вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" лютого 2022 р. Справа № 911/2122/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
без повідомлення учасників справи
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТТ" на рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2021
у справі №911/2122/21 (суддя - Лилак Т.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТ Логістік"
про стягнення збитків.
У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТТ" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТ Логістік" про стягнення збитків у розмірі 29565,00 грн за неналежне виконання договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №28042020-1 від 28.04.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та умов договору не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим відбулося пошкодження вантажу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.07.2021 відкрито провадження у справі №911/2122/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.10.2021 у справі №911/2122/21 у задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТ Логістік" 10000,00 грн судових витрат на професійну правову допомогу.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не доведено та не надано належних доказів підтвердження розміру завданих збитків, тобто наявності усього складу цивільного правопорушення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТТ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте за неповного встановлення обставин, які мають значення для справи, з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх вимог апелянт наголошує на тому, що позивачем в повному обсязі підтверджено факт та розмір завданих відповідачем збитків про що свідчать, зокрема, платіжні доручення, акти звірки, акти про надання послуг.
Також апелянт зауважив, що не погоджується з розміром присуджених до стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки:
- витрати відповідача на професійну правничу допомогу, що пов'язана зі складанням зустрічного позову у розмірі 5000,00 грн не підлягають компенсації, адже зустрічний позов не розглядався судом, а повернутий товариству без розгляду;
- фактичність понесених відповідачем витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, не доведена, адже до суду не було надано підтвердження оплати гонорара.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 апеляційну скаргу у справі №911/2122/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТТ" на рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2021 у справі №911/2122/21 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення її недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТТ" на рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2021 у справі №911/2122/21, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, запропоновано відповідачу надати відзив, заперечення на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня отримання ухвали.
04.01.2022 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останній заперечує проти доводів скаржника, просить залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Заперечуючи проти доводів апелянта, відповідач вказує на те, що умовами договору передбачена відповідальність позивача за пакування та кріплення вантажу, тоді як відповідач не несе відповідальності за пошкодження, які могли бути завдані у зв'язку із його неналежним кріпленням та пакуванням. Також відповідач звертає увагу, що вантаж був прийнятий без зауважень, подальше складання актів про пошкодження вантажу було здійснено без дотримання норм законодавства, причини пошкодження вантажу та збитки не встановлені/підтвердженні належним чином.
Крім того відповідач просить суд, згідно зі ст. 43, ч. 2 ст. 135 ГПК України, визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТТ" зловживанням процесуальними правами та стягнути в дохід державного бюджету з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТТ" (його представника) штраф у розмірі п'яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за ненадіслання Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛТ Логістік" копії відповіді на відзив, копії апеляційної скарги та доданих до неї документів. Й наостанок відповідач зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛТ Логістік" очікує понести у зв'язку з розглядом справи в апеляційному суді становить 6000,00 грн.
За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 28.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Ватт" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛТ Логістік" (виконавець) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №28042020-1 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.2. договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок замовника здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних, транзитних, збірних та інших вантажів залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав (далі за текстом договору "послуги").
Згідно з п. 2.2. договору для здійснення кожного перевезення замовник оформлює та передає виконавцю факсимільним чи електронним зв'язком транспортне замовлення (заявку) в якій відображається, крім іншого наступна інформація: адреса завантаження та розвантаження вантажу; дата та час подачі автомобіля на завантаження; вага, номенклатура та загальна вартість вантажу, а також кількість місць та вид пакування; адреси відправника та одержувача вантажу; терміни оплати за перевезення.
Замовник або вантажовідправник за дорученням замовника забезпечує належну тару, упаковку, маркування, вкладання, укриття та кріплення вантажу в транспортному засобі (з урахуванням встановлених обмежень щодо загальної ваги вантажів та навантаження на ось транспортного засобу), що виключає псування чи пошкодження вантажу при транспортуванні (п. 3.1.2 договору).
Пунктом 3.1.5 договору передбачено, що замовник або вантажовідправник за дорученням замовника, зобов'язаний під час завантажувальних робіт забезпечити пакування та кріплення вантажу, щоб гарантувати його цілісність під час транспортування, а також виконати всі вимоги виконавця з приводу раціонального розміщення вантажу з метою уникнення перевищення граничних вагових норм, встановлених чи прийнятих в країнах відправлення, транзиту, доставки.
У відповідності до п. 3.2.5. договору, виконавець зобов'язується забезпечити доставку вантажу в узгоджений сторонами пункт призначення та передати його уповноваженій особі одержувача вантажу в цілісності за TTH/CMR.
Пунктом 3.2.11 договору унормовано, що виконавець зобов'язується забезпечити збереження вантажу по кількості, якості, цілісності з моменту його прийняття до перевезення та до моменту видачі вантажу в пункті призначення.
Відповідно до п. 4.2.1. договору виконавець несе відповідальність за збитки що виникли внаслідок пошкодження, нестачі, втрати вантажу або через невиконання чи неналежне виконання виконавцем перевезення або експедиційних дій за угодою.
Виконавець не несе відповідальності за пошкодження вантажу, яке сталося внаслідок недоліків тари та/або упаковки, що не могли бути помічені при зовнішньому огляді при прийомі вантажу до перевезення, або застосування замовником тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари та/або упаковки під час транспортування (п. 4.2.2 договору).
Згідно п.п. 6.1, 6.2 договору суперечки сторін у зв'язку з реалізацією положень даного договору, по можливості, повинні вирішуватися шляхом переговорів або шляхом подання письмової претензії. За умови подання письмової претензії зацікавлена сторона повинна надати іншій стороні документи, що обґрунтовують нанесення збитків, а саме: розрахунок таких збитків; експертний висновок, що встановлює факт нанесення збитків, причини виникнення та їх розміри, а також копії претензій третіх осіб (якщо такі існують).
Даний договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2020, що не звільняє сторони від повного виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків.
На виконання умов договору, відповідачем в особі водія Лютого Ю.В. відповідно до товарно-транспортної накладної №ТД-60 від 16.07.2020 було прийнято до перевезення за адресою: Запорізька обл., Вільнянський р-н, с. Матвіївка, вул. Центральна 75 Л: КТП(С)-25- 160кВА/10(6)/0,4 у кількості 3 шт. та КТП(М)-100-400кВА/10(6)/0,4 у кількості 7 шт., загальною вартістю 603300,00 грн з ПДВ.
Розвантаження відбувалася 17.07.2020 за адресою м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе 22, вантажоодержувач: Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі".
За твердженнями позивача при розвантажені виявлено, що при транспортуванні було пошкоджено 2 шт. КТП(М)-100-400кВА/10(6)/0,4 (видаткова накладна №ТД-59 від 16.07.2020), а саме: лакофарбове покриття, була зірвана високовольтна надбудова вежі КТПМ внаслідок якої були пошкоджені заземлюючі проводи і ригель двері секції РУ-0,4 який привів до заклинювання дверей, у зв'язку з чим одержувач вантажу відмовився від отримання обладнання, оскільки його з такими ушкодженнями заборонено використовувати для прийому і розподілу електричної енергії.
Про виявлені розбіжності при прийомці багажу представником замовника 17.07.2020 був складений акт підписувати який, за повідомленням позивача, водій Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТ Логістік" Лютий Ю.В. відмовився. Факт відмови від підпису цього акту був засвідчений представником замовника і представниками вантажоодержувача (Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"). Вказаним актом було встановлено, що вантаж був пошкоджений внаслідок неналежного транспортування, що спричинило його пошкодження.
Враховуючи вищезазначені пошкодження обладнання було визнане не придатним до експлуатації та таким, що потребує ремонту та часткової заміни обладнання у зв'язку з чим виникла необхідність повернення частини вантажу позивачеві для подальшого ремонту і заміни обладнання.
За фактом отримання продукції позивачем була сформована комісія для проведення огляду пошкодженого обладнання і складання акту вхідного контролю №1 від 21.07.20. Виходячи з висновків, зазначених в акті, був сформований кошторис, в якому враховані всі витрати на відновлення пошкодженого під час перевезення устаткування. Загальна вартість усунення пошкоджень склала 15180,00 грн з ПДВ.
Крім того, як зазначив позивач, з метою повернення пошкодженого товару було залучено іншого перевізника Фізичну особу-підприємця Лобонов О.Г. в результаті чого понесено витрати в розмірі вартості послуг зворотної доставки вантажу до позивача для проведення ремонту та до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" після проведення такого ремонту на суму 5000,00 грн.
Також позивач вказує на те, що 31.07.2020 відповідачем в особі водія Лютого Ю.В. прийнято до перевезення (згідно товарно-транспортної накладної №ТД-84 від 31.07.2020) за адресою: Запорізька обл., Вільнянський р-н, с. Матвіївка, вул. Центральна 75 Л: панель низьковольтна ЩО ТП-26 ДДРЕМ, збірка панелі низьковольтної ЩО ТП-93 КАМРЕМ, панель низьковольтна ЩО ТП-98 ДДРЕМ, панель низьковольтна ЩО ТП-114 ДДРЕМ, панель низьковольтна ЩО ТП-125 ДДРЕМ, панель низьковольтна ЩО ТП-130 ДДРЕМ, збірка панелі низьковольтної ЩО ТП-5 НІКРЕМ, збірка панелі низьковольтної ЩОЗТП-161 КАМРЕМ, збірка панелі низьковольтної ЩО ТП-28 КМЕМ, загальною вартістю 1047153,44 грн з ПДВ.
Розвантаження відбувалася 03.08.2020 за адресою: м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе 22, вантажоодержувач: Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі".
При розвантажені було виявлено пошкодження збірки панелі низьковольтної ЩО ТП-28 КМЕМ, збірки панелі низьковольтної ЩО ТП-93 КАМРЕМ (видаткова накладна ТД-84 від 31.07.2020), а саме: лакофарбові покриття на кожній зі збірок, пошкоджені амперметри, встановлені на корпусі панелей ЩО, а також важіль оперування автоматичним вимикачем. За фактом пошкодження товару в ТТН були зроблені відповідні позначки.
Про виявлені розбіжності при прийомці багажу представником замовника 03.08.2020 був складений акт підписувати який, за повідомленням позивача, водій Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТ Логістік" Лютий Ю.В. відмовився. Факт відмови від підпису цього акту був засвідчений представником замовника і представниками вантажоодержувача (Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"). Вказаним актом було встановлено, що вантаж був пошкоджений внаслідок неналежного транспортування, що спричинило його пошкодження.
Враховуючи зазначене, вантажоотримувач відмовився від отримання обладнання. Пошкодження комплектне обладнання було визнане не придатним до експлуатації та таким, що потребує ремонту та часткової заміни обладнання у зв'язку з чим виникла необхідність повернення частини вантажу товариству позивача для подальшого ремонту і заміни обладнання.
За фактом отримання продукції позивачем була сформована комісія для проведення огляду пошкодженого обладнання і складання акту вхідного контролю №2 від 04.08.20. Виходячи з висновків, зазначених в акті, був сформований кошторис, в якому враховані всі витрати на відновлення пошкодженого під час перевезення устаткування. Загальна вартість усунення пошкоджень склала 14385,00 грн з ПДВ.
Крім того, як зазначив позивач, з метою повернення пошкодженого товару було залучено іншого перевізника Фізичну особу-підприємця Лобонов О.Г. в результаті чого понесено витрати в розмірі вартості послуг зворотної доставки вантажу до позивача для проведення ремонту та до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" після проведення такого ремонту на суму 5000,00 грн.
09.11.2020 позивачем було направлено відповідачеві претензію №091120 з вимогою відшкодувати завдані збитки згідно умов договору №28042020-1 від 28.04.2020 у розмірі 10000,00 грн.
Відповідач в свою чергу надав відповідь на претензію №25/11 від 25.11.2020 в якій відмовив позивачу у задоволенні його претензії зважаючи на те, що позивач не забезпечив упаковку, закріплення, ув'язування вантажу, що виключає відповідальність перевізника та/або експедитора за пошкодження багажу, що могли бути йому завдані під час перевезення. Також повідомив, що примірники товаро-транспортних накладних відповідача підписані одержувачем та не містять жодних застережень щодо пошкодження вантажу.
Посилаючись на те, що відповідачем у добровільному порядку не були відшкодовані збитки, позивач звернувся до суду з даним позовом про відшкодування 29565,00 грн збитків, що складають загальну вартість усунення пошкоджень вантажу.
Отже, причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 29565,00 грн. завданих збитків, у зв'язку з пошкодженням вантажу при його перевезенні.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТТ", з огляду на наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами у справі договору, колегія суддів вважає, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким відповідно до статті 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Водночас, вказаний договір є змішаним та містить ознаки як договору транспортного експедирування, за яким відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) та ст. 929 ЦК України одна сторона зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, так і договору перевезення вантажу, за яким відповідно до ст. 307 ГК України та ст. 909 ЦК України одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За приписами ст.ст. 509, 526 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як було зазначено вище, на виконання умов договору, згідно з товарно-транспортними накладними №ТД-60 від 16.07.2020 та №ТД-84 від 31.07.2020 відповідачем було здійснено перевезення вантажів.
Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Відповідач стверджує, що належним чином виконав зобов'язання за договором та доставив багаж до вантажоодержувача у належному стані про що свідчить підписання ТТН сторонами без зауважень.
Так, згідно п. 3.18 договору у разі виявлення нестачі та/або втрати, та/або пошкодження вантажу під час перевезення, замовник зобов'язаний забезпечити складання відповідного акта про виявлені розбіжності при прийомці вантажу щодо кількості, якості і комплектності. Про складений акт має бути зроблено відмітку у товарно-транспортній накладній або у митних документах.
У доданих позивачем до позовної заяви товарно-транспортних накладних №ТД-60 та №ТД-84 міститься відмітка про наявність акту вхідного контролю та акту про відмову від підпису вказаного акту. Разом з тим на примірниках товарно-транспортних накладних №ТД-60 та №ТД-84, що додані відповідачем до відзиву на позов, зазначена відмітка відсутня, ТТН були підписані сторонами без жодних зауважень.
Тобто, між сторонами існує спір стосовно причин пошкодження вантажу та наявності вини відповідача в цьому.
Умовами п. 4.2.1 договору передбачено, що виконавець несе відповідальність за збитки, що виникли внаслідок пошкодження, нестачі, втрати вантажу або через невиконання чи неналежне виконання виконавцем перевезення або експедиційних дій за угодою.
Пунктом 6.2 договору сторонами унормовано, що за умови подання письмової претензії зацікавлена сторона повинна надати іншій стороні документи, що обґрунтовують нанесені збитки, а саме: розрахунок таких збитків, експертний висновок, що встановлює факт нанесення збитків, причини виникнення та їхні розміри, а також, копії претензій третіх осіб (якщо такі існують).
Відповідно до п. 13.6. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363) в разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, перевізник i вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин i суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами.
За наведеного, зважаючи на існування між сторонами спору щодо причин пошкодження вантажу, нанесені під час перевезення вантажу збитки повинні підтверджуватись, зокрема, експертним висновком, що встановлює факт нанесення збитків, причини виникнення та їхні розміри.
Разом з тим, звертаючись до суду з даним позовом, на підтвердження понесених витрат на усунення пошкодження вантажу у розмірі 29565,00 грн позивачем надано наступні документи:
- ТТН №ТД-60 від 16.07.2020 та №ТД-84 від 31.07.2020;
- акти від 17.07.2020 та від 03.08.2020 з актами про відмову від підпису;
- кошториси до актів вхідного контролю від 21.07.2020 на суму 14385,00 грн та від 04.08.2020 на суму 15180,00 грн;
- платіжні доручення №279 від 02.10.2020 на суму 4000,00 грн з призначенням платежу «згідно договору №02022018 від 02.02.2018» (отримувач ФОП Лобанов О.Г.), №125 від 31.07.2020 на суму 4300,00 грн з призначенням платежу «згідно договору №02022018 від 02.02.2018» (отримувач ФОП Лобанов О.Г.), №250 від 25.09.2020 на суму 3100,00 грн з призначенням платежу «згідно договору №02022018 від 02.02.2018» (отримувач ФОП Лобанов О.Г.);
- копії претензій вантажоотримувача;
- акти про надання послуг №170/1 від 24.07.2020 та №173/01 від 07.08.2020 підписані між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Контур», акти надання послуг №37 від 07.08.2020, №35 від 04.08.2020, №33 від 24.07.2020 та №32 від 21.07.2020 підписані між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТТ" та ФОП Лобановим О.Г.;
- рахунки на оплату.
Частиною 1 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. У відповідності до частини 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Господарський кодекс України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 ГК України).
Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язань другою стороною.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд, перш за все, повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Водночас господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами стосується відшкодування збитків, що виникли внаслідок пошкодження вантажу, у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань з перевезення вантажу.
Обов'язок перевізника відшкодувати шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу ґрунтується на положеннях ч.ч. 1, 3 ст. 314 ГК України, якими унормовано, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини особи, яка допустила порушення зобов'язання.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч.ч. 1,2 ст. 614 ЦК України).
Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування збитків необхідно виходити з того, що збитки підлягають відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка їх завдала та завданими збитками. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Відшкодуванню підлягають прямі збитки, що стали безпосереднім та невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
На переконання колегії суддів, наявні в матеріалах справи докази не можуть переконливо свідчити про наявність ознак протиправної поведінки відповідача, що полягала у неналежному виконанні договору №28042020-1 від 28.04.2020, яка б призвела до завдання позивачеві майнової шкоди у заявленому до стягнення розмірі, оскільки вказані обставини повинні підтверджуватись певними доказами, як-то експертним висновком, яким встановлюється факт нанесення збитків, причини їх виникнення та розміри. Тоді як з доданих позивачем до позовної заяви документів не можливо встановити як вину відповідача за пошкодження вантажу при перевезенні, так і те, що понесені позивачем витрати на усунення пошкодження вантажу стосуються усунення пошкоджень саме вантажів, які перевозились за ТТН №ТД-60 або ТТН №ТД-84.
Так, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в актах про виявлені пошкодження вантажу від 17.07.2020 та від 03.08.2020 зазначено, що при розвантажуванні було виявлено пошкодження 2 шт. КТП(М)-100-400кВА/10(6)0/4 (видаткова накладна №ТД-59 від 16.07.2020) та пошкодження збірки панелі низьковольтної ЩО ТП-28 КМЕМ, збірки панелі низьковольтної ЩО ТП-93 КАМРЕМ (видаткова накладна ТД-84 від 31.07.2020). Згідно кошторисів витрати на усунення вказаних пошкоджень становлять 14385,00 грн та 15180,00 грн відповідно. Разом з тим, з актів про надання послуг №170/01 від 24.07.2020 та №173/01 від 07.08.2020 слідує, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Контур» були виконані роботи з ремонту 1 шт. КТП(М)-100-400кВА/10(6)0/4 на суму 5550,00 грн та ремонту панелі низьковольтної ЩО ТП-26 ДДРЕМ, збірки панелі низьковольтної ЩО ТП-93 КАМРЕМ на суму 5045,00 грн. А отже, подані позивачем докази в підтвердження понесених збитків не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих, в розумінні положень ст.ст. 76-79 ГПК України, оскільки не підтверджують усунення пошкоджень вантажів за ТТН №ТД-60 або ТТН №ТД-84.
До того ж, позивач стверджуючи, що вже поніс витрати у зв'язку з усуненням пошкоджень вантажу не надав належних доказів в підтвердження факту понесених збитків у розмірі 29565,00 грн, оскільки матеріали справи не містять первинних документів в підтвердження оплати позивачем послуг з усунення пошкоджень вантажу на вказану суму. А відтак доводи скаржника про підтвердження факту та розміру завданих відповідачем збитків відхиляються судом, оскільки наявні в матеріалах справи документи не встановлюють вину відповідача за пошкодження вантажу, розмір та реальність завданих збитків.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем.
Проте, всупереч наведених вище правових норм, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме, протиправних дій відповідача, наявності збитків та їх розміру, як обов'язкових складових предмету доказування у даному спорі, а відтак, відсутні правові підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТ Логістік" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТТ" 29565,00 грн збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Доводи апелянта щодо порушення та неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Щодо розподілу Господарським судом Київської області судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною першою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Як свідчать матеріали справи у відзиві (перша заява по суті спору з боку відповідача) на позовну заяву відповідачем зазначено про попередні витрати, які відповідач поніс і очікує понести у зв'язку із розглядом справи у розмірі 10000,00 грн (5000,00 грн складання відзиву на позов та 5000,00 грн складання зустрічного позову).
На підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛТ Логістік" надало: копію договору про надання правової допомоги від 12.08.2021 та копію акту прийому-передачі наданих послуг від 16.08.2021.
На підтвердження того, що представництво відповідача у суді першої інстанції здійснювалося адвокатом Кокольським Сергієм Івановичем Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛТ Логістік" надало ордер про надання правової допомоги ПТ №025272 від 16.08.2021 та копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю Кокольського Сергія Івановича Серія ПТ №1762.
Відповідно до п. 1.2. договору про надання правової допомоги від 12.08.2021 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛТ ЛОГІСТІК" та адвокатом Кокольським Сергієм Івановичем, адвокат надає клієнту правову допомогу у складання процесуальних документів (відзив на позов, зустрічний позов) у справі №911/2122/21, що розглядається Господарським судом Київської області, з правом підпису зазначених процесуальних документів та подання їх до суду.
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що загальна сума гонорару адвоката за надання правової допомоги, передбаченої п. 1.2. Договору становить 10000,00 грн, яка складається із плати за складання відзиву на позов у розмірі 5000,00 грн та плати за складання зустрічного позову у розмірі 5000,00 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19 та від 22.11.2019 зі справи №910/906/18 викладено правову позицію відповідно до якої положення ч. 5 ст.126 ГПК України свідчить про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
З матеріалів справи слідує, що позивач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та не заперечував стосовно неспівмірності заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку із розглядом справи №911/2122/21 в суді першої інстанції, хоча і подав до суду відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТ Логістік".
А отже, зважаючи на наявність в матеріалах справи відповідних доказів, які підтверджують понесені відповідачем витрати на правову допомогу, враховуючи, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам (в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України) та беручи до уваги відсутність клопотання позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, місцевий господарський суд, відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, дійшов вірного висновку про покладення витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10000,00 грн на позивача.
Аргументи скаржника про те, що відповідачем не було доведено належним чином факту оплати витрат адвоката, пов'язаних з наданням правничої допомоги (фактичної сплати), є неприйнятними, оскільки за висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Щодо клопотання відповідача, викладеного у відзиві на апеляційну скаргу, про стягнення з позивача в дохід державного бюджету штрафу за ненадіслання Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛТ Логістік" копії відповіді на відзив, копії апеляційної скарги та доданих до неї документів, слід зауважити наступне.
Згідно з ч.1 ст.43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі (ч. 2 ст. 43 ГПК України).
Статтею 131 ГПК України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Заходами процесуального примусу є, зокрема, штраф (ч.1 ст.132 ГПК України).
Згідно з п. 4 ч.1 ст. 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк.
Відповідач, в якості підстав для стягнення з позивача штрафу вказує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТТ" зловживає процесуальними правами, оскільки не направило відповідачу копії відповіді на відзив, копії апеляційної скарги та доданих до неї документів.
Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТТ" звертаючись до місцевого господарського суду та до суду апеляційної інстанції з позовною заявою та апеляційною скаргою направляло їх копії Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛТ Логістік" за адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Чорновола В'ячеслава, буд.15, прим. 131. Копія відповіді на відзив, що подавалась позивачем до суду першої інстанції, направлена відповідачу за адресою: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 21А.
Зважаючи на те, що копії позовної заяви та апеляційної скарги були направлені відповідачу за належною адресою, направлення відповіді на відзив відповідачу за невірною адресою не може свідчити про зловживання позивачем своїми правами та про затягування розгляду справи, тоді як з матеріалів справи не вбачається вчинення позивачем будь-яких інших дій, що суперечать завданню господарського судочинства. При цьому Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.
Відтак, вказане не може бути визнано як зловживання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТТ" процесуальними правами в розумінні ст. 43 та п. 4 ч. 1 ст.135 ГПК України, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача та стягнення з позивача штрафу.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2021 у справі №911/2122/21 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТТ" має бути залишена без задоволення.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарского процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТТ" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2021 у справі №911/2122/21 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТТ".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В.Андрієнко