ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.02.2022Справа № 910/19738/21
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/19738/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конте Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Абабіла»
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
01 грудня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Конте Україна» (позивач) надійшла позовна заява № 23112021/1-юр від 23.11.2021 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Абабіла» (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 230п/19 від 22.11.2019 року в розмірі 13 915,32 грн., з них: основного боргу - 11 183,36 грн. (одинадцять тисяч сто вісімдесят три гривні 36 копійок), пені - 812,42 грн. (вісімсот дванадцять гривень 42 копійки), індексу інфляції - 1414,49 грн. (одна тисяча чотириста чотирнадцять гривень 49 копійок) та 3% річних - 505,05 грн. (п'ятсот п'ять гривень 05 копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 230п/19 від 22.11.2019 року, зокрема, у визначені договором строки в повному обсязі не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/19738/21, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105481526007 ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 року у справі № 910/19738/21 вручено уповноваженому представнику відповідача - 17.12.2021 року.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 04.01.2022 року (включно).
На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
24.12.2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява № 20122021/02-юр від 20.12.2021 року «Про зменшення розміру позовних вимог», в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 2915,32 грн., з них: основного боргу - 183,36 грн., пені - 812,42 грн., інфляції - 1414,49 грн. та 3% річних - 505,05 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Вказана заява прийнята судом до розгляду, оскільки подана з дотриманням вимог п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві, прийнятою господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 2915,32 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
22.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Конте Україна» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Абабіла» (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 230п/19 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному договорі.
Асортимент, ціна одиниці товару, що поставляється за даним договором, визначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору. Партією товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній. Асортимент товару, його кількість та вартість кожної окремої партії товару зазначається в накладних (п.п. 1.3., 1.4. договору).
Відповідно до п. 6.1. договору покупець здійснює оплату кожної партії товару на умовах відстрочення платежу - через 24 (двадцять чотири) календарних днів з дати поставки партії товару, незалежно від факту його реалізації шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
В п. 6.2. договору визначено, що моментом виконання покупцем своїх зобов'язань по здійсненню розрахунків за поставлений товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок постачальника.
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 року. Якщо жодна із сторін за 1 (один) місяць до закінчення строку дії договору не повідомила про своє небажання продовжувати дію договору або про зміну його умов, то договір вважається продовженим до кінця кожного наступного календарного року на тих же умовах (п.п. 11.1., 11.3. договору).
На виконання умов договору поставки № 230п/19 від 22.11.2019 року позивач передав, а відповідач прийняв товар суму 11 351,04 грн., що підтверджується видатковими накладними № KV-00003698 від 10.02.2020 року на суму 7977,24 грн. та № KV-00036017 від 22.10.2020 року на суму 3373,80 грн. Товар за видатковими накладними за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, про що свідчать підписи та печатки сторін на видаткових накладних.
За отриманий товар відповідач розрахувався лише частково на суму 167,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1083 від 17.06.2021 року, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за договором в розмірі 11 183,36 грн.
Судом встановлено, що 25.06.2021 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 18062021/01-юр від 18.06.2021 року про сплату заборгованості за поставлений за договором поставки № 230п/19 від 22.11.2019 року товар. Вказана претензія була отримана відповідачем 30.06.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303914653340.
У листі № 05/07/21 від 05.07.2021 року відповідач гарантував погасити у повному обсязі наявну у нього заборгованість за договором поставки № 230п/19 від 22.11.2019 року протягом трьох місяців.
Однак заборгованість у розмірі 11 183,36 грн. відповідач не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.
Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов договору поставки № 230п/19 від 22.11.2019 року позивач передав, а відповідач прийняв товар суму 11 351,04 грн., що підтверджується видатковими накладними № KV-00003698 від 10.02.2020 року та № KV-00036017 від 22.10.2020 року.
Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За приписами частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).
Отже, строк оплати товару за видатковими накладними № KV-00003698 від 10.02.2020 року та № KV-00036017 від 22.10.2020 року є таким, що настав: 05.03.2020 року - за видатковою накладеною № KV-00003698 від 10.02.2020 року та 16.11.2020 року - за видатковою накладною № KV-00036017 від 22.10.2020 року (15.11.2020 року перепадає на вихідний день - на неділю).
Позивач вказує, що станом на момент звернення до суду з даним позовом за отриманий товар відповідач розрахувався частково у розмірі 167,68 грн., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 11 183,36 грн.
Судом встановлено, що 06.12.2021 року та 08.12.2021 року відповідачем було сплачено на користь позивача заборгованість за отриманий товар у розмірі 11 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 1309 від 06.12.2021 року та № 1315 від 08.12.2021 року та карткою рахунку 361 за 01.11.2019 року по 14.12.2021 року.
Таким чином, на момент винесення рішення у даній справі спір щодо суми заборгованості в частині 11 000,00 грн. відсутній.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Враховуючи, що предмет спору в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 11 000,00 грн. припинив своє існування, суд дійшов висновку, що провадження щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 11 000,00 грн. підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 183,36 грн. та настання строку виконання обов'язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 230п/19 від 22.11.2019 року у розмірі 183,36 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 812,42 грн., інфляцію у розмірі 1414,49 грн. та 3% річних у розмірі 505,05 грн. за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В п. 7.2. договору визначено, що у випадку прострочення оплати за поставлений товар покупець, на вимогу постачальника, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Як вже зазначалося судом вище, строк оплати товару за видатковими накладними є таким, що настав 05.03.2020 року - за видатковою накладною № KV-00003698 від 10.02.2020 року та 16.11.2020 року - за видатковою накладною № KV-00036017 від 22.10.2020 року.
Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 06.03.2020 року та 17.11.2020 року відповідно, тому саме з означених дат, в даному випадку, є правомірним нарахування пені.
При цьому, з наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що нарахування пені за видатковою накладною № KV-00036017 від 22.10.2020 року позивач здійснює з 16.11.2020 року, а не з 17.11.2020 року.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, судом встановлено, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 811,25 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 1,17 грн. позивачу належить відмовити.
Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 7.2. договору на вимогу постачальника, у відповідності до ст. 625 ЦК України, покупець сплачує суму боргу з урахуванням індексу інфляції за увесь час прострочення, та 3% річних від суми заборгованості за користування коштами.
В частині нарахування індексу інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Оскільки прострочення виконання зобов'язання за видатковою накладною № KV-00036017 від 22.10.2020 року виникло з 17.11.2020 року, то правомірним є нарахування індексу інфляції з грудня 2020 року, а за видатковою накладною № KV-00003698 від 10.02.2020 року - з березня 2020 року, тому що прострочення виконання зобов'язання виникло з 06.03.2020 року.
При перевірці розрахунку індексу інфляції, суд встановив, сума індексу інфляції, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1414,49 грн., яку і просить позивач стягнути з відповідача на свою користь.
Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, суд встановив, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 504,77 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 0,28 грн. позивачу належить відмовити.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 2913,87 грн., з них: основного боргу - 183,36 грн. (сто вісімдесят три гривні 36 копійок), пені - 811,25 грн. (вісімсот одинадцять гривень 25 копійок), 3% річних - 504,77 грн. (п'ятсот чотири гривні 77 копійок) та індексу інфляції - 1414,49 грн. (одна тисяча чотириста чотирнадцять гривень 49 копійок).
Щодо розподілу судового збору.
З огляду на те, що суму основного боргу в розмірі 11 000,00 грн. відповідач сплатив після звернення позивача з позовом до суду, розподіл судових витрат повинен розраховуватися з урахуванням вказаної суми, з розрахунку: 11 183,86 грн. (сума основного боргу) + 811,25 грн. (пеня) + 1414,49 грн. (індекс інфляції) + 3% річних (504,77 грн.) х 2270,00 грн. (сума судового збору сплачена при подані позовної заяви) / 13 915,32 грн. (сума заявлених позовних вимог) = 2269,76 грн. (сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
Відтак, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог становить 2269,76 грн.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Закрити провадження у справі № 910/19738/21 за позовом № 23112021/1-юр від 23.11.2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Конте Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Абабіла» про стягнення заборгованості за договором поставки № 230п/19 від 22.11.2019 року в частині стягнення основного боргу - 11 000,00 (одинадцять тисяч гривень), у зв'язку з відсутністю предмету спору.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Абабіла» (ідентифікаційний код 42726928, адреса: 02081, м. Київ, вул. Анни Ахматової, 48, офіс 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Конте Україна» (ідентифікаційний код 32771122, адреса: 02095, м. Київ, вул. Марганецька, 95) грошові кошти: основного боргу - 183,36 грн. (сто вісімдесят три гривні 36 копійок), пені - 811,25 грн. (вісімсот одинадцять гривень 25 копійок), 3% річних - 504,77 грн. (п'ятсот чотири гривні 77 копійок), індексу інфляції - 1414,49 грн. (одна тисяча чотириста чотирнадцять гривень 49 копійок) та судовий збір - 2269,76 грн. (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять гривень 76 копійок).
4. В іншій частині позові відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 07.02.2022р.
Суддя О.В. Котков