вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" лютого 2022 р. Справа№ 910/11954/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Владимиренко С.В.
Корсака В.А.
за участю:
секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,
представників сторін:
від позивача: Кутіщева О.А.,
від відповідача: Путієнко Є.В., Кошель І.М.,
розглянувши апеляційну скаргу
Державного підприємства завод «Арсенал»
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 (повний текст складено 27.09.2021)
у справі № 910/11954/21 (суддя Ломака В.С.)
за позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал"
до Державного підприємства Заводу "Арсенал"
про стягнення 536 511,14 грн,-
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У липні 2021 Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" (далі - КПСП «Арсенал») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з Державного підприємства Заводу "Арсенал" (далі - ДП Завод «Арсенал») 536 511,14 грн штрафу за укладеним між сторонами договором про відшкодування витрат за використану електричну енергію від 19.04.2019 року №1/23-60-19.
В обґрунтування заявлених вимог КПСП «Арсенал» вказує про перевищення ДП Завод "Арсенал" договірних величин споживання електроенергії у листопаді та грудні 2019 року.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 позовні вимоги КПСП "Арсенал" до ДП заводу "Арсенал" про стягнення 536 511,14 грн задоволено повністю.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач у листопаді 2019 року перевищив плановий обсяг договірних величин використання електричної енергії і факт перевищення ДП Завод "Арсенал" договірних величин споживання електроенергії протягом спірного періоду визнаний відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Суд зазначив, що ДП Завод «Арсенал» не надало належних та допустимих доказів на підтвердження сплати спірної суми штрафу, а також доказів, які свідчать про наявність правових підстав для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання спірних зобов'язань.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2021, ДП Завод «Арсенал» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги ДП Завод «Арсенал» вказує на неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи та їх недоведеність.
Зокрема, скаржник зазначає, що суд не врахував, що предметом укладеного сторонами спору договору є саме відшкодування витрат за використану електричну енергію. Наявність п. 5.5 договору щодо сплати штрафу за перевищення лімітів споживання була обумовлена наявністю аналогічного пункту в основному договорі на постачання електричної енергії між КПСП «Арсенал» та енергопостачальною організацією. Таким чином договір про відшкодування витрат за використану електричну енергію, укладений між сторонами спору, нерозривно пов'язаний з основним договором, а тому відповідач може відшкодувати позивачу штраф лише у випадку перевищення лімітів використання електричної енергії за наявності такого штрафа у позивача від енергопостачальної організації. Такий штраф КПСП «Арсенал» енергопостачальній компанії не сплачувався.
На думку скаржника, утворилась ситуація, при якій дійсно відповідач перевищив ліміти споживання електроенергії, але жадних наслідків такого перевищення у вигляді сплати санкцій для позивача не настало, оскільки енергопостачальна компанія за основним договором не накладало штрафних санкцій на КПСП «Арсенал». За таких обставин скаржник вважає, що підстави для відшкодування витрат КПСП «Арсенал», яких не існувало, відсутні.
Апелянт вважає, що у цьому випадку КПСП «Арсенал» вимагає сплати штрафних санкцій саме як постачальник електроенергії, яким він не є.
ДП Завод «Арсенал» відзначає, що суд першої інстанції не врахував, що в.о. директора відповідача був вимушений під тиском підписати договір у такій редакції, оскільки його не підписання мало би наслідком відключення електроенергії.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11954/21. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ДП Завод «Арсенал» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 до надходження матеріалів справи №910/11954/21.
17.11.2021 матеріали справи №910/11954/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Попікова О.В. (у зв'язку з лікарняним судді Ходаківської І.П.).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 поновлено ДП завод «Арсенал» пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП Завод «Арсенал» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у справі № 910/11954/21. Розгляд справи призначено на 20.12.2021.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В. (у зв'язку з відпусткою судді Попікової О.В.).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 прийнято апеляційну скаргу ДП Завод «Арсенал» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у справі №910/11954/21 до провадження у визначеному складі суду.
У судовому засіданні 20.12.2021 суд протокольно відклав розгляд справи до 07.02.2022, про що повідомив ДП Завод "Арсенал" відповідною ухвалою.
Позиції учасників справи.
КПСП "Арсенал" надало відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач зазначає, що законодавець не ставить можливість стягнення з боржника, який не виконав або неналежно виконав зобов'язання, у залежність від інших умов ніж сам факт невиконання (неналежного виконання). Наявність або відсутність штрафу для КПСП «Арсенал» від енергопостачальної організації не знімає з ДП Завод «Арсенал» відповідальності за порушення договірних величин споживання електроенергії.
