вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.01.2022м. ДніпроСправа № 904/6258/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп'ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк", м. Київ
до ОСОБА_1 , м. Дніпро
про стягнення заборгованості в сумі 14 746 грн. 74 коп. за кредитним договором від 06.02.2019 № б/н
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Акціонерне товариство "Таскомбанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 30.06.2021 № 10623/70.1-1, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальній сумі 14 746 грн. 74 коп., з яких: 9 775 грн. 66 коп. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі прострочена, 4 759 грн. 45 коп. - заборгованість за відсотками, в тому числі прострочена, 163 грн. 73 коп. - пеня на суму простроченої заборгованості за період з 27.11.2020 по 27.05.2021, 47 грн. 90 коп. - комісія, відповідно до умов кредитного договору від 06.02.2019 № б/н.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасного повернення кредитних коштів.
Як зазначає позивач та підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 08.07.2021, за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1 стан суб'єкта Фізичної особи-підприємця Плужника Олександра Миколайовича є припиненим 13.01.2021 за власним рішенням, про що внесено запис за № 2002240060003024117.
Таким чином, ОСОБА_1 не має статусу фізичної особи-підприємця.
Ухвалою господарського суду від 08.07.2021, в порядку приписів абз. 2 ч. 1, ч.ч. 6, 7 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язано Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради у строк протягом 5 днів з моменту отримання ухвали суду надіслати на адресу Господарського суду Дніпропетровської області інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (відома суду адреса проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний податковий номер платника податків НОМЕР_1 ).
30.07.2021 на адресу суду надійшов лист Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 26.07.2021 № 6/5-2032, в якому повідомлено суд, що згідно із даними реєстру територіальної громади та картотеки з питань реєстрації місця проживання осіб, відомості щодо реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , відсутні.
10.08.2021 судом направлено на адресу Відділу обліку та моніторингу інформації ГУ ДМС у Дніпропетровській області запит від 10.08.2021 № 904/6258/21/41633/21 на надання відомостей про реєстрацію місця проживання (перебування) ОСОБА_1 .
26.08.2021 на адресу суду надійшла відповідь Відділу обліку та моніторингу інформації ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 19.08.2021, за змістом якої для надання відомостей про місце проживання вказаної особи необхідно вказати дату народження такої особи.
Ухвалою господарського суду від 23.09.2021 позовну заяву залишено без руху та запропоновано Акціонерному товариству "Таскомбанк" протягом семи днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви, надавши до суду належні докази на підтвердження дати народження відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 .
01.10.2021 на електронну адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Судом на адресу Відділу обліку та моніторингу інформації ГУ ДМС у Дніпропетровській області направлено запит від 01.11.2021 № 904/6258/21/55454/21 щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання (перебування) ОСОБА_1 .
01.12.2021 на адресу суду надійшла відповідь Відділу обліку та моніторингу інформації ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 23.11.2021, за змістом якої місце проживання ОСОБА_1 у відомостях Відділу обліку та моніторингу інформації ГУ ДМС у Дніпропетровській області не значиться.
Ухвалою господарського суду від 06.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін у судове засідання на 23.12.2021; виклик відповідача у призначене судове засідання здійснений через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, в порядку ч. 10 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду від 23.12.2021 розгляд справи відкладено на 27.01.2022, у зв'язку із неявкою сторін у призначене судове засідання; виклик відповідача у призначене судове засідання здійснений через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, в порядку ч. 10 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України.
У призначене судове засідання 27.01.2022 сторони явку повноважних представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.
Господарський суд наголошує на тому, що ухвали суду, зокрема, від 06.12.2021, від 23.12.2021 завчасно надіслані відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
Згідно із поштовими повідомленнями № № 4930018472475, 4930019038043, що повернулися до суду 29.12.2021 та 17.01.2022 відповідно, відповідачем ухвалу суду від 06.12.2021 отримано 16.12.2021, ухвалу від 23.12.2021 - 13.01.2022.
Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України, оскільки про час та місце розгляду справи сторони повідомлені судом належним чином.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку із неявкою сторін, рішення прийнято без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
06.02.2019 між Акціонерним товариством "Таскомбанк" (банк) та Фізичною особою-підприємцем Плужником Олександром Миколайовичем (позичальник) підписано заяву-договір № ID5919645 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредитний ліміт на поточний рахунок") (далі - кредитний договір).
Відповідач скористався своїм правом та, на підставі Закону України "Про електронний цифровий підпис", вчинив правочин, підписавши заяву-договір № ID5919645 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") електронно-цифровим підписом.
Згідно з п. 1.1. кредитного договору за умови наявності вільних коштів банк зобов'язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.
За умовами п. 1.2. кредитного договору кредит надається у формі овердрафту на поточний рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у АТ "Таскомбанк" з цільовим призначенням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах встановленого ліміті кредитування.
Розділом 2 кредитного договору визначені умови надання кредиту, а саме:
- розмір кредиту - 10 000,00 грн. (п. 2.1.);
- валюта кредиту - гривня (п. 2.2.);
- вартість кредиту: розмір процентної ставки за користування кредитом - 27,00% річних (п. 2.3. пп. 2.3.1.);
- розмір комісійної винагороди: 0,49% від суми максимального дебетового сальдо, яке існувало на поточному рахунку за розрахунковий місяць (п. 2.3. пп. 2.3.2.);
- тип процентної ставки - фіксована (п.2.4.);
- період сплати процентів: з 01 по 10 число кожного місяця (п. 2.5.);
- період сплати комісії: з 01 по 10 число кожного місяця (п. 2.6.);
- термін повернення кредиту: 06.02.2020 (п. 2.7.)
Відповідно до п. 3.1. кредитного договору позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати процентів та комісії у період сплати, визначений у п.п 2.5. та 2.6.
Пунктом 3.2. кредитного договору передбачено, що остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше дати, зазначеної в п. 2.7. цього договору.
У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення (п. 3.3. кредитного договору).
Згідно з п. 4.2 кредитного договору цей договір є договором приєднання у визначенні статті 634 Цивільного кодексу, в зв'язку з чим:
- умови цього договору визначаються банком та доводяться загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку www.taskombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому (п. 4.2.1.);
- особа, що виявила намір укласти договір, не може запропонувати банку внести зміни до запропонованих умов договору або запропонувати включення до договору своїх умов (п. 4.2.2.);
- у випадку незгоди зі змістом та формою цього договору чи окремих його положень особа, яка виявляє намір укласти договір, має право відмовитись від його укладення (п. 4.2.3.);
- вимоги щодо зміни або розірвання цього договору, після набрання ним чинності, пред'являються і підлягають задоволенню відповідно до положень цього договору та законодавства України (п. 4.2.4).
На виконання умов договору, починаючи з 08.12.2019 банк забезпечував надання позичальнику поточного кредитного ліміту в сумі 10 000 грн., яким останній користувався по квітень 2019 року, що підтверджується випискою по рахунку позичальника та розрахунком заборгованості (а.с. 8-9, 24-48).
Позичальник, у свою чергу, зобов'язання зі своєчасного та повного повернення кредиту виконував не в повному обсязі, та не здійснював щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплату процентів та комісії згідно з умовами договору, у зв'язку з чим за розрахунком банку станом на 27.05.2021 виникла заборгованість, в тому числі прострочена, за дозволеним овердрафтом в сумі 9 775 грн. 66 коп., що підтверджується наданим банком розрахунком заборгованості (а.с. 8-9). У визначені договором строки відповідач кредитні кошти банку не повернув.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до відповідача, позивачем наголошено, що відповідачем у порушення прийнятих на себе за умовами кредитного договору зобов'язань не було своєчасно сплачено на користь АТ "Таскомбанк" передбачені умовами договору платежі, що є підставою для дострокового повернення кредиту, а також стягнення відсотків, комісії та пені.
Станом на час розгляду справи, докази оплати відповідачем спірної заборгованості сторонами до матеріалів справи не надано.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов'язаних з укладанням кредитного договору, строку дії договору, погодженого кредитного ліміту, строку користування кредитом, погодженого розміру процентів за кредитом, комісій та інших платежів, графіку погашення кредиту, штрафних санкції, наявність прострочень з боку відповідача.
Відповідач не скористався правом на надання заперечень, докази на спростування позовних вимог не надав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей бо інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, і зли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання позики.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 1049 Цивільного кодексу України встановлює, що позичальник, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з наявних у матеріалах справи виписок по рахунку відповідача (а.с. 24-48), останній належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, кредитні кошти повернув позивачу частково, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість, в тому числі прострочена, за дозволеним овердрафтом в сумі 9 775 грн. 66 коп.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, останнім прийняті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати комісії та процентів згідно графіку погашення кредиту у визначені договором строки виконані не були, що стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду. Докази на підтвердження належного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором матеріали справи не містять.
Позивачем правомірно у розмірі, встановленому договором, розрахована заборгованість за процентами за період з 25.03.2019 по 01.12.2020 на суму 4 759 грн 45 коп. та заборгованість за комісією за період з 29.03.2019 по 11.05.2019 на суму 47 грн. 90 коп.
Відповідач не оспорив заборгованості перед позивачем за кредитом, не надав відзив на позовну заяву.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому процесуальним законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 9 775 грн. 66 коп., за відсотками у розмірі 4 759 грн. 45 коп. та комісії у розмірі 47 грн. 90 коп., є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 3.3 кредитного договору у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.
За змістом п. 18.2.1.5 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таксомбанк» у разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку, передбаченого п.18.2.1.2, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.
Згідно з п. 18.2.5.2 вказаних Правил нарахування неустойки та/або штрафу, який визначений в цінових параметрах, за кожен випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов'язання мало бути виконано клієнтом. У випадку порушення цільового використання кредиту клієнт сплачує банку штраф у розмірі 25% (двадцять п'ять відсотків) від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням. Сплата штрафу здійснюється в гривні. У випадку порушення зобов'язань, вказаних у п.18.2.2.2.7, 18.2.2.2.9 цього розділу правил, клієнт сплачує штраф у розмірі 2% (два відсотки) від розмірі кредиту, діючого на момент застосування штрафу.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо порушення термінів внесення платежів, позивачем останньому нарахована пеня у розмірі 163 грн. 73 коп. за загальний період з 27.11.2020 по 27.05.2021.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у зазначеній суми господарський суд зазначає таке.
Відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та п.8 Розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Аналогічні приписи містяться і у пункті 8 розділу 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, згідно яких у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
При цьому, ч. 2 статті 5 Цивільного кодексу України визначено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
В рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-7/99 зазначено, що надання зворотної дії в часі законам та іншим нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Тобто, вказаний вище Закон має зворотну дію в часі.
Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, строки повернення кредиту та те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на усій території України встановлено з 12.03.2020 карантин, який діє і на теперішній час, суд дійшов висновку, що починаючи з 12.03.2020 позичальника звільнено від обов'язку сплати пені за прострочення повернення тіла кредиту, процентів та комісії.
Отже, зважаючи на вищенаведені приписи чинного законодавства, які обмежують період нарахування штрафних санкцій, що підлягають стягненню із суб'єкта господарювання у зв'язку з порушенням ним господарського зобов'язання в період карантину, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення пені слід відмовити, оскільки період її нарахування збігається із періодом карантину, запровадженого на території України.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 9 775 грн. 66 коп., заборгованості за відсотками у розмірі 4 759 грн. 45 коп. та заборгованості з комісії у розмірі 47 грн. 90 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. У решті позовних вимог слід відмовити.
Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний податковий номер платника податків НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 09806443) 9 775 грн. 66 коп. (дев'ять тисяч сімсот сімдесят п'ять грн. 66 коп.) заборгованості за кредитом, 4 759 грн. 45 коп. (чотири тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять грн. 45 коп.) заборгованості за відсотками, 47 грн. 90 коп. (сорок сім грн. 90 коп.) заборгованості з комісії, 2 244 грн 80 коп. (дві тисячі двісті сорок чотири грн. 80 коп.) витрати по сплаті судового збору.
У решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 07.02.2022
Суддя І.А. Рудь