вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" січня 2022 р. Справа№ 910/20033/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Куксова В.В.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 18.01.2022 року у справі №910/20033/20 (в матеріалах справи).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2021, повний текст якого складено 14.06.2021
у справі №910/20033/20 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Екопрод"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
за участю третіх особі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 2.Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", 3. Кабінету Міністрів України
про стягнення 4 301 572,78 грн.
У грудні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Екопрод" (далі - ПАТ "Екопрод", позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець", відповідач) про стягнення, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, 3 660 143,77 грн - суми основного боргу, 263 765,32 грн - пені, 256 210,07 грн - 7 % штрафу, 62 974,38 грн - 3 % річних та 37 534,65 грн - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Договору про купівлю-продаж електроенергії, за умовами якого позивач, як продавець за «зеленим» тарифом зобов'язався продавати, а ДП «Гарантований покупець» купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.05.2021 у справі №910/20033/20 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ПАТ "Екопрод" заборгованість у розмірі 3 660 143,77 грн, 1 000,00 грн пені, 1 000,00 грн штрафу, 62 974, 38 грн - 3 % річних, 37 534, 65 грн - інфляційних втрат, 64 209, 42 грн - витрат зі сплати судового збору.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з огляду на часткову оплату вартості поставленої електричної енергії, наявність доказів, зокрема актів купівлі-продажу електроенергії на заявлену суму боргу, дійшов висновку про стягнення з відповідача вартості неоплаченої енергії в розмірі 3 660 143,77 грн, та у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання 1 000,00 грн пені, 1 000,00 грн штрафу, 62 974, 38 грн - 3 % річних, 37 534, 65 грн - інфляційних втрат.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ДП "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі №910/20033/20 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Крім того, скаржником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції постанови у даній справі.
На переконання ДП «Гарантований покупець» рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права: статей 33, 62, 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», статей 525, 526, 614 ЦК України, статей 174, 193, 196 ГК України, частини першої ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії», статей 19, 92, 129, 1291 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, норм процесуального права - статей 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236 ГПК України.
Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував, що:
- регулювання зобов'язань з купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом не вичерпується умовами укладеного договору про купівлю-продаж електроенергії;
- до механізму оплати електричної енергії за «зеленим» тарифом залучені кілька суб'єктів господарювання, зокрема ПАТ «НЕК «Укренерго», які зобов'язані відшкодовувати суму коштів суб'єктам, що виробляють таку електричну енергію;
- немає доказів на підтвердження направлення актів купівлі-продажу та доказів отримання таких актів відповідачем, що впливає на момент визначення прострочення зобов'язання;
- держава офіційно визнає (про такий факт свідчить постанова КМУ від 09.12.2020 № 1203 «Про деякі питання виконання Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»), що здійснення розрахунків гарантованим покупцем з виробниками електроенергії безпосередньо залежить від забезпечення ПАТ «НЕК «Укренерго» оплати гарантованому покупцеві, а також бюджетних видатків, з урахуванням того, що виконання грошових зобов'язань має здійснюватися протягом 2021-2022 шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики (на підставі п. 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020 № 810);
- не враховано повністю клопотання відповідача про зменшення сум неустойки, 3 % річних, інфляційних втрат;
- основним джерелом оплати електричної енергії за «зеленим» тарифом є надходження коштів від ПАТ «НЕК «Укренерго»;
- безпідставність стягнення інфляційних втрат з огляду на те, що в формулу розрахунку «зеленого» тарифу входить середній курс гривні до євро за останні 30 календарних днів.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2021 справу № 910/20033/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 відмовлено Державному підприємству "Гарантований Покупець" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 910/20033/20; апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований Покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі №910/20033/20 залишено без руху; надано Державному підприємству "Гарантований Покупець" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 84 659,69 грн.
