вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" лютого 2022 р. Справа№ 920/1027/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Сумської області від 12.11.2021 (повний текст рішення складено 23.11.2021)
у справі №920/1027/21 (суддя Заєць С.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія"
про стягнення 50 527,39 грн.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія", в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 50527 грн 39 коп. збитків згідно Договору постачання природного газу № 6405/18-БО-29 від 01.10.2018, а також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором постачання природного газу №6405/18-БО-29 від 01.10.2018, недоотримання відповідачем обсягів природного газу у березні та квітні 2019 року, що стало підставою для нарахування збитків за недоотримання обсягів між замовленим обсягом природного газу та фактично спожитим газом. У зв'язку із чим, відповідно до положень підпункту 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, відповідач повинен відшкодувати позивачу збитки у розмірі 50 527,39 грн.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.11.2021 у справі №920/1027/21 відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" про стягнення збитків у розмірі 50527,39 грн.
При ухваленні вказаного рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених відповідачем внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором №6405/18-БО-29 від 01.10.2018, а погодження сторонами в договорі порядку визначення розміру збитків не звільняє від обов'язку кредитора довести повний склад цивільного правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності, як відшкодування збитків.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Сумської області від 12.11.2021 у справі №920/1027/21, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 12.11.2021 у справі №920/1027/21 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги щодо скасування рішення апелянт посилається на те, що права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються Законом України «Про ринок природного газу», Цивільним кодексом України і Господарським кодексом України. Правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Отже, загальний розмір збитків, нарахований позивачем внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору за фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу в розрахунковому періоді в об'ємі меншому від замоленого, розрахований на підставі пунктів 3.13 та 5.7. договору і пункті 1 Розділу VI Правил постачання природного газу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у справі №920/1027/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1027/21. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Сумської області від 12.11.2021 у справі №920/1027/21.
Матеріали справи надійшли 23.12.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Сумської області від 12.11.2021 по справі №920/1027/21. Розгляд апеляційної скарги здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
25.01.2022 від відповідача на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, за яким позивач просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі №910/11807/21 залишити без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції правильно встановлено всі обставини справи та ухвалено законне судове рішення, з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду ухвалена за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 226 від 6 березня 2019р. «Деякі питання Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» змінено тип Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Згідно п.1 Статуту Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016р. №1044 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. №226) Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Компанія) утворена на виконання Указу Президента України від 25 лютого 1998р. №151 «Про реформування нафтогазового комплексу України». Тип Компанії - приватне акціонерне товариство. Найменування Компанії: повне українською мовою - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Судом встановлено, що 01.10.2018 між АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» (Споживач) було укладено договір постачання природного газу №6405/18-БО-29, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві у 2018 році природний газ, а Споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва електричної енергії.
Шляхом підписання додаткових угод №1 від 19.10.2018, №2 від 27.10.2018, №3 від 01.11.2018, №4 від 29.11.2018, №5 від 26.03.2019, №6 від 24.04.2019, №7 від 29.05.2019, №8 від 29.05.2019, №9 від 24.06.2019, №10 від 25.06.2019, №11 від 29.07.2019, №12 від 27.08.2019, №13 від 12.09.2019, сторонами було неодноразово внесено зміни до договору постачання природного газу №6405/18-БО-29 від 01.10.2018.
29.11.2018 між АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» (Споживач) було укладено додаткову угоду №4 до договору постачання природного газу №6405/18-БО-29 від 01.10.2018, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди викласти розділи 1-12 договору у новій редакції.
Відповідно до п. п. 2.1, 3.1, 3.8 договору Постачальник передає Споживачу з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 3002,586 тис.куб. метрів, в тому числі по місяцях: жовтень 2018р. 152,586 тис.куб.метрів, листопад 2018 р. 500,0 тис.куб.метрів, грудень 2018р. 600 тис.куб.метрів, січень 2019р. 600 тис.куб.метрів, лютий 2019р. 500 тис.куб.метрів, березень 2019р. 500 тис.куб.метрів, квітень 2019р. 150 тис.куб.метрів.
Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану із правом власності на природний газ. Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Пунктом 3.13 договору передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного Споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1 договору), Споживач зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7 договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином:
- якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, Споживач зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період (п. 3.13.1. Договору);
- якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, Споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) х Ц х К, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений Постачальником Споживачу протягом розрахункового періоду за цим Договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 договору; Ц- ціна природного газу за цим Договором; К- коефіцієнт, який дорівнює 0,5 (п. 3.13.2. Договору).
Умовами п. 5.1 договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Відповідно до п. 5.7 відшкодування Постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 цього договору, здійснюється наступним чином:
- Постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо Споживач порушив п. 3.9 договору та не надав акт приймання передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 цього договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 договору;
- Постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає Споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
- Споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати Постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
Відповідно до п. 11.2 договору, пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп. 3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. 5 підп. 5), п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абз. 3 підп. 2 п. 6.4 цього договору застосовуються з дня, зазначеного в повідомленні Постачальника, яке направляється на електронну адресу Споживача, зазначену в п. 12 договору та розміщується на офіційному сайті Постачальника.
Предметом позову є вимога позивача про стягнення збитків за різницю між замовленим обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного природного газу у березні та квітні 2019 року.
Як встановлено судом, відповідно до п. 2.1., в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2019, Постачальник передає Споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 500 тис.куб.метрів.
Згідно з актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 у березні 2019 року ТОВ «Брокенергія» прийняло від АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» природний газ у обсязі 311,959 тис.куб.метрів.
Отже, в березні 2019 року відповідач фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 188,041 тис.куб.метрів (на 37,62%) ніж було узгоджено сторонами відповідно до п. 2.1. Договору.
Згідно з п. 2.1., в редакції додаткової угоди № 4 від 29.11.2019, Постачальник передає Споживачу у квітні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 150,0 тис.куб.метрів.
Актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2019 у квітні 2019 року ТОВ «Брокенергія» прийняло від АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» природний газ у обсязі 115,937 тис.кум.метрів.
Тобто, у квітні 2019 року відповідач фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 34,063 (на 22,71%) ніж було узгоджено сторонами відповідно до п. 2.1. Договору.
Відповідно до п. 6.2 договору споживач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 Договору.
Згідно з п. 6.3 договору постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов пункту 2.1 Договору у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
З матеріалів справи вбачається, що 23.05.2019 АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» направило на адресу ТОВ «Брокенергія» Акт-претензію від 21.05.2019 №26-1541-19 про відшкодування збитків за березень 2019 у розмірі 506 533,49 грн.
21.06.2019 позивачем на адресу відповідача направлено Акт-претензію від 13.06.2019 №26-2203-19 про відшкодування збитків за квітень 2019 року у розмірі 89 208,05 грн.
Листами № 26/10-3111-19 від 07.11.2019 та № 26/10-4024-19 від 22.11.2019 позивач повідомив відповідача про здійснення перерахунку суми збитків, зазначених в актах-претензіях № 26-1541-19 від 21.05.2019 та № 26-2203-19 від 13.06.2019.
Згідно вказаних листів загальна сума збитків становить 50 527,39 грн ( за березень 2019 - 43 020,65 грн, за квітень 2019 - 7 506,74 грн).
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором постачання природного газу №6405/18-БО-29 від 01.10.2018, а саме недоотримання обсягів природного газу у березні та квітні 2019 року, зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача збитків за недоотриманні обсяги фактично спожитого газу.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом положень статей 626, 627 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.10.2018 між позивачем та відповідачем укладено Договір №6405/18-БО-29 постачання природного газу.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу приписів статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
В статті 22 Цивільного кодексу України встановлено загальне для цивільного законодавства (як договірного так і деліктного зобов'язання) визначення збитків. Так, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до преамбули Закону України "Про ринок природного газу" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про ринок природного газу" правову основу ринку природного газу становлять Конституція України, цей Закон, закони України "Про трубопровідний транспорт", "Про природні монополії", "Про нафту і газ", "Про енергетичну ефективність", "Про угоди про розподіл продукції", "Про захист економічної конкуренції", "Про газ (метан) вугільних родовищ", "Про охорону навколишнього природного середовища", міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.
