вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
04.02.2022м. ДніпроСправа № 904/8847/21
За позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Лобань Ольги Миколаївни, м. Дніпро
про стягнення заборгованості в сумі 7 033 грн. 63 коп. за договором про постачання теплової енергії від 17.10.2019 № 010153
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом без номеру та без дати, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Лобань Ольги Миколаївни заборгованість в сумі 7 033 грн. 63 коп., з яких: 6 344 грн. 16 коп. - основний борг, 443 грн. 88 коп. - пеня, 92 грн. 24 коп. - 3% річних, 153 грн. 35 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору про постачання теплової енергії від 17.10.2019 № 010153.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати спожитої теплової енергії.
Ухвалою господарського суду від 15.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.
Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 15.11.2021 завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
На адресу суду повернувся конверт з вказаною ухвалою, з відміткою відділення поштового зв'язку: «Повертається, адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
17.10.2019 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (теплопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем Лобань Ольгою Миколаївною (споживач) укладено договір про постачання теплової енергії № 010153 (далі - договір).
Згідно з п. 1.1. договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію за адресою: вул. Буковинська, 5 (перукарня), а споживач зобов'язується одержати та сплатити теплопостачальній організації її вартість за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2.1. договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (172 доби); гаряче водопостачання - відповідно з виробничою програмою теплопостачальної організації; технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою споживача; кондиціювання повітря - по мірі необхідності.
Підпунктом 3.2.2. п. 3.2. передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені договором. На кінець опалювального сезону, календарного року проводити звіряння розрахунків з теплопостачальною організацією.
За умовами п. п. 5.1., 5.2., 5.3. договору споживач зобов'язується встановити прилади обліку теплової енергії. Облік споживання теплової енергії проводиться за приладом обліку, встановленим на вводі житлового будинку за адресою: по вул. Буковинська, 5 чи розрахунковим способом.
Згідно з п. 7.2. договору розрахунковим періодом є календарний місяць, за результатами якого підписується акт (у 2-х примірниках) прийому-передачі теплової енергії за формою Додатку № 4. Отриманий акт прийому-передачі теплової енергії споживач або представник споживача повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації протягом десяти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: - при отримання нарочно - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа. При поверненні підприємством зв'язку рекомендованого листа з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що споживач повідомлений при направленні документи. У разі недотримання теплопостачальною організацією підписаного акту прийому-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписання, у вищезазначений термін, акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
Споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, щомісячно повертати теплопостачальній організації підписаний споживачем або представником споживача та належним чином оформлений акт прийому-передачі теплової енергії. В разі незгоди з визначеним теплопостачальною організацією обсягом поставленої теплової енергії за відповідний розрахунковий період, споживач зобов'язаний надати на адресу теплопостачальної організації мотивоване заперечення (з контрразрахунком спожитої теплової енергії, або з відповідним актом, про встановлення факту, складеного за участю теплопостачальної організації) в письмовому вигляді протягом 7 календарних днів з моменту одержання акту прийому-передачі теплової енергії (пп. 3.2.3 договору).
Згідно з п. 7.3 договору споживач зобов'язується не пізніше ніж за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачувати теплопостачальній організації вартість теплової енергії, згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до договору, за власним платіжним дорученням з зазначенням періоду, за який він сплачує.
Пунктом 7.4 договору встановлено, що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку теплопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.
У разі наявності заборгованості за минулі періоди сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, зараховується в погашення заборгованості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем (п. 7.5. договору).
Згідно з пп. 8.4.3. п. 8.4. договору споживач несе відповідальність у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.
Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 17.10.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов'язань (п. 11.1. договору).
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 11.5. договору).
Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами до матеріалів справи не надано.
Отже договір, на який посилається позивач, на час розгляду спору є діючим.
На виконання умов договору у період з грудня 2020 по березень 2021 позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 7 099 грн. 74 коп., що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії № 010153 від 31.12.2020 на суму 1 822 грн. 16 коп., № 010153 від 31.01.2021 на суму 1 883 грн. 96 коп., № 010153 від 28.02.2021 на суму 1 849 грн. 87 коп., № 010153 від 31.03.2021 на суму 1 543 грн. 75 коп., що направлялися позивачем для підписання відповідачу засобами поштового зв'язку (а.с. 29-37), але останнім не підписані та позивачу не повернуті.
Позивач зазначає, що 23.03.2021 на адресу відповідача направлені рахунки та акти прийому-передачі теплової енергії за січень, лютий 2021, а 02.07.2021 на адресу відповідача направлені рахунки та акти прийому-передачі теплової енергії за грудень 2020 та березень 2021.
Так, чином, за розрахунком позивача, строк оплати вартості спожитої теплової енергії відповідачем є таким, що настав: за грудень 2020 та березень 2021 - 07.07.2021; за січень та лютий 2021 - 22.03.2021.
Позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії виконав частково, сплативши 755 грн 58 коп., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 6 344 грн. 16 коп.
05.07.2021 позивач надіслав відповідачу досудову вимогу про сплату заборгованості, яка залишилась без відповіді та виконання (а.с. 29, 36, 37).
На підставі пп. 8.4.3. п. 8.4. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 443 грн. 88 коп. за загальний період з 08.07.2021 по 29.10.2021.
Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 92 грн. 24 коп. за загальний період з 08.07.2021 по 29.10.2021 та інфляційні втрати у розмірі 153 грн. 35 коп. за загальний період з квітня 2021 по вересень 2021.
Доказів оплати відповідачем вказаної заборгованості сторонами до матеріалів справи не надано.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору про постачання теплової енергії, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
За ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за поставлену позивачем теплову енергію за період з 01.12.2020 по 31.03.2021 становить 6 344 грн. 16 коп.
З урахуванням положень п. п. 7.2., 7.4. договору строк оплати поставленої теплової енергії є таким, що настав:
- за грудень 2020 та березень 2021 - 13.07.2021; за січень та лютий 2021 - 24.03.2021.
Враховуючи викладене, заборгованість за поставлену позивачем теплову енергію у розмірі 6 344 грн. 16 коп. підлягає стягненню з відповідача.
Згідно з положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з розрахунком суду 3% річних за загальний період з 14.07.2021 по 29.10.2021 складають 90 грн. 38 коп. та підлягають стягненню з відповідача. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення інфляційних втрат господарський суд зазначає таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та встановив, що сума втрат від інфляції обчислена арифметично невірно. В межах заявлених позивачем періодів нарахування інфляційні втрати складають 153 грн 24 коп. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
За ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з пп. 8.4.3. п. 8.4. договору споживач несе відповідальність у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.
Як встановлено судом, прострочення виконання зобов'язання з оплати за грудень 2020 та березень 2021 розпочалось 14.07.2021, у той же час позивач здійснює нарахування пені за ці місяці з 08.07.2021, тобто раніше початку прострочення; прострочення виконання зобов'язання з оплати за січень, лютий 2021 розпочалось 25.03.2021, у той час як позивач здійснює нарахування пені за ці місяці з 23.03.2021, тобто раніше початку прострочення
Таким чином, згідно розрахунку, виконаного судом пеня, розрахована на підставі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 14.07.2021 по 29.10.2021, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, складає 410 грн. 60 коп. та підлягає стягненню з відповідача. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення 6 344 грн. 16 коп. - основного боргу, 410 грн. 69 коп. - пені, 90 грн. 38 коп. - 3% річних, 153 грн. 24 коп. - інфляційних втрат є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позовних вимог слід відмовити.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лобань Ольги Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 29, оф. 504, код ЄДРПОУ 32688148) 6 344 грн. 16 коп. (шість тисяч триста сорок чотири грн. 16 коп.) основного боргу, 410 грн. 69 коп. (чотириста десть грн. 69 коп.) пені, 90 грн. 38 коп. (дев'яносто грн. 38 коп.) 3% річних, 153 грн. 24 коп. (сто п'ятдесят три грн. 24 коп.) інфляційних втрат, 2 258 грн. 65 коп. (дві тисячі двісті п'ятдесят вісім грн. 65 коп.) витрат зі сплати судового збору.
У решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 04.02.2022
Суддя І.А. Рудь