З урахуванням сплати судового збору у належному розмірі, суд ухвалою від 06.09.2021 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі №910/20033/20; розгляд апеляційної скарги призначив на 29.09.2021 о 12 год 00 хв.; встановив учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
27.09.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій ПАТ "Екопрод" просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивач у відзиві зазначив, що зобов'язання відповідача перед позивачем виникли на підставі договору, порядок розрахунків встановлений умовами договору.
При цьому, відповідач не спростував того факту, що акти купівлі-продажу електроенергії за спірний період складені саме ним та направлені позивачу.
Вказане означає виникнення обов'язку у ДП «Гарантований покупець» щодо оплати та спростовує твердження відповідача, що зобов'язання виникає лише з другого робочого дня після отримання акту приймання-передачі та затвердження розміру вартості послуги Регулятором, оскільки зазначене стосується випадку формування акту купівлі-продажу продавцем.
Стосовно залежності виконання зобов'язання відповідача від надходження коштів від ПАТ «НЕК «Укренерго», то позивач вважає, що така обставина не може враховуватися, оскільки зобов'язання за договором щодо оплати узяв на себе безпосередньо відповідач. Те ж саме стосується і покликання відповідача на ту обставину, що виконання грошових зобов'язань має здійснюватися протягом 2021-2022 шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики.
Що стосується зменшення розміру неустойки, то на переконання позивача, суд першої інстанції врахував оптимальний баланс інтересів, зменшивши розмір пені та штрафу до 1 000,00 грн. При цьому, підстав для зменшення сум 3 % річних та інфляційних втрат позивач не вбачає.
23.09.2021 та 27.09.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Екопрод" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є. Ю. у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4711/21 від 27.09.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/20033/20, за наслідками якого відповідно до витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 27.09.2021 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М. Л., судді: Михальська Ю. Б., Куксов В. В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 910/20033/20 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М. Л., судді: Михальська Ю. Б., Куксов В. В.; відмовлено ПАТ "Екопрод" у задоволенні клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції через технічну неможливість проведення відеоконференції; розгляд апеляційної скарги ДП "Гарантований покупець" вирішено здійснювати у раніше призначеному судовому засіданні 29.09.2021 о 12 год 00 хв.
Треті особи наданим процесуальним правом не скористалися та у судове засідання, яке відбулося 29.09.2021, не з'явилися та своїх представників не направили.
В даному судовому засіданні представник скаржника заявив усне клопотання та просив відкласти розгляд справи, оскільки ним у встановлений в ухвалі суду від 06.09.2021 строк було направлено на адресу суду клопотання про зменшення розміру неустойки, 3% річних та інфляційних втрат та про залучення третіх осіб.
Проте, вказані клопотання не були переданні колегії суддів до відкриття судового засідання, у зв'язку з чим та враховуючи неявку третіх осіб, ухвалою суду від 29.09.2021 розгляд справи відкладено 20.10.2021, а усне клопотання скаржника задоволено.
Цього ж дня від скаржника надійшли клопотання про зменшення розміру неустойки, 3% річних та інфляційних втрат та про залучення третіх осіб.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5038/21 від 13.10.2021, у зв'язку з перебуванням суддів Михальської Ю.Б. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2021, дану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л. судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі №910/20033/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В., а також розгляд вказаної скарги призначено на 16.11.2021 о 10:00 год.
16.11.2021 судове засідання не відбулося, оскільки суддя Шаптала Є.Ю. цього ж дня перебував на лікарняному.
У зв'язку з виходом судді Шаптали Є.Ю. з лікарняного, а також з метою здійснення подальшого розгляду вказаної вище апеляційної скарги визначеним складом суду, ухвалою суду від 22.11.2021 розгляд даної справи призначено на 14.12.2021.
08.12.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про приєднання доказів до матеріалів справи та закриття провадження в частині стягнення заборгованості у розмірі 3 660 143,77 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 клопотання Державного підприємства «Гарантований покупець» про залучення до участі у справі №910/20033/20 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача задоволено; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України; розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі №910/20033/20 відкладено на 18.01.2022 о 11:00 год.
