вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,
тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
07 лютого 2022 рокуСправа № 912/3479/21
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу № 912/3479/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькірія Агро", 54036, м. Миколаїв, вул. Одеське шосе, буд. 69-А
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.І.В Транс Логістик", 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ(з), вул. Героїв України, буд. 94, кв. 508
про стягнення 174 881,84 грн
без виклику сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Валькірія Агро" (далі - ТОВ "Валькірія Агро", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.І.В Транс Логістик" (далі - ТОВ "Г.І.В Транс Логістик", відповідач) про стягнення 174 881,84 грн, з яких: 161 155,49 грн сума основного боргу, 8 961,56 грн пеня, 3 158,18 грн інфляційні та 1 606,61 грн 3% річних за користування чужими коштами, з покладенням на відповідача судових витрат по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до укладеного між сторонами договору про надання транспортно-експедиційних послуг № ТЕУ-21-06 від 14.04.2021 та підписаних заявок, позивач перерахував на рахунок відповідача попередню оплату за транспортно-експедиційні послуги, які не були виконані.
Ухвалою господарського суду від 20.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №912/3479/21 за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами. Сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.
04.01.2022 від позивача надійшла заява про уточнення ціни позову від 29.12.2021, в якій вказано про допущення за змістом позову технічних помилок в частині зазначення правильної суми основного боргу, а саме замість правильної суми 161 155,49 грн, помилкового вказано 161 115,40 грн.
Враховуючи зміст вказаної заяви та приймаючи до уваги, що при відкритті провадження у справі судом відповідно до позовних матеріалів було зазначено правильну загальну суму боргу, підстави для винесення ухвали в порядку ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо збільшення/зменшення позовних вимог відсутні.
Відповідачем позовні вимоги заперечено повністю, про що до справи подано відзив на позовну заяву, з тих підстав, що доказів порушення відповідачем умов договору немає, відповідач є отримувачем коштів, позивачем не дотримано передбачений законодавством як обов'язковий претензійний порядок досудового врегулювання спору.
У відповіді на відзив позивачем з приводу заперечень відповідача вказано на те, що згідно заявок до договору визначено граничний строк надання послуг перевезення, який вже сплив і грошові кошти не повернуто; законодавством не передбачено обов'язковий досудовий порядок врегулювання даної категорії спору, окрім того, позивач звертався до відповідача з претензією про сплату боргу.
Відповідач, згідно поданих до суду заперечень на відповідь на відзив, з приводу аргументів позивача вказує на факт обов'язковості претензійного порядку та зазначає про відсутність доказів того, що начебто направлений позивачем документ є дійсно претензією
Частиною 1 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
За правилами ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши докази у справі та письмові пояснення, які викладено у заявах по суті справи, судом встановлено наступні обставини.
14.04.2021 між ТОВ "Валькірія Агро" (Замовник) і ТОВ "Г.І.В Транс Логістик" (Виконавець) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № ТЕУ-21-06 (далі - Договір), відповідно до якого Виконавець зобов'язується надати послуги по перевезенню або організації перевезення вантажу на умовах, визначених цим Договором, автомобільним транспортом, а Замовник прийняти й оплатити виконані Виконавцем послуги по перевезенню та/або сплатити винагороду експедитора (а.с. 8-9).
В пункті 1.2. Договору сторони погодили, що заявка на організацію перевезення вантажу повинна бути складена в письмовій формі і скріплена печатками та підписами Замовника та Виконавця, та є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно з пунктом 2.1. Договору Замовник, зокрема, зобов'язаний:
Повідомити Виконавця про необхідність перевезення Вантажу не пізніше між за 24 години до бажаної дати здійснення перевезення по Україні. Повідомлення здійснюється шляхом надання Виконавцю заявки до початку перевезення, в якій зазначаються всі необхідні для перевезення відомості (підпункт 2.1.1.)
В заявках на організацію перевезення зазначити такі конкретні умови перевезення вантажів, які є невід'ємними частинами даного Договору: дата завантаження; маршрути; дані про рухомий склад; кількість та різновид вантажу: місце завантаження, контактні телефони, контактні особи; місце розвантаження вантажу (найменування складу, адреса, телефон, контактна особа); узгоджена вартість послуги перевезення 1 тони вантажу, яка при залученні Виконавцем третіх осіб для виконання своїх обов'язків за цим Договором містить в собі винагороду Виконавця; вантажовідправників та вантажоодержувачів; термінів доставки вантажу; додаткових даних по перевезенню (в разі потреби) (підпункт 2.1.2.).
При необхідності, надати Виконавцю відмову від раніше поданої заявки не пізніше, ніж за 8 годин до подання транспортного засобу Виконавцем під завантаження (підпункт 2.1.3.).
За пунктом 2.2. Договору Виконавець, зокрема, зобов'язаний:
Протягом строку дії Договору здійснювати послуги з перевезення та/або організацію перевезення вантажу, наданого Замовником згідно умов Договору та викладених в заявках (підпункт 2.2.1.).
У випадку неможливості здійснення перевезення Вантажу, наданого Замовником згідно умов заявки Замовника, повідомити його про це до вказаного в заявці строку подання транспортного засобу під завантаження (підпункт 2.2.2.).
Подавати під завантаження і в узгоджені сторонами строки транспортні засоби, придатні та готові для перевезення вантажу, у кількості та час, вказані в заявці, а також забезпечувати наявність усіх необхідних документів на кожен транспортний засіб (підпункт 2.2.4.).
Згідно пункту 3.1. Договору, сплата наданих Виконавцем послуг перевезень та/або винагороди експедитора здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку, товарно-транспортних документів, Реєстру наданих послуг та Акта робіт, якщо інше не зазначено у заявці. Датою надання послуг є дата зазначена в акті виконаних робіт. У випадку відсутності акта виконаних робіт з будь-яких причин, датою виконання перевезення вважається дата надання послуг з перевезення, що зазначена в будь-якому документі, що може підтвердити факт надання послуги.
За пунктом 3.2. Договору сторони визнають, що достатнім та належним доказом надання послуг з перевезення Виконавцем та їх прийняття Замовником є підписаний Сторонами акт виконаних робіт.
В пункті 4.12. Договору передбачено, що у випадку виникнення розбіжностей та суперечок між сторонами, що можуть виникати з цього договору та зв'язку з ним, сторона має право пред'явити іншій претензію. Відповідь на отриману претензію сторона, якій була направлена претензія, зобов'язана надати протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання. Якщо сторона не надає відповіді протягом вищенаведеного терміну, то вважається, що дана сторона погодила та визнала всі умови та вимоги, зазначені у пред'явленій претензії.
В пункті 7.1. Договору передбачено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2021. Якщо жодна із сторін не заявить про намір припинити дію Договору шляхом укладення додаткової угоди не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору, Договір буде вважатись пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах.
До договору між сторонами підписано заявки, в яких передбачено умови перевезення, а саме:
заявка № 4 від 29.04.2021 на перевезення вантажу в період виконання з 10.05. по 30.08.2021 за ціною 272,00 грн з ПДВ за тонну за маршрутом: Черкаська обл., Золотинівський район, с. Ковтун - Чернігівська обл. Варвінький район с. Журавка;
заявка № 5 від 17.05.2021 на перевезення вантажу в період виконання з 17.05. по 30.08.2021 за ціною 262,00 грн з ПДВ за тонну за маршрутом: Черкаська обл., Золотинівський район, с. Ковтун - Чернігівська обл., Прилуцький район, смт. Линовиця;
№ 9 від 14.06.2021 на перевезення вантажу в період виконання з 11.06. по 30.07.2021 за ціною 195,00 грн з ПДВ за тонну за маршрутом: Черкаська обл., Золотинівський район, смт. Новооржицьке, вул. Центральна, 2, ТОВ "Новооржицький цукровий завод" - Чернігівська обл., Прилуцький район, смт. Линовиця (а.с. 10-12).
Для оплати послуг перевезення згідно вказаних заявок ТОВ "Г.І.В Транс Логістик" виставлено для оплати наступні рахунки:
№ 504 від 02.07.2021 на суму 23 718,49 грн за заявкою № 5;
№ 505 від 01.07.2021 на суму 16 342,00 грн за заявкою № 4;
№ 506 від 01.07.2021 на суму 48 309,30 грн, № 507 від 02.07.2021 на суму 48 094,80 грн, № 508 від 03.07.2021 на суму 24 690,90 грн за заявкою № 9.
Вказані рахунки оплачені позивачем в загальній сумі 161 155,49 грн відповідно до наступних платіжних доручень: № 17 від 14.07.2021 на суму 24 690,90 грн, № 18 від 20.07.2021 на суму 48 094,80 грн, № 19 від 14.07.2021 на суму 48 309,30 грн, № 20 від 12.07.2021 на суму 23 718,49 грн, № 21 від 12.07.2021 на суму 16 342,00 грн (а.с. 13-17).
Згідно листа від 29.10.2021 № 2910-1 ТОВ "Валькірія Агро" звернулось до ТОВ "Г.І.В Транс Логістик" з проханням зарахувати 500,00 грн в оплату рахунку № 462 від 25.06.2021, а решту коштів в сумі 160 659,07 грн, які було сплачено згідно вищевказаних платіжних доручень та на які не було надано послуги, повернути протягом трьох днів з дати отримання листа (а.с. 21).
Вказаний лист повернуто ТОВ "Валькірія Агро" органами поштового зв'язку без вручення адресату з відміткою: "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 22-26).
