вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" січня 2022 р. Справа№ 910/1755/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Токар Т.Г.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 27.01.2022
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕГРІТЕК"
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 (повний текст складено 26.07.2021)
у справі № 910/1755/21 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕГРІТЕК"
до Державної служби України з надзвичайних ситуацій
про внесення змін до договору
В судовому засіданні 27.01.2022 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі №910/1755/21 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Егрітек» відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі № 910/1755/21 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги ТОВ «Торговий Дім «Егрітек» у повному обсязі.
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Егрітек» (ТОВ «Торговий Дім «Егрітек» позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС, відповідач), у якому викладені вимоги:
- зобов'язати відповідача - Державну службу України з надзвичайних ситуацій визнати зазначені обставини як форс-мажорні, які підтверджені Сертифікатом № 3100-20-2046 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 24.12.2020 вих. № 1624/05-4 Торгово-промислової палати України;
- зобов'язати відповідача - Державну службу України з надзвичайних ситуацій підписати додаткову угоду № 2 від 31.12.2020 до договору від 19.06.2020 № 21-5/1 про закупівлю згідно з «ДК 021:2015 код 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби (Пожежно-рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт).
В ході розгляду справи, позовні вимоги змінені, згідно з отриманою судом 27.05.2021 заявою про зміну предмету позову на розгляд суду передані вимоги:
Внести зміни в Договір від 19.06.2020 № 21-5/1 про закупівлю згідно з «ДК 021:2015 код 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби (Пожежно-рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт) шляхом викладення спірних пунктів договору в редакції:
1) пункт 2.2. розділу II. «Ціна договору і порядок розрахунків» викласти у наступній редакції:
«Пункт 2.2. Замовник, керуючись вимогами абзацу другого пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», здійснює попередню оплату Постачальнику, відповідно до Календарного плану оплати та поставки Продукції (додаток 2): за першим етапом у розмірі - до 80% поставки Продукції, на термін до шести місяців з моменту попередньої оплати; 100% - за другим етапом поставки Продукції, на термін не більше шести місяців двадцяти двох календарних днів; 100% - за третім етапом поставки Продукції, на термін не більше шести місяців двадцяти двох календарних днів; 100% - за четвертим етапом поставки Продукції, на термін не більше шести місяців двадцяти двох календарних днів; 100% - за п'ятим етапом поставки Продукції, на термін не більше шести місяців двадцяти двох календарних днів.
Остаточний розрахунок за першим етапом здійснюється після повної поставки Продукції першого етапу на підставі актів приймання передачі.»
2) пункт 11.1. розділу XI. «Строк дії договору» викласти у наступній редакції:
«Пункт 11.1. Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання та реєстрації Державній казначейській службі України і діє до 30 квітня 2021 року, а в частині поставки - до повного його виконання.»
3) позицію п'яту «Календарний план оплати та поставки продукції» Додатку 2 Договору від 19 червня 2020 р. № 21-5/1 та п. 2 Додаткової угоди від 19 червня 20220 №1/21-9/2 до Договору від 19 червня 2020 р. № 21-5/1 викласти у наступній редакції:
№ етапу / Строк попередньої оплати продукції / Розмір попередньої оплати у відсотках від вартості етапу / Кількість Продукції (од.) / Строк/терміни поставки продукції
І / червень / до 80% / 25 / до шести місяців з моменту попередньої оплати; остаточний розрахунок за першим етапом здійснюється після повної поставки Продукції першого етапу
II / червень / 100% / 12 / по 13 січня 2021 року включно
III / липень / 100% / 11 / по 08 лютого 2021 року включно
ІV / серпень / 100% / 17 / по 11 березня 2021 року включно
V / вересень / 100% / 9 / по 02 квітня 2021 року включно
Заява позивача про зміну предмету позову прийнята судом до розгляду, а розгляд справи здійснювався судом першої інстанції з урахуванням даної заяви.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі №910/1755/21 прийнято про відмову у задоволенні позову повністю.
Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд виходив з того, що обставини, на які посилається позивач у позовній заяві як на підставу для внесення змін до Договору в частині строків поставки товару, за своєю природою не є об'єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов'язання постачальником товару, а враховуючи характер спірних правовідносин, підтвердження форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних обов'язків (що не є предметом розгляду у даній справі), а не для внесення змін до договору, якщо договором не передбачено іншого.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
В апеляційній скарзі позивач не погоджується із рішенням суду у справі, вважає що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 є незаконним і має бути скасоване в повному обсязі.
Згідно доводів апеляційної скарги:
- Закон України «Про публічні закупівлі» в п. 4 ч. 5 ст. 41 передбачає можливість змінити строк дії договору про закупівлю та строк виконання зобов'язань щодо передачі товару, а саме у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; позивач пропонував відповідачу продовжити термін дії договору та можливість зміни строку виконання зобов'язання щодо передачі товару;
- відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; до суду звернувся позивач - постачальник за договором, а не відповідач, як це передбачено « на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною»; а враховуючи вимоги ст. 651 ЦК України є підстави вважати, що такі «інші випадки встановлені законом» саме і є випадок передбачений п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни договору є таким, що відповідає правовим нормами і передбачене законом;
- наявність невиконаного зобов'язання безумовно потребує його договірного врегулювання і таке врегулювання шляхом укладення додаткової угоди щодо продовження строку договору до меж, необхідних для виконання зобов'язання, повністю відповідатиме принципам розумності та справедливості цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача 02.09.2021 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Надано скаржнику строк не більше семи днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
17.09.2021 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення №639 від 08.09.2021 про сплату 6810,00 грн. судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 у справі №910/1755/21 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 28.10.2021.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 28.10.2021 по справі оголошувалась перерва на 18.11.2021.
18.11.2021 розгляд справи №910/1755/21 не відбувся, справу призначено до розгляду на 16.12.2021 ухвалою суду від 24.11.2021.
16.12.2021 у розгляді апеляційної скарги оголошено перерву до 27.01.2022.
До справи під час апеляційного провадження відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу (отриманий судом 26.10.2021), від позивача 04.11.2021 надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, 16.11.2021 відповідачем надані заперечення на відповідь ТОВ «ТД «Егрітек» на відзив ДСНС на апеляційну скаргу у справі № 910/1755/21.
Явка представників сторін
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 27.01.2022 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, оскаржуване рішення позивач просив скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 27.01.2022 не з'явився, про день ас та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
25.01.2022 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано перебуванням уповноваженого представника відповідача на лікарняному з 17.01.2022 у зв'язку із захворюванням на Ковід-19, та неможливістю з поважних причин забезпечити явку інших представників в судове засідання у зв'язку із завантаженістю, значною кількістю службових доручень, перебуванням деяких представників на лікарняному.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача обов'язковою в судове засідання не визнавалась, а відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами неможливість з поважних причин забезпечити явку інших представників в судове засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
19.06.2020 між ТОВ «Торговий дім «Егрітек» (постачальник) та Державною службою України з надзвичайних ситуацій (замовник) укладено договір про закупівлю №21-5/1 згідно з ДК 021:2015 код 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби (Пожежні автомобілі для пожежогасіння та проведення рятувальних робіт) (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити у власність замовнику: ДК 021:2015 код 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби (Пожежні автомобілі для пожежогасіння та проведення рятувальних робіт) (далі - Продукція) в кількості та комплектації згідно з специфікацією (додаток 1), що є невід'ємною частиною Договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, на умовах цього Договору.
Додатком №1 до договору №21-5/1 від 19.06.2020 сторони погодили специфікацію на продукцію, що поставляється.
У пункті 2.1. договору сторонами погоджено, що ціна Договору становить 590 200 000 грн., в тому числі ПДВ - 98 366 666,67 грн. відповідно до тендерної пропозиції та специфікації.
Календарний план оплати та поставки продукції є Додатком №2 до договору №21-5/1 від 19.06.2020.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та реєстрації в Державній казначейській службі України і діє до 31 березня 2021 року, а в частині поставки - до повного його виконання (п. 11.1 договору).
Відповідач свої зобов'язання щодо сплати за договором виконав належним чином та сплатив на користь позивача кошти у розмірі 590 200 000 грн., водночас позивачем здійснено поставку продукції по: I етапу договору - 25 одиниць у визначені договором терміни до 22.12.2020; II етапу договору - 4 одиниці було поставлено 24.12.2020, 8 одиниць було поставлено - 28.12.2020. Зобов'язання за III, IV та V етапами в частині поставки продукції за договором здійснені з порушенням строку встановленому договором.