04.01.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Кабінету Міністрів України надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі №910/20033/20 та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
18.01.2022 в судове засіданні з'явився представник скаржника, інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та у судове засідання не з'явилися, своїх представників не направили та про причини своєї неявки суд не повідомили. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено дії з метою належного повідомленні їх про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи викладене та те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників учасників справи не визнавалась обов'язковою, а також нез'явлення скаржника не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності вказаних учасників справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів (пояснень), клопотань про зменшення розміру неустойки, 3% річних та інфляційних втрат та про закриття провадження у справі, заслухавши представника скаржника, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2018 року ПАТ "Екопрод" (суб'єкт господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії) та Державне підприємство «ЕНЕРГОРИНОК» уклали Договір № 15081/01 про купівлю-продаж електроенергії (далі - Договір).
Сторони надалі уклали Додаткові угоди до Договору від 02.07.2019 № 379/01, від 31.03.2020 № 955/01/20, за першою з яких сторона Договору Державне підприємство «ЕНЕРГОРИНОК» замінена на ДП «Гарантований покупець».
Згідно з п. 1.1. Договору (з урахуванням Додаткових угод) продавець за «зеленим» тарифом зобов'язався продавати, а ДП «Гарантований покупець» зобов'язалось купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок № 641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 13 грудня 2019 року № 2804 (далі - Порядок № 2804).
Відповідно до п. 3.3. Договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку № 641 або глави 6 Порядку № 2804.
Пунктом п. 4.1. Договору визначено, що продавець за «зеленим» тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору.
Згідно з п. 4.5. Договору гарантований покупець зобов'язаний: 1) купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; 2) у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію; 3) нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за «зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку № 641.
Пунктом 10.1 Порядку № 641 встановлено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Пунктом 10.2 Порядку № 641 визначено, що з урахуванням положень глави 8 цього Порядку гарантований покупець протягом перших трьох робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому два примірники акту купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
Відповідно до пункту 10.4 Порядку № 641 після отримання від продавця акту купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Відповідно до п. 6.1. Порядку № 2804 з урахуванням вимог глави 5 цього Порядку гарантований покупець протягом перших п'яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата споживачу за «зеленим» тарифом за розрахунковий місяць, та направляє споживачу за «зеленим» тарифом два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
Пунктом 6.2 Порядку № 2804 встановлено, що після отримання від гарантованого покупця двох примірників Акта, підписаних з його сторони, споживач за «зеленим» тарифом повертає протягом перших семи робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, гарантованому покупцю один примірник Акта, підписаний зі своєї сторони.
Згідно пункту 6.3 Порядку № 2804 після отримання від споживача за «зеленим» тарифом Акта протягом двох робочих днів після затвердження Регулятором вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок зі споживачем за «зеленим» тарифом із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового місяця з урахуванням авансових платежів.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України установлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша статті 174 Господарського кодексу України).
Згідно із частинами першою, другою статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною першою статті 275 та частинами шостою, сьомою статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно із частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника "останньої надії"; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування "зеленого" тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов'язки з дотриманням норм цієї статті.
Частиною другою статті 65 цього ж Закону передбачено, що гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
За змістом частин четвертої, п'ятої статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов'язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п'ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, у березні 2020 року позивачем продано відповідачу 590 086 кВт електричної енергії за ціною 3,2591 грн (без ПДВ) за 1 кВт на загальну суму 1 923 149,28 грн без урахування ПДВ (2 307 779,14 грн з урахуванням ПДВ), що підтверджується Актом купівлі-продажу електричної енергії від 31.03.2020 року.
У квітні 2020 року позивач продав відповідачу 611 087 кВт електричної енергії за ціною 3,5066 грн (без урахування ПДВ) за 1 кВт на загальну суму 2 142 837,67 грн без урахування ПДВ ( 2 571 405,21 грн з урахуванням ПДВ), що підтверджується Актом купівлі-продажу електричної енергії від 30.04.2020 року.
