ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.02.2022Справа № 910/19073/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі Юнікомерс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМБЕРГ ІНК»
про стягнення 673 856,64 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Пасічнюк С.В.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіДі Юнікомерс» (далі - позивач, ТОВ «ВіДі Юнікомерс») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМБЕРГ ІНК» (далі - відповідач, ТОВ «ЛАМБЕРГ ІНК») про стягнення 673 856,64 грн, з яких: 364 650,00 грн збитків (додаткових витрат - штрафних санкцій) за порушення відповідачем зобов'язань по Договору поставки № 01-12/04/21 від 18.02.2021, 3 416,72 грн 3% річних, 6 952,34 грн інфляційних втрат, 298 837,58 грн пені.
Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань по поставці та передачі товару позивачу відповідно до Договору поставки № 01-12/04/21 від 18.02.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 позовну заяву ТОВ «ВіДі Юнікомерс» залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
30.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява щодо усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12.11.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі Юнікомерс» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/19073/21 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/19073/21.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 про відкриття провадження у справі № 910/19073/21.
13.12.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.
22.12.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.
14.01.2022 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач виклав заперечення на твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.
04.02.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України»).
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За приписами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
25.03.2021 між Комунальним некомерційним підприємством Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (далі - замовник, КНП Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіДі Юнікомерс» (далі - постачальник, позивач, ТОВ «ВіДі Юнікомерс») було укладено Договір № 25/1 про закупівлю (далі - Договір № 25/1 від 25.03.2021), відповідно до п. 1.1, 1.2 якого постачальник передає у власність замовника спеціалізовані автомобілі екстреної (швидкої) медичної допомоги типу В з обладнанням згідно Специфікації (далі за текстом - товар), а замовник приймає та сплачує вартість товару код згідно ДК 021:2015 - 34110000-1 Легкові автомобілі (автомобіль спеціалізований санітарний екстреної (швидкої) медичної допомоги на базі Ford Transit тип В (VD ACCEMД-В), згідно коду УКТЗЕД 8703 32 19 00 Спеціалізований санітарний автомобіль екстреної (швидкої) медичної допомоги, код ДК 021:2015 (CPV) 34114121-3 Автомобілі швидкої допомоги, НКМВ 024:2019 - 35988 Автомобільна швидка допомога). Кількість - 17 штук.
Відповідно до п. 3.1 Договору № 25/1 від 25.03.2021 ціна цього Договору становить: 33 150 000,00 грн без ПДВ.
Згідно з п. 4.1 Договору № 25/1 від 25.03.2021 розрахунки проводяться в безготівковій формі в національній валюті України, в наступному порядку: замовник перераховує постачальнику попередню оплату в розмірі 100% від ціни договору, що становить 33 150 000,00 грн без ПДВ на підставі виставленого постачальником рахунку-фактуру, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника № UA858201720355369117000703187, МФО 820172 відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ протягом 5 (п?яти) банківських днів з дати підписання Договору. Замовник здійснює попередню оплату в розмірі 100% від ціни Договору на строк не більше 3 (трьох) місяців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.219 № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (пп. 4.1.1. п. 4.1).
Пунктом 5.1 Договору № 25/1 від 25.03.2021 сторони погодили, що строк (термін) поставки (передачі) товару - до 30 червня 2021 року з дати проведення попередньої оплати відповідно до п. 4.1.1 Договору на умовах DDP - 61058, Харківська область, місто Харків, проспект Незалежності, 13.
Умовами п. 7.2 Договору № 25/1 від 25.03.2021 сторони погодили, що, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов?язань при закупівлі товарів, постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі:
- за порушення строків виконання зобов?язання стягується пеня у розмірі 0,05% вартості товару, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 0,5% вказаної вартості.
Невід'ємною частиною Договору № 25/1 від 25.03.2021 є: Додаток № 1 «Специфікація № 1» (найменування кількість, загальна вартість товару - автомобіль спеціалізований санітарний екстреної (швидкої) медичної допомоги на базі Ford Transit тип В (VD ACCEMД-В МЕДДОПОМОГА-В), 17 шт., 33 150 000,00 грн); Додаток № 2 «Комплектація медичного обладнання автомобіля спіціалізованого санітарного екстреної (швидкої) медичної допомоги на базі Ford Transit тип В (VD ACCEMД-В МЕДДОПОМОГА-В)»; Додаток № 3 «Додаткова комплектація медичного обладнання автомобіля спіціалізованого санітарного екстреної (швидкої) медичної допомоги на базі Ford Transit тип В (VD ACCEMД-В МЕДДОПОМОГА-В)».