19.06.2020 між позивачем та ТОВ «Промислова компанія «Пожмашина» на виконання умов договору №21-5/1 про закупівлю згідно з «ДК 021:2015 код 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби (Пожежно-рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт)» укладений договір підряду № 29/404/20 від 19.06.2020 (надалі - договір підряду), відповідно до умов якого предметом підряду є роботи по виготовленню пожежних автомобілів для пожежогасіння та проведення рятувальних робіт за кодом класифікації предмету закупівлі ДК 021:201 5: 34140000-0- Великовантажні мототранспортні засоби СРУ: 34140000-0 (п. 1.1. договору підряду).
Терміни виконання робіт визначені п. 3.2. договору підряду, натомість листом за вих. №ЮВ-33 від 02.11.2020 ТОВ «Промислова компанія «Пожмашина» повідомлено позивача про настання з 26.10.2020 форс-мажорних обставин та передбачуваний термін їх дії (до 45 календарних днів), що призвело до несвоєчасного постачання продукції за договором підряду № 29/404/20 від 19.06.2020.
03.11.2020 листом за вих. №122 позивач повідомив відповідача про неможливість виконання умов договору у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин у підрядника - ТОВ «ПК «Пожмашина», обумовлених наслідками поширення захворювання на COV1D-19, терміном до 45 календарних днів, зазначивши, що по закінченню існування форс-мажорних обставин такі обставини будуть підтверджені сертифікатом Торгово-промислової палати України.
Відповідач листом № 04-17033/081 від 24.11.200 повідомив позивача про те, що на сьогодні істотні умови договору у частині строків постачання продукції залишаються незмінними, а відтак в силу статей 526, 628, 629 Цивільного кодексу України, 180, 193 Господарського кодексу України позивач зобов'язаний виконати умови договору.
В подальшому, 23.12.2020 позивачем отримано від ТОВ «ПК «Пожмашина» сертифікат Торгово-промислової палати України №3100-20-2035 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вих. № 1615/05-4 від 22.12.2020, в якому зазначений період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання 26 жовтня 2020, дата закінчення 26 листопада 2020.
На підставі сертифікату Торгово-промислової палати № 3100-20-2035 про форс-мажорні обставини, між позивачем та ТОВ «Промислова компанія «Пожмашина» укладено Додаткову угоду № 1 від 24 грудня 2020 відповідно до якої терміни постачання продукції за іншими етапами поставки подовжуються до 30 календарних днів.
23.12.2020 позивач з посиланням на сертифікат Торгово-промислової палати № 3100-20-2035 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), звернувся з відповідними документами до Торгово-промислової палати України.
Торгово-промисловою палатою України видано позивачу сертифікат №3100-20-2046 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 24.12.2020 вих № 1624/05-4 (дата настання 26 жовтня 2020, дата закінчення 26 листопада 2020).
Листом за вих.. № 653 від 31.12.2020 позивач повідомив відповідача про отримання сертифікату №3100-20-2046 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 24.12.2020 вих. № 1624/05-4, виданий Торгово-промисловою палатою України, а також зазначив, що запланована поставка автоцистерн пожежних в кількості 11 одиниць в період до 06.01.2021 здійснюватися не буде, про наступну дату поставки буде повідомлено додатково відповідно до умов договору.
Разом із листом за вих. № 653 від 31.12.2020 позивач направив відповідачу копію зазначеного сертифікату №3100-20-2046 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та проект Додаткової угоди, просив відповідача розглянути можливість укласти Додаткову угоду щодо подовження термінів поставки за договором № 21-5/1 від 19.06.2020.
У листі № 03-542/21 від 15.01.2021 відповідач обґрунтував свою відмову від прийняття пропозицї про внесення змін до договору.
Позивач з рішенням відповідача про відмову в підписанні додаткової угоди не згоден та враховуючи відмову відповідача у підписанні Додаткової угоди до договору № 21-5/1 від 19.06.2020 щодо внесення змін до п.п. 2.2., 11.1 та до Календарного плану, що є Додатком №2 до договору, звернувся до суду з даним позовом.
