вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"26" січня 2022 р. Cправа № 902/1054/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (пр. Любомира Гузара, 44, м. Київ, 03065)
до: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи Вінницягаз" (пров. Костя Широцького, буд. 24, м. Вінниця, 21012)
про стягнення 10194586,1 грн
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.
за участю представників:
позивача: Кулик О.І.
відповідача: Бабійчук О.А.
27.10.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи Вінницягаз" про стягнення 10194586,10 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1054/21) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 27.10.2021 р. відкрито провадження у справі № 902/1054/21. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 15.11.2021 р.
За наслідками розгляду справи 15.11.2021 р. суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання на 14.12.2021 р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
За наслідками розгляду справи 14.12.2021 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті на 16.01.2022р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
За наслідками розгляду справи 16.01.2021 р. суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи по суті на 26.01.2022 р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
На визначену дату судом 26.01.2022 р. в судове засідання з'явились представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, судом встановлено наступне.
В якості заявлених позовних вимог позивачем зазначено наступне: 04.02.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» було укладено договір транспортування природного газу №2002000095, що відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2497.
Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (п. 2.2 договору).
Пунктом 2.5 договору встановлено, що Боржник має оплачувати послуги на умовах, зазначених цим договором.
Згідно п. 2.8. договору взаємовідносини між Замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються Сторонами через інформаційну платформу Оператора відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим Замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи Замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом.
Між сторонами у договорі було погоджено, що Замовник зобов'язаний: не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому Договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати Оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) (п. 4.1. договору).
Відповідно до п. 3.2 договору позивач має право стягувати із відповідача додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності.
Вартість перевищення замовленої потужності за кожний день газового місяця розраховується для кожного дня перевищення за формулою наведеною в п. 8.4 Договору.
За доводами позивача згідно умов договору останній за результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача здійснив розрахунок вартості плати за перевищення потужності у відповідному розрахунковому місяці, а саме: за лютий 2021 р. було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 23 655,81336 тис. куб. м, всього на загальну суму 3 524 526,95 гривень; за березень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 40 187,99299 тис. куб. м, всього на загальну суму 5 987 689,45 гривень.
Представником позивача в позові та поясненнях зазначаєтьється, що згідно з п. 8.4 Замовник, який є оператором газорозподільної системи, здійснює остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг.
Відповідно до умов договору у випадку якщо розрахунковий обсяг використання потужності Замовником (Оператором газорозподільної системи), визначений оператором газотранспортної системи на підставі остаточної алокації, перевищує обсяг договірної потужності, замовник послуг транспортування зобов'язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності за кожен день такого перевищення до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до звіту використання договірної потужності та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Звіт Оператора про використання замовленої потужності Замовником, який надається до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу, містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату або повідомлення про зарахування надмірно сплачених коштів у рахунок плати за використання договірної потужності на наступні періоди.
У відповідності до п. 8.4 договору позивачем було направлено в інформаційній платформі відповідачу: рахунок № 02-2021-2002000095/1000221 від 28.02.2021 р. на оплату за перевищення договірної потужності за лютий 2021 року на загальну суму 3 524 526,95 гривень; рахунок № 03-2021-2002000095/1000321 від 31.03.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за березень 2020 року на загальну суму 5 987 689,45 гривень; звіти про використання замовленої потужності Приватним акціонерним товариством «Вінницягаз» за газові місяці лютий-березеиь 2021.
Позивачем стверджується, що направлені відповідачу акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності), підписані останнім без зауважень та претензій.
Проте, у строки встановлені п.8.4 договору відповідач не оплатив на користь позивача за перевищення договірної потужності за лютий-березень 2021 року в загальній сумі 9 512 216,40
При цьому, позивачем зауважується, що відповідачем па користь позивача було проведено оплату за перевищення договірної потужності за лютий 2021 року в загальній сумі 200 000 грн, що стверджується випискою банку.
Непроведення повних розрахунків спонукало позивача звернутись з позовом до суду про стягнення боргу з нарахованими штрафними санкціями.
