ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.02.2022Справа № 910/20028/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ»
до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»
про стягнення 95 470, 76 грн,
Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про стягнення 95 470, 76 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем, як перевізником, вимог чинного законодавства України, в частині збереження прийнятого до перевезення вантажу, у зв'язку із чим позивачу заподіяні збитки у вигляді вартості втраченого майна.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
31.12.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на відсутність причинного зв'язку між діями перевізника і втратою або ушкодженням вантажу, що свідчить про відсутність вини залізниці.
Разом із відзивом на позовну заяву, відповідачем подано клопотання про витребування у позивача та АТ «ДТЕК «Західенерго» наступних доказів:
- посвідчення про якість рядового вугілля (продуктів збагачення), результат аналізу лабораторії, які відповідають Типовій формі УПД-35 «Посвідчення про якість», встановленій «Інструкцією з обліку видобутку рядового вугілля і готової вугільної продукції на шахтах, розрізах та збагачувальним (брикетних) фабриках Мінвуглепрому України», затвердженою наказом Мінвуглепрому України від 17.09.1996 № 466, які містять інформацію щодо % вологості вугілля, що перевозилось за спірними залізничними накладними №№ 50128073, 50106798, 50183078, 50092089, 50133602, 50279058, 49928278;
- копії договору від 27.01.2016 № 1-1-2016/006, на підставі якого здійснювалося постачання вугілля за залізничними накладними №№ 50128073, 50106798, 50183078, 50092089, 50133602, 50279058, 49928278;
- платіжних доручень або інших фінансових документів, що підтверджують оплату AT «ДТЕК «Західенерго» вартості поставленого вугілля згідно з вищевказаними залізничними накладними;
- інформацію щодо виробника спірної вугільної продукції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 у задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
У серпні 2021 року позивачем як вантажовідправником на адресу одержувача ВП «БУРШТИНСЬКА ТЕС» Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» були відправлені залізничні вагони №№ 53589016, 60356615, 59727016, 56096431, 62256235, 53603205, 61014882, 53544409, 56124688, 56995061, 56205180, 53509683, 58940396, 56963044, 55334346, 63870703, 56136955, 53528170, 58917626 з вугіллям кам'яним.
Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи залізничними накладними № 49928278 від 09.08.2021, № 50279058 від 27.08.2021, № 50133602 від 20.08.2021, № 50092089 від 17.08.2021, № 50183078 від 22.08.2021, № 50106798 від 18.08.2021, № 50128073 від 19.08.2021,згідно з якими вантаж був прийнятий відповідачем до перевезення.
На станціях Покровськ Донецької залізниці, Бурштин Львівської залізниці, Знам'янка Одеської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та виявлена нестача кам'яного вугілля у вагонах, про що складені комерційні акти.
Згідно з комерційним актом № 482004/389/1073 при контрольному переважуванні вагону № 53603205 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто-92500 кг, тара-24300 кг, нетто - 68200 кг, що менше вантажного документу на 1800 кг. Над 2-7 люком ліворуч виявлене поглиблення 900x80x50-80 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом № 388103/1105 при контрольному переважуванні вагону № 58917626 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто - 89350 кг, тара-21300 кг, нетто - 68050 кг, що менше вантажного документу на 1950 кг. Над 1-7 люками виявлене поглиблення 60-100см x 20-30 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом № 388103/1109 при контрольному переважуванні вагону № 53528170 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто - 89700 кг, тара - 22000 кг, нетто - 67700 кг, що менше вантажного документу на 1100 кг. Над 1-2 люками виявлене поглиблення 180x70x80 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом № 388103/1112 при контрольному переважуванні вагону № 56136955 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто - 86200 кг, тара-21200 кг, нетто - 65000 кг, що менше вантажного документу на 3800 кг. Над 1-3 люками виявлене поглиблення 580х 100x40 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом № 388103/1098 при контрольному переважуванні вагону № 55334346 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто - 90600 кг, тара - 22200 кг, нетто - 68400 кг, що менше вантажного документу на 1600 кг. Над 1 -2 люками виявлене поглиблення 300х 80-90x40-50 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом № 388103/1099 при контрольному переважуванні вагону № 63870703 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто - 90800 кг, тара - 22400 кг, нетто - 