ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.01.2022Справа № 910/5774/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИРЕКЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ БУДІВЕЛЬ"
до Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" в особі Філії - Донецького обласного управління Публічного акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ"
про зміну умов договору
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Євдокимов А.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДИРЕКЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ БУДІВЕЛЬ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" в особі Філії - Донецького обласного управління Публічного акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" про зміну умов кредитного договору №26-15-03/14 від 24.01.2014 в редакції додаткового договору №24/03-01 від 24.03.2020 до кредитного договору №4/2014 від 27.01.2014.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні кредитного договору. Зокрема, позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що на території м. Донецьк було розпочато антитерористичну операцію, а місцезнаходження позивача та всі його активи знаходились у м. Донецьк, він повністю втратив можливість здійснювати господарську діяльність, отримувати будь-які грошові надходження, та як наслідок, обслуговувати кредитну заборгованість.
04.05.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.05.2020 прийняв вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/5774/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 02.06.2020.
02.06.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов. У поданому відзиві відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що АТ "Ощадбанк" не є урядовою організацією, а є інституційно самостійним, право власності держави на акції не поширюється і не впливає на право банку самостійно володіти та розпоряджатись власним майном, вести власну господарську діяльність. Також відповідач зазначив, що матеріали справи свідчать про відсутність обставин, які б підтверджували сукупність і наявність чотирьох умов, наведених в ч. 2 ст. 652 ЦК України, а обставини, на які посилається позивач, мають загальний характер та стосуються обох сторін договору. Крім того, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на преюдиційність обставин, встановлених судовими рішеннями у справах №№ 908/6279/14, 905/3534/15, 242/1183/15-ц.
У судовому засіданні 02.06.2020 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 16.06.2020.
15.06.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову та відповідь на відзив.
У судовому засіданні 16.06.2020 суд розглянув заяву позивача про зміну предмету позову. Так, у заяві про зміну предмету позову позивач просить суд внести зміни до кредитного договору №26-15-03/14 від 24.01.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДИРЕКЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ БУДІВЕЛЬ" та Акціонерним товариством "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ", шляхом викладення його умов в редакції додаткового договору у редакції наведеній позивачем.
Розглянувши заяву про зміну предмету позову, судом встановлено, що вказана заява відповідає вимогам ст.46 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим суд прийняв вказану заяву до розгляду та подальший розгляд справи буде здійснюватися у редакції заяви позивача про зміну предмету позову.
У судовому засіданні 16.06.2020 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 02.07.2020.
01.07.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження та відкладення розгляду справи.
01.07.2020 на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив на заяву про зміну предмету позову.
У судовому засіданні 02.07.2020 суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання позивача, відклав підготовче судове засідання на 21.07.2020 та продовжив підготовче провадження на 30 днів.
06.07.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на заяву про зміну предмету позову та заява про долучення до матеріалів справи документів.
20.07.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 21.07.2020 суд постановив протокольну ухвалу про задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи та відкладення підготовчого засідання на 03.09.2020.
01.09.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 зупинено провадження у справі № 910/5774/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИРЕКЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ БУДІВЕЛЬ" до Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" в особі Філії - Донецького обласного управління Публічного акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" про зміну умов договору до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/12068/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИРЕКЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ БУДІВЕЛЬ" до Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" про розірвання кредитного договору.
05.11.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 поновлено провадження у справі № 910/5774/20, призначено підготовче судове засідання у справі № 910/5774/20 на 09.12.2021.
У підготовчому засіданні 09.12.2021 суд протокольною ухвалою залишив без розгляду відзив відповідача на заяву про зміну предмету позову, оскільки судом встановлено, що направлений на електронну пошту суду відзив не містив електронно-цифрового підпису.
У підготовчому засіданні 09.12.2021 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 21.12.2021.
20.12.2021 від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі та докази на підтвердження отримання позивачем кредитних коштів та наявності заборгованості на рахунках.
У підготовчому засіданні 21.12.2021 суд постанови протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.01.2022.
Представник позивача в судове засідання 27.01.2022 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалами суду, направленими на адресу, повідомлену позивачем суду.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, надав пояснення по суті своїх заперечень.