Відповідач не погоджується із позовними вимогами, позиція останнього викладена у відзиві на позовну заяву від 10.11.2021р., де з поміж іншого зазначено, що між сторонами існують договірні відносини згідно договору № 2002000095 від 04.02.2020 р., при цьому, у відповідності до умов укладеного договору, а саме пункту 8.1. - вартість послуг договірної потужності визначається виходячи з обсягу замовленої потужності Замовника згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього договору (розподіл потужності з обмеженнями) та/або обсягу підтвердженої номінації у випадку розподілу потужності на період однієї газової доби.
Відповідачем зазначається, що додатки 1 та 2 до договору транспортування природного газу № 2002000095 від 04,02.2020 р. між сторонами не укладені, відтак сторонами не було визначено розподіл потужності по кожній точці входу/виходу у пунктах приймання-передачі природного газу. З врахуванням викладеного відповідач вважає, що позивачем не доведено належними доказами обставини погодження обсягу послуг, який позивач зобов'язаний надати відповідачу за договором.
Водночас відповідачем вказується, що заборгованість по оплаті послуги перевищення замовленої (договірної) потужності є складовою послуги транспортування (п. 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС), при цьому позивачем не надано доказів передачі відповідачу обсягів природного газу позивачу в точках входу в газотранспортну систему з метою подальшого транспортування до точок виходу з газотранспортної системи в газорозподільну систему.
Крім того вказує, що позивач не надав суду докази погодження обсягів розподілу потужності природного газу (Додаток 1), а відповідачем не надано позивачу фінансового забезпечення, тому були відсутні передумови для надання послуг транспортування природного газу та супутніх пов'язаних з транспортуванням послуг, в тому числі, послуг перевищення замовленої (договірної) потужності.
Зокрема відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази направлення на електронну адресу АТ «Вінницягаз» рахунків на оплату та звітів про використання замовленої потужності, оскільки ні кодексом ГТС, ні договором не визначено надсилання актів та рахунків через інформаційну платформу.
Зокрема представником відповідача зауважується, що оскільки Оператором ГТС послуги договірної потужності не надавалися для AT «Вінницягаз» у спірний період, із урахуванням змісту п. 8.4 договору, вимога ТОВ «Оператор ГТС України» про оплату заборгованості за послуги перевищення замовленої (договірної) потужності в розмірі 9 312 216,40 грн. є неправомірною та не підлягає оплаті. В зв'язку з чим не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій.
Водночас AT «Вінницягаз» клопоче перед судом про застосування строків позовної давності щодо стягнення заборгованості (основного боргу та штрафних санкцій) за лютий-березень 2021 року, оскільки переміщення природного газу є правовідношенням з перевезення вантажів в сенсі ч. 1 ст. 306 ГК України, посилаючись на правові висновки, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 920/206/19 та від 23.07.2020 у справі №920/180/19, від 25.08.2021 у справі № 920/639/17. Тому, ТОВ «Оператор ГТС України» у справі є саме перевізником в розумінні вищевказаних положень чинного законодавства. За таких обставин, до спірних правовідносин мають бути застосовані положення частини п'ятої статті 315 Господарського кодексу України, тобто шестимісячний строк позовної давності.
Позивач не погоджується з доводами відповідача, позиція останнього викладена у запереченні на відзив, де з поміж іншого зазначено наступне:
щодо вчинення відповідачем дій, які свідчать про визнання заборгованості з оплати за перевищення замовленої потужності, то представником позивача стверджується, що позивачем до позовної заяви додані належним чином завірені копії актів наданих послуг за газові місяці лютий, березень 2021 року, які підписані представниками позивача та відповідача без зауважень, що свідчить про погодження відповідачем з обсягами перевищення замовленої (договірної) потужності та їх вартістю. Крім того зазначає, 20.07.2021 р. AT «Вінницягаз» було частково сплачено заборгованість за перевищення замовленої потужності за лютий 2021 року в розмірі 200 000, 00 грн;
щодо доводів відповідача щодо неузгодження всіх істотних умов договору транспортування природного газу внаслідок відсутності укладених додатків 1,2 зазначає, що норми Кодексу ГТС свідчать про те, що саме замовник послуг, в даному випадку AT «Вінницягаз», зобов'язане вчинити відповідні дії по замовленню гарантованої та/або переривчастої потужності та/або потужності з обмеженнями, за результатами яких сторони договору підписують додаток 1 чи додаток 2. Оскільки AT «Вінницягаз» не зверталося до ТОВ «Оператор ГТС України» по замовленню гарантованої та/або переривчастої потужності га/або потужності з обмеженнями, то і правових підстав на підписання за Сторонами договору Додатку 1 чи Додатку 2 немає. За таких умов, відсутність підписаних додатків 1, 2 до договору жодним чином не впливає на його виконання та на обов'язок відповідача по оплаті заборгованості за перевищення замовленої потужності;
щодо тверджень відповідача про відсутність заборгованості оплати за перевищення замовленої потужності, оскільки у лютому-березні 2021 року AT «Вінницягаз» послуг транспортування природного газу не замовляв, відповідних номінацій не подавав представником позивача зазначається наступне: з наявних в матеріалах справи скріншотів з інформаційної платформи за лютий 2021 року, Довідки 3 за лютий 2021 року вбачається, що в період з 01.02.2021 по 12.02.2021 торговими сповіщеннями було підтверджено набуття AT «Вінницягаз» від ТОВ «ЙЕ Енергія» природного газу. В подальшому в період з 13.02.2021-31.03.2021 AT «Вінницягаз» відбирало з газотранспортної системи природний газ в об'ємах, які не підтверджені жодними торговими сповіщеннями та/або номінаціями та без належно укладених договорів постачання природного газу, що не спростовується Відповідачем жодними доказами, крім того, вказані обставини підтверджуються копіями актів наданих послуг за газові місяці лютий, березень 2021 року, які підписані представниками сторін;
щодо тверджень відповідача про те, що «умовами договору не передбачено надсилання звітів та рахунків через інформаційну платформу, а позивачем не надано доказів надсилання рахунків на електронну адресу» позивачем зазначається, що правовідносини, які виникли між AT «Вінницягаз» та ТОВ «Оператор ГТС України», регулюються, зокрема, але не виключно, Законом України «Про ринок природного газу», Законом України «Про природні монополії», Кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно- правовими актами.
Згідно з п. 3 глави 3 розділу IV Кодексу газотранспортної системи обмін даними між уповноваженими особами користувачів інформаційної платформи та інформаційною платформою (оператором газотранспортної системи) відбувається через електронну пошту та інтерфейс користувача інформаційної платформи веб-додатка. У разі якщо електронна пошта недоступна, уповноважена особа користувача платформи повинна повідомити про це оператора газотранспортної системи. З метою контролю цілісності і достовірності інформації, яка передається в електронному вигляді, а також підтвердження її авторства під час обміну інформацією оператор газотранспортної системи забезпечує використання електронного цифрового підпису.
Усі операції, що здійснюються через інформаційну платформу, зберігаються з інформацією щодо відповідного користувача інформаційної платформи, часу здійснення операції, електронного-цифрового підпису (ЕЦП), накладеного на форми (файли), що завантажуються до інформаційної платформи.
На виконання вимог Кодексу газотранспортної системи, 04.02.2020 р. між ТОВ «Оператор ГТС України» та AT «Вінницягаз» було укладено договір транспортування природного газу №2002000095 (далі - Договір), що відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2497.
Таким чином, враховуючи умови договору, приписи Кодексу газотранспортної системи та презумпцію правомірності дій приходимо до висновку, що відправлені 12.03.2021, 13.04.2021 Позивачем через інформаційну платформу відповідачу рахунки №02-2021-2002000095/1000221, №03-2021-2002000095/1000321 були отримані останнім відповідно 12.03.2021 р., 13.04.2021 р.
Щодо застосування строків позовної давності, представником позивача зазначається, що природний газ, що транспортується магістральними газопроводами не є продуктом виробництва, оскільки він не виробляється чи виготовляється у будь-якій галузі матеріального виробництва, а є видобувною сировиною, корисною копалиною, визначеною у Переліку корисних копалин загальнодержавного значення (Постанова КМУ від 12 грудня 1994 р. № 827). Враховуючи викладене, природний газ не є ані вантажем, ані продукцією виробничо- технічного призначення, а відтак не може бути об'єктом перевезення в розумінні ст. ст. 306, 307 ГК України.