У листі відповідача № 03-542/21 від 15.01.2021 зазначалося, що відповідно до п. 9.3. договору № 21-5/1 від 19.06.2020 початок та закінчення дії форс-мажорних обставин сторона договору зобов'язана повідомити письмово не пізніше 10 календарних днів; однак, позивач в порушення розділу IX договору в десятиденний строк не повідомив відповідача про завершення періоду дії форс-мажорних обставин 26 листопада 2020 та не вжив заходів з отримання відповідного сертифікату їх підтвердження, що є порушенням розділу IX договору.
Посилаючись на приписи ч. 4 ст. 188 ГК України, п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», суд першої інстанції дійшов висновку, що чинне законодавство дозволяє вносити зміни в договір за умови наявності документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, та не виключає реалізацію цієї можливості як в добровільному порядку за взаємною згодою сторін, так і за рішенням суду (частина 2 статті 651 ЦК України).
При цьому, виходячи з положень ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, можливість зміни договору пов'язана безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, а саме:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. У відповідності до даної умови, події, що викликали ускладнення у виконанні договору, і які можна назвати «істотною зміною обставин» повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору;
2) зміна обставин, яка зумовлена причинами, що заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагаються, тобто події, які викликають ускладнення, не могли стороною бути розумно прийняті до уваги;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала б при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виходячи із змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. При цьому, прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.
Підставою для зміни договору №21-5/1 від 19.06.2020 позивач вказує на наявність форс-мажорних обставин, що підтверджені сертифікатом №3100-20-2046 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вих. № 1624/05-4 від 24.12.2020 та повідомлення відповідача про отриманий сертифікат та термін дії обставин непереборної сили, що відповідає умовам п. 9.3. договору.
Розділом 9 договору №21-5/1 від 19.06.2020 визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов'язків, якщо воно трапилось внаслідок дії форс-мажорних обставин. Форс-мажорними обставинами визначаються обставини війни, воєнні дії, диверсії, міжнародні санкції, пожежі, повені, землетруси, інші стихійні лиха та об'єктивні обставини. Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов'язань, про настання, передбачуваний термін дії і припинення вищезазначених обставин зобов'язана негайно, однак не пізніше 10 календарних днів з моменту їхнього настання і припинення, у письмовій формі повідомити іншу Сторону.
Відхиляючи заперечення відповідача щодо порушення позивачем умов договору в частині повідомлення про настання форс-мажорних обставин, суд першої інстанції враховував, що позивач мав змогу підтвердити настання форс-мажорних обставин лише з моменту отримання сертифіката №3100-20-2046 від Торгово-промислової палати України, тобто після 24.12.2020, що позивачем і було вчинено шляхом направлення відповідачу листа №653 від 31.12.2020.
Пунктом 9.3. договору визначено, що факти, викладені в повідомленні, повинні бути підтверджені сертифікатом Торгово-промислової палати України або іншим компетентним органом.
Дослідивши наданий позивачем сертифікат Торгово-промислової палати України №3100-20-2046 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вих № 1624/05-4 від 24.12.2020, судом першої інстанції встановлено, що у даному сертифікаті зазначено про наявність форс-мажорних обставин у період з 26.10.2020 по 26.11.2020 щодо обов'язку (зобов'язання) забезпечити право здійснення огляду продукції на будь-якому етапі її виготовлення (на території виробника ТОВ «ПК «Пожмашина») для подальшої передачі продукції у власність замовника: ДК 021:2015 код 34140000-0-Великовантажні мототранспортні засоби (Пожежні автомобілі для пожежогасіння та проведення рятувальних робіт) в кількості та комплектації згідно з специфікацією (Додаток №1) разом з усіма необхідними документами у передбаченому порядку та строках, за договором № 21-5/1 від 19.06.2020, укладеним з Державною службою України з надзвичайних ситуацій.
Водночас, виходячи з характеру спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов висновку, що підтвердження форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних обов'язків (що не є предметом розгляду у даній справі), а не для внесення змін до договору, якщо договором не передбачено іншого.
При цьому, суд першої інстанції правильно враховував, що сторонами у розділі 9 договору №21-5/1 від 19.06.2020 передбачено лише про звільнення сторін від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов'язків, якщо воно трапилось внаслідок дії форс-мажорних обставин, однак не погоджено можливість сторін зміни договору в частині продовження строків виконання своїх зобов'язань за договором внаслідок дії форс-мажорних обставин.
У рішенні суду також вірно визначено, що обставини, на які посилається позивач в позові обґрунтовані нарахуванням відповідачем позивачу пені та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язання з поставки продукції на підставі договору, отже правове регулювання відносин сторін у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин обумовлене саме в контексті відповідальності.
Відсутність правових підстав для внесення змін до договору №21-5/1 від 19.06.2020 в запропонованій позивачем редакції, обумовлена тим, що позивачем не було належним чином доведено наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, не доведено того факту, що внаслідок настання форс-мажорних обставин у позивача виникає право на внесення змін до договору в частині продовження строку поставки продукції.
Обгрунтованими визнано судом першої інстанції і доводи відповідача, зокрема:
- що відповідно до статті 20 Бюджетного кодексу України, Законів України «Про державний бюджет України на 2020 рік», «Про державний бюджет України на 2021 рік» Державна служба України з надзвичайних ситуацій є розпорядником коштів нижчого рівня, а видатки та призначення з державного бюджету погоджуються з головним розпорядником коштів - Міністерством внутрішніх справ України;
- оскільки відповідачем свої зобов'язання за договором в частині оплати виконано, внесення змін до пункту 2.2. договору щодо порядку нарахування замовником попередньої оплати призведе до порушення принципів господарської діяльності, прав та інтересів відповідача та не забезпечить належного балансу між інтересами сторін у справі.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що станом на момент вирішення спору у справі строк дії договору закінчився, з огляду і на вказаний позивачем строк договору у прохальній частині вимог, а тому внесення змін до договору №21-5/1 від 19.06.2020 є необґрунтованим та не відповідає приписам чинного законодавства.
За висновками суду першої інстанції:
- у відповідності до умов договору та чинного законодавства сторони не дійшли спільної згоди щодо внесення змін до умов договору, наданий відповідачем висновок Торгово-промислової палати України на підставі п. 9.3. договору не є належним доказом обставин щодо продовження саме строку дії договору та продовження строку постачання продукції;
- позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду;
- вимога позивача про внесення змін до договору №21-5/1 від 19.06.2020 шляхом викладення його в редакції наданої позивачем є необґрунтованою та належним чином не доведеною.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Предметом спору у справі є вимоги позивача про внесення змін до договору №21-5/1 від 19.06.2020 з огляду на відмову відповідача підписати додаткову угоду за наявності підстав визначених законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України), зокрема п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», який містить спеціальні норми щодо правовідносин в сфері публічних закупівель і має пріоритетне значення.
Відповідно до статей 11, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір як підстава для виникнення цивільних прав та обов'язків є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння зміна умов зобов'язання допускається виключно у випадках, встановлених договором або законом.
Умовами договору №21-5/1 від 19.06.2020 сторони не погоджували перелік підстав для внесення змін до істотних умов договору, натомість у п. 12.2 передбачили, що усі зміни до цього договору, у випадках передбачених ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», узгоджуються сторонами шляхом підписання додаткових угод між ними, які є невід'ємною частиною договору.
Частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (ст. 36 Закону в редакції на час укладення договору) встановлено загальне правило щодо заборони зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі та визначено винятки із такого правила, в тому числі згідно з пунктом 4 зазначеної статті у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника.
Закон України «Про публічні закупівлі» є спеціальним законом, що регулює правовідносини, які виникли у процесі закупівлі відповідних товарів для забезпечення потреб держави. Тому встановлені частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» вимоги до договору закупівлі, зокрема обмеження щодо зміни його умов, підлягають обов'язковому застосуванню до правовідносин зі зміни відповідних договорів як за згодою сторін, так і в судовому порядку, тобто за відсутності згоди сторін.
Водночас наведені в апеляційній скарзі аргументи позивача, не спростовують правильність застосування судом першої інстанції положень статті 188 Господарського кодексу України та статті 652 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, адже врахування зазначених обмежень щодо зміни договору про закупівлю не звільняє від необхідності дотримання інших вимог законодавства, які регулюють порядок зміни умов договору в судовому порядку.
Так, зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин врегульована статтею 652 Цивільного кодексу України, коли відповідні обставини змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. За змістом наведеної норми закону можливість зміни договору в судовому порядку передбачена лише у виняткових випадках та пов'язана безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю під час істотної зміни обставин усіх умов, визначених частиною 2 і 4 статті 652 Цивільного кодексу України.
Частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Водночас згідно з частиною четвертою статті 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Отже, за змістом наведених законодавчих положень, зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин у судовому порядку, виходячи з принципу свободи договору, є заходом, що застосовується за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.
Істотна зміна обставин, у свою чергу, є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов'язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, чим суттєво змінюється рівновага договірних відносин. При цьому закон пов'язує можливість внесення змін до договору у судовому порядку не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України.
Доводи скаржника щодо неправомірного застосування статті 652 ЦК України та неприйняття до уваги випадку, передбаченого п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред'явлення вимоги про зміну умов договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали би договору або уклали його на інших умовах.
В даному випадку позивач, підписуючи договір, яким встановлені строки поставки, погодився з передбаченими ним умовами, повинен був оцінити можливість виконання зобов'язання у визначений сторонами строк, внаслідок чого правильним є висновок суду першої інстанції, що підтвердження форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних обов'язків (що не є предметом розгляду у даній справі), а не для внесення змін до договору, якщо договором не передбачено іншого.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.10.2021 у справі №910/18402/20, від 25.03.2021 у справі №910/15132/19, від 08.12.2020 у справі №910/11888/19.
При цьому, Верховний Суд, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, у постанові від 25.03.2021 у справі №910/15132/19, послався на положення статей 651, 652 Цивільного кодексу України, статті 181 Господарського кодексу України, пункту 4 частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду, а висновок Черкаської торгово-промислової палати не є підставою для внесення змін до договору, оскільки Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення договорів.
У наведених справах предметами позовів були матеріально-правові вимоги про внесення змін до договорів поставки (визнання укладеною додаткової угоди до договору поставки), укладених відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», тобто зміна правовідношення. Підставою позовів зазначено те, що під час виконання договору поставки виникли обставини, які унеможливили його виконання в частині своєчасного постачання товару (невиконання контрагентом своїх зобов'язань щодо поставки у строки, встановлені договором), і які позивач визначав як обставини непереборної сили/істотні обставини. На підтвердження таких обставин позивач надавав висновок торгово-промислової палати. Тобто предмет і підстави позовів у справі №910/1755/21, що розглядається, та у зазначених справах №910/11888/19, №910/15132/19, №910/18402/20 а також правове регулювання спірних правовідносин свідчать про їх подібність.
Колегія суддів не погоджується з посиланням суду першої інстанції на необґрунтованість внесення змін до строків виконання зобов'язань внаслідок закінчення строку договору на час прийняття рішення у справі, оскільки зміна договору, передбачена нормами статей 651, 652 ЦК України, а позивач звернувся до суду з позовом в межах строку договору. Однак зазначене не призвело до прийняття неправомірного рішення.
Водночас судом першої інстанції надано належну оцінку представленому позивачем доказу виникнення і існування документально підтверджених об'єктивних обставин, зокрема сертифікату Торгово-промислової палати України №3100-20-2046 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вих. № 1624/05-4 від 24.12.2020.
Наведені у ньому обставини не визнані істотною зміною обставин в розумінні ст.ст. 651, 652 ЦК України, не є такими, що об'єктивно унеможливлювали виконання позивачем зобов'язань за договором, не є підставою для зміни договору, а можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних обов'язків (розділ 9 договору №21-5/1 від 19.06.2020), з чим апеляційний господарський суд погоджується.
Відсутність доказів на підтвердження обставин, з якими Закон України «Про публічні закупівлі» пов'язує можливість внесення змін до договору, відсутність належних і допустимих доказів наявності одночасно чотирьох умов, визначених в частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову в позові.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Егрітек» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі №910/1755/21.
У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Егрітек» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі № 910/1755/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 у справі № 910/1755/21 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Егрітек».
4. Матеріали справи № 910/1755/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 07.02.2022 після виходу судді Тищенко А.І. з відпустки.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко