ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.02.2022Справа № 910/16565/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Херсонобленерго"
до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
про стягнення 15 402 210,75 грн.,
За участю представників сторін:
від позивача: Литовський І.С. за довіреністю від 08.12.2021 року № 07/006-22;
від відповідача: не з'явився.
Акціонерне товариство "Херсонобленерго" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - відповідач) про стягнення 15 402 210,75 грн., з яких: 15 172 748,90 грн. - основний борг, 194 543,74 грн. - пеня, 34 918,11 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 28.12.2019 року № 1111137 в частині оплати наданих позивачем у липні 2021 року послуг з розподілу електричної енергії, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені та 3 % річних.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2021 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.
27.10.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Акціонерного товариства "Херсонобленерго" від 22.10.2021 року № 65-04/1672 про усунення недоліків позовної заяви.
Зважаючи на викладене, ухвалою господарського суду міста Києва від 01.11.2021 року відкрито провадження у справі № 910/16565/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.12.2021 року.
Разом із тим, підготовче засідання у вказаній справі, призначене на 01.12.2021 року, не відбулося, у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності суддею Ломакою В.С.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2021 року підготовче засідання у справі № 910/16565/21 призначено на 14.12.2021 року.
У підготовчому засіданні 14.12.2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/16565/21 на 30 днів та відкладення розгляду справи на 12.01.2022 року.
28.12.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про забезпечення участі представника Акціонерного товариства "Херсонобленерго" у підготовчому засіданні 12.01.2022 року в режимі відеоконференції. Вказане клопотання ухвалою господарського суду міста Києва від 29.12.2021 року судом задоволено.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.01.2021 року підготовче провадження у справі № 910/16565/21 закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 01.02.2021 року.
25.01.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про забезпечення участі представника Акціонерного товариства "Херсонобленерго" у судовому засіданні 01.02.2022 року в режимі відеоконференції. Вказане клопотання ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2022 року судом задоволено.
У судовому засіданні 01.02.2021 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач про дату час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань чи заяв, зокрема, по суті спору, на адресу суду не направив.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 12.01.2022 про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/16565/21 до судового розгляду по суті на 01.02.2022 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення з трек-номером 0105491782311, відповідач ухвалу суду про призначення справи № 910/16565/21 до судового розгляду по суті на 01.02.2022 року отримав 19.01.2022 року.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.
Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 року № 1-5/45 в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Усі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
11.06.2017 року набрав чинності Закон України "Про ринок електричної енергії", що визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Зі змісту частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" вбачається, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема договори про надання послуг з розподілу.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - Постанова) затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії.
Пунктом 2 Постанови передбачено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Згідно з пунктом 2.1.15 Постанови (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, розробляється оператором системи на основі додатка 4 до цих Правил, оприлюднюється на офіційному веб-сайті оператора системи та укладається шляхом надання електропостачальником заяви-приєднання. Датою початку дії зазначеного договору є наступний робочий день від дня отримання оператором системи заяви-приєднання електропостачальника щодо укладення такого договору.
26.12.2018 року відповідачем підписано Заяву-приєднання до договору постачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії.
На підставі вказаної Заяви приєднання та з урахуванням приєднання відповідача до публічного договору, між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та Акціонерним товариством "Херсонобленерго" було укладено Договір постачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 28.12.2019 № 1111137 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору цей договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови передачі (розподілу) електричної енергії споживачам постачальника (надалі - Постачальник) як послуги Оператора системи. Укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Постачальника до умов цього договору.
Згідно з пунктом 1.2 Договору умови Договору є однаковими для всіх електропостачальників та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ).
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що на підставі цього Договору Оператор системи забезпечує недискримінаційний доступ Постачальника до мереж Оператора системи з метою реалізації Постачальником як суб'єктом роздрібного ринку своїх прав та виконання обов'язків та функцій постачальника електричної енергії по відношенню до споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території здійснення ліцензованої діяльності Оператора системи. Оператор системи надає послуги з розподілу електричної енергії споживачам Постачальника, які входять в балансуючу групу Постачальника згідно з реєстром за ЕІС кодами споживачів та їх точок вимірювання. Реєстр ведеться Оператором системи в електронному вигляді. Оператор системи забезпечує інформаційний обмін та контроль за режимами розподілу (передачі) в обсязі, необхідному та достатньому для виконання Постачальником функцій відповідного суб'єкта роздрібного ринку електричної енергії.
Ціна договору складає вартість послуг з розподілу (передачі) за сукупністю споживачів балансуючої групи Постачальника (пункт 3.1 Договору).
Відповідно до пункту 3.2 Договору Постачальником здійснюється оплата послуг з розподілу (передачі) за сукупністю споживачів, яким згідно з договорами про постачання електричної енергії розподіл (передачу) забезпечує Постачальник.
Згідно з пунктами 3.3, 3.4 цієї угоди розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата послуг з розподілу (передачі) здійснюється Постачальником у формі попередньої оплати.
У пункті 6.6 Договору унормовано, що за внесення платежів, передбачених за цим Договором з порушенням термінів, визначених порядком розрахунків, Постачальник сплачує Оператору системи пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
За умовами пункту 4 додатку № 1 до Договору "Порядок розрахунків" сума попередньої оплати з розподілу електричної енергії Оператору системи визначається на підставі визначених у Повідомленні про заявлений обсяг купівлі електричної енергії на Оптовому ринку електричної енергії України (далі - ОРЕ) обсягів купівлі електричної енергії споживачами Постачальника та затверджених Регулятором для Оператора системи тарифів на послуги з розподілу електричної енергії на відповідних класах напруги. На суму попередньої оплати нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Згідно з пунктом 10.1 Договору додатки до цього Договору є його невід'ємною частиною.
Пунктом 4.1 додатку № 1 до Договору "Порядок розрахунків" передбачено, що Постачальник зобов'язаний до 18 числа (включно) місяця, що передує розрахунковому періоду, надати Оператору системи підписані уповноваженою особою Постачальника повідомлення про обсяг заявленого місячного споживання електричної енергії по класам напруги споживачів.
Відповідно до пункту 5 додатку № 1 до Договору "Порядок розрахунків" Постачальник до 1-го числа місяця розрахункового періоду здійснює оплату послуг з розподілу електричної енергії у формі попередньої оплати у розмірі 100 % замовленого обсягу купівлі електричної енергії, який визначено згідно з пунктом 4 цього додатку 1 до Договору, на поточний рахунок Оператора системи. Датою здійснення оплати за виставленими Оператором системи Постачальнику платіжними документами є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок Оператора системи.
Згідно з пунктом 7 додатку № 1 до Договору "Порядок розрахунків" після закінчення розрахункового періоду Оператор системи до 5-го числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, оформлює, підписує та надсилає Постачальнику Акт виконаних робіт з розподілу електричної енергії та рахунок на остаточну оплату з урахуванням проведеної передоплати. Строк оплати рахунків становить 5 робочих днів з дня їх отримання. Датою отримання рахунку Постачальником вважається дата його особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом). Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.
В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Херсонобленерго" вказувало про те, що на виконання умов Договору в липні 2021 року ним було надано відповідачу послуги з розподілу електричної енергії на загальну суму 15 172 748,90 грн.
На підтвердження вказаних обставин позивачем надано до матеріалів справи виставлений відповідачу рахунок від 11.08.2021 року № 1111137 за липень 2021 року (за період з 01.07.2021 року по 31.07.2021 року), відповідно до якого фактична вартість наданих позивачем відповідачу послуг з розподілу електроенергії протягом зазначеного періоду становить 15 172 748,90 грн.
Крім того, до позовної заяви Акціонерним товариством "Херсонобленерго" також долучено підписаний позивачем Акт прийому-передачі послуги з розподілу електричної енергії від 31.07.2021року № 1111137 за липень 2021 року на суму 15 172 748,90 грн., у т.ч. ПДВ - 2 528 791,49 грн., а також докази його направлення відповідачу.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з трек-номером 7300312399953, відповідне відправлення було вручене уповноваженій особі відповідача 25.08.2021 року.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором щодо надання послуг з розподілу електричної енергії також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Акціонерним товариством "Херсонобленерго" умов зазначеного правочину.
Проте з матеріалів справи вбачається, що всупереч умовам Договору Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" оплати наданих позивачем у липні 2021 року послуг з розподілу електричної енергії не здійснило, заборгувавши таким чином позивачу 15 172 748,90 грн.
Враховуючи наведені обставини, Акціонерне товариство "Херсонобленерго" звернулося до господарського суду міста Києва з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 статті 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з частинами 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Укладений сторонами Договір за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.
Згідно з пунктом 1.2.6 Правил оператор системи, який здійснює розподіл (передачу) електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача, отримує плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або від споживача, або від електропостачальника за вибором споживача (крім постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії"). Вибір споживача зазначається в договорі про постачання електричної енергії споживачу (обраній споживачем комерційній пропозиції). У разі постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії" послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів, постачання яким здійснює постачальник універсальних послуг або "останньої надії". При цьому ціни на електричну енергію, що постачається споживачам постачальниками універсальних послуг та "останньої надії", включають, у тому числі, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.
З матеріалів справи вбачається, що у Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", зважаючи на встановлений пунктом 7 Додатку № 1 до Договору строк оплати рахунку (5 робочих днів з дня його отримання), виник обов'язок з оплати виставленого позивачем рахунку до 31.08.2021 року включно.
Проте, відповідач свого обов'язку з оплати наданих позивачем послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у липні 2021 року не виконав, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за Договором, що складає 15 172 748,90 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Акціонерного товариства "Херсонобленерго" до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним Договором позивач просив суд стягнути з відповідача 34 918,11 грн. 3 % річних, нарахованих на суму простроченого платежу в період з 02.09.2021 року по 29.09.2021 року згідно з наданим позивачем розрахунком.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних у розмірі 34 918,11 грн., суд встановив, що такий розрахунок є арифметично вірним та таким, що відповідає положенням чинного законодавства.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 194 543,74 грн., нараховану з 02.09.2021 року по 29.09.2021 року на суму основного боргу, згідно з наданим Акціонерним товариством "Херсонобленерго" розрахунком.
За приписами статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафними санкціями) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Аналогічні положення містить і частині 1 статті 230 Господарського кодексу України.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Таким чином, законом надано право сторонам встановити в договорі розмір і порядок нарахування штрафних санкцій.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
В силу приписів статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 6.6 Договору за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених порядком розрахунків, постачальник сплачує оператору системи пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Схожі за змістом положення викладено у пункті 6 Додатку № 1 до Договору "Порядок розрахунків", згідно з яким у випадку порушення постачальником термінів оплати обумовлених цим Договором платежів, Оператор системи проводить нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожний день прострочення платежу.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 194 543,74 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що повністю відповідає положенням чинного законодавства та умовам Договору.
Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості наданих його позивачем послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85; код ЄДРПОУ 19480600) на користь Акціонерного товариства "Херсонобленерго" (73000, Херсонська область, місто Херсон, вулиця Пестеля, будинок 5; код ЄДРПОУ 05396638) 15 172 748 (п'ятнадцять мільйонів сто сімдесят дві тисячі сімсот сорок вісім) грн. 90 коп. основного боргу, 194 543 (сто дев'яносто чотири тисячі п'ятсот сорок три) грн. 74 коп. пені, 34 918 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот вісімнадцять) грн. 11 коп. 3 % річних та 231 033 (двісті тридцять одну тисячу тридцять три) грн. 16 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 07.02.2022 року.
Суддя В.С. Ломака