Позивач зазначив, що для виробництва 17 автомобілів швидкої медичної допомоги ним закуповувалось медичне обладнання згідно укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАМБЕРГ ІНК» (далі - постачальник, відповідач, ТОВ «ЛАМБЕРГ ІНК») Договору поставки № 01-12/04/21 18.02.2021 (далі - Договір або Договір № 01-12/04/21 від 18.02.2021).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник (відповідач) зобов?язався постачати та передавати у власність покупцеві (позивачеві) товар в асортименті, кількості та по ціні визначеній в Специфікаціях, що є невід?ємною частиною цього Договору. А покупець зобов?язався прийняти товар і сплатити його вартість у порядку і на умовах, визначених Договором.
Пунктом 2.3 Договору сторони погодили, що строк та умови оплати товару визначаються окремо у кожній специфікації (Додатки до даного Договору), які є невід?ємною частиною даного Договору. Покупець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Умовами п. 2.4 Договору передбачено, що для здійснення оплати постачальник зобов?язаний надати покупцю рахунок (рахунок-фактуру).
Відповідно до п. 6.3 Договору датою поставки товару необхідно вважати дату, зафіксовану уповноваженими представниками сторін у видатковій накладній та акті приймання-передачі товару.
Згідно п. 6.1 Договору строк поставки товару погоджується сторонами у кожній Специфікації, яка є невід?ємною частиною даного Договору. Датою поставки товару необхідно вважати дату, зафіксовану уповноваженими представниками сторін у видатковій накладній та акті приймання-передачі товару (п. 6.3 Договору).
Відповідно до п. 8.2 Договору постачальник проінформований, що покупець є національним виробником автомобілів швидкої медичної допомоги і придбаває медичне обладнання за цим Договором для виробництва автомобілів швидкої медичної допомоги, які в подальшому в статусі постачальника буде реалізовувати в межах процедур державних закупівель. Враховуючи це, сторони домовились, що, у випадку порушення покупцем строку поставки автомобілів швидкої медичної допомоги, внаслідок порушення постачальником строку поставки медичного обладнання, постачальник перед покупцем буде нести дзеркальну відповідальність, передбачену договором про закупівлю автомобілів швидкої медичної допомоги. Враховуючи це, постачальник зобов?язується компенсувати покупцю всі сплачені ним штрафи, пені, збитки тощо, за умови документального підтвердження сплати їх покупцем. Якщо строк поставки медичного обладнання постачальником буде порушено в наслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується сертифікатом торгово-промислової палати, і замовнику автомобілів швидкої медичної допомоги даного сертифікату буде достатньо, щоб не застосовувати до покупця штрафні санкції, покупець в свою чергу зобов?язується не застосовувати штрафні санкції по відношенню до постачальника.
Строк дії Договору - 1 (один) рік з моменту його укладання сторонами. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за 30 (тридцять) робочих днів до закінчення строку дії Договору жодною зі сторін не буде письмово повідомлено про припинення Договору (п. 9.1 Договору).
За своїм змістом та правовою природою укладений між позивачем та відповідачем Договір № 01-12/04/21 від 18.02.2021 є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить Договору № 01-12/04/21 від 18.02.2021, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем було порушено строк поставки товарів, передбачений Договором № 01-12/04/21 від 18.02.2021, що призвело до порушення позивачем строків поставки, передбачених Договором № 25/1 від 25.03.2021. За порушення строків поставки товару за Договором № 25/1 від 25.03.2021 позивач сплатив 364 650,00 грн штрафних санкцій.
Враховуючи зазначене, керуючись п. 8.2 Договору № 01-12/04/21 від 18.02.2021, позивач звернувся до відповідача з претензією № 15/02/8.05/012-21 від 26.07.2021, відповідно до якої просив останнього протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання претензії компенсувати позивачу понесені збитки у розмірі 364 650,00 грн, що виникли в наслідок порушення відповідачем своїх зобов?язань по поставці товару.
Однак, вимога позивача відповідачем не була виконана, відповіді на претензію відповідач не надав.