Представником відповідача надано до суду заперечення на відповідь на відзив, де з поміж іншого зазначено наступне:
щодо твердження позивача, що відповідачем визнані зобов'язання по договору в частині оплати за перевищення замовленої потужності, то за умовами п. 8.4., на який посилається позивач, розбіжності щодо вартості перевищення замоленої потужності підлягають врегулюванню відповідно до умов договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку Замовник зобов'язаний сплатити у строк, визначений у цьому пункті цього договору, визначається за даними Оператора. А тому здійснення оплат відповідачем за договором жодним чином не свідчить про визнання останнім перевищення замовленої потужності у сумі, заявленій Позивачем до стягнення.
щодо позиції позивача про відсутність необхідності укладення договору у формі єдиного документу з укладенням і всіх, передбачених договором додатків. Позивачем не доведено та не надано жодних доказів, що сторони передбачили надання послуги договірної потужності саме на добу на перед. А отже, твердження Позивача, що підписання Додатку 1 до договору не є обов'язковим є безпідставним.
щодо правової природи договору транспортування та можливості застосуваня строку позовної давності, представник відповідача зазначає, що правова позиція викладена у постановах Верховного суду зазначених останнім є остаточною і чинною та підлягає застосуванню; представник відповідача наголошує про наявності судової практики у подібних правовідносинах.
Оглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, повно та об'єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено таке.
За твердженням позивача, відповідачем не здійснено сплату рахунків за перевищення замовленої потужності за лютий - березень 2021 року у строки, встановлені п. 8.4 договору, чим порушено умови п, 2.5, 8.4 договору, а також права та інтереси позивача як кредитора у спірних правовідносинах.
Також у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань із здійснення оплати перевищення замовленої потужності за лютий - березень 2021 року, позивачем, на підставах п. п. 13.1, 13.5 договору, ст. ст. 258 (з урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень), ст. 536, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч. 3 ст. 198, ст. 232 (з урахуванням п. 7 Розділу IX Прикінцевих положень) ГК України нараховано пеню в розмірі 588 447,26 грн, 3% річних від простроченої суми в розмірі 116 269,26 грн та інфляційні втрати в розмірі 177 653,16 грн.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності судом встановлено таке.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення оплати за перевищення договірної потужності лютий - березень 2021 року, підставою заявленого позову є неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати перевищення замовленої (договірної) потужності згідно з укладеним договором транспортування природного газу від 04.02.2020 р. № 2002000095.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини 2 статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 ЦК України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов'язує сторони виконувати зобов'язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно з частинами 4, 7 статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частинами 1, 2 статті 193 ГК встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 901 глави 63 "Послуги. Загальні положення" ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Поряд з наведеними нормами, що є загальними, які регулюють правовідносини з надання послуг та порядок виконання відповідних зобов'язань, спірні правовідносини між сторонами як суб'єктами ринку природного газу України також регулюються спеціальними нормами, якими регламентовані правовідносини, що виникають стосовно послуг у сфері функціонування газотранспортної системи України.
Так, правовідносини за участі всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувних підприємств, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ, що виникають стосовно функціонування газотранспортної системи України, регламентовані Кодексом газотранспортної системи, який: розроблено відповідно до Законів України «Про ринок природного газу», «Про метрологію та метрологічну діяльність», «Про трубопровідний транспорт», "Про нафту і газ", «Про природні монополії» та інших нормативно-правових актів; визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України; є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
Пунктами 7, 45 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 32 Закону "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.
Отже, правовідносини між замовником та оператором газотранспортної системи щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування газу, у тому числі послуг балансування системи, що є складовими послуги транспортування природного газу, однією із особливостей яких є те, що вони здійснюються виключно на підставі договору транспортування, регламентуються, окрім як загальними положеннями про зобов'язання/договір та їх виконання, також спеціальними нормами, що регулюють правовідносини, які виникають стосовно функціонування газотранспортної системи України, зокрема положеннями Кодексу газотранспортної системи та Типового договору, який, з урахуванням приписів частини 4 статті 179 ГК України, визначає зміст та умови договору, укладеного між сторонами у цій справі.
Пунктом 5 гл. 1 «Загальні засади, терміни та скорочення» розділу І «Загальні положення» Кодексу газотранспортної системи, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 N 2493 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за N 1378/27823 (надалі Кодекс ГТС) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що:
- договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги);
-потужність - максимально допустиме перетікання обсягу природного газу, виражене в одиницях енергії до одиниці часу, що надається замовнику послуг транспортування відповідно до договору транспортування;
-розподіл потужності - частина договору транспортування, яка визначає порядок та умови надання і реалізації права на користування договірною потужністю, яке надається замовнику транспортування у визначеній точці входу або точці виходу;
-розподілена (договірна) потужність - частина технічної потужності газотранспортної системи, яка розподілена замовнику послуг транспортування згідно з договорами транспортування.