У відповіді на відзив ДП Завод "Арсенал" з наведеними у відзиві на апеляційну скаргу доводами КПСП «Арсенал» не погоджується та наводить власні аргументи з приводу відсутності у КПСП «Арсенал» підстав для стягнення з ДП Завод «Арсенал» штрафу за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.
Під час апеляційного провадження від ДП Завод «Арсенал» надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, у якому заявник просить зменшити розмір присуджених до стягнення з нього штрафних санкцій до 1,00 грн.
В обґрунтування поданого клопотання ДП Завод «Арсенал» посилається на свій тяжкий фінансовий стан та відсутність у позивача збитків; зазначає, що позивач у цій справі не заявляв до стягнення заборгованість з оплати електроенергії у спірний період; вказує, що доклав максимум зусиль та здійснив усі належні від нього заходи щодо виконання зобов'язань за договором.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
19.04.2019 КПСП «Арсенал» (Сторона-1) та ДП Завод «Арсенал» (Сторона-2) уклали договір про відшкодування витрат за використану електричну енергію №1/23-60-19 (далі - договір), за умовами якого, з урахуванням додаткових угод №1 від 05.06.2019, №2 від 22.07.2019 та №3 від 02.09.2019, ДП Завод «Арсенал» зобов'язалось відшкодовувати КПСП «Арсенал» витрати за використану електричну енергію, а також за перетікання реактивної електроенергії (за ІІІ категорією надійності споживачів згідно «Правил улаштування електроустановок») в приміщеннях, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, та вказані у Додатку №1 до договору.
Відповідно до п. 3.1 договору кількість використаної енергії визначається згідно з показаннями лічильників та розрахунковим методом згідно з Додатком №1 до договору. Кількість використаної електричної енергії вказується у актах приймання-передавання енергоресурсів (далі - Акти), що складаються представниками сторін.
За умовами п. 3.2 договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 05.06.2019, вартість 1 кВт*год електричної енергії визначається як сума тарифу електропостачальника та тарифу на послуги з розподілу електричної енергії і зазначається в Акті приймання-передавання енергоресурсів. Вартість 1 кВт*год електричної енергії може змінюватися зі зміною складових тарифу, в установленому порядку нормативними документами уповноважених державних органів і є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх у дію та не потребують додаткового погодження їх сторонами.
Авансовий платіж за електричну енергію у розмірі 50% відповідно до заявленої необхідної кількості електричної енергії на поточний місяць, згідно з п. 3.9, ДП Завод «Арсенал» здійснює до 15 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту отримання рахунка-фактури, виставленого на підставі підписаного Сторонами Акта за попередній місяць (п. 3.3 договору).
Згідно з п. 3.6 договору ДП Завод «Арсенал» зобов'язується протягом 5 робочих днів після отримання та підписання Акта направити один підписаний примірник КПСП «Арсенал».
За умовами п. 3.9 договору, з урахуванням додаткових угод №2 від 22.07.2019 та №3 від 02.09.2019, орієнтована вартість договору становить 2 166 000,00 грн, у т.ч. ПДВ. Максимальна кількість використаної електричної енергії становить 802 000 кВт*год у тому числі помісячно (у кВт*год): квітень - 86 000; травень - 42 000; червень - 36 000; липень - 43 000; серпень - 40 000; вересень - 65 000; жовтень - 110 000; листопад - 160 000; грудень - 220 000.
За необхідності коригування планового обсягу договірних величин використання електричної енергії (далі - Ліміт), ДП Завод «Арсенал» до 7-го числа поточного місяця (включно) звертається до КПСП «Арсенал» з відповідною письмовою заявою та, у випадку збільшення Ліміту, перераховує КПСП «Арсенал» суму коштів за додатково заявлений обсяг електричної енергії. У випадку виконання цих умов і відсутності заборгованості ДП Завод «Арсенал», протягом 5 робочих днів з моменту прийняття заяви КПСП «Арсенал», останнє повинно надати письмове підтвердження про коригування або обґрунтування щодо неможливості коригування (п. 3.10 договору).
За умовами п. 5.5 договору у разі відхилення фактичного споживання електричної енергії ДП Завод «Арсенал» за поточний розрахунковий період на більш як 10% при ліміті до 80 000 кВт*год (включно), та на більш як 5% при ліміті понад 80 000 кВт*год від заявленого на цей період обсягу використання електричної енергії, ДП Завод «Арсенал» сплачує штраф у розмірі вартості обсягу, на який відбулось перевищення.
Відповідно до п. 8.1 договору, з урахуванням додаткової угоди №2 від 22.07.2019, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Листом №1502 від 07.11.2019 ДП Завод «Арсенал» звернулось до КПСП «Арсенал» щодо затвердження лімітів споживання електричної енергії для ДП Завод «Арсенал» на 2019 рік: листопад - очікуваний обсяг споживання 215 кВт*год, грудень - очікуваний обсяг споживання 295 кВт*год.
На підставі вказаного листа ДП Завод «Арсенал» передбачений договором ліміт споживання електричної енергії у грудні збільшило з 220 000 кВт*год до 295 000 кВт*год; максимальна кількість використаної у листопаді 2019 року електричної енергії в обсязі 160 000 кВт*год, яка була закріплена у п. 3.9 Договору (з урахуванням додаткових угод №2 від 22.07.2019 та №3 від 02.09.2019), залишилась незмінною.
На виконання умов договору КПСП «Арсенал» направило на адресу ДП Завод «Арсенал» листи №2213/70-12/71 від 03.12.2019 та №13/70-12/71 від 03.01.2020 разом з рахунками-фактурами на оплату спожитих протягом листопада-грудня 2019 року енергоресурсів, а також відповідні акти приймання-передавання енергоресурсів.
Акти приймання-передавання енергоресурсів від 29.11.2019 за листопад 2019 року на суму 689 107,15 грн (із зазначенням кількості фактично спожитої у листопаді 2019 року електроенергії обсягом 276 910 кВт*год), а також від 31.12.2019 за грудень 2019 року на суму 1 036 313,53 грн (із зазначенням кількості фактично спожитої у грудні 2019 року електроенергії обсягом 416 431 кВт*год) підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками без будь-яких зауважень чи заперечень.
Оскільки ДП Завод «Арсенал» у листопаді 2019 року перевищило плановий обсяг договірних величин використання електричної енергії на 116 910 кВт*год (276 910 кВт*год - 160 000 кВт*год), а у грудні 2019 року - на 121 431 кВт*год (416 431 кВт*год - 295 000 кВт*год), КПСП «Арсенал» направило на адресу ДП Завод "Арсенал" рахунки-фактури №9460/11/Ш від 02.12.2019 на суму 271 029,07 грн та №9495/12/Ш від 02.01.2020 на суму 265 482,07 грн (всього - 536 511,14 грн) на оплату нарахованого штрафу за перевищення протягом листопада-грудня 2019 року планового обсягу споживання електричної енергії.
15.03.2021 КПСП "Арсенал" звернулось до ДП Завод "Арсенал" з претензією від 12.03.2021 року № 04-7/10, у якій, посилаючись на несплату ДП Завод "Арсенал" штрафу за рахунками-фактури №9460/11/Ш від 02.12.2019 та №9495/12/Ш від 02.01.2020, просило негайно перерахувати на рахунок позивача штраф за відхилення від договірних величин використання електричної енергії у розмірі 536 511,14 грн.
Оскільки ДП Завод "Арсенал" штраф у добровільному порядку не сплатило, КПСП "Арсенал" звернулось до суду з позовом у цій справі та просить стягнути вказаний штраф за перевищення протягом листопада-грудня 2019 року планового обсягу договірних величин використання електричної енергії.
Заперечуючи проти заявлених вимог, ДП Завод «Арсенал» у відзиві на позовну заяву вказує, що КПСП «Арсенал» не є постачальником електроенергії, що ставить під сумнів можливість застосування ним до ДП Завод «Арсенал» спірних штрафних санкцій. Зазначає, що підписання в.о. директора Підприємства договору відбулось під тиском та загрозою відключення підприємства від електропостачання.
ДП Завод «Арсенал» вважає, що укладений між сторонами спору договір нерозривно пов'язаний з основним договором на постачання електроенергії, укладеним між КПСП «Арсенал» та енергопостачальною організацією, і ці договори містять тотожні за змістом умови щодо притягнення споживача до відповідальності у вигляді штрафу за перевищення договірних лімітів споживання електроенергії. Таким чином ДП Завод «Арсенал» вважає, що може відшкодовувати спірну суму штрафу КПСП «Арсенал» лише у випадку перевищення лімітів використання електричної енергії за умови виникнення у самого КПСП «Арсенал» відповідних негативних наслідків та понесення ним такого штрафу перед енергопостачальною компанією, чого КПСП «Арсенал» не довело.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що доводи відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги є тотожними за своїм змістом.
КПСП «Арсенал» надало відповідь на відзив на позовну заяву, у якому проти доводів відзиву заперечує, просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. ст. 6, 627, 628 ЦК України).
Частинами 1, 2 ст. 180 ГК України у свою чергу встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За визначенням ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
За визначенням ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
Як встановлено вище, за умовами п. 3.1 договору кількість використаної енергії визначається згідно з показаннями лічильників та розрахунковим методом згідно з Додатком №1 до Договору. Кількість використаної електричної енергії вказується у актах приймання-передавання енергоресурсів, що складаються представниками сторін.
ДП Завод «Арсенал» у листопаді 2019 року перевищило плановий обсяг договірних величин використання електричної енергії на 116 910 кВт*год (276 910 кВт*год - 160 000 кВт*год), а в грудні 2019 року - на 121 431 кВт*год (416 431 кВт*год - 295 000 кВт*год).
Факт перевищення ДП Завод «Арсенал» договірних величин споживання електроенергії протягом спірного періоду визнано ним у відзиві на позовну заяву.
За умовами п. 5.5 договору сторони погодили, що у разі відхилення фактичного споживання електричної енергії ДП Завод «Арсенал» за поточний розрахунковий період на більш як 10% при ліміті до 80 000 кВт*год (включно), та на більш як 5% при ліміті понад 80 000 кВт*год від заявленого на цей період обсягу використання електричної енергії, ДП Завод «Арсенал» сплачує штраф у розмірі вартості обсягу, на який відбулось перевищення.
КПСП «Арсенал» на підставі п. 5.5 договору, з урахуванням передбачених цим пунктом норм перевищення споживання електричної енергії, здійснило нарахування та заявило до стягнення з ДП Завод «Арсенал» штраф в загальному розмірі 536 511,14 грн.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, перевіривши наданий КПСП "Арсенал" розрахунок штрафу, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що розмір нарахованого штрафу є обґрунтованим та арифметично вірним.
Колегія суддів, з огляду на доводи апеляційної скарги зазначає, що господарський суд першої інстанції надав належну оцінку наведеним у відзиві на позовну заяву доводам ДП Завод «Арсенал» та погоджується з нею.
Зокрема, твердження ДП Завод «Арсенал» про пов'язаність укладеного сторонами спору договору та договору, укладеного КРСП «Арсенал» та енергопостачальною організацією, у зв'язку з чим ДП Завод «Арсенал» може відшкодовувати спірну суму штрафу за перевищення лімітів використання електричної енергії за умови виникнення у самого КПСП «Арсенал» відповідних негативних наслідків та понесення ним такого штрафу перед енергопостачальною компанією є такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні скаржником норм чинного законодавства та умов договору.
Колегія суддів зазначає, що умови укладеного сторонами спору договору не містять умов, які б пов'язували виконання сторонами його умов з умовами договору, укладеного КПСП «Арсенал» з енергопостачальною організацією.
Суд першої інстанції доцільно відзначив, що в силу ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Суд також звернув увагу, що положеннями п. 5.5 Договору передбачено не відшкодування певних витрат позивача, а саме неустойку (до якої належить штраф) за відхилення відповідачем від погоджених лімітів споживання електричної енергії, яка за своєю правовою природою не є тотожною, зокрема, збиткам, а також не відноситься до інституту регулювання регресних правовідносин.
Щодо тверджень ДП Завод «Арсенал» про те, що КПСП «Арсенал» не є постачальником електроенергії, що ставить під сумнів можливість застосування ним до ДП Завод «Арсенал» спірних штрафних санкцій, колегія суддів зазначає, що у цьому випадку за укладеним між сторонами спору договором КПСП «Арсенал» не виступає як енергопостачальна організація, а таму такі доводи є неспроможними.
Щодо доводів ДП Завод «Арсенал» про підписання спірного договору в.о. директора Підприємства під тиском та загрозою відключення Підприємства від електропостачання колегія суддів зазначає, що ДП Завод «Арсенал» не надає на їх підтвердження належних та допустимих доказів.
Щодо заявленого ДП Завод «Арсенал» клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 23.03.2021 у справі №921/580/19.
З огляду на викладене вище, зважаючи на наведені ДП Завод «Арсенал» в обґрунтування заявленого клопотання доводи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ДП Завод «Арсенал» про зменшення розміру штрафних санкцій. Колегія суддів вважає, що у цьому випадку немає надмірності, підстави і порядок нарахування штрафу визначені договором, строк позовної давності щодо можливого стягнення з позивача енергопостачальною організацією не сплив.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства завод «Арсенал» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у справі №910/11954/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у справі №910/11954/21 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на апелянта.
4. Справу №910/11954/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 07.02.2022.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.В. Владимиренко
В.А. Корсак