ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.02.2022Справа № 910/19492/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал», м. Полтава
до Моторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київ
про стягнення 5 840,37 грн,
Без повідомлення (виклику) сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (далі - ТзОВ «Маркс.Капітал»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ/відповідач) про стягнення 876,79 грн - 3% річних за користування чужими коштами та 4 963,58 грн - інфляційних втрат.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 ліквідовано ПрАТ «СК "Україна"», внаслідок чого у МТСБУ виникли підстави для виконання зобов'язань щодо виплати страхового відшкодування, а також сплати 3% річних та інфляційних втрат.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.11.2021 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
23.12.2021 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому МТСБУ заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що відповідачем відшкодовано шкоду у повному обсязі. При цьому, договором про відступлення права вимоги від 15.09.2015 потерпіла сторона не передавала позивачу право вимоги щодо інфляційних втрат та 3% річних. Водночас, відповідач зазначає про сплив строку позовної давності до заявлених вимог.
30.12.2021 на електронну пошту суду від ТзОВ «Маркс.Капітал» надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
11.05.2015, близько 11 год. 00 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Хамер» н.з. НОМЕР_1 на перехресті вулиці Богатирська та пр. Московського в м. Києві, не врахував швидкість руху, дорожню обстановку, стан транспортного засобу, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Шевроле» н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Оболонський районний суд м. Києва постановою від 08.06.2015 визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Станом на дату настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Хамер» номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія "Україна"» (далі - ПрАТ «СК "Україна"») згідно полісу №АІ/5549189.
Відповідно до ремонтної калькуляції № 11618 від 22.05.2015 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шевроле» н.з. НОМЕР_2 складає 15 648,43 грн
15.09.2015 між ОСОБА_2 (цедент) та Фізичною особою-підприємцем Шиян Денисом Сергійовичем (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, на підставі якого цесіонарій зайняв місце цедента в зобов'язаннях, що виникли із вищевказаного ДТП, у тому числі одержання грошового відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі 11 433,72 грн від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ.
30.09.2015 між Фізичною особою-підприємцем Шиян Денисом Сергійовичем (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (фактор) укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу №5/30-09/2015, відповідно до якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до Додатку №1 до цього договору.
В силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п.1.2 договору).
Пунктом 1.4. договору передбачено, що зобов'язаною особою (боржником) є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія "Україна"»; Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Так, відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Метою договору факторингу може бути як передача факторові права вимоги клієнта до боржника в обмін на надання клієнтові грошових коштів, так і відступлення клієнтом своєї вимоги в забезпечення виконання його зобов'язань перед фактором. Предметом договору факторингу може бути одна або декілька вимог.
Отже, починаючи з 30.09.2015, кредитором у договірному зобов'язанні за договором страхування № АІ/5549189, яке виникло внаслідок ДТП, є ТзОВ «Маркс.Капітал».
Позивач зазначає, що ПрАТ «СК "Україна"», порушуючи умови договору страхування (полісу) № АІ/5549189, не здійснило виплату грошового зобов'язання за заявою ОСОБА_2 про страхове відшкодування.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі №910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Україна"».
30.03.2018 ТзОВ «Маркс.Капітал» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до ПрАТ «СК "Україна"».
24.04.2018 позивачем подано уточнення до заяви про грошові вимоги до ПрАТ «СК "Україна"» у справі №910/842/18. Уточнення стосувалися детального розрахунку заборгованості ПрАТ «СК "Україна"» перед ТзОВ «Маркс.Капітал».
Зокрема, ТзОВ «Маркс.Капітал» у заяві про грошові вимоги до ПрАТ «СК "Україна"» просило визнати грошові вимоги та включити їх до реєстру вимог кредиторів, в тому числі за страховою подією, яка сталася 11.05.2015 на суму 20 132,52 грн, з яких: 11 433,72 грн - розмір завданого збитку, 876,79 грн - 3 % річних, 4 963,58 грн - інфляційні втрати, 2 858,43 грн - пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.18 у справі №910/842/18 позивача визнано кредитором ПрАТ «СК «Україна» першої черги на суму 9 547 674,57 грн, четвертої черги на суму 3 916 198,78 грн та шостої черги на суму 1 835 120,95 грн (загальна сума 15 298 994,30 грн).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 постановлено ліквідувати Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія "Україна"» у зв'язку із неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами.
20.08.2019 внаслідок ліквідації ПрАТ «СК "Україна"» позивач звернувся до МТСБУ із заявою про виплату боргу на загальну суму 861 899,36 грн, у тому числі: 11 433,72 грн - розмір завданого збитку, 876,79 грн - 3 % річних, 4 963,58 грн - інфляційні втрати.
06.09.2019 відповідачем частково виконано зобов'язання за договором страхування №АІ/5549189, зокрема, здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 11 433,72 грн. Інша частина зобов'язань щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат залишена без задоволення.
Отже, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України 876,79 грн - 3% річних та 4 963,58 грн - інфляційних втрат.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
За змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, розмір грошових вимог, з яких: 11 433,72 грн - розмір завданого збитку, 876,79 грн - 3 % річних, 4 963,58 грн - інфляційні втрати, 2 858,43 грн - пені та обґрунтованість такої вимоги ТзОВ «Маркс.Капітал» до ПрАТ «СК "Україна"» встановлені у справі №910/842/18, мають преюдиційне значення та не потребують повторного доказування.
Судом вище встановлено, що 20.08.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про погашення боргу на загальну суму 20 132,52, з яких 11 433,72 грн - розмір завданого збитку, 876,79 грн - 3 % річних, 4 963,58 грн - інфляційні втрати та 2 858,43 грн - пені.
Відповідно до підпункту г. п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі за текстом - МТСБУ) за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що 06.09.2019 відповідач перерахував на користь позивача 11 433,72 грн в рахунок виконання зобов'язань за полісом №АІ/5549189.
Відповідно до пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно пункту 22.1 статті 22 вказаного закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Наслідки прострочення страховиком відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну, визначені нормами статті 36 закону №1961-IV, згідно з пунктом 36.5 якої за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповідно до вимог частини другої статті 530 ЦК України у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.
Грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Зокрема, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
За змістом викладених норм правовідношення, в якому страховик, у разі настання страхового випадку, зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, на суму якого у разі прострочення його виконання страховиком нараховуються суми, передбачені Законом і договором страхування (зокрема, пеня, 3 % річних, інфляційні втрати).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/17993/15 та від 01.06.2016 у справі №910/22034/15.
Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законами України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
За загальним правилом, викладеним в пункті 3 статті 20 Закону України «Про страхування», при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Норми статті 87 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі №910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Україна"») не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма частини п'ятої статті 45 зазначеного закону встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Натомість, спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика, через недостатність майна страховика.
Зокрема, відповідно до пункту 20.3 статті 20 цього Закону, у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим законом.
Підпунктом "ґ" пункту 41.1. статті 41 вказаного закону передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов'язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов'язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.
При цьому, преамбула статті 41 Закону щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не може тлумачитись без взаємозв'язку із положеннями підпункту "ґ" пункту 41.1. цієї статті та із положеннями пункту 20.3 статті 20 цього закону, пункту 3 статті 20 Закону України «Про страхування». Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми, зокрема, не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Отже, оскільки спірні відносини виникли з договірних відносин, і позивач продовжує реалізовувати їх в межах договірних зобов'язань, має місце винятково договірний характер обов'язку чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому, а не передбачена статтею 1166 ЦК України, позадоговірна (деліктна) відповідальність за завдану майнову шкоду.
Таким чином, в даному випадку, на підставі норм п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має місце перехід обов'язків до МТСБУ за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліквідованого страховика.
При цьому, МТСБУ не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України та пункт 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід'ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
Наведене також підтверджується визнанням у справі про банкрутство кредиторських вимог позивача до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Україна"», як на суму страхового відшкодування, так і на спірні у цій справі суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, а також узгоджується з умовами в пункті 1.2 договору про надання фінансових послуг факторингу № 5/31-08/2015 від 31.08.2015 - щодо права позивача (фактора та кредитора за договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки, неустойки у повному обсязі.
За вказаних обставин, для вирішення спору про покладення на МТСБУ (відповідно до пункту 20.3 статті 20 та підпункту "ґ" пункту 41.1. статті 41 Закону) обов'язку сплачувати за ліквідованого страховика окрім суми страхового відшкодування також 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих в силу Закону за прострочення виплати страхового відшкодування, допущене страховиком, обставини прострочення МТСБУ виплати страхувальнику цього страхового відшкодування не входять до предмету дослідження та доказування, як такі, що не мають значення.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.07.2020 у справі №910/14293/19.
Вищенаведені висновки спростовують заперечення відповідача проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву.
Разом із тим, обставини нарахування спірних сум 3% річних та інфляційних втрат, які були визнані як кредиторські вимоги у справі №910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Україна"», встановлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18.
Зважаючи на перехід до позивача прав вимоги до відповідача зі сплати спірного страхового відшкодування, а також враховуючи оплату Моторним (транспортним) страховим бюро України лише суми цього відшкодування, суд дійшов висновку про доведеність заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (як новим кредитором) позовних вимог про стягнення з відповідача решти нарахованих в силу Закону сум у розмірі 876,79 грн - 3% річних та 4 963,58 грн - інфляційних втрат.
Ураховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс. Капітал» про стягнення 876,79 грн - 3% річних та 4 963,58 грн - інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/5549189, є обґрунтованими, відповідно підлягають задоволенню.
Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності до пред'явлених позивачем вимог та відмовити у задоволенні позову на цій підставі.
Так, статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статей 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
Правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням.
Тож у контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов'язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов'язку у МТСБУ щодо виконання зобов'язань ліквідованого страховика.
Аналіз положень пунктів 2, 3 статті 20 та пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV свідчить, що обов'язок з виконання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) на МТСБУ.
Тому з урахуванням положень підпункту "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, обов'язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені, у зв'язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси (правовий висновок Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 521/15071/14-ц (постанова від 25.03.2020), предметом розгляду якої була заява про заміну боржника (з ліквідованого страховика на МТСБУ) у виконавчому провадженні з виконання судового рішення про стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та 3% річних). Так, касаційним судом зауважено, що за змістом зазначених вище положень (підпункти "а", "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV) вбачається, що МТСБУ відшкодовує шкоду, на умовах, визначених Законом, тільки у разі недостатності коштів та майна страховика, що визнаний банкрутом та/або ліквідований.
Відтак, право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов'язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події.
Таким чином, з моменту ліквідації Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Україна"» ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18, почався відлік строку на звернення позивача до суду з цим позовом.
Отже, встановлені обставини свідчать про звернення ТзОВ «Маркс.Капітал» 25.11.2021 до суду з позовом до МТСБУ в межах строку позовної давності.
З огляду на встановлене вище, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
Дослідивши докази у цій справі в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України 876,79 грн - 3% річних та 4 963,58 грн - інфляційних втрат, що має наслідком задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Щодо заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 600,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як вбачається з позовних матеріалів позивачем заявлено до стягнення 4 600,00 грн витрат на правову допомогу.
Зокрема, на підтвердження понесення цих витрат, позивачем надано: договір про надання професійної правничої допомоги №96 від 01.06.2020, укладений між адвокатським об'єднанням «Дефендерс» та ТзОВ «Маркс.Капітал»; акт приймання-передачі наданої правової допомоги № 279 від 23.11.2021 на суму 4 600,00 грн та детальний опис робіт (наданих послуг) до цього акту, відповідно до якого адвокатом адвокатського об'єднання витрачено 0,5 години на ознайомлення з матеріалами справи - 600,00 грн; підготовка та подання позовної заяви - 4 000,00 грн.
Отже, з наведеного вбачається, що позивачем надано суду докази витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають сплаті, в межах даної справи у розмірі 4 600,00 грн, що має наслідком задоволення і цієї вимоги.
Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» задовольнити.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8; ідентифікаційний код 21647131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (36023, м. Полтава, вул. Колективна, 10; ідентифікаційний код 37686922) 876 (вісімсот сімдесят шість) грн 79 коп. - 3% річних, 4 963 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят три) грн 58 коп. - інфляційних втрат, 4 600 (чотири тисячі шістсот) грн 00 - витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.В. Бондарчук