08.10.2021 позивач повторно направив відповідачу претензію № 15/02/8.05/028-211 від 07.10.2021 з вимогою протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання претензії компенсувати позивачу понесені збитки в розмірі 364 650,00 грн, що виникли в наслідок порушення відповідачем своїх зобов?язань по поставці товару.
З огляду на те, що відповідач відповіді на претензію не надав і не компенсував позивачу понесені збитки, позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача 364 650,00 грн збитків (додаткових витрат - штрафних санкцій) за порушення відповідачем зобов'язань по Договору № 01-12/04/21 від 18.02.2021, а також 3 416,72 грн 3% річних, 6 952,34 грн інфляційних втрат та 298 837,58 грн пені.
Відповідач заперечив позовні вимоги у повному обсязі з таких підстав.
Відповідач стверджує, що позивачем не доведений причинно-наслідковий зв'язок між затримкою відповідача в поставці по Договору поставки № 01-12/04/21 від 18.02.2021 і збитками у вигляді сплати позивачем штрафу за Договором про закупівлю № 25/1 від 25.03.2021, а відповідно, не доведеною є і вина відповідача у понесених позивачем фінансових витратах по сплаті спірних штрафних санкцій, оскільки: умови Договору поставки №01-12/04/21 від 18.02.2021 не містять положень про те, що він укладений на виконання позивачем його зобов'язань, які випливають саме з Договору про закупівлю № 25/1 від 25.03.2021, укладеного з КНП Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», адже договір між позивачем і відповідачем укладений на 35 календарних днів раніше, аніж договір позивача з КНП Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».
Відповідач зазначив, що позивач не надав будь-якого доказу, що штраф у розмірі 0,5% згідно п. 7.2 Договору про закупівлю № 25/1 від 25.03.2021 ним сплачений на користь КНП Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».
Відповідач звернув увагу, що штраф у розмірі 0,05 % згідно п. 7.2 Договору про закупівлю № 25/10 від 25.03.2021 позивач просить стягнути з відповідача у складі збитків та у складі нені, а сплата пені у розмірі 0,5% не передбачена Договором поставки № 01-12/04/21 від 18.02.2021.
Відповідач стверджує, що з урахуванням надзвичайних обставин, повідомлених йому виробником обладнання, вжив усіх залежних від нього та його волі заходів, щоб проінформувати позивача про дію таких обставин, останній мав усі підстави повідомити КПП Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» до 23.07.2021 (дата претензії КНП Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» позивачу) про існування обґрунтованих причин у відтермінуванні поставки за Договором про закупівлю.
Відповідач вважає, що позивачем не доведено складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.
Крім того, позивач не довів факт направлення відповідачу претензії №15/02/8.05/012-21 від 26.07.2021 та претензії (повторної) №15/02/8.05/028-21 від 07.10.2021.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Отже, приписами Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що відповідно до неї на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі обставини.
Згідно Специфікації № 1 від 18.02.2021, яка є невід'ємною частиною Договору № 01-12/04/21 від 18.02.2021, позивач і відповідач погодили поставку товару, загальна вартість якого становить 13 899 422,37 грн, в т.ч. ПДВ 7% - 506 967,38 грн.
Специфікацією № 1 від 18.02.2021 сторони передбачили, що поставка товару здійснюється протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з дати отримання постачальником від покупця 100% попередньої оплати за товар.
Платіжними дорученнями № 334, № 335, № 336, № 337, № 338, № 339, № 340, № 341, № 342, № 343, № 344, № 345, № 346 та № 347 від 14.04.2021 підтверджується факт здійснення позивачем 100% попередньої оплати замовленого товару на суму 13 899 422,40 грн.
Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України, положень Специфікації № 1 від 18.02.2021 та дати здійснення позивачем попередньої оплати (14.04.2021), відповідач повинен був поставити погоджений Специфікацією № 1 від 18.02.2021 товар у строк до 13.06.2021 включно.
У період з 05.05.2021 по 16.07.2021 відповідач згідно видаткових накладних № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 та № 9 від 05.05.2021, № 10 від 11.05.2021, № 11 від 17.05.2021, № 5, № 6 та № 7 від 07.06.2021, № 10 та № 11 від 14.06.2021, № 14, № 15 та № 16 від 08.07.2021, № 20 від 16.07.2021 передав позивачу товар на загальну суму 13 930 030,40 грн. Вказані видаткові накладні наявні в матеріалах справи, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.
