ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.02.2022Справа № 910/17668/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»
до Моторно (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 22235,92 грн,
Без виклику представників сторін
У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» звернулось до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 22235,92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.04.2015 у м. Києві по вул. Серафимовича, буд. 13А відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки «Ніссан» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та «Ауді» д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 . Дане ДТП сталось в результаті порушення ПДР водієм автомобіля «Ніссан» д.н.з. НОМЕР_1 . Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП була застрахована на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/5618642 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна».
13.04.2016 між ОСОБА_2 та ФОП Шиян Д.С. було укладено Договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування на підставі якого ФОП Шиян Д.С. зайняв місце ОСОБА_2 в зобов'язаннях, що виникли із вищевказаного ДТП, у тому числі одержання грошового відшкодування нанесеної шкоди майну ОСОБА_2 , від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ. Разом з тим, 30.04.2016 між ФОП Шиян та ТОВ «Маркс.Капітал» було укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу №5/30-04/2016 на підставі якого ТОВ «Маркс.Капітал» набуло право вимоги за договором страхування №АІ/5618642. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 вирішено питання щодо ліквідації ПрАТ «СК Україна». Так, у МТСБУ відповідно до Закону №1961-ІV виникли підстави для виконання зобов'язань за договором страхування №АІ/5618642 перед ТОВ «Маркс.Капітал». 09.09.2019 ТОВ «Маркс.Капітал» звернулось до МТСБУ з заявою про виплату боргу. 02.10.2019 МТСБУ було частково виконано зобов'язання за вказаним договором, зокрема здійснено оплату в розмірі 28513,80 грн. У зв'язку з чим, позивач зазначає, що розмір невиконаного зобов'язання МТСБУ перед ТОВ «Маркс.Капітал» становить 22235,92 грн, яке складається з 3 % річних у розмірі 2221,73 грн, інфляційних втрат у розмірі 12885,74 грн та пені у розмірі 7128,45 грн. Враховуючи вищезазначене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АІ/5618642 у розмірі 22235,92 грн, з яких: 3 % річних у розмірі 2221,73 грн, інфляційні втрати у розмірі 12885,74 грн та пеня у розмірі 7128,45 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2021 відкрито провадження у справі №910/17668/21 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
03.12.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якій останній заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що нараховані позивачем пеня, 3% річних та інфляційні втрати є погашеними відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ухвали Господарського суду м. Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18. Також, відповідач зазначив, що у зв'язку з ліквідацією ПрАТ «Страхова компанія «Україна» МТСБУ на підставі п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» виконало зобов'язання з відшкодування шкоди. Окрім того, відповідач вказав про сплив строку позовної давності. Також, відповідач зазначив, що позивачем не долучено доказів звернення з заявою про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «СК «Україна» внаслідок чого строк нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат заявлених позивачем неможливо обрахувати.
Враховуючи вищезазначені обставини відповідач стверджує, що звертаючись із відповідною позовною заявою позивач фактично намагається притягнути МТСБУ до відповідальності за порушення грошових зобов'язань, проте така відповідальність не входить до зобов'язань МТСБУ визначених п.п. ґ. п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому дані вимоги є безпідставними.
Також, відповідач просить зменшити витрати на правову допомогу позивача у зв'язку з однотипністю поданих позовних заяв, які знаходиться у провадження Господарського суду міста Києва.
14.12.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив в якій останній заперечив проти тверджень відповідача щодо пропуску строку позовної давності. Позивач повідомив, що обсяг зобов'язань, які перейшли до МТСБУ у зв'язку з визнанням ПрАТ «СК «Україна» банкрутом передбачає відшкодування основної суми боргу та штрафних санкцій за невиконання страховиком своїх зобов'язань, оскільки у даному випадку має місце саме перехід до МТСБУ обов'язків за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності тих страховиків, які ліквідовані (ПрАТ «СК «Україна»), що передбачені п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також, відповідач у своїй відповідь на відзив просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн та витрати на професійну допомогу адвоката в розмірі 5000 грн.