У судовому засіданні 27.01.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
24.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" (далі - позичальник) укладено кредитний договір №26-15- 03/14 (далі - договір), відповідно до п. 2.1 якого банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі 31827692,00 грн. та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 2.2 договору кредит надається одноразово з остаточним терміном повернення не пізніше 24 вересня 2015 року.
За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором (п. 2.6.1 договору).
За умовами п. 10.5 кредитного договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
У подальшому до кредитного договору вносились зміни шляхом укладення додаткових договорів: № 1 від 13.02.2014, № 3 від 14.05.2014, № 4 від 23.05.2014, № 5 від 15.01.2015.
Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що на виконання умов кредитного договору банк відповідно до розпорядження про видачу кредитних коштів №50 від 27.01.2014 перерахував на поточний рахунок позичальника кредитні кошти в сумі 31 827 692,00 грн. згідно з платіжним дорученням №1 від 27.01.2014.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач зазначає, що кредитне зобов'язання належним чином виконувалось до липня 2014 року. Однак, 07.04.2014 в місті Донецьк було розпочато антитерористичну операцію.
Позивач зазначає, що прийняття Закону України від 02.09.2014 № 1669-VIІ "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", розпорядження КМУ №1053-р від 07.11.2014, постанови ВР від 17.03.2015 № 254-VIII та інших правових актів щодо початку проведення антитерористичної операції та встановлення його режиму стало лише офіційною реакцією держави на відповідну різку зміну ситуації в регіоні, що підтверджує істотність суспільно-політичного та економічного характеру тих подій, які позичальник вважає істотною зміною обставин відносно кредитного договору і як їх наслідок, виникнення обставин, за які жодна із сторін не відповідає.
Таким чином, позивач вказує, що його господарська діяльність була припинена, що підтверджується висновком Торгово-промислової палати України від 28.11.2014 № 2741/12.12-03.
Крім того, як на доказ настання неможливості виконання кредитного зобов'язання позивач посилається на виданий Торгово-промисловою палатою України Сертифікат про настання форс-мажорних обставин.
Позичальник стверджує, що не має можливості проводити продаж квартир та офісів і направляти кошти від продажу на погашення кредитного зобов'язання, оскільки погашення кредиту обумовлювалося грошовими надходженнями від продажу квартир в об'єкті житлового будівництва. Отже, платоспроможність позичальника припинилась не внаслідок його дій, а внаслідок втрати державою контролю над м. Донецьк, і може відновитись тільки після поновлення цього контролю.
Позивач зазначає, що 23.03.2015 та 24.03.2020 звертався до відповідача із заявами про внесення змін до кредитного договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, однак сторонами не досягнуто згоди щодо внесення змін до договору.
З урахуванням викладеного, на підставі ст. 652 ЦК України, з урахуванням заяви про зміну предмета позову позивач просить суд внести зміни до кредитного договору № 26-15-03/14 від 24.01.2014, шляхом викладення його умов в редакції додаткового договору у редакції наведеній позивачем, зокрема:
1. Відстрочити строк виконання кредитного договору №26-15-03/14 від 24 січня 2014 року з початку тимчасової окупації м. Донецька Донецької та до її завершення на території Донецької області, зокрема, і в м. Донецьку.
2. В передбачений положенням пункту 1 Додаткового договору період не діють положення кредитного договору, що передбачають нарахування зобов'язань за кредитним договором.
3. Протягом десяти днів з моменту укладення цього договору банк на підставі положень статті 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VIІ "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", Листа НБУ від 27.10.2014 р. № 18-112/62138 та умов пункту 1 цього Додаткового договору за період тимчасової окупації скасовує: пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором № 26-15-03/14 від 24 січня 2014 року у період з 14 квітня 2014 року; інфляційні та річні, що були нараховані на підставі положень ст.625 ЦК України.
4. Умови цього Додаткового договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 14.04.2014, як момент настання антитерористичної операції на території Донецької області.
5. З моменту закінчення передбаченого пунктом 1 Додаткового договору періоду, зобов'язання позичальника за кредитним договором відновлюються та з моменту відновлення банк розпочинає нарахування кредитних зобов'язань.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що 24.01.2014 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № 26-15-03/14.
Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
Разом з тим законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Підставами для внесення змін до договору, передбаченими законом, є: істотне порушення договору його стороною (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України), істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України), інші випадки, встановлені договором або законом (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України).
За змістом частин першої та другої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Аналіз статті 652 Цивільного кодексу України свідчить про те, що закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.07.2018 у справі №905/3332/15, від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15.
Частина четверта статті 652 ЦК України встановлює, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Істотна зміна обставин, у свою чергу, є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов'язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.
При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.
Укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, проте, під час виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.
Отже, за змістом наведених законодавчих положень зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.
Разом з тим при зверненні з вимогами про зміну договору на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України на позивача у відповідності до ч.3 ст. 13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається.
Так, в обґрунтування наявності усіх чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України позивач зазначив, що: 1) позичальник в момент укладення договору не знав і не міг знати про настання таких істотних обставин як окупація м. Донецьк, що позбавить його доступу до нерухомого майна та позбавить можливості отримання доходів; 2) причина наведених обставин (існування тривалого збройного конфлікту) знаходиться поза зоною контролю позичальника та не могла бути розумно ним прийнята до уваги при укладенні договору та не може бути ним усунена після її виникнення; 3) оскільки позичальник був вимушений повністю припинити свою господарську діяльність у зв'язку окупацією, то він втрачає те, на що розраховував при укладенні кредитного договору, чим суттєво порушуються його майнові інтереси; 4) ні з суті кредитного договору, ні зі звичаїв ділового обороту не випливає, що саме позивач несе ризик зміни обставин, а саме існування збройного конфлікту на території м. Донецька.
Однак, суд зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду.
Доводи позивача про неможливість здійснення позичальником господарської діяльності внаслідок проведення антитерористичної операції, та як наслідок, неможливість продажу квартир і офісів , кошти від відчуження яких позивач мав намір спрямувати на погашення заборгованості за кредитним договором, не можуть бути підставою для зміни зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Тобто, за змістом вказаної норми ризики ведення підприємницької діяльності, зокрема, ненадходження коштів від такої діяльності або надходження у розмірі меншому, ніж розраховувалось, покладаються виключно на суб'єкта такої діяльності.
Посилання позивача на те, що він, припинивши господарську діяльність у зв'язку з окупацією, втрачає те, на що розраховував при укладенні кредитного договору, чим суттєво порушуються його майнові інтереси, відхиляються судом, оскільки проведення антитерористичної операції та зумовлені цим негативні явища стосуються обох сторін договору, а тому не порушують балансу інтересів на користь однієї зі сторін.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 25.11.2019 у справі № 905/3496/16.
Суд також враховує ту обставину, що і після 14.04.2014, коли позивач вже був обізнаний про події 2014 та їх вплив на підприємницьку діяльність позивача, з якими позивач власне і пов'язує настання істотної зміни обставин, позивачем було укладено з банком додаткові договори про внесення змін до кредитного договору.
Вказане свідчить, що після настання зміни обставин сторони вносили зміни в договір, тобто, вже були обізнані про зміну обставин та вчиняли відповідні дії, що свідчить про необґрунтованість доводів позивача про те, що сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане.
Щодо посилання позивача як на доказ настання істотної зміни обставин на Висновок Донецької торгово-промислової палати від 28.11.2014 № 2741/12.12-03 та Сертифікат № 6154, виданий Торгово-промисловою палатою України про форс-мажорні обставини, то суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Отже, наведені позивачем обставини належать до переліку форс-мажорних, передбачених у статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".
Суд зазначає, що позивач безпідставно ототожнює форс-мажорні обставини з істотною зміною обставин, правові наслідки настання яких по-різному регулюються чинним законодавством, оскільки істотна зміна обставин не є тотожною самому факту проведення антитерористичної операції.
Наявність форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення зобов'язаної сторони від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, але жодним чином не звільняє від обов'язку виконання зобов'язання.
З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем усіх передбачених ч.2 ст.652 ЦК України передумов в їх сукупності для внесення змін до кредитного договору № 26-15-03/14 від 24.01.2014.
Щодо інших доводів позивача, викладених у позовній заяві, то суд зазначає, що вони не спростовують наведених вище висновків суду про відсутність підстав для внесення змін у кредитний договір.
Крім того, у справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, Європейський суд з прав людини, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Однак, всупереч наведеного вище, позивачем не доведено суду обставин наведених у позові щодо наявності істотної зміни обставин та підстав для внесення змін до договору.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИРЕКЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ БУДІВЕЛЬ".
Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 07.02.2022.
Суддя С.О. Турчин