Дослідивши наявні в матеріалах справи видаткові накладні, враховуючи п. 6.3 Договору № 01-12/04/21 від 18.02.2021, суд встановив, що товар згідно видаткових накладних № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 та № 9 від 05.05.2021, № 10 від 11.05.2021, № 11 від 17.05.2021, № 5, № 6 та № 7 від 07.06.2021 був поставлений відповідачем у строк, погоджений сторонами у Специфікації № 1 від 18.02.2021 (до 13.06.2021 включно).
Натомість, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, товар за видатковими накладними № 10 та № 11 від 14.06.2021, № 14, № 15 та № 16 від 08.07.2021, № 20 від 16.07.2021 був поставлений відповідачем після 13.06.2021, а отже з порушенням строку, передбаченого Специфікацією № 1 від 18.02.2021.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем зобов'язання за Договором № 01-12/04/21 від 18.02.2021.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Суд відхиляє як необгрунтовані доводи відповідача стосовно того, що він належним чином повідомив позивача про затримку поставки товару, з огляду на таке.
Листом № 02_07 від 02.07.2021 відповідач повідомив позивача, що він отримав інформаційний лист від виробника про неможливість своєчасно виконати раніше прийняті договірні зобов?язання з непередбачених причин, не залежних від волі та можливостей компанії, у зв?язку з надзвичайною ситуацією, пов?язаною з пандемією Covid 19, та введенням жорстких карантинних обмежень в країні виробника. У листі № 02_07 від 02.07.2021 відповідач також вказав, що на підтвердження вказаних обставин лист від Торгово-промислової палати Чеської Республіки буде надано пізніше. При цьому найменування виробника товару, з яким у відповідача наявні договірні зобов'язання, у листі № 02_07 від 02.07.2021 не зазначено.
Матеріали справи містять Декларацію № 101-2021-CY-CMR-CZ від 01.07.2021, надану компанією Royax s.r.o. (Чеська Республіка), посвідчену Торговою палатою Чеської Республіки, щодо оцінки обставин, пов?язаних із спалахом пандемії Covid-19. Вказана декларація подана відповідачем до суду 22.12.2021 разом із відзивом на позовну заяву. Однак, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів направлення зазначеної декларації позивачу.
Відповідно до п. 6.6 Договору № 01-12/04/21 від 18.02.2021 у разі порушення встановленого в Договорі та/або Специфікації строку поставки товару постачальник зобов'язаний протягом 3 (трьох) днів направити покупцю підписане уповноваженою особою та скріплене печаткою постачальника повідомлення, в якому вказати строк, на який затримується поставка товару та причини такої затримки.
Умовами пунктів 9.3 та 9.4 Договору № 01-12/04/21 від 18.02.2021 сторони погодили, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є надання офіційного підтвердження настання таких обставин компетентними органами. Сторона, що має намір послатися на обставини непереборної сили, зобов?язана невідкладно із урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв?язку та характеру існуючих перешкод (максимально до 5 днів) повідомити іншу сторону про їх наявність та їх вплив на виконання цього Договору.
Умовами пунктів 9.5 та 9.6 Договору № 01-12/04/21 від 18.02.2021 сторони погодили, що якщо обставини непереборної сили та (або) їх наслідки тимчасово перешкоджають виконанню цього Договору, то виконання цього Договору зупиняється на строк, протягом якого воно є неможливим. У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 днів кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей Договір.
З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що відповідачем не було завчасно повідомлено позивача про затримку поставки товарів. Вказана інформація була повідомлена відповідачем позивачу вже після сплину строку поставки товару, передбаченого Специфікацією № 1 від 18.02.2021, та після звернення позивача до відповідача з листом № 15/028.05/012-21 від 01.07.2021, яким позивач повідомив про порушення відповідачем строку поставки товару. Вказаним листом позивач зазначив, що у зв'язку з порушенням відповідачем поставки товару за Договором № 01-12/04/21 від 18.02.2021, позивач не може виконати свої зобов'язання щодо поставки автомобілів швидкої медичної допомоги за Договором про закупівлю № 25/1 від 25.03.2021. Позивач також наголосив, що відповідно до п. 8.2 Договору № 01-12/04/21 від 18.02.2021, відповідач, в разі порушення строку поставки товару, буде нести дзеркальну відповідальність, передбачену договором про закупівлю автомобілів швидкої медичної допомоги.
Отже, відповідач не довів суду належними, допустимими та достовірними доказами, у розумінні ст. 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу, відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання за Договором № 01-12/04/21 від 18.02.2021 відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України.
Відповідно до видаткової накладної № 124 від 22.07.2021 та актів приймання-передачі від 22.07.2021 підтверджується, що позивач поставив КНП Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» 17 автомобілів автомобілі екстреної (швидкої) медичної допомоги 22.07.2021, тоді як, відповідно до умов п. 5.1 Договору № 25/1 від 25.03.2021 позивач був зобов?язаний здійснити таку поставку у строк до 30.06.2021.
За порушення строків поставки товару за Договором № 25/1 від 25.03.2021 позивач сплатив на користь КНП Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» 364 650,00 грн штрафних санкцій, що підтверджується платіжним дорученням № 125608325 від 26.07.2021.
Оцінивши подані позивачем докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, суд доходить висновку, що повідомлені позивачем обставини щодо порушення ним строку поставки автомобілів швидкої медичної допомоги за Договором № 25/1 від 25.03.2021 саме внаслідок порушення постачальником строку поставки медичного обладнання за Договором № 01-12/04/21 від 18.02.2021, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Сам по собі факт укладення Договору про закупівлю № 25/1 пізніше (25.03.2021), ніж був укладений Договір поставки № 01-12/04/21 (18.02.2021), не свідчить, що при укладенні останнього договору не міг враховуватись Договір про закупівлю № 25/1 від 25.03.2021.
Судом враховано, що зі змісту п. 8.2 Договору № 01-12/04/21 від 18.02.2021 вбачається, що постачальник (відповідач) був проінформований, що покупець (позивач) є національним виробником автомобілів швидкої медичної допомоги і придбаває медичне обладнання за цим Договором для виробництва автомобілів швидкої медичної допомоги, які в подальшому в статусі постачальника буде реалізовувати в межах процедур державних закупівель.
Відповідно до вказаного пункту Договору № 01-12/04/21 від 18.02.2021 сторони домовились, що, у випадку порушення покупцем строку поставки автомобілів швидкої медичної допомоги, внаслідок порушення постачальником строку поставки медичного обладнання, постачальник перед покупцем буде нести дзеркальну відповідальність, передбачену договором про закупівлю автомобілів швидкої медичної допомоги.
Уклавши Договір № 01-12/04/21 від 18.02.2021, відповідач згідно з пунктом 8.2 цього договору зобов?язався компенсувати позивачу всі сплачені ним штрафи, пені, збитки тощо, за умови документального підтвердження сплати їх покупцем.
Матеріали справи не містять жодного іншого договору на постачання позивачем в межах процедур державних закупівель автомобілів швидкої медичної допомоги з медичним обладнанням, яке є аналогічним медичному обладнанню згідно Специфікації № 1 від 18.02.2021 до Договору № 01-12/04/21 від 18.02.2021, укладеного між позивачем та відповідачем. Відповідачем докази протилежного суду не надано, рівно як і докази того, що позивач звертався до відповідача з вимогою в порядку п. 8.2 Договору № 01-12/04/21 від 18.02.2021 у зв'язку з якимось іншим договором про закупівлю автомобілів швидкої медичної допомоги, ніж Договір про закупівлю № 25/1 від 25.03.2021.
Відтак, оцінивши докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, суд відхиляє доводи відповідача про те, що правовідносини позивача з КНП Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» по Договору про закупівлю № 25/1 від 25.03.2021 жодним чином не створюють правових наслідків для відповідача по Договору № 01-12/04/21 від 18.02.2021.
Матеріали справи містять лист-претензію КНП Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про порушення вимог умов договору № 04-1321 від 23.07.2021, яка адресована позивачу, відповідно до якої останньому запропоновано перерахувати суму штрафних санкцій у розмірі 364 650,00 грн за порушення строку поставки товару за Договором про закупівлю № 25/1 від 25.03.2021 на 22 дні.
Наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 125608325 від 26.07.2021 підтверджується факт сплати позивачем КНП Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» 364 650,00 грн штрафних санкцій за порушення строків поставки товару, передбачених Договором № 25/1 від 25.03.2021. Відтак, спростовуються доводи відповідача про те, що позивач не надав доказів сплати ним штрафу у розмірі 0,5% згідно п. 7.2 Договору про закупівлю № 25/1 від 25.03.2021 на користь КНП Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».
Штрафні санкції у розмірі 364 650,00 грн, сплачені позивачем Комунальному некомерційному підприємству Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», є збитками позивача у розумінні ст. 224, 225 Господарського кодексу України, які підлягають відшкодуванню відповідачем, як особою, яка допустила господарське правопорушення.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1). Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Враховуючи вищевстановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позивачем належними, допустимими, достовірними і вірогідними доказами у розумінні статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доведено наявність всіх елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності до відповідача, як стягнення збитків.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ВіДі Юнікомерс» в частині стягнення з відповідача 364 650,00 грн збитків, понесених позивачем внаслідок порушення відповідачем зобов'язань по Договору поставки № 01-12/04/21 від 18.02.2021, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 416,72 грн 3% річних та 6 952,34 грн інфляційних втрат, суд відзначає наступне.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки, судом встановлено обов?язок відповідача здійснити відшкодування позивачу збитків у розмірі 364 650,00 грн, то вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем у зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання (сплата штрафних санкцій відповідно до п. 8.2 Договору № 01-12/04/21 від 18.02.2021) визнаються судом обґрунтованими.
Разом з цим, суд відзначає наступне.
Позивач просить стягнути 3% річних та інфляційних втрат за період з 26.07.2021 по 16.11.2021, проте стягнення 3% річних та інфляційних втрат у спірному випадку можливе лише за період з 19.10.2021 по 16.11.2021. При цьому суд виходив з того, що пунктом 8.2 Договору № 01-12/04/21 від 18.02.2021 не встановлено строк здійснення відповідачем оплати в рахунок компенсації позивачу сплачених ним штрафів, пені, збитків тощо.
Відтак, претензію № 15/02/8.05/012-21 від 26.07.2021 та повторну претензію № 15/02/8.05/028-211 від 07.10.2021 суд розцінює як вимогу позивача в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України про сплату відповідачем штрафних санкцій у розмірі 364 650,00 грн.
За змістом наведених претензій, позивач просив відповідача сплатити штрафні санкції у розмірі 364 650,00 грн протягом трьох робочих днів з моменту отримання претензії відповідачем.
Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів направлення позивачем відповідачу, а рівно отримання останнім, претензії № 15/02/8.05/012-21 від 26.07.2021. Водночас, згідно наявної в матеріалах справи копії фіскального чеку від 08.10.2021 щодо направлення позивачем рекомендованого листа № 0319408680197 на адресу ТОВ «ЛАМБЕРГ ІНК», а також відомостей з офіційного веб-сайту АТ "УКРПОШТА" в розділі щодо відстеження статусу поштових відправлень щодо № 0319408680197, підтверджується направлення позивачем 08.10.2021 та отримання відповідачем 11.10.2021 рекомендованого листа № 0319408680197.
За відсутності в матеріалах справи доказів отримання відповідачем іншого поштового відправлення згідно наведеного рекомендованого листа, ніж повторна претензія № 15/02/8.05/028-211 від 07.10.2021, суд доходить висновку про отримання відповідачем такої претензії 11.10.2021, а відповідно, останнім днем строку на оплату відповідачем 364 650,00 грн (протягом трьох робочих днів з моменту отримання претензії), враховуючи приписи ст. 253, ч. 5 ст. 255 Цивільного кодексу України, було 18.10.2021. Отже, прострочення відповідачем виконання спірного грошового зобов'язання мало місце з 19.10.2021.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 869,17 грн 3 % річних та 2 917,20 грн інфляційних втрат за період з 19.10.2021 по 16.11.2021, тоді як в іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат позивачу належить відмовити з огляду на необгрунтованість вимог у цій частині.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 298 837,58 грн.