68400 кг, що менше вантажного документу на 1600 кг. Над 1-4 люками виявлене поглиблення 600x80x30-40 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом № 388103/1101 при контрольному переважуванні вагону № 56995061 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто - 89000 кг, тара - 20900 кг. нетто - 68100 кг, що менше вантажного документу на 2900 кг. Над 5-6 люками виявлене поглиблення 300x100x30 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом № 388103/1102 при контрольному переважуванні вагону № 56205180 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто - 87650 кг, тара - 21500 кг. нетто - 66150 кг, що менше вантажного документу на 2650 кг. Над 1-4 люками виявлене поглиблення 800x100x30-50 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом № 388103/1104 при контрольному переважуванні вагону № 53509683 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто - 89350 кг, тара - 22000 кг. нетто - 67350 кг, що менше вантажного документу на 1650 кг. Над 1-7 люками виявлене поглиблення 1050x60x20-30 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №388103/1103 при контрольному переважуванні вагону № 58940396 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто - 89900 кг, тара - 22200 кг. нетто - 67700 кг, що менше вантажного документу на 2300 кг. Над 1-7 люками виявлене поглиблення 1050x80x40-50 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом № 388103/1100 при контрольному переважуванні вагону № 56963044 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто - 89400 кг, тара - 22500 кг, нетто - 66900 кг, що менше вантажного документу на 1900 кг. Над 1-4 люками поглиблення 500x80x20 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справзачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом №388103/1115 при контрольному переважуванні вагону № 61014882 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто - 88400 кг, тара - 22200 кг, нетто - 66200 кг, що менше вантажного документу на 3600 кг. Над 1-7 люком виявлене поглиблення 780x120x40 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом № 388103/1114 при контрольному переважуванні вагону № 53544409 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто - 90300 кг, тара - 21400 кг, нетто - 68900 кг, що менше вантажного документу на 900 кг. Над 5-7 люками виявлене поглиблення 250x120х30 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом № 388103/1116 при контрольному переважуванні вагону № 56124688 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто - 88850 кг, тара - 22500 кг, нетто - 66350 кг, що менше вантажного документу на 3150 кг. Над 1-3 люками виявлене поглиблення 380x120x35 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом № 388103/1082 при контрольному переважуванні вагону № 62256235 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто - 90500 кг, тара - 23000 кг, нетто - 67500 кг, що менше вантажного документу на 2500 кг. Над 1-3 люками виявлене поглиблення 350-450x30-50x20-40 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом № 410006/254/1091 при контрольному переважуванні вагону № 53589016 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто- 87900 кг, тара-24400 кг, нетто - 63500 кг, що менше вантажного документу на 6500 кг. Над 1-7 люками виявлене поглиблення 1050x90x30 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом № 410006/251/1093 при контрольному переважуванні вагону № 60356615 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто - 85600 кг, тара- 23000 кг, нетто - 62600 кг, що менше вантажного документу на 7400 кг. Над 1-7 люками виявлене поглиблення 1050x70x40 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом № 410006/252/1094 при контрольному переважуванні вагону № 59727016 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто - 87950 кг, тара - 23300 кг, нетто - 64650 кг, що менше вантажного документу на 5050 кг. Над 1-7 люками виявлене поглиблення 1050x80x30 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Згідно з комерційним актом № 410006/253/1095 при контрольному переважуванні вагону № 56096431 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось брутто - 89000 кг, тара - 24000 кг, нетто - 65000 кг, що менше вантажного документу на 4000 кг. Над 1-7 люками виявлене поглиблення 1050x100x30 см. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Звертаючись до суду з даним позовом, заявник зазначає, що відповідач, як перевізник вантажу, належним чином не виконав зобов'язання щодо збереження вантажу під час його перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у вигляді недостачі вантажу, вартість якої за розрахунком позивача становить 95 470, 76 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, (далі - Статут) цей Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії) (ст. 3 Статуту).
Згідно зі ст. 5 Статуту, на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 ГК України.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем взято на себе зобов'язання з перевезення вантажу на підставі залізничних накладних № 49928278 від 09.08.2021, № 50279058 від 27.08.2021, № 50133602 від 20.08.2021, № 50092089 від 17.08.2021, № 50183078 від 22.08.2021, № 50106798 від 18.08.2021, № 50128073 від 19.08.2021.
Статтями 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Відповідно до ст. 37 Статуту тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1454 від 01.12.2008, передбачено, що вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.
Відповідно до п. 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 року, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т.ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам'яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно з пунктом 2 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 № 273/96-ВР (далі - Закон № 273/96-ВР) залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону № 273/96-ВР передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з статтею 113 Статуту за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Згідно статті 26 Закону № 273/96-ВР обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
У відповідності до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до п. п. 2, 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Як встановлено вище, при прибутті вагонів на станцію залізницею проведено комісійні переважування маси вантажу на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу у вагонах не відповідає масі, вказаній у залізничних накладних.
Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами № 482004/389/1073, № 388103/1105, № 388103/1109, № 388103/1112, № 388103/1098, № 388103/1099, № 388103/1101, № 388103/1102, № 388103/1104, № 388103/1103, № 388103/1100, № 388103/1115, № 388103/1114, № 388103/1116, № 388103/1082, № 410006/254/1091, № 410006/251/1093, № 410006/252/1094, № 410006/253/1095.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Вищевказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому є належними та допустимими доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у залізничних накладних, фактичній масі вантажу.
Відповідно до пп. «а» п. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:
- від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;
- від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Матеріалами справи підтверджено, що вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам'яне марки Г-газове, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) та розділу 1 ДСТУ 4082-2002 «Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу», затвердженого наказом Держстандарту України № 163 від 19.03.2002 є мінеральним паливом.
Інструкцією про порядок та умови поставки, закладення, зберігання і відпуску вугілля державного резерву на пунктах відповідального зберігання, затвердженою наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 19.10.2012 № 1157, встановлено класифікацію, вимоги до якості і безпеки вугілля, призначеного для зберігання у державному резерві, порядок та умови його поставки, закладення, зберігання і відпуску на пунктах відповідального зберігання.
Відповідно до пункту 2.1 розділу Загальних характеристик основних властивостей, якісних показників та компонентів вугілля зазначеної інструкції, вугілля - це тверда горюча осадова порода, що утворилася переважно з відмерлих рослин унаслідок їх біохімічних, фізико-хімічних та фізичних змін. Вугілля складається з органічних речовин та мінімальних домішок. Основними елементами, що входять в органічну масу вугілля, є вуглець, водень, кисень, азот та органічна сірка. У вугіллі містяться також хімічні з'єднання деяких металів.
Із Додатку 1 до вказаної інструкції вбачаються класифікаційні показники, зокрема марка вугілля - газове, позначення марки - Г, середні показники відбиття вітриніту Ro, % - від 0,50 до 1,00 включно, вихід летких речовин Vdaf, % - від 33 до 46 включно, товщина пластичного шару Y, мм - від 10 до 16 включно**; індекс Рога RI, од. - показник не передбачений для вугілля марги Г, теплота згоряння Qsdaf, МДж/кг - показник не передбачений для вугілля марки Г.
Тобто, природні властивості кам'яного вугілля марки Г - газове, класифіковані у відповідності до інструкції, не передбачають вмісту вологості як природної складової частини в даній речовині.
Для оцінки вугілля як палива його умовно поділяють на горючу масу, яка є безводною та беззольною частиною вугілля, та негорючу - баласт, що складається із золи та вологи (п. 2.1 Інструкції).
Таким чином, показники наявної у вугіллі вологи та золи, що входять до його негорючої частини баласту, впливають на якість вугілля як палива і в розумінні пункту 27 Правил видачі вантажів не відноситься до тих відмінних ознак, які впливають на властивість вантажу зменшувати свою масу при його перевезенні.
