв.
Однак, досліджені в судовому засіданні медичні документи підтверджують факт, того, що померлий ОСОБА_7 станом на 28.10.2016 р. перебував на стаціонарному лікуванні та не міг вчиняти заповіт в приміщенні Лука-Мелешківської сільської ради 28.10.2016 року. Відміток про порушення умов проходження лікування у стаціонаре, відлучання з лікарні, не має.
Отже, заповіт від 28.10.2016р. не міг бути укладеним в зазначену дату та у зазначеному у тексті заповіту місці, що тягне за собою встановлення факту порушення умов укладання заповіту передбачених ст.ст.1247-1252 ЦК України. Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд, згідно ст. 89 цього Кодексу, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Під час судового розгляду предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення. Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року №2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).
Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність достовірних доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи та достатність доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність підстав для визнання заповіту від 28.10.2016р. від імені ОСОБА_7 недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.133 ЦПК України).
Згідно положень ст. 141 ЦПК України, при вирішені судового розгляду суд вирішує питання про розподіл судових витрат.
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів в рівних частках судові витрати у розмірі судового збору на суму 640,00 грн по 320,00 грн з кожного, з Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області за рахунок державних асигнувань.
Керуючись ст. ст.4,12,13,202,203,1233,1254,1257 ЦК України, ст.ст. 4,19,76,81,200, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_4 - задоволити.
Визнати недійсним заповіт ОСОБА_7 від 28 жовтня 2016 року, посвідчений секретарем Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області Мазуркевич Л.О. та зареєстрований в реєстрі за № 40 на користь ОСОБА_2 .
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 та Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 640,00 грн по 320,00 грн з кожного.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.А. Ганкіна