125/1932/21
2-н/125/185/2021
14.01.2022 року м. Бар
Барський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого, судді Хитрука В.М.
за участі секретаря судового засідання Боднар В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно за набувальною давністю, -
В заяві до суду позивач ОСОБА_1 вказав, що з грудня 2010 року по теперішній час він проживає в житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Він безперервно, тривало, відкрито та добросовісно, володіє вищевказаним нерухомим майном - житловим будинком, як своїм власним, тобто фактично став його власником. Постійно доглядає за ним, утримує, проводить ремонтні роботи. Власник будинку ОСОБА_2 з 2009 року в даному будинку не проживає. Відмовляється належним чином відчужити йому будинок. Позивач ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок та земельні ділянки площею 0,1735 га та 0,2500 га, які розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву, в якій зазначив, що свої позовні вимоги підтримує повністю та наполягає на їх задоволенні, просив справу розглянути без його участі.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Мазур О.А. позов визнала повністю, не заперечувала проти його задоволення, просила справу розглядати без її участі, про що зазначила в письмовій заяві до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Так, у грудні 2010 року позивач ОСОБА_1 поселився проживати в житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач по теперішній час проживає у вказаному житловому будинку, тобто безперервно, тривало, відкрито та добросовісно, володіє вищевказаним нерухомим майном як своїм власним, тобто фактично став його власником. Постійно доглядає за ним, утримує, проводить ремонтні роботи.
Згідно договору дарування від 31.03.2003 року власником вказаного житлового будинку є ОСОБА_2 .
На підставі Договору дарування земельних ділянок від 18.04.2012 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га кадастровий номер: 0520281801:01:017:0007 та земельної ділянки площею 0,1735 га кадастровий номер: 0520281801:01:017:0008, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки Барської міської ради Вінницької області №16 від 20.01.2021 року ОСОБА_1 більше десяти років проживає в житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років набуває право власності на це майно (набувальна давність). Інститут набувальної давності захищає права справжнього володільця проти попереднього.
Щодо незаконного володіння та користування позивачем вказаним нерухомим майном ніким вимог ніким не ставилось.
Вимога позивача про визнання за ним права власності на земельні ділянки задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до статті 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.
Сам по собі факт користування земельною ділянкою не є підставою для набуття права власності в порядку набувальної давності.
Крім того, законом передбачений певний порядок для отримання у власність земельної ділянки, в тому числі і за набувальною давністю - шляхом звернення до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування (стаття 119 ЗК України), при цьому відповідно до ч. 2 даної статті передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом (ст.ст. 116, 118 ЗК України).
Позивач же жодного доказу на підтвердження факту звернення з клопотанням до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу суду, не надав.
Таким чином право власності на земельну ділянку не може бути визнано судом.
За таких обставин суд, керуючись ст.ст. 12, 13, 229, 264, 265, 273, 268 ЦПК України, ст. 344 ЦК України
В И Р I Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок (літера «А»), житловою площею 37,3 кв.м., загальною площею 54,0 кв.м з належними до нього надвірними будівлями та спорудами: хлів «Б», хлів «Г», огорожа 1-3, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Суддя: