ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.02.2022Справа № 910/19911/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10)
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96)
про стягнення страхового відшкодування у розмірі 13 017,02 грн.
Представники сторін: не викликались
Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 13 017,02 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" на підставі договору страхування № 2000335 серії PREMIUM від 07.12.2020 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля "Volkswagen Touareg", реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Opel Kadett", реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан". З метою досудового врегулювання позивач 03.03.2021 звернувся з заявою про страхове відшкодування № 04-584 на суму 54 855,00 грн до відповідача, проте останній сплатив частину страхового відшкодування у розмірі 41 837,98 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача невиплачену частину страхового відшкодування у розмірі 13 017,02 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 суд відкрив провадження у справі № 910/19911/21, розгляд якої вирішив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105478518770 вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 10.12.2021, проте, у визначений судом строк відзив на позовну заяву останнім не подано.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
07 грудня 2020 року на підставі договору страхування № 2000335 серії PREMIUM Приватним акціонерним товариством "ПРОСТО-страхування" (надалі - позивач, страховик) було застраховано автомобіль марки "Volkswagen Touareg", реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхувальником та вигодонабувачем за яким є ОСОБА_1 .
З довідки №3021011398044968 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 09 січня 2021 року в м. Миколаєві по вул. Слобідській відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу "Volkswagen Touareg", реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу "Opel Kadett", реєстраційний номер НОМЕР_2 , що ОСОБА_3 , під його керуванням.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 2.3.б, п. 10.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП України постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 15.02.2021 у справі №487/270/21 (провадження №3/487/411/21).
18 січня 2021 року страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку, а також 04.02.2021 власником пошкодженого транспортного засобу була подана заява на виплату страхового відшкодування.
Відповідно до рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Автогранд Миколаїв» №С0000004923 від 21.01.2021 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Volkswagen Touareg", реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 54 855,00 грн.
На підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження №74-D/93/7 від 27.08.2021 вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу "Volkswagen Touareg", реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 60 828,02 грн.
У відповідності до умов договору страхування та на підставі складеного страхового акту №149934 від 23.02.2021 Приватним акціонерним товариством "ПРОСТО-страхування" було виплачено страхове відшкодування за ремонт пошкодженого автомобіля "Volkswagen Touareg", реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 54 855,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №3268 від 24.02.2021.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вина водія ОСОБА_3 , який керував автомобілем "Opel Kadett", реєстраційний номер НОМЕР_2 , підтверджується постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 15.02.2021 у справі № 487/270/21 (провадження №3/487/411/21).
Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
З матеріалів справи вбачається, що станом на момент вчинення ДТП автомобіль "Opel Kadett", реєстраційний номер НОМЕР_2 , був застрахований згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс АР/004291577) у Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан", з лімітом відповідальності за заподіяну шкоду майну у розмірі 130 000,00 грн та з франшизою у розмірі 0,00 грн.
Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Volkswagen Touareg", реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування № 2000335 серії PREMIUM від 07.12.2020, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль "Volkswagen Touareg", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В розумінні положень Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АР/004291577) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 130 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн, таким чином, з відповідача підлягала стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 54 855,00 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування вих. №04-584 від 03.03.2021, у якій просив останнього перерахувати суму страхового відшкодування у розмірі 54 855,00 грн на розрахунковий рахунок позивача. За доводами позивача, вищевказана заява була задоволена відповідачем частково на суму 41 837,98 грн, інша частина страхового відшкодування у розмірі 13 017,02 грн залишена без оплати.
Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язань щодо відшкодування шкоди в порядку регресу, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку відшкодувати шкоду в заявленому позивачем розмірі.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування", з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Що стосується заявлених позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами п.п. 1-2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Крім того, ч. 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу Приватним акціонерним товариством "ПРОСТО-страхування" було долучено договір про надання правової допомоги №1 від 02.01.2020, укладений між позивачем (клієнтом) та Адвокатським бюро «Синюк та партнери», з реєстром справ (додаток №1), правова допомога щодо яких надається Адвокатським бюро.
Відповідно до п. 1.1 договору клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даних договором.
До матеріалів справи було також надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги від 29.10.2021 на суму 5 000,00 грн, рахунок-фактуру №19 від 01.10.2021 та платіжне доручення №17421 від 01.10.2021.
Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат у розмірі 5000,00 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, і відповідач в порядку визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд приходить до висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача, стягнувши з останнього на користь позивача 5 000,00 грн.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96, ідентифікаційний код 35417298) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10, ідентифікаційний код 24745673) страхове відшкодування у розмірі 13 017 грн 02 коп., судовий збір у розмірі 2 270 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 07.02.2022
Суддя Л. Г. Пукшин