ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.02.2022Справа № 910/18824/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший столичний хлібозавод"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко полімербуд трейд"
про стягнення 65 600,00 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібозавод» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко полімербуд трейд» про стягнення 65 600,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором підряду № 19-05-21-48 від 19.05.2021, в частині виконання робіт в обумовлені сторонами строки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом п'яти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.
30.11.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/18824/21. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
11.01.2022 представником позивача подано клопотання про долучення доказів в підтвердження розміру судових витрат.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.12.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримана відповідачем 14.12.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення № 0105491590579.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
19 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Полімербуд Трейд» (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший Столичний хлібзавод» (далі - виконавець-підрядник, відповідач) укладено Договір підряду № 19-05-21-48 (далі - Договір), за умовами якого, виконавець за завданням замовника зобов'язується на свій ризик відповідно до розрахунку вартості робіт (Додаток № 1 до Договору), який є його невід'ємною частиною, та ціни (вартості робіт, зазначеної у п. 2.1 цього Договору, виконати роботи з влаштування полімерного покриття кварц в приміщенні замовника в кількості 85м2 (далі - об'єкт замовника) за адресою: 07354, Київська обл., Вишгородський район, село Нові Петрівці, вул. Соборна, буд. 85 (далі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані роботи.
Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість робіт за цим Договором становить 82 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 13 666,67 грн.
Замовник проводить на розрахунковий рахунок виконавця попередню оплату за роботу у розмірі 70% від суми загальної вартості робіт, а саме 57 400,00 грн., у тому числі ПДВ 9 566,67 грн. наступного банківського дня з дати підписання сторонами Договору (п. 2.2 Договору).
Згідно з п. 3.1 Договору виконавець зобов'язується виконати всі роботи за цим Договором протягом 12 календарних днів після його підписання та здійснення попередньої оплати. За відсутності будівельної готовності об'єкту замовника термін дії Договору може бути продовжений до повного виконання цього Договору.
Пунктом 3.2 Договору узгоджено, що у випадку порушення замовником своїх зобов'язань, передбачених п. 2.2 Договору, строк виконання робіт продовжується на строк прострочення виконання зобов'язань замовником.
У відповідності до п. 3.3 Договору не пізніше 3 робочих днів після закінчення робіт за умови відсутності зауважень до якості виконаних робіт сторони підписують Акт виконаних робіт. У разі неповернення підписаного Акту здачі-приймання виконаних робіт та ненадання вмотивованої відмови від підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт протягом 3 банківських днів з моменту отримання вимоги від виконавця, роботи вважаються прийнятими замовником у повному обсязі.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що виконавець зобов'язується якісно виконати роботи в строки, передбачені умовами Договору, згідно з чинним законодавством.
Відповідно до п. 6.2 Договору виконавець за порушення обов'язку щодо строків виконання робіт, на вимогу замовника, зобов'язаний сплатити останньому штраф у розмірі 10% від загальної вартості робіт, якщо строки прострочені більше, ніж на 7 календарних днів.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності). Договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором (п. 10.2 Договору).
Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Розрахунок вартості робіт.
На виконання умов Договору, відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000049 від 25.05.2021 на суму 57 400,00 грн., який позивачем оплачено згідно платіжного доручення № 7618 від 17.08.2021 на суму 57 400,00 грн.
Як зазначає позивач, обумовлені Договором роботи відповідачем у строк встановлений Договором виконані не були, як і не було повернуто кошти, в зв'язку з чим, 12.10.2021 позивач звернувся до відповідача із Претензією вих. № 831 від 11.10.2021 про розірвання Договору, у якому зазначив про відмову від Договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України та вимагав повернути отриманий за Договором аванс у сумі 57 400,00 грн.
Оскільки відповідачем не було виконано передбачені Договором роботи, як і не було повернуто сплачену на виконання умов Договору попередню оплату, позивач вимушений був звернутись з позовом до суду.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором підряду, а відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість робіт за цим Договором становить 82 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 13 666,67 грн.
Замовник проводить на розрахунковий рахунок виконавця попередню оплату за роботу у розмірі 70% від суми загальної вартості робіт, а саме 57 400,00 грн., у тому числі ПДВ 9 566,67 грн. наступного банківського дня з дати підписання сторонами Договору (п. 2.2 Договору).
На виконання умов Договору, відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000049 від 25.05.2021 на суму 57 400,00 грн., який позивачем оплачено згідно платіжного доручення № 7618 від 17.08.2021 на суму 57 400,00 грн.
Згідно з п. 3.1 Договору виконавець зобов'язується виконати всі роботи за цим Договором протягом 12 календарних днів після його підписання та здійснення попередньої оплати. За відсутності будівельної готовності об'єкту замовника термін дії Договору може бути продовжений до повного виконання цього Договору.
Таким чином, враховуючи дату здійснення попередньої оплати позивачем, відповідачем зобов'язаний був виконати роботи у строк до 30.08.2021 включно.
Частиною 4 ст. 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
У відповідності до п. 3.3 Договору не пізніше 3 робочих днів після закінчення робіт за умови відсутності зауважень до якості виконаних робіт сторони підписують Акт виконаних робіт. У разі неповернення підписаного Акту здачі-приймання виконаних робіт та ненадання вмотивованої відмови від підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт протягом 3 банківських днів з моменту отримання вимоги від виконавця, роботи вважаються прийнятими замовником у повному обсязі.
Доказів виконання відповідачем робіт за укладеним сторонами Договором матеріали справи не містять.
Таким чином, доводи позивача про невиконання відповідачем робіт за Договором в узгоджені сторонами строки, відповідачем не спростовані.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2021 позивач звернувся до відповідача із Претензією вих. № 831 від 11.10.2021 про розірвання Договору, у якому зазначив про відмову від Договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України та вимагав повернути отриманий за Договором аванс у сумі 57 400,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 849 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Частиною третьою статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Таким чином, оскільки станом на 12.10.2021 відповідачем не було виконано обумовлених Договором робіт, з огляду на узгоджені кінцеві строки виконання робіт - 30.08.2021, відповідачем порушено строки виконання таких робіт, а отже оскільки позивач на підставі частини другої статті 849 ЦК України відмовився від Договору, надіславши відповідачу повідомлення про розірвання Договору, і така одностороння відмова від Договору не потребує узгодження з підрядником, то Договір, є розірваним.
Частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Водночас, за приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов'язку платити та виконує функцію попередньої оплати.
Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем робіт за Договором, а договір є розірваним в односторонньому порядку, вимога про стягнення грошових коштів у розмірі 57 400,00 грн., сплачених у якості авансу, є обґрунтованою.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 8 200,00 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до п. 6.2 Договору виконавець за порушення обов'язку щодо строків виконання робіт, на вимогу замовника, зобов'язаний сплатити останньому штраф у розмірі 10% від загальної вартості робіт, якщо строки прострочені більше, ніж на 7 календарних днів.
Таким чином, оскільки як встановлено судом, відповідачем порушено умови Договору в частині виконання робіт в строки, узгоджені сторонами, більше ніж на 7 календарних днів, вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 8 200,00 грн. підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Також позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн.
Частинами 2-6 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем представлено до матеріалів справи: Договір про надання правової допомоги від 16.11.2020, Додаток № 3 від 25.10.2021 на суму 11 200,00 грн., ордер серія АІ № 1165062, платіжне доручення № 134 від 05.01.2022.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд враховує, що у п. 9 ч. 1 ст. 1 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлено: представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 19 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Однак, оцінюючи наданий позивачем Додаток № 3 від 25.10.2021 на суму 11 200,00 грн., виходячи з представлених позивачем до матеріалів справи документів, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості тверджень позивача про виникнення обов'язку з понесення в межах розгляду спору витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 200,00 грн. щодо підготовки позовної заяви, доказів надання інших послуг, зазначених у Додатку № 3, матеріали справи не містять.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та наявністю підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 200,00 грн. у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко полімербуд трейд» (02125, м. Київ, вул. Старосільська, буд. 1, оф. 89 ідентифікаційний код: 40822747) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший столичний хлібзавод» (07354, Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Соборна, буд. 85; ідентифікаційний код: 31484879) аванс в розмірі 57 400 (п'ятдесят сім тисяч чотириста) грн. 00 коп., штраф в розмірі 8 200 (вісім тисяч двісті) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 200 (чотири тисячі двісті) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 07.02.2022
Суддя О.А. Грєхова