Згідно з ДСТУ 4083:2012 «Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях» для вугілля першої та другої категорії марок ДГ, Г Західного Донбасу, як виняток, загальна волога на робочий стан палива W, має бути не більше 16,0%, а як вбачається з наданих до матеріалів справи залізничних накладних, кам'яне вугілля перевозилось у твердому стані, з вологістю 0%, тобто з характеристиками в межах встановлених норм. Доказів на підтвердження того, що вологість вугілля перевищувала 16% матеріали справи не містять.
Отже, з урахуванням п. 27 Правил видачі вантажів, враховуючи те, що втраченим вантажем за спірними залізничними накладними було вугілля кам'яне, а за даними, які зазначені в графі 20 цієї накладної, у вугіллі кам'яному показник вологи не перевищує гранично допустиму норму, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1% від маси вантажу при розрахунку збитків.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 ГК України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10.
Згідно зі ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 23 Закону № 273/96-ВР встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Відповідно до п. 2.7 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29.05.02 № 04-5/601, згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано довідки про вартість вугільної продукції, що узгоджується з приписами ст. 115 Статуту залізниць України, за якими вартість 1 тони відвантаженого вугілля становить:
- у вагонах №№ 53589016, 60356615, 59727016, 56096431, 62256235, 53603205 по накладній № 49928278 - 2 166, 02 грн з ПДВ,
- у вагонах №№ 61014882, 53544409, 56124688 по накладній № 50279058 - 2 258, 63 грн з ПДВ,
- у вагонах №№ 56995061, 56205180, 53509683, 58940396, 56963044 по накладній № 50133602 - 2 236, 92 грн з ПДВ,
- у вагонах №№ 55334346, 63870703 по накладній № 50092089 - 2 425, 86 грн з ПДВ,
- у вагоні № 56136955 по накладній № 50183078 - 2 240, 66 грн з ПДВ,
- у вагоні № 53528170 по накладній № 50106798 - 2 263, 62 грн з ПДВ,
- у вагоні № 58917626 по накладній № 50128073 - 2 370, 20 грн з ПДВ.
Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
Таким чином, суд приймає надані позивачем довідки як докази понесених збитків, адже положення ст. 115 Статуту не визначають вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватись вартість вантажу, а відтак такі обставини мають бути встановлені судом за допомогою належних та допустимих доказів, зокрема, на підставі довідок про вартість вугільної продукції, які складені відправником вантажу та замовником послуг згідно укладеного договору на підтвердження вартості відправленого вантажу.
Судом перевірено наявний у матеріалах справи розрахунок ціни позову (розміру збитків у вигляді недостачі вантажу) та встановлено його відповідність наведеним вище нормам законодавства, а також арифметичну правильність.
Враховуючи вищевикладене та з огляду на встановлені обставини справи, наявні всі елементи складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості вантажу, завданої шкоди - збитків у сумі 95 470, 76 грн (вартість втраченого вантажу), та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Відповідно до статті 130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Згідно зі статтею 133 Статуту передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Відповідно до переуступного напису, зробленого на накладних № 49928278 від 09.08.2021, № 50279058 від 27.08.2021, № 50133602 від 20.08.2021, № 50092089 від 17.08.2021, № 50183078 від 22.08.2021, № 50106798 від 18.08.2021, № 50128073 від 19.08.2021 за підписами директора та головного бухгалтера ВП «Бурштинська ТЕС» ПАТ «ДТЕК Західенерго», право на пред'явлення позову передано ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ».
За таких обставин, приймаючи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 95 470, 76 грн є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, відповідачем в свою чергу не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.
З огляду на результат вирішення справи, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ» (85621, Донецька обл., Мар'їнський р-н, село Вовчанка, ВУЛИЦЯ НАГОРНА, будинок 1А; ідентифікаційний код 33959754) 95 470, 76 грн (дев'яносто п'ять тисяч чотириста сімдесят гривень 76 коп) вартості нестачі вугілля та 2 270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Рішення в повному обсязі складено 07.02.2022.
Суддя О.С. Комарова