Відповідно до ст. п. 6) ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" договір постачання повинен містити такі істотні умови: порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
Підпунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу №2496 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що:
- відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за наведеною у цій нормі формулою.
Пунктом 2 розділу VІ Правил постачання природного газу № 2496 визначено, у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.
Пунктом 3 розділу VІ Правил постачання природного газу № 2496 визначено, за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог:
1) форма акта-претензії є довільною;
2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред'явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об'єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням.
Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.
У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доводи позивача, викладені в позовній заяві стосуються стягнення суми збитків, що передбачені умовами Договору та становлять різницю між замовленим обсягом природного газу та фактичним обсягом його використання.
Виходячи із змісту пункту 6 частини п'ятої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" договір постачання повинен містити істотні умови, зокрема, щодо порядку відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
В умовах Договору сторонами передбачено обсяги газу, які є плановими та можуть змінюватись. Сторони домовились про те, що допускається зменшення або перевищення місячних обсягів споживання природного газу, встановлених у даному Договорі в розмірі до 5% (п'яти) відсотків.
Підпунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил №2496 передбачено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється, зокрема, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Правил №2496 у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.
За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія. Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку не реагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
Враховуючи положення пункту 1 пункту 1 розділу VI Правил №2496, а також те, що Договором передбачено обсяги природного газу та встановлена допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, позивач має право вимагати від споживача відшкодування збитків, у разі підтвердження факту, що за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем).
При цьому, визначальним є те, що пункт 1 пункту 1 розділу VI Правил №2496 передбачає можливість щодо відшкодування збитків споживачем. Проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення суми у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період у разі, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу.
Суд вважає, що право на стягнення збитків із споживача (передбачене пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил №2496) не звільняє постачальника (позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Також, суд зазначає, що пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил №2496 передбачено лише максимально допустимий розмір, а саме розмір, що не є більшим подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.
Враховуючи приписи частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Оцінивши надані позивачем докази відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що право постачальника вимагати на підставі Правил №2496 та Договору від споживача відшкодування збитків за недовикористання останнім замовленого об'єму природного газу не звільняє позивача від тягаря доказування понесених збитків.
Суд зазначає, що пункт 3.13 Договору та підпункт 2 пункту 1 розділу VI Правил №2496 хоча й передбачають можливість відшкодування збитків споживачем, проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначених сум збитків. Суд звертає увагу на те, що право на стягнення збитків із споживача не звільняє постачальника (позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Так колегія суддів зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягала доведенню позивачем перед судом.
Наведене узгоджується з правовим висновком викладеним у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суд від 25.03. 2021 у справі № 910/4608/20 та від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених порушенням відповідачем неналежним виконанням зобов'язань за договором, а погодження сторонами в договорі порядку визначення розміру збитків не звільняє від обов'язку кредитора довести повний склад цивільного правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності, як відшкодування збитків.
Доводи в скаржника, наведені в апеляційній скарзі про стягнення на підставі п. 3.13 додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 до договору постачання природного газу № 6405/18-БО-29 від 01.10.2018 штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині використання природного газу у меншому об'ємі ніж визначено договором, а не відшкодування збитків, не заслуговують на увагу через невідповідність ч. 5 ст. 269 ГПК України, за якою у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Предметом розгляду у суді першої інстанції були позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків, а не штрафних санкцій за порушення договірних зобов'язань, з наведенням підстав позову, обґрунтованих завданням відповідачем збитків, а стягнення штрафних санкцій за порушення договірних умов відповідачем.
Колегією суддів не приймаються до уваги зазначені доводи апелянта, оскільки дана вимога не була предметом розгляду та підставою позову в суді першої інстанції та є новою вимогою, з наведенням нових підстав позову відповідно до ч. 5 ст. 269 ГПК України та не підлягає розгляду судом апеляційної інстанції.
За приписами ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16.
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, із посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Сумської області від 12.11.2021 у справі №920/1027/21 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Сумської області від 12.11.2021 у справі №920/1027/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 12.11.2021 у справі №920/1027/21 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
4. Матеріали справи №920/1027/21 повернути до Господарського суду Сумської області.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак