вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" січня 2022 р. Справа№ 902/1118/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Куксова В.В.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 18.01.2022 року у справі №902/1118/20 (в матеріалах справи).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНЕРАЛ ГРУПП»
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2021, повний текст якого складено 24.05.2021
у справі № 902/1118/20 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛ ГРУПП"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕЛОТ», 2. Державної служби геології та надр України, 3. Товарної біржі «Українська енергетична біржа»
про визнання недійсним договору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінерал Групп" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Камелот" (далі-відповідач 1), Державної служби геології та надр України (далі-відповідач 2) та Товарної біржі "Українська енергетична біржа" (далі-відповідач 3) про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами № 2/4-20 від 13.08.2020, укладеного між Державною службою геології та надр України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Камелот";
- застосування правових наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ухвали Господарського суду Вінницької області від 23.11.2020 позовну заяву направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
05.01.2021 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла уточнена позовна заява у прохальній частині якої позивач залишає одну позовну вимогу та просить визнання недійсним договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами № 2/4-20 від 13.08.2020, укладеного між Державною службою геології та надр України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Камелот".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 2 порушено вимоги щодо розміщення інформації про можливий продаж спеціальних дозволів на користування надрами, а оспорюваний правочин вчинений з помилкою щодо обставин, які мають істотне значення та має бути визнаний недійсним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 у справі №902/1118/20 в позові відмовлено повністю.
Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обґрунтованості підстав на які він посилається заявляючи свої позовні вимоги.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 у справі №902/1118/20 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення не ґрунтується на засадах верховенства права; не відповідає нормам матеріального права; у ньому не були застосовані норми права які було необхідно застосувати до спірних правовідносин, які викладені в постановах Верховного Суду; прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права: судом першої інстанції не було повно і всебічно з'ясовано обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та не було надано оцінку всім аргументам учасників справи.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.20221, справу №902/1118/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Станіка С.Р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №902/1118/20 та відкладено вирішення питань пов'язаних з рухом апеляційної скарги.
У період з 02.08.2021 по 01.09.2021 суддя Яковлєв М.Л. (суддя-доповідач) перебував у запланованій щорічній основній відпустці.
02.08.2021 від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали даної справи.
У зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 06.09.2021- 10.09.2021, розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/4126/21 від 06.09.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи №902/1118/20.
Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №902/1118/20, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2021 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 визнано неповажними наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛ ГРУПП" підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 у справі №902/1118/20; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛ ГРУПП" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 у справі №902/1118/20 залишено без руху; надано Товариству з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛ ГРУПП" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом наведення причини пропуску строку на апеляційне оскарження з обґрунтуванням поважності підстав його пропуску та наданням доказів на їх підтвердження, а також надання докази сплати судового збору у розмірі 6 306,00 грн та докази надсилання апеляційної скарги відповідачам.
05.10.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків, а саме надано докази сплати судового збору у розмірі 6 306,00 грн. (квитанція 0.0.2281261792.1 від 27.09.2021), докази направлення апеляційної скарги учасникам справи та клопотання про поновлення строку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛ ГРУПП" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 у справі №902/1118/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛ ГРУПП" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 у справі №902/1118/20; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛ ГРУПП" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 у справі №902/1118/20 призначено на 09.11.2021 о 10:40 год.; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
09.11.2021 судове засідання не відбулося, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Яковлєва М.Л. з 19.10.2021 - 12.11.2021 на лікарняному.
Крім того, суддя Шаптала Є.Ю. з 08.11.2021 - 19.11.2021 також перебував на лікарняному.
У зв'язку з виходом головуючого судді Яковлєва М.Л. та судді Шаптали Є.Ю. з лікарняного, а також з метою здійснення подальшого розгляду справи у визначеному раніше складом суду, ухвалою суду від 22.11.2021 розгляд даної справи призначено на 14.12.2021.
10.12.2021 на електрону адресу Північного апеляційного господарського суду від представника (адвоката) Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛ ГРУПП" - Пономаренка Дениса Юрійовича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, призначеному на 14.12.2021 о 11 год. 15 хв., в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2021 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛ ГРУПП" у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Учасники справи наданим процесуальним правом не скористалися та у судове засідання, яке відбулося 14.12.2021, не з'явилися та своїх представників не направили. Разом з тим, 14.12.2021 на електрону адресу Північного апеляційного господарського суду від представника (адвоката) Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛ ГРУПП" - Пономаренка Дениса Юрійовича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛ ГРУПП" про відкладення розгляду справи №902/1118/20 задоволено та розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНЕРАЛ ГРУПП» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 у справі №902/1118/20 відкладено на 18.01.2022 о 11:15 год.
14.12.2021 та 24.12.2021 від відповідача 1 до суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.
Крім того, 24.12.2021 від відповідача 1 до суду надійшло клопотання, в якому просить поновити строк для подання відзиву на апеляційну скаргу у зв'язку з неотриманням ухвали суду про відкриття апеляційного провадження від 11.10.2021.
17.01.2022 на електрону адресу Північного апеляційного господарського суду від представника (адвоката) Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНЕРАЛ ГРУПП" - Пономаренка Дениса Юрійовича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Обґрунтовуючи вказане клопотання останній посилається на неможливість прибути у судове засідання, яка обумовлена зайнятістю в іншому судовому засіданні у Вінницькому апеляційному суду по справі №930/1211/21.
Учасники справи наданим процесуальним правом не скористалися та у судове засідання, яке відбулося 18.01.2022, повторно не з'явилися та своїх представників не направили.
Крім того, відповідачі 2 та 3 не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
Розглянувши клопотання скаржника про відкладення розгляду справи та клопотання відповідача 1 про поновлення строку для подання відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів порадившись на місці, ухвалила залишити вказані клопотання без задоволення, з огляду на наступне.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Крім того, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 ГПК України).
Частиною 12 ст. 270 ГПК України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Матеріалами справи підтверджується належне повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи.
Крім того, неявка учасників справи в судове засідання є повторною, що в розумінні положень ст.202 ГПК України не перешкоджає розгляду справи по суті. До того ж, суд апеляційної інстанції не визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи.
Більше того, скаржник не обмежений законом в кількості уповноважених осіб для представництва його інтересів у тому числі в суді апеляційної інстанції, тому він мав можливість направити в судове засіданні іншого представника.
До того ж, матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги й за відсутності представників учасників справи.
Враховуючи викладене та беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та можливість розглянути подану скаргу за відсутністю учасників справи. Також колегією суддів враховано, що позивач зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" та від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Клопотання відповідача 1 про поновлення строку для подання відзиву на апеляційну скаргу залишається без задоволення, оскільки доводи наведенні в його обґрунтування щодо не отримання ухвали суду про відкриття апеляційного провадження спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме повідомленням про вручення поштового відправлення (№0411635873590).
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду першої інстанції, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
Державна служба геології та надр України є центральним органом виконавчої влади, який наділений функціями для забезпечення реалізації державної політики у сфері надрокористування та діє відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2015 № 1174 (далі - Положення).
Відповідно до п. 4 Положення, Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, але не виключно: веде державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин; державний баланс запасів корисних копалин; державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин; державний облік підземних вод та водного кадастру; каталог відомостей про геологічну інформацію; видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами, (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), розпоряджається геологічною інформацією в установленому порядку та ін.
Статтею 16 Кодексу України про надра визначено, що Спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою Міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення території Автономної Республіки Крим.
Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Процедура надання дозволів на користування надрами регулюється Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 р. №651, яким визначено, що дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу (п.2 Порядку).
Крім того, процедура проведення аукціонів регламентована Тимчасовим порядком реалізації експериментального проекту із запровадження проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами шляхом електронних торгів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2018 року №848 (далі - Тимчасовий порядок).
Пунктом 9 Тимчасового порядку встановлено, що оголошення про проведення аукціону розміщується Держгеонадрами у системі електронних торгів з продажу дозволів та на офіційному веб-сайті Держгеонадр протягом 10 робочих днів з дня затвердження відповідно до п. 6 цього Порядку переліку ділянок надр та прийняття рішення про проведення аукціону.
Відповідно до Наказу № 185 від 18.05.2020, зокрема, затверджено перелік ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон з продажу спеціальних дозволів на користування надрами шляхом електронних торгів, згідно з додатком № 1 до цього наказу.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Державною службою геології та надр України було розміщено оголошення про проведення аукціону UA-PS-2020-05-29-000124-3 у системі електронних торгів з продажу дозволів повністю у відповідності з вимогами Тимчасового порядку.
Після розміщення оголошення у системі електронних торгів з продажу дозволів про проведення аукціону Державна служба геології та надр України не має жодного впливу на процедуру та результати такого аукціону.
Як свідчать матеріали справи, оголошення про проведення аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами Озаринецької ділянки шляхом електронних торгів розміщено 01.06.2020, тобто з дотриманням вимог п. 9 Тимчасового порядку.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Державна служба геології та надр України діяла в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, а посилання позивача на порушення ним підпункту 3 пункту 8 Порядку № 615 та п. 9 Тимчасового порядку є необґрунтованими.
Позивачем надіслано Державній службі геології та надр України заяву від 27.07.2020 з вимогою про зняття з торгів (аукціону) з продажу спеціального дозволу на користування надрами так званої "Озаринецької ділянки" (геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка піску та піщано-галькового матеріалу терміном 5 років), розміщеного в системі електронних торгів "Прозорро.Продажі" з ідентифікатором UA-PS-2020-05-29-000124-3 (https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2020-05-29-000124-3), підставою для зняття лоту з аукціону була наявність недостовірних даних в оголошенні (в документі "Пакет АД Озаринецька ділянка.pdf").
Однак, у задоволенні вказаної заяві відповідач 2 відмовив обґрунтовуючи це наявністю права на проведення аукціону, а також вказано про належну підготовку лоту аукціону, забезпечення рівних прав і можливостей для участі у вказану аукціоні всіх бажаючих суб'єктів господарювання, у тому числі позивача. Крім того, відповідачем 2 вказано, що позивач був завчасно повідомлений про проведення аукціону, що підтверджується попередніми заявками останнього з цього приводу, які надходили до дати закінчення прийняття заявок, у зв'язку з чим він мав достатній проміжок часу для подання заявки та мав змогу прийняти участь у відповідному аукціоні на загальних умовах.
13.08.2020 між Державною службою геології та надр України, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Камелот", як переможцем аукціону, укладено договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою геологічного вивчення піску та піщано-галькового матеріалу, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення Озаринецької ділянки, яка знаходиться в Могилів-Подільському районі Вінницької області, за умовами якого сторони визнають свої права та обов'язки згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 17.10.2018 № 848 "Про реалізацію експериментального проекту із запровадження проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами шляхом електронних торгів" та від 30.05.2011 № 615 "Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами", і керуються їх положеннями та положеннями законодавства України під час виконання цього договору.
У п. 2.1. вказаного договору сторони погодили предмет договору та встановили, що на аукціоні, який відбувся 17.07.2020 за результатами проведення торгів переможець аукціону зобов'язується за суму коштів, визначену в протоколі проведення електронного аукціону від 17.07.2020 № UA-PS-2020-05-29-000124-3, згідно з яким покупець визнаний переможцем аукціону, придбати у продавця спеціальний дозвіл на користування надрами з метою геологічного вивчення піску та піщано-галькового матеріалу, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення Озаринецької ділянки, яка знаходиться в Могилів-Подільському районі Вінницької області. Строк дозволу 5 років.
Щодо посилань позивача на порушення при визначенні місця розташування Озаринецької ділянки, географічні межі якої не повинні відповідати географічним межам Вендичанського родовища Північної ділянки піску у Могилів-Подільському районі Вінницької області та вчинення спірного правочину особою, яка помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, колегія суддів зазначає наступне.
Виходячи зі змісту приписів статей 15, 16, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист, в тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та може виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб.
Суди повинні враховувати, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом як порушеного права, так і охоронюваного законом інтересу, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Близька за змістом правова позиція щодо обґрунтування порушеного права викладена в мотивувальній частині постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 9901/14/20 (пункт 19), від 15.04.2020 у справі № 9901/580/19 (пункт 21), від 11.03.2020 у справі № 9901/590/19 (пункт 16) та в постановах Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 820/3018/17 (абзац 27), від 13.05.2020 у справі № 826/12446/18 (пункт 38).
Правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, які не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" (ст.ст.215, 216 ЦК України).
Отже, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч.3 ст.215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав.
Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі ст.227 ЦК України є оспорюваним. Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою, в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.
Відповідно до положень ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.
Правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним і у разі встановлення судом певних обставин може бути визнаний недійсним. Водночас при вирішенні такого спору слід ураховувати, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину.
Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.
У разі якщо сторона спірного правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування наведених норм статті 229 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 911/1171/18, від 04.06.2019 у справі № 910/9070/18.
Позивач наголошує на тому, що при співставленні географічних координат Вендичанського родовища Північної ділянки піску у Могилів-Подільському районі Вінницької області та заявлених географічних координат Озаринецької ділянки виявилося співпадіння крайніх точок. При цьому, замовник у файлі електронного аукціону при встановленні та описі місця географічного розташування Озаринецької ділянки вказано на наукову працю "Державна геологічна карта України м-б 1:200 000. Волино-Подільська серія.
Крім того, позивач стверджує, що в результаті проведення аукціону та укладання договору порушені його законні права та інтереси, оскільки останній здійснює діяльність з географічного вивчення робовища, яке відповідає географічним межам Вендичанського родовища Північної ділянки піску у Могилів-Подільському районі.
Згідно зі ст. 13 Кодексу України "Про надра" (далі - КУпН) користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Статтею 14 КУпН визначено види користування надрами, серед яких передбачено надання надр у користування для геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення.
Відповідно до ст. 19 КУпН надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.
Приписами статті 20 КУпН передбачено, що для геологічного вивчення, в тому числі для дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, надра надаються у користування без надання гірничого відводу після одержання спеціального дозволу на геологічне вивчення надр.
Спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою Міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим.
З метою забезпечення нормативно-правового регулювання державної реєстрації робіт і досліджень, пов'язаних із геологічним вивченням надр, Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14.06.2013 № 263 було затверджено "Порядок державної реєстрації робіт і досліджень, пов'язаних із геологічним вивченням надр, що додається", який установлює єдину процедуру державної реєстрації робіт і досліджень, пов'язаних із геологічним вивченням надр (далі - РДГВН), з метою запобігання їх дублюванню при подальшому вивченні геологічної будови надр, виявленні та оцінці запасів і якості корисних копалин, дослідженні екологічного стану геологічного середовища, з'ясуванні гірничотехнічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовищ корисних копалин і використання надр для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.
Державну реєстрацію РДГВН здійснює Державна служба геології та надр України відповідно до вимог цього Порядку шляхом проставлення відтиску штампа на переліку об'єктів робіт та досліджень з геологічного вивчення надр за формою № 3-гр (далі - Перелік РДГВН) згідно з додатком до цього Порядку та внесення запису в журнал державної реєстрації робіт і досліджень, пов'язаних із геологічним вивченням надр.
У відповідності до п.1.4 вказаного Порядку, державній реєстрації підлягають РДГВН, що проводяться на основі:
- діючого спеціального дозволу на користування надрами;
- затвердженого в установленому порядку пооб'єктного плану виконавця РДГВН;
- висновку щодо доцільності розподілу раніше затверджених запасів корисних копалин родовища (ділянки) на окремі об'єкти надрокористування, затвердженого в установленому порядку.
На підтвердження права здійснювати геологічне вивчення Вендичанського родовища Північної ділянки піску у Могилів-Подільському районі Вінницької області позивач посилається на форму № 3гр, а також надає Технічне завдання; Ситуаційний план, Експертний висновок № 04/19 щодо доцільності виконання розподілу раніше затверджених Вендичанського родовища, геолого-економічної оцінки виділеної Північної ділянки піску, що знаходиться у Могилів Подільському районі Вінницької області.
З наданого позивачем листа № 05/305-3428 від 23.10.2019 вбачається, що Державне науково-виробниче підприємство "Державний інформаційний геологічний фонд України" за дорученням Державної служби геології та надр повідомило, що подані реєстраційні документи на роботи та дослідження з геологічного вивчення надр зареєстровані Держгеонадра України під державним реєстраційним номером У-19-457/1.
Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, жодних відомостей про наявність у позивача спеціального дозволу на геологічне вивчення Вендичанського родовища Північної ділянки піску у Могилів-Подільському районі Вінницької області до матеріалів справи долучено не було та не доведено належними та допустимими доказами, що він правильно визначено місце розташування земельної ділянки на яку він мав намір отримати дозвіл на користування надрами.
Беззаперечних доказів на спростування вказаного позивачем не надано суду.
Натомість, відповідач 1 отримав спеціальний дозвіл на користування надрами Озаринецької ділянки в установленому чинним (на час проведення аукціону) законодавством порядку.
Відтак, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Порушень судом першої інстанції норм процесуального права в розумінні частини третьої ст. 277 ГПК України, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, а також неправильного застосування норм матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.
Крім того, аналізуючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та обґрунтування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано обов'язок щодо надання оцінки аргументам учасників справи, що відносяться до предмету спору, та не вбачає порушення останнім норм процесуального права, в частині надання оцінки доводам позивача. До того ж, у оскаржуваному судовому рішенні належним чином зазначені підстави, на яких останнє ґрунтується, що відповідає усталеній практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя.
Посилання позивача в якості судової практики на судові рішення у справі №910/1603/21, колегію суддів відхиляються, оскільки норми ГПК України не передбачають як застосування прецедентів, так і обов'язковість вказівок (правових позицій), що містяться у судових рішеннях суду першої та апеляційної інстанціях, а під визначені ст.75 ГПК України умови щодо встановлення зазначеними судовими рішенням обставин, які не потребують доведення, не підпадають. До того ж, фактичні обставини, установлені у цій справі, є іншими, ніж у справі №910/1603/21, тому ці справи не є подібними. Крім того, станом на сьогодні Верховним Судом не прийнято судове рішення за результатними касаційного розгляду справи №910/1603/21.
Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду та Верховного Суду України, яка викладена у постановах від 02.05.2018 по справі №910/10136/17, від 14.12.2016 по справі №904/9284/14, від 24.10.2012 по справі №6-116цс12, від 29.06.2016 по справі №6-370цс16, оскільки аналіз висновків, зроблених у вказаній постанові суду апеляційної інстанції та оскаржуваному судовому рішенні, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у вказаних постановах Верховного Суду та Верховного Суду України, на які посилається скаржник, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших предмета і підстав заявленого позову, фактичних обставин, встановлених судами у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.
Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.269, 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНЕРАЛ ГРУПП» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 у справі № 902/1118/20 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2021 у справі №902/1118/20 залишити без змін.
3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.
4.Матеріали справи №902/1118/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 07.02.2022, у зв'язку з перебування суддів Яковлєва М.Л. та Шаптали Є.Ю. з 25.01.2022 на лікарняному.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Є.Ю. Шаптала
В.В. Куксов