ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.02.2022Справа № 910/14555/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. за участі
секретаря судового засідання Маринченко М.В., розглянувши в порядку загального
позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області
в інтересах держави в особі Відділу освіти Трускавецької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейдинг"
про стягнення 84 792, 33 грн.,
за участі представників:
прокуратури - Синюк І.А.,
позивача - не з'явились,
відповідача - не з'явились.
Керівник Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Трускавецької міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейдинг" про стягнення 84 792, 33 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без належних правових підстав підвищував ціну на природний газ за договором № 33 від 19.02.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви п'ять днів з дня вручення цієї ухвали, встановлено спосіб усунення недоліків.
До Господарського суду міста Києва 25.10.2021 позивачем була подана заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14555/21. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 23.11.2021.
До Господарського суду міста Києва 23.11.2021 від представника відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання, яку суд задовольнив. Підготовче засідання відкладено на 18.01.2022.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 30.11.2021 відповідач подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечено повністю.
До Господарського суду міста Києва 09.12.2021 від представника прокуратури надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що позивачем не здійснено визначених законодавством заходів щодо захисту інтересів держави.
Представник позивача 17.01.2022 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, яку суд задовольнив.
За результатами підготовчого засідання 18.01.2022 судом прийнято рішення про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті у судовому засіданні 01.02.2022.
До Господарського суду міста Києва 01.02.2022 від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого суд відмовив у зв'язку з відсутністю підстав для відкладення, передбачених частиною другою статті 202 Господарського процесуального кодексу України.
Представник прокуратури у судовому засіданні 01.02.2022 підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та просив суд їх задовольнити.
Позивач та відповідач у судове засідання 01.02.2022 не з'явилися, своїх уповноважених представників не направили, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
У судовому засіданні 01.02.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Заслухавши пояснення прокуратури, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Відділом освіти Трускавецької міської ради 04.01.2018 опубліковано в електронній системі Prozorro (електронна адреса https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-01-04-000008-a) оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі 153 000 куб. м. природного газу за очікуваною вартістю 1 640 000, 00 грн.
У відкритих торгах виявило намір прийняти участь чотири особи, у тому числі відповідач.
Переможцем відкритих торгів із кінцевою вартістю тендерної пропозиції 1 211 750, 00 грн. визнано відповідача.
Сторонами у справі 19.02.2018 укладено договір № 33, за яким відповідач зобов'язався поставляти позивачу природний газ, а позивач - оплачувати його вартість.
Пунктом 2.1 договору № 33 від 19.02.2018 встановлено, що поставка природного газу здійснюється протягом періоду споживання у 2018 році у загальному розмірі 153 000 куб.м.
Згідно пунктів 3.1 - 3.2 договору № 33 від 19.02.2018 ціна за спожитий природний газ за 1000 куб. м. становить 7 919, 00 грн. Загальна вартість всього обсягу поставки складає 1 211 750, 00 грн.
Листами № 134-А від 25.09.2018, № 87-А від 31.08.2018, № 77-А від 26.07.2018, у зв'язку зі змінами цін на природний газ на ринку відповідач звертався до позивача з повідомленням про зміну ціни на природний газ та пропозиціями укласти додаткові угоди до договору № 33 від 19.02.2018 на підставі пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі».
На підтвердження зміни цін на природний газ на ринку відповідач надав позивачу фактографічні довідки Торгово-промислової палати України № 2778/08.0-7.3 від 28.09.2018, № 2469/08.0-7.3 від 03.09.2018, № 2368/08.0-7.3 від 22.08.2018, № 780/08.0-7.3 від 15.03.2018, № 959/08.0-7.3 від 28.03.2018, № 1308/08.0-7.3 від 25.04.2018, № 1642/08.0-7.3 від 24.05.2018, № 2126/08.0-7.3 від 25.07.2018.
На підставі даних звернень сторонами укладені додаткові угоди до договору № 33 від 19.02.2018 про зміну ціни природного газу.
Додатковою угодою № 1 від 28.02.2018 до договору № 33 від 19.02.2018 встановлено, що ціна за природний газ за 1000 куб. м. становить 8 710, 90 грн.
Додатковою угодою № 2 від 27.04.2018 до договору № 33 від 19.02.2018 встановлено, що ціна за природний газ за 1000 куб. м. становить 8 710, 90 грн.
Додатковою угодою № 3 від 27.04.2018 до договору № 33 від 19.02.2018 встановлено, що ціна за природний газ за 1000 куб. м. становить 9 543, 60 грн.
Додатковою угодою № 4 від 17.05.2018 до договору № 33 від 19.02.2018 встановлено, що ціна за природний газ за 1000 куб. м. становить 10 041, 60 грн.
Додатковою угодою № 5 від 29.05.2018 до договору № 33 від 19.02.2018 встановлено, що ціна за природний газ за 1000 куб. м. становить 10 893, 60 грн.
Додатковою угодою № 6 від 01.08.2018 до договору № 33 від 19.02.2018 встановлено, що ціна за природний газ за 1000 куб. м. становить 11 083, 20 грн.
Додатковою угодою № 7 від 12.09.2018 до договору № 33 від 19.02.2018 встановлено, що ціна за природний газ за 1000 куб. м. становить 11 594, 40 грн.
Додатковою угодою № 8 від 18.09.2018 до договору № 33 від 19.02.2018 встановлено, що ціна за природний газ за 1000 куб. м. становить 12 696, 00 грн.
Додатковою угодою № 9 від 28.09.2018 до договору № 33 від 19.02.2018 встановлено, що ціна за природний газ за 1000 куб. м. становить 13 338, 00 грн.
Додатковою угодою № 10 від 08.10.2018 до договору № 33 від 19.02.2018 встановлено, що ціна за природний газ за 1000 куб. м. становить 14 586, 00 грн.
Прокурор стверджує, що додаткові угоди № 6-10 до договору № 33 від 19.02.2018 суперечать пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» оскільки укладені без належного підтвердження коливання цін на ринку природного газу в період виконання умов договору, що в свою чергу спричинило державі збитки у вигляді надмірно сплачених грошових коштів.
Частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі статтею 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України «Про публічні закупівлі».
Згідно статті 3 Закону Україні «Про публічні закупівлі» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Статтею 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
При кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов'язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу.
Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
У документі, який підтверджує коливання цін має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.
Звертаючись до позивача про внесення змін до договору в частині зміни ціни природного газу шляхом укладення додаткових угод № 6-10, відповідач надав фактографічні довідки Торгово-промислової палати України № 2778/08.0-7.3 від 28.09.2018, № 2469/08.0-7.3 від 03.09.2018, № 2368/08.0-7.3 від 22.08.2018, № 2126/08.0-7.3 від 25.07.2018.
Суд зазначає, що вищенаведені фактографічні довідки Торгово-промислової палати України не містять точної інформації про коливання цін на природний газ станом як на момент звернення відповідача із листами-пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод.
В усіх, поданих відповідачем доказах підтвердження коливання ціни зазначено лише вартість газу на відповідний місяць в цілому, без розбивки на періоди, у які відповідач звертався із відповідними пропозиціями про зміну ціни договору № 33 від 19.02.2018. Фактографічні довідки Торгово-промислової палати України № 2778/08.0-7.3 від 28.09.2018, № 2469/08.0-7.3 від 03.09.2018, № 2368/08.0-7.3 від 22.08.2018, № 2126/08.0-7.3 від 25.07.2018 лише констатують рівень цін згідно з прейскурантом НАК «Нафтогаз України» та рівень цін на газове паливо у окремих постачальників.
Враховуючи наведене, фактографічні довідки Торгово-промислової палати України не підтверджують коливання цін природного газу станом на момент укладення додаткових угод № 6-10.
Суд погоджується із твердженням прокурора щодо порушення інтересів держави та суспільних інтересів, оскільки тендерною документацією, а в подальшому і в укладеному договорі № 33 від 19.02.2018 замовник визначив не лише ціну товару, а й кількість, яку планував закупити. В результаті ж безпідставного (без належного обґрунтування та документального підтвердження) укладення оспорюваних додаткових угод № 6-10 кількість товару, що також є істотною умовою договору, була зменшена, що розцінюється як порушення економічних інтересів держави.
Метою регулювання, передбаченого статтею 36 Закону "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Стаття 652 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Передбачена законодавством про публічні закупівлі норма про зміну умов договору застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Суд зазначає, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Разом з тим, факти коливання ціни на газ та непрогнозованості підвищення ціни на нього станом на момент укладення додаткових угод № 6-10 належними та допустимими доказами відповідачем не доведені, що свідчить про укладення таких додаткових угод з порушенням вимог частини четвертої статті 36 "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.
Враховуючи наведене, додаткові угоди № 6-10 до договору № 33 від 19.02.2018 є нікчемними згідно зі статтями 36, 37 Закону "Про публічні закупівлі", і відповідно не породжують жодних правових наслідків для сторін.
Відповідно, правовідносини з постачання газу за період часу з 19.02.2018 по 31.12.2018 регулюються договором № 33 від 19.02.2018 та додатковими угодами № 1-5 до договору.
З огляду на нікчемність додаткових угод № 6-10, прокурор просить суд стягнути з відповідача 84 792, 33 грн. надмірно сплачених грошових коштів.
Згідно долучених до матеріалів справи актів приймання-передачі № 6 від 10.10.2018, від 15.10.2018, від 09.11.2018 відповідач передав позивачу природний газ у кількості 24, 269 тисяч куб. м. за цінами, встановленими додатковими угодами № 7-10 до договору № 33 від 19.02.2018.
Судом встановлено, що за переданий природний газ позивачем сплачено відповідачу 349 169, 11 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1511 від 15.11.2018, № 1746 від 15.11.2018, № 391 від 25.10.2018, № 1362 від 25.10.2018, № 1314 від 12.10.2018, № 381 від 12.10.2018.
Загальна вартість переданого позивачу природного газу у кількості 24, 269 тисяч куб. м. за ціною, узгодженою додатковою угодою № 5 від 29.05.2018 до договору № 33 від 19.02.2018 (10 893, 60 грн.) становить 264 376, 78 грн.
Проте, сплачена позивачем сума, з урахуванням змінених додатковими угодами № 7-10 цін на природний газ, становить 349 169, 11 грн.
Таким чином, внаслідок неправомірного збільшення ціни на природний газ шляхом укладання нікчемних правочинів - додаткових угод № 7-10, мала місце переплата позивачем грошових коштів у розмірі 84 792, 33 грн. (349 169, 11 грн. - 264 376, 78 грн.).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 669 Цивільного кодексу України встановлено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Згідно частини першої статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Таким чином, обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 Цивільного кодексу України "Купівля-продаж".
Відповідно, отримана відповідачем переплата у сумі 84 792, 33 грн. за природний газ, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі частини першої статті 670 Цивільного кодексу України.
Відповідач у відзиві заявив про застосування строків позовної давності до вимог, пов'язаних з додатковою угодою № 6 до договору № 33 від 19.02.2018.
Згідно з частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом частини третьої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.
Враховуючи те, що переплата позивачем грошових коштів у розмірі 84 792, 33 грн. здійснена не на виконання додаткової угоди № 6 до договору № 33 від 19.02.2018, а у зв'язку з виконанням додаткових угод № 7-10, у суду відсутні підстави для задоволення заяви відповідача та застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує про відсутність підстав представництва прокурором інтересів держави в особі позивача у даній справі.
Пунктом третім частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до позивача щодо перевірки дотримання сторонами процедури закупівель під час укладення оскаржуваних додаткових угод.
З огляду на те, що позивачем не вжито заходів щодо оскарження спірних додаткових угод керівник Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області направив позивачу повідомлення у порядку частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» про звернення з позовом до суду в його інтересах, у відповідь на яке позивач повідомив, що самостійно з позовом до суду звертатись не буде.
Враховуючи наявність у прокуратури повноважень щодо здійснення захисту інтересів держави у сфері розпорядження бюджетними коштами, нездійснення позивачем будь-яких дій спрямованих на виявлення та усунення порушень законодавства про публічні закупівлі під час укладення спірних додаткових угод, у даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів.
З огляду на викладене, прокурором доведено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави в особі позивача за поданим позовом.
Відповідно до cтатті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейдинг" (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 21А, офіс 201, ідентифікаційний код 39472499) на користь Відділу освіти Трускавецької міської ради (82200, Львівська область, місто Трускавець, вулиця Бориславська, будинок 1, ідентифікаційний код 02144513) 84 792 (вісімдесят чотири тисячі сімсот дев'яносто дві) грн. 33 коп. - основного боргу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант Трейдинг" (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 21А, офіс 201, ідентифікаційний код 39472499) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19, ідентифікаційний код 02910031) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 07.02.2022.
Суддя Т.Ю.Кирилюк