Справа № 131/807/21
07 лютого 2022 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю
прокурора ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021020000000228 від 13.04.2021 року відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, -
В провадженні суду перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.
В судовому засіданні прокурор, клопотав про продовження строку запобіжного заходу у виді утримання під вартою ОСОБА_5 враховуючи, що ризики передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зникли. Просив врахувати, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину в стані алкогольного сп'яніння, який потягнув за собою смерть людини та перебуваючи на волі може ухилятися від явки до суду, впливати на покази свідків, які ще не є допитаними, та проживають в одному селі з обвинуваченим.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його адвокат ОСОБА_4 заперечили проти клопотання прокурора, в задоволені просили відмовити та врахувати наявність у нього на утриманні двох малолітніх дітей та дружини, а також матері обвинуваченого, яка має тяжку хворобу та потребує оперативного лікування у чому інші діти допомогти не можуть. Адвокат ОСОБА_4 зазначив, що обвинувачений має постійне місце проживання та не має наміру уникати явки до суду. Просив врахувати, те, що обвинуваченого згоден взяти на поруки депутат сільської ради, яка прослідкує за тим, щоб обвинувачений являвся до суду та виконував свої процесуальні обов'язки.
Прокурор проти зміни запобіжного заходу заперечив.
При вирішенні клопотань учасників кримінального провадження, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року установлено з 12.03.2020 року та в подальшому продовжено до 30.04.2021 року на усій території України карантин. Згідно з рекомендаціями МОЗ громадянам серед інших заходів запропоновано залишатися вдома, тримати дистанцію, дбати про власну безпеку.
Законом України «Про внесення зміни до пункту 20-5розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набув чинності 23.04.2020 року, пункт 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України викладено у редакції, яка передбачає, що під час досудового розслідування та під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою подається не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Враховуючи вказані нормативні положення, беручи до уваги, що до закінчення строків тримання під вартою обвинувачених неможливо колегіально розглянути клопотання про продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд доходить висновку про необхідність вирішення питання щодо строків тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою по справі головуючим колегії одноособово.
Заслухавши думки учасників судового провадження, суд враховує, що відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, суд зобов'язаний розглянути питання продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно до п.п.4,5 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років та до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Попередній запобіжний захід до ОСОБА_5 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.
При розгляді клопотання прокурора та зустрічного клопотання сторони захисту обвинуваченого, суд зважає на те, що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_5 віднесений відповідно до ст.12 КК України, до особливо тяжкого злочину, що загрожує обвинуваченому покаранням на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
Злочин потягнув за собою смерть людини. Згідно обвинувального акту ОСОБА_5 інкримінується вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_5 постійного самостійного доходу не має, свідки, які підлягають до виклику в судові засідання проживають у одній місцевості з обвинуваченим, а саме с. Червоне, Іллінецького району. Таким чином, ризики передбачені п.п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України суд вважає наявними.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає виправданим тримання ОСОБА_5 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
У відповідності до ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Враховуючи тяжкість обвинувачення у злочині, який спричинив смерть людини, обставини скоєння кримінального правопорушення, та особу обвинуваченого, суд вважає відсутніми підстави для визначення застави.
Обставин, які є перешкодою для застосування до ОСОБА_5 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України - не встановлено.
Підстав для зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт судом не встановлено, депутат сільської ради до судового засідання не з'явився, питання, щодо взяття на поруки обвинуваченого у відсутність особи, яка має намір взяти на себе зобов'язання поручителя. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 327, 331, 314 КПК України, пунктом 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
В задоволені клопотання адвоката ОСОБА_4 заявленого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Клопотання прокурора, щодо продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_5 - задовільнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України строком до 2 місяців - до 08 квітня 2022 року включно, без визначення застави.
Копію ухвали направити для виконання начальнику УВП № 1 м. Вінниці.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області на протязі 5 діб з моменту проголошення ухвали.
Суддя ОСОБА_1