Наведені вище обставини стали підставою звернення до суду з позовом у даній справі.
Норми права, застосовані судом.
Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ч. 1 ст. 9).
Експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку (ч. 1 ст. 11).
Клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування (ч. 2 ст. 12).
За наведеним Законом транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування (ст. 1).
Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами (ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 917 та ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором та доставити, зокрема, вантаж, до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 N363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за N128/2568 (далі - Правила) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами (розділ 1 Правил).
Розділом 14 Правил передбачено, що форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов'язаних з цим, визначаються Перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів (п. 14.1).
Якщо Перевізник не виконав перевезення відповідно до заявки (замовлення), то одержана передоплата має бути повернена Замовнику не пізніше триденного терміну у робочі дні кредитної установи (п. 14.3).
Остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних (пункт 14.4.).
За правилами Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ст. 13).
Відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
В ч. 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Мотивована оцінка аргументів сторін і поданих доказів.
Як вбачається з умов Договору від 14.04.2021, відповідач зобов'язався надати позивачу послуги по перевезенню або організації перевезення вантажу автомобільним транспортом, а позивач зобов'язався прийняти і оплатити такі послуги.
Згідно підписаних до Договору заявок сторонами погоджено умови перевезення, зокрема, кількість вантажу, маршрут, ціну та строк перевезень.
Для оплати послуг перевезення згідно наявних у справі заявок відповідачем оформлено рахунки на загальну суму 161 155,49 грн, які повністю оплачені позивачем.
Подані до справи платіжні доручення, про які зазначено вище, містять відмітку банку про проведення платежу, що підтверджує оплату, а наявні в платіжних дорученнях посилання на рахунки та зазначені в таких рахунках відомості щодо маршруту перевезення надають можливим ідентифікувати відповідну заявку, по якій здійснено платіж.
Як встановлено, у заявках до Договору вказано період виконання послуг з перевезення вантажу по відповідним маршрутам, які згідно Договору зобов'язався здійснювати відповідач.
Виходячи із наведених вище та інших умов Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні N363 від 14.10.97, належним доказом здійснення перевезення вантажу є товарно-транспортна накладна, яка підписана виконавцем, вантажоодержувачем та передана замовнику.
Окрім того, згідно п. 3.2. Договору передбачено оформлення сторонами Акта виконаних робіт, який є достатнім та належним доказом надання послуг з перевезення.
Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні докази оформлення та підписання товарно-транспортних накладних та/або актів виконаних робіт по маршрутам, які оплачені позивачем.
Наведене вище спростовує доводи відповідача стосовно відсутності в матеріалах справи доказів порушення відповідачем умов Договору, оскільки не надання послуг в погодженому обсязі та в установлений строк, є порушенням зобов'язання, передбаченого Договором.
При цьому враховано, що відповідач будь-яких доказів на підтвердження виконання відповідних заявок до суду не подав та жодного розрахунку щодо наданих і оплачених послуг по відповідним заявкам не навів.
Також за наявними матеріалами справи судом не встановлено фактів порушення зобов'язань з боку позивача, які могли б вплинути на можливість виконання зобов'язання відповідачем.
Здійснення позивачем передоплати при умовах Договору і заявок, що оплата має здійснюватись після отримання повного пакету документів про виконання послуг, НЕ є свідченням виконання послуг відповідачем. В призначеннях платежу наданих до справи платіжних доручень відсутнє жодне зазначення про оплату саме виконаних послуг або посилання на документ про виконання послуг. Рахунок на оплату за своєю правовою природою не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд (зокрема, у постанові від 29.04.2020 у справі № 915/641/19).
Крім того, за ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання (ч.1). Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч. 4).
Приймаючи до уваги викладене та наявні матеріали справи, суд доходить висновку, що позивач в даному випадку скористався своїм законним правом у зустрічному зобов'язанні, що не змінює умов Договору, зокрема щодо порядку і строку виконання послуг з перевезення.
Згідно з пунктом 14.3. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні N363 від 14.10.97, правовими наслідками невиконання перевізником перевезення відповідно до заявки є повернення замовнику одержаної передоплати не пізніше триденного терміну у робочі дні кредитної установи.
На підставі вищевикладеного є обґрунтованою вимога позивача про повернення грошових коштів, які були оплачені за послуги з перевезення за Договором, які не було надано відповідачем, в загальному розмірі 161 155,49 грн.
Твердження відповідача про обов'язкове дотримання претензійного порядку відхиляється судом з підстав наступного.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Окрім того, ч. 2 ст. 315 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 925 Цивільного кодексу України, які мають вищу юридичну силу порівняно з підзаконними актамами, передбачено "можливим" (тобто не обов'язковим) пред'явлення претензії.
Керуючись вищенаведеним, позовні вимоги про стягнення 161 155,49 грн підлягають задоволенню повністю.
Щодо позовних вимог про стягнення пені та нарахувань згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
За змістом ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Отже, законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Водночас ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов'язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.
Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.
Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 05.09.2019 у справі №908/1501/18.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір. (пункт 6.13. постанови).
Розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. (пункт 6.31. постанови).
Відповідно до правил ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони не передбачили в умовах Договору сплату пені за порушення строків повернення попередньої плати або за невиконання перевезення та не визначили її розмір.
Також не передбачено застосований позивачем вид відповідальності відповідним законодавчим актом.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 8 961,56 грн.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вже зазначено, в силу приписів пункту 14.3. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні N363 від 14.10.97, правовими наслідками невиконання перевізником перевезення відповідно до заявки є повернення замовнику одержаної передоплати не пізніше триденного терміну у робочі дні кредитної установи.
Отже, у зв'язку із невиконанням попередньо оплачених перевезень, у відповідача виникає обов'язок повернути позивачу одержану передоплату, що є грошовим зобов'язанням, а тому на таке зобов'язання можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України.
Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає, що позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування.
Так, згідно заявок № 4 від 29.04.2021 та № 5 від 17.05.2021, гранична дата виконання перевезень по 30.08.2021, а отже останній строк повернення сплачених за перевезення грошових коштів згідно п. 14.3. Правил перевезення (3 робочі дні) до 02.09.2021 включно. Відповідно, строк прострочення з 03.09.2021, тоді як позивач розпочинає період розрахунку з 01.09.2021.
За заявкою № 9 від 14.06.2021 гранична дата виконання перевезень по 30.07.2021, а отже останній строк повернення сплачених за перевезення грошових коштів згідно п. 14.3. Правил перевезення (3 робочі дні) до 04.08.2021 включно. Відповідно, строк прострочення з 05.08.2021, тоді як позивач розпочинає період розрахунку з 01.08.2021.
З урахуванням викладеного, суд наводить наступний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань в межах періоду розрахунку позивача:
- за заявкою № 4 від 29.04.2021 на суму 16 342,00 грн:
3% річних за період з 03.09.2021 по 07.12.2021 - 128,95 грн;
інфляційні втрати за період вересень-жовтень 2021 - 344,95 грн;
- за заявкою № 5 від 17.05.2021 на суму 23 718,49 грн:
3% річних за період з 03.09.2021 по 07.12.2021 - 187,15 грн;
інфляційні втрати за період вересень-жовтень 2021 - 500,65 грн;
- за заявкою № 9 від 14.06.2021 на суму 121 095,00 грн:
3% річних за період з 05.08.2021 по 07.12.2021 - 1 244,13 грн;
інфляційні втрати за період серпень-жовтень 2021 - 2 308,77 грн,
а всього - 1 560,23 грн 3% річних та 3 154,37 грн інфляційні втрати.
Отже, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 1 560,23 грн 3% річних та 3 154,37 грн інфляційні.
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги ТОВ "Валькірія Агро" до ТОВ "Г.І.В Транс Логістик" про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в розмірі 161 155,49 грн сума основного боргу, 1 560,23 грн 3% річних та 3 154,37 грн інфляційні.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині суд відмовляє за наведених вище підстав.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно позовної заяви позивач також просить покласти на відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 32 223,08 грн.
Одночасно за змістом позову повідомлено, що копія акта приймання-передачі наданих послуг буде надана суду протягом 5 днів після винесення рішення по справі (виготовлення повного тексту рішення). Позивач просить вирішити питання про відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
В ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 244 ГПК України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
На підставі викладеного та враховуючи заяву позивача про подання доказів на підтвердження витрат на правову допомогу після ухвалення рішення суду, суд вирішить питання щодо вказаних витрат після ухвалення рішення по суті.
Звернути увагу позивача на строк подання доказів, який встановлено в ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 221, 233, 236-241, 247-252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.І.В Транс Логістик" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ(з), вул. Героїв України, буд. 94, кв. 508, ідентифікаційний код 43380032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькірія Агро" (54036, м. Миколаїв, вул. Одеське шосе, буд. 69-А, ідентифікаційний код 42863827) 161 155,49 грн суму основного боргу, 1 560,23 грн 3% річних та 3 154,37 грн інфляційних втрат, а також 2 488,04 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення направити Товариству з обмеженою відповідальністю "Валькірія Агро" за адресою: 73039, м. Херсон, просп. 200-річчя Херсону, 41, кв. 44; Товариству з обмеженою відповідальністю "Г.І.В Транс Логістик" за адресою: 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ(з), вул. Героїв України, буд. 94, кв. 508 та електронною поштою: givtrans1991@gmail.com.
Повне рішення складено 07.02.2022.
Суддя В.В.Тимошевська