Відповідно до п. 1 глави 3 «Основні засади доступу до газотранспортної системи» розділу І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб'єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.
Замовник послуг транспортування користується потужністю газотранспортної системи на засадах, визначених Законом України "Про ринок природного газу", цим Кодексом, а також договором транспортування природного газу (п.9 глави 3 «Основні засади доступу до газотранспортної системи» розділу І Кодексу ГТС ).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), від 30.09.2015 №2497, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за N1383/27828, затверджено типовий договір транспортування природного газу, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Відповідно до положень пунктів 1, 9, 10 глави 1 розділу VIII цього Кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.Замовлені величини розподілу потужності визначаються додатком до договору транспортування природного газу.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» було укладено договір транспортування природного газу №2002000095, що відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2497.
Відповідно п.2.1 якого встановлено, що оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.
Між сторонами було погоджено, що обсяг послуг, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби.
Відповідно до п. 1 гл.1 розділу VІІІ «Порядок укладення договору транспортування природного газу та фінансове забезпечення» Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом.
Згідно з п.п.1,2,10 глави 1 розділу ІХ «Розподіл потужності» Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи надає право користування потужністю точок входу/виходу на прозорих та недискримінаційних засадах відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу. Розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу. Доступ до потужності надається оператором газотранспортної системи на такі періоди: 1) річний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий рік, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового року; 2) квартальний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий квартал, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового кварталу (квартали газового року починаються 01 жовтня, 01 січня, 01 квітня або 01 липня відповідно); 3) місячний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий місяць, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового місяця (місяці починаються кожного першого дня газового місяця); 4) на добу наперед - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газову добу, з постійним потоком протягом газової доби, наступної за газовою добою, у якій відбувся розподіл потужності. Потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем надається замовникам послуг транспортування відповідно до вимог цього Кодексу на гарантованій основі. Загальна потужність кожної віртуальної точки виходу до газорозподільної системи дорівнює сумі технічних потужностей усіх фізичних точок виходу до газорозподільної системи, які вона об'єднує.
У п.п.16,17 глави 1 розділу ІХ «Розподіл потужності» Кодексу ГТС визначено, що замовник послуг транспортування одночасно може використовувати як гарантовану, так і переривчасту потужність у точках входу та виходу газотранспортної системи.
Величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.
Алокація - це віднесення Оператором ГТС природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.
Пунктом 2 глави 2 розділу ІХ Кодексу ГТС встановлено, що доступ до потужності надається лише замовникам послуг транспортування, які уклали з оператором газотранспортної системи договір транспортування. У договорі транспортування природного газу чи його окремому додатку зазначаються: точки входу та/або виходу; обсяг розподіленої (договірної) потужності; період (річний, квартальний, місячний); тип потужності (гарантована чи переривчаста, потужність з обмеженнями); строк, на який потужність була розподілена.
Розподіл потужності здійснюється за таких умов: у випадку річних періодів - для будь-яких п'ятнадцяти (15) газових років, наступних за газовим роком, у якому відбулося розподілення потужності; у випадку квартальних періодів - для будь-якого кварталу газового року, наступного за газовим роком, у якому відбулося розподілення потужності, або для будь-якого кварталу газового року, наступного за газовим кварталом, у якому відбулося розподілення потужності; у випадку місячних періодів - для газового місяця наступного за газовим місяцем, у якому відбулося розподілення потужності (п.5 глави 2 розділу ІХ Кодексу ГТС).
Судом встановлено, що між сторонами у справі не укладались додаткові угоди до основного договору, при цьому умови договору транспортування природного газу не містить таких його обов'язкових положень (умов), як: точки входу та/або виходу; обсяг розподіленої (договірної) потужності; період (річний, квартальний, місячний); тип потужності (гарантована чи переривчаста, потужність з обмеженнями), що в свою чергу позбавляє можливість встановити на який саме період наданий доступ до потужності та в яких точках входу/або виходу, з якими технічними характеристиками цих точок тощо.
За приписами п.п. 1-5 п.1 глави 4 розділу IV «Умови взаємодії оператора газотранспортної системи. Порядок присвоєння EIC-кодів та вимоги до інформаційної платформи» Кодексу ГТС інформаційна платформа має містити такі дані, зокрема: 1) перелік точок входу/виходу до/із газотранспортної системи; 2) інформацію про всіх суб'єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-коди; 3) інформацію про постачальника "останньої надії"; 4) інформацію про постачальників із спеціальними обов'язками; 5) інформацію про Реєстри споживачів постачальників.
З огляду на зазначене судом встановлено, що матеріали справи не містять інформації яким чином відповідачеві присвоєні ЕІС-коди та на підставі яких даних визначені точки входу/виходу до/із газотранспортної системи відповідача, зважаючи на відсутність підписаних між сторонами спору додатків 1,2 до договору транспортування природного газу.
Згідно з п.п. 1,2 глави 7 розділу ІХ «Розподіл потужності» Кодексу ГТС доступ до потужності точок входу/виходу на добу наперед надається на підставі укладеного договору транспортування та номінації (для точок міждержавного з'єднання - номінації/реномінації), підтвердженої оператором газотранспортної системи, відповідно до глави 1 цього розділу та вимог розділу XI цього Кодексу. У випадку якщо обсяг природного газу, визначений у номінації (для точок міждержавного з'єднання - номінації/реномінації), поданій замовником послуг транспортування, перевищує величину суми вже розподіленої йому потужності на річний, квартальний та місячний періоди, то вважається, що замовник послуг транспортування на величину перевищення подав заявку на розподіл потужності на добу наперед. Підтверджена оператором газотранспортної системи номінація на газову добу (для точок міждержавного з'єднання - номінація/реномінація) є підтвердженням розподілу потужності на добу наперед (на величину перевищення обсягом природного газу, визначеним у номінації, величини суми вже розподіленої замовнику послуг транспортування потужності на річний, квартальний та місячний періоди).
Відповідно до п. 2.7 Договору транспортування природного газу від 04.02.2020 р. додатки 1, 2, 3 є невід'ємною частиною цього договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу.
- додаток 1 є невід'ємною частиною цього договору у випадку, коли замовнику надається право використання гарантованої та/або переривчастої потужності, крім випадку замовлення потужності на добу на перед;
- додаток 2 є невід'ємною частиною цього договору у випадку, коли замовнику надається право використання потужності з обмеженнями, крім випадку замовлення потужності на добу наперед;
- додаток 3 є невід'ємною частиною цього договору у випадку, коли замовником є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газовидобувне підприємство або виробник біогазу.
Додатком 3 згідно типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2497, є «Перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу», в якому визначається: Назва ПППГ (ГРС, ПВВГ); місце встановлення та тип ВОГ (до/після вузла редукування); Pmax абсолютне (МПа); максимальна витрата (об'єму) газу комерційним вузлом обліку за добу за стандартних умов тощо.
Згідно з п.6.1 Договору транспортування природного газу від 04.02.2020 р. визначено, що оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно додатком 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього договору (розподіл потужності з обмеженнями), та/або в обсязі підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби.
Відповідно до п.8.1 вказаного договору встановлено, що вартість послуг договірної потужності визначається виходячи з обсягу замовленої потужності замовника згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього договору (розподіл потужності з обмеженнями) та/або обсягу підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби.
У п. 8.2 Договору сторони погодили формулу визначення вартості договірної потужності Замовника, крім замовника послуг транспортування , на якого в установленому законом порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов'язків, де вартість договірної потужності на період газового місяця (Р) визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця.
Пунктом 8.3 договору транспортування природного газу визначено, що у випадку перевищення Замовником розміру замовленої потужності за кожний день газового місяця розрахловується для кожного дня перевищення за формулою:
z = 1 до 01 січня 2018 року;
z = 2 з 01 січня 2018 року;
p кількість замовлених точок входу і точок виходу, зазначених в додатку 1 до цього Договору;
В d - вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей за день;
C і вх факт - фактично використана потужність для і-тої точки входу, тис. куб. м/добу;
C і вих факт - фактично використана потужність для і-тої точки виходу тис. куб. м/добу;
С і вх рік - сума договірних потужностей на річний, квартальний, місячний та на добу наперед періоди для і-тої точки входу тис. куб. м/добу;
Т і вх рік - відповідний тариф, встановлений Регулятором у відповідній точці входу;
С і вих рік - сума договірних потужностей на річний, квартальний, місячний та на добу наперед періоди для і-тої точки виходу тис. куб. м/добу ;
Т і вих - відповідний тариф, встановлений Регулятором у відповідній точці виходу.