30.12.2021 на електронну пошту Господарського суду міста Києва від ТОВ «Маркс.Капітал» надійшло клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності щодо пені.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до долучених до матеріалів справи доказів, судом встановлено, що 25.04.2015 у м. Києві по вул. Серафимовича, буд. 13А відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки «Ніссан» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та «Ауді» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва у справі №755/9032/15-п від 27.05.2015, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/5618642 у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Україна».
Відповідно до звіту №2090 з оцінки транспортного засобу вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Ауді» д.н.з. НОМЕР_2 пошкодженого внаслідок вказаного ДТП становить 31282,37 грн.
13.04.2016 між ОСОБА_2 та ФОП Шиян Д.С. було укладено Договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, на підставі якого ОСОБА_2 відступив ФОП Шиян Д.С. права вимоги в зобов'язаннях, що виникли із вищевказаного ДТП, у тому числі одержання грошового відшкодування нанесеної майнової шкоди від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ.
30.04.2016 між ФОП Шиян (клієнт) та ТОВ «Маркс.Капітал» (фактор) було укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу №5/30-04/2016 відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до Додатку №1 до цього договору, зокрема, з договору відступлення права вимоги від 13.04.2016 (п.1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2. договору в силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.
Пунктом 1.4. договору передбачено, що зобов'язаною особою (боржником) є ОСОБА_1 (п. 9 Додатку №1 до договору); страхова компанія ПрАТ «СК "УКРАЇНА»; Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Метою договору факторингу може бути як передача факторові права вимоги клієнта до боржника в обмін на надання клієнтові грошових коштів, так і відступлення клієнтом своєї вимоги в забезпечення виконання його зобов'язань перед фактором. Предметом договору факторингу може бути одна або декілька вимог.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що починаючи з 30.04.2016 року кредитором у договірному зобов'язанні за договором страхування №АІ/5618642, яке виникло в результаті ДТП, є ТОВ «Маркс.Капітал».
Однак, ПрАТ «СК «Україна», порушуючи умови договору страхування (полісу) №АІ/5618642, не здійснило виплату грошового зобов'язання у строк визначений п. 36.2 ст. 36 Закону.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 було відкрито провадження у справі №910/842/18 про банкрутство ПрАТ «СК «Україна».
19.09.2018 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до ПрАТ «СК «Україна», в тому числі за зобов'язанням яке виникло на підставі договору №АІ/5618642.
19.10.2018 позивачем було подано уточнення до заяви про грошові вимоги до ПрАТ «СК «Україна» у справі №910/842/18, у тому числі за зобов'язанням яке виникло на підставі договору №АІ/5618642. Уточнення стосувалися детального розрахунку заборгованості ПрАТ «СК «Україна» перед ТОВ «Маркс.Капітал».
Позивач у заяві про грошові вимоги до ПрАТ «СК «Україна» просив визнати грошові вимоги ТОВ «Маркс.Капітал» до ПрАТ «СК «Україна» та включити грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів у розмірі 4944765,41 грн, в тому числі за договором №АІ/5618642 на суму 50749,72 грн, з яких: 28513,80 грн - сума страхового відшкодування, 2221,73 грн - 3% річних, 12885,74 грн - інфляційних втрат, 7128,45 грн - пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 позивач визнаний кредитором ПрАТ «СК «Україна».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, постановлено ліквідувати ПрАТ «СК «Україна» у зв'язку з неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами, а також встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, у зв'язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.
09.09.2019 у зв'язку з ліквідацією ПрАТ «СК «Україна» позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату відшкодування, зокрема за договором №АІ/5618642 в сумі 50749,72 грн, з яких: 28513,80 грн - сума страхового відшкодування, 2221,73 грн - 3% річних, 12885,74 грн - інфляційних втрат, 7128,45 грн - пені.
02.10.2019 відповідачем було частково виконано зобов'язання за договором страхування №АІ/5618642, здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 28513,80 грн, інша частина зобов'язань щодо сплати 3% річних, інфляційних втрат та пені була залишена з боку МТСБУ без задоволення.
У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язання за договором страхування №АІ/5618642 у повному обсязі позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення 3 % річних у розмірі 2221,73 грн, інфляційні втрати у розмірі 12885,74 грн та пеня у розмірі 7128,45 грн.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У частині третій ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Така правова позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 06.06.2012 у справі № 303/2147/14-ц (провадження № 6-49цс12), а також Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2018 у справі № 910/17993/15, від 28.02.2018 у справі № 149/344/15-ц, від 06.06.2019 у справі № 758/8819/16-ц, від 26.06.2019 у справі № 760/2905/16-ц, від 04.09.2019 у справі № 280/2625/13-к, від 16.10.2019 у справі № 452/3519/15.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18).
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
Підпунктом "ґ" пункту 41.1. статті 41 Закону № 1961-IV передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
При цьому преамбула статті 41 Закону № 1961-IV - щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених цим Законом не може тлумачитись без взаємозв'язку із положеннями підпункту "ґ" пункту 41.1. цієї статті та із положеннями пункту 20.3 статті 20 Закону, пункту 3 статті 20 Закону України "Про страхування". Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми, зокрема, не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до статті 625 ЦК України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Отже, відповідач не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) є невід'ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
Аналогічну правову позицію висвітлює у своїй постанові від 07.09.2021 №910/14293/19 Верховний Суд.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія "Україна» та закрито провадження у справі.
Вказаною ухвалою встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, у зв'язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.
З огляду на викладене суд вважає доведеним факт недостатності коштів та майна страховика - учасника Моторного (транспортного) страхового бюро України для задоволення вимог його кредиторів.
Таким чином, станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду, його визнано кредитором Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» - банкрута із грошовими вимогами, в тому числі за договором №АІ/5618642 на суму 50749,72 грн, з яких: 28513,80 грн - сума страхового відшкодування, 2221,73 грн - 3% річних, 12885,74 грн - інфляційних втрат, 7128,45 грн - пені.
А тому, суд відхиляє твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку сплачувати 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування.
Вірність наданого позивачем розрахунку суми 3 % річних та інфляційних втрат підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна».
Що ж стосується заявленого відповідачем у відзиві клопотання про застосування строків позовної давності до позовних вимог, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з частиною першою ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
Як зазначалось вище, правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов'язанням.
Тож у контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов'язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов'язку у МТСБУ щодо виконання зобов'язань ліквідованого страховика.
Аналіз положень пунктів 2, 3 ст. 20 та пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV свідчить, що обов'язок із виконання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) на МТСБУ.
Тому з урахуванням положень підпункту "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, обов'язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута.
Відтак право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов'язаннями ліквідованого страховика виникає з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а саме з 17.07.2019.
В той же час, згідно положень ст. 529 Цивільного кодексу України, сплата пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання є різновидом неустойки, тому до цієї вимоги застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.
Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, річний строк позовної давності за вимогами про стягнення пені мав сплинути 17.07.2020, проте є продовженим в силу вимог Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, і не сплив станом на звернення позивач з позовом до суду.
Трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення 3% та інфляційних втрат станом на подання позовної заяви не сплив, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування строку позовної давності
Враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню.
Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами п.п. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.
Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем додано до матеріалів справи: ордер серія ВІ №1033616 від 23.02.2021, копію Договору про надання професійної правничої допомоги №11/2020 від 26.10.2020 з додатковою угодою №1 від 26.10.2020 до нього, копію акту надання послуг від 19.10.2021 на суму 5000 грн, копію детального опису робіт (наданих послуг) до вказаного акту.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить суд зменшити витрати на професійну правничу допомогу позивача у зв'язку з однотипністю поданих позовів, які знаходяться у провадженні Господарського суду міста Києва.
Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи
З урахуванням вказаного клопотання відповідача, з огляду на спірні правовідносини сторін, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи те, що адвокатом надавалась правова допомога в аналогічних спорах, що перебували у провадженні Господарського суду міста Києва, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката заявлені витрати є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
За наведених обставин суд дійшов висновку про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до 2500 грн.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача зі сплати судового збору та оплати послуг адвоката покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8; ідентифікаційний код 21647131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (36023, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Колективна, буд. 10; ідентифікаційний код 37686922) пеню у розмірі 7128 (сім тисяч сто двадцять вісім) грн 45 коп., 3% річних у розмірі 2221 (дві тисячі двісті двадцять одна) грн 73 коп., інфляційні втрати у розмірі 12885 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн 74 коп, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 07.02.2022
Суддя Я.В. Маринченко