Судом встановлено, що відповідач товар, оплачений позивачем, поставив несвоєчасно, відтак допустив порушення зобов'язання.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
З огляду на порушення відповідачем строку поставки товару за Договором № 01-12/04/21 від 18.02.2021, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 298 837,58 грн, з яких: 229 340,47 грн - пеня, нарахована на суму 13 899 422,37 грн в розмірі 0,05% за прострочення поставки на 33 дні, та 69 497,11 грн - штраф, нарахований на суму 13 899 422,37 грн в розмірі 0,5% за прострочення поставки товару понад 30 днів.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на вищенаведені умови п. 8.2 Договору № 01-12/04/21 від 18.02.2021.
Позивач, вважає, що оскільки умовами п. 7.2 Договору № 25/1 від 25.03.2021 передбачено, що за порушення строків виконання зобов?язання постачальник (позивач) сплачує замовнику пеню у розмірі 0,05% вартості товару, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 0,5% вказаної вартості, то відповідач, з урахуванням умов п. 8.2 Договору № 01-12/04/21 від 18.02.2021, зобов?язаний нести дзеркальну відповідальність та сплатити позивачу пеню в розмірі 298 837,58 грн за порушення строку поставки товару за Договором № 01-12/04/21 від 18.02.2021.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти заявлених позовних вимог в частині пені, посилаючись на те, що сплата пені не передбачена умовами Договору № 01-12/04/21 від 18.02.2021. Відповідач також зазначає, що штраф у розмірі 0,05% згідно п. 7.2 Договору № 25/1 від 25.03.2021 позивач просить стягнути у складі збитків та у складі пені.
Проаналізувавши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невикористаного або неналежно використаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У свою чергу, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями ст. 1 якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Таким чином, в силу наведених положень норм права, пеня може бути стягнута лише у тому випадку, коли основне зобов'язання прямо забезпечено неустойкою у договорі, а також встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).
Враховуючи зазначене та те, що основне зобов?язання за Договором № 01-12/04/21 від 18.02.2021 прямо не забезпечене неустойкою у договорі, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 298 837,58 грн.
Суд також звертає увагу на те, що заявлені позивачем до стягнення збитки у розмірі 364 650,00 грн фактично складають з пені в розмірі 364 650,00 грн, нарахованої на суму 33 150 000,00 грн (ціна несвоєчасно поставлених 17 автомобілів швидкої медичної допомоги) в розмірі 0,05% за прострочення поставки на 22 дні. Вказане чітко прослідковується з наявного в матеріалах справи розрахунку суми претензії Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» № 04-1321 від 23.07.2021. Будь-яких інших штрафних санкцій Комунальним некомерційним підприємством Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» позивачу пред?явлено не було, а відповідно, не було сплачено останнім.
Згідно умов п. 8.2 Договору № 01-12/04/21 від 18.02.2021 відповідач зобов?язався компенсувати позивачу всі сплачені ним штрафи, пені, збитки тощо, за умови документального підтвердження сплати їх покупцем.
Оскільки документально підтвердженими є лише сплачені позивачем Комунальному некомерційному підприємству Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» 364 650,00 грн, то вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 298 837,58 грн є документально не підтвердженою, а відтак необґрунтованою та безпідставною.
З огляду на зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 298 837,58 грн пені задоволенню не підлягає.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу відхилені судом та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог.
Виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «ВіДі Юнікомерс» до ТОВ «ЛАМБЕРГ ІНК» підлягає частковому задоволенню в частині вимог про стягнення 364 650,00 грн збитків, 869,17 грн 3 % річних, 2 917,20 грн інфляційних втрат, тоді як в частині вимог про стягнення 2547,55 грн 3% річних, 4 035,14 грн інфляційних втрат, 298 837,58 грн пені належить відмовити за вищенаведених підстав.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем у заяві щодо усунення недоліків позовної заяви наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 10 107,86 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 5 526,97 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМБЕРГ ІНК» (Україна, 04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 21, офіс 501; ідентифікаційний код 44150324) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі Юнікомерс» (Україна, 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Софіївська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 60; ідентифікаційний код 31778059) 364 650,00 грн (триста шістдесят чотири тисячі шістсот п?ятдесят гривень 00 коп.) збитків, 869,17 грн (вісімсот шістдесят дев'ять гривень 17 коп.) 3% річних, 2 917,20 (дві тисячі дев?ятсот сімнадцять гривень 20 коп.) інфляційних втрат та 5 526,97 грн (п?ять тисяч п'ятсот двадцять шість гривень 97 коп.) судового збору.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 07.02.2022.
Суддя Оксана ГУМЕГА