За результатами остаточної алокації відборів та подач замовника оператор здійснює розрахунок вартості плати за перевищення потужності у відповідному розрахунковому місяці.
Підставою для плати за перевищення замовленої потужності є рахунок на оплату за перевищення замовленої потужності та звіт оператора про використання замовленої потужності замовником, що містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей, які надаються замовнику до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу.
Підставою для проведення розрахунку додаткової плати є дані, визначені Оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається Замовнику до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк до 20 числа місяця, наступного за газовим. До прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку замовник зобов'язаний сплатити в строк, визначений п. 8.4 цього договору, визначається за даними оператора.
Пунктом 8.4 договору встановлено, що вартість перевищення замовником замовленої потужності за кожний день газового місяця розраховується для кожного дня перевищення за формулою:
де
p кількість замовлених точок входу і точок виходу, зазначених в додатку 1 до цього Договору;
В d вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей за день;
C і вх факт фактично використана потужність для і-тої точки входу, тис.куб. м/добу;
C і вих факт фактично використана потужність для і-тої точки виходу тис.куб. м/добу;
С і вх -сума замовлених потужностей на річний, квартальний, місячний та на добу наперед періоди для i-тої точки входу, тис.куб.м/добу;
Т і вх - відповідний тариф, встановлений Регулятором у відповідній точці входу;
С і вих - сума договірних потужностей на річний, квартальний, місячний та на добу наперед періоди для i-тої точки виходу, тис. куб. м/добу;
Т і вих - відповідний тариф, встановлений Регулятором у відповідній точці виходу.
Звіт Оператора про використання замовленої потужності Замовником, який надається до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адрсу, містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату або повідомдення про зарахування надмірно сплачених коштів у рахунок плати за використання договірної потужності на наступні періоди.
Матеріали справи свідчать, що, на підтвердження позовних вимог, позивачем до позовної заяви надані звіти про використання замовленої потужності АТ «Оператор газорозподільної системи Вінницягаз», які не містять розрахунку вартості перевищення розміру договірних потужностей з визначенням кількості замовлених точок входу та точок виходу, які мали бути узгоджені сторонами спору у відповідності до умов договору та Кодексу ГТС, як і відсутні алокації відборів та подач замовника, на підставі яких відповідно до умов договору транспортування природного газу від 04.02.2020 р. та Кодексу ГТС має здійснюватись розрахунок вартості плати за перевищення договірної потужності.
Суд зазначає, що ані рахунки на оплату, ані звіти про використання замовленої потужності не містять формул та порядку здійснення відповідного розрахунку, що, позбавляє суд можливості здійснити перевірку розрахунків, визначених позивачем у звітах про використану потужність, а отже і встановити правомірність чи неправомірність заявленої позивачем суми позовних вимог.
Отже, на переконання суду, позивачем не надано первинних документів, які б свідчили про перевищення договірної потужності АТ «Вінницягаз» за лютий-березень 2021 р. відповідно до положень Кодексу ГТС, з огляду на що складені позивачем односторонні звіти про використання замовленої потужності та рахунки не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження визначення обсягу перевищення замовленої (договірної) потужності та, відповідно, вартості цих послуг.
Щодо наданих позивачем актів надання послуг, то суд оцінює їх критично та не приймає до уваги як докази на підтвердження обсягів перевищення замовленої договірної потужності, оскільки умовами договору та приписами Кодексу ГТС складання таких актів саме щодо перевищення замовленої (договірної) потужності не передбачено.
Позивачем стверджується що відповдачем було проведено оплату за перевищення договірної потужності за лютий 2021 р. в загальній сумі 200 000,00 грн.
Суд критично оцінює даний доказ, оскільки, згідно реєстру платежів позивача слідує що 20.07.2021р. відповідачем проплачена сума 200 000,00 грн із зазначенням призначення платежу "За перевищення замовленої потужності зг. дог. від 04.02.2020р. +Р.1.2.1.2+", однак, не можна встановити за який період була здійснена проплата за перевищення замовленої потужності.
Крім того, у розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов'язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.
Предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, а тому не може виникати зобов'язання; предмет договору має відображати головну сутність договору даного виду.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17.
Пунктами 2.3, 2.7 договору транспортування природного газу визначено, що обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби. Додаток 1 є невід'ємною частиною цього договору у випадку, коли замовнику надається право використання гарантованої та/або переривчатої потужності , крім випадку замовлення потужності на добу наперед. Додаток 2 є невід'ємною частиною цього договору у випадку, коли замовнику надається право використання потужності з обмеженнями, крім випадку замовлення потужності на добу наперед. Додаток 3 є невід'ємною частиною цього договору у випадку, коли замовником є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газовидобувне підприємство або виробник біогазу.
Згідно з п.6.1 договору оператор забезпечує наявність відповідних потужностей у точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи в обсязі, визначеному згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього договору (розподіл потужності з обмеженням), та/або в обсязі підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби.
АТ "Вінницягаз" у спірних правовідносинах окрім статусу замовника послуг транспортування природного газу, має також статус оператора газорозподільної системи (далі -оператор ГРМ), тобто є суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).
Як зазначено вище, між сторонами договору транспортування природного газу не укладались додатки 1, 2, 3 до договору, якими визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, які повинні містити схеми потоків газу через вузли обліку природного газу, їх місцерозташування на схемі, межі балансової належності або схематичні позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки, а позивач не передавав об'єми (обсяги) природного газу в точках комерційного обліку.
У постанові від 27.10.2020 р. справі №916/2093/19 Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відсутність додатку до договору транспортування природного газу вказує на неузгодженість сторонами такої істотної умови договору, як предмет, а тому договір є неукладеним в частині узгодження обсягу замовленої потужності (величина договірної потужності).
Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка кореспондується з частиною 4 статті 236 ГПК України, встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
За таких обставин, з метою дотримання принципу правової визначеності, та формування сталої судової практики суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування конкретних норм права до спірних правовідносин.
При цьому судом враховано, що згідно положень ГПК України обов'язок доведення факту надання послуг покладається на позивача, який звертається до суду з позовом про стягнення оплати за надані послуги.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 76 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, саме на особу, яка хоче довести факт надання послуг, покладається обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а саме - надання послуг замовнику на виконання умов договору.
Відповідач (замовник) не зобов'язаний доводити факт ненадання йому послуг.
Велика Палата Верховного Суду у п.81 постанови від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона, якщо інша сторона не надала доказів протилежного. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто "концепція негативного доказу", закріплена у ч. 10 ст. 81 ГПК, не може тлумачитися так, що певна обставина вважається доведеною, допоки інша сторона її не спростувала, оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Про це зазначено також у п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18. За загальним правилом, тягар доведення обставин, які є підставою позову, покладається на позивача.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судових рішеннях, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на встановлені судом обставини, а також зазначені норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, як таких, що не доведені належними і допустимими доказами у відповідності до приписів ст.ст. 73, 76, 77 ГПК України.
З огляду на встановлені судом обставини, а також зазначені норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, як таких, що не доведені належними і допустимими доказами у відповідності до приписів ст.ст. 73, 76, 77 ГПК України.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Застосування строку позовної давності можливе лише за наявності порушення відповідачем прав позивача. Якщо ж судом встановлено, що відповідачем не порушено право відповідача, то застосування строку позовної давності не можливе, а необхідно відмовляти у задоволенні позовних вимог саме з підстав необґрунтованості позовних вимог.
З огляду на зазначене, враховуючи, що результатами розгляду даної справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності, а відтак питання застосування до спірних правовідносин сторін позовної давності та наслідків її пропуску судом не розглядається.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 129-130, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. В позові відмовити повністю.
2. Понесені судові витрати залишити за позивачем.
3. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Згідно з положеннями ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 07 лютого 2022 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (пр. Любомира Гузара, 44, м. Київ, 03065)
3 - відповідачу (пров. Костя Широцького, буд. 24, м. Вінниця, 21012)