Окрім того, 03.11.2020 між ПАТ "Екопрод" та ДП «Гарантований покупець» підписано Акт коригування до Акту купівлі-продажу електроенергії за квітень 2020 року від 30.04.2020 року та зменшено обсяг електроенергії на загальну суму 18 115,09 грн з ПДВ.
Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як свідчать матеріали справи, станом на момент прийняття оскаржуваного судового рішення, вартість неоплаченої відповідачем енергії становила 3 660 143,77 грн.
Доводи скаржника про те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від ПрАТ "НЕК "Укренерго", яке, на думку першого, неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання, не можуть вплинути на результат розгляду даної справи, оскільки за укладеним між сторонами договором саме відповідач взяв на себе обов'язок купувати електроенергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та Порядків № 641 та № 2804.
Покликання скаржника на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення ДП "Гарантований покупець" від виконання своїх договірних зобов'язань, в тому числі щодо здійснення оплати вартості електроенергії за "зеленим" тарифом, отриманої від позивача у березні-квітні 2020.
Також, колегією суддів відхиляються доводи скаржника про те, що виконання його грошових зобов'язань перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років на підставі пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії", оскільки наразі відсутній нормативний акт, який би встановлював інший порядок і спосіб виконання зобов'язань відповідача перед позивачем, ніж передбачених Договором та Порядками № 641 та № 2804.
При оцінці вказаних доводів скаржника колегією суддів враховується позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12.05.2021 у справі № 910/11830/20, у постанові від 19.08.2021 у справі № 910/11889/20.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
З огляду на викладене, а також з урахуванням відсутності станом на момент прийняття оскаржуваного судового рішення доказів, що підтверджують сплату боргу в сумі 3 660 143,77 грн, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу у вказану розмірі.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у вказаній вище частині позовних вимог, з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (п. 4.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04).
Водночас закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 ГПК судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 241 ГПК у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем сплачено на користь позивача основний борг в сумі 3 660 143,77 грн, що підтверджується долученими скаржником до клопотання про закриття провадження у справі платіжними дорученнями №177091 від 12.11.2021 та №177120 від 12.11.2021.
Тобто, скаржником сплачено суми, які були присудженні оскаржуваним судовим рішенням, до моменту набрання ним чинності.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що рішення суду жодним іншим учасником справи не оскаржувалося, тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 підлягає скасуванню в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 3 660 143,77 грн та в цій частині прийняти нове судове рішення про закриття провадження у справі №910/20033/20 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231, ч. 1 ст. 278 ГПК, відповідно клопотання скаржника підлягає задоволенню.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 10.09.2021 по справі №910/13848/20, від 09.03.2021 по справі №914/1034/18 та від 25.07.2019 по справі №916/144/18.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені та штрафу, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за Договором позивач просив стягнути з відповідача 263 765,32 грн - пені за період з 05.05.2020 по 30.11.2020 та 256 210,07 грн - 7 % штрафу.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 4.6. Договору ДП «Гарантований покупець» несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З ДП «Гарантований покупець» також може стягуватись додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядками № 641 та № 2804 суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця належних коштів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, що заявлений позивачем до стягнення розміри пені та штрафу є арифметично вірними, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням Договору.
Що стосується аргументів скаржника про те, що судом першої інстанції не повністю враховано його клопотання про зменшення розміру неустойки, а також щодо поданого скаржником клопотання в частині зменшення пені та штрафу на стадії апеляційного перегляду рішення, колегія суддів зазначає таке.
За приписами частини третьої ст. 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно із положеннями ст. 233 ГК у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Вказані правові наслідки містяться у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відповідно до частини четвертої ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Водночас висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).
Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі № 916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 року у справі № 904/4071/18, від 16.10.2019 у справі № 904/4285/18 від 18.02.2020 у справі № 920/694/19.
З огляду на викладене та, враховуючи ступінь виконання відповідачем зобов'язань за Договором у спірний період, специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, а також те, що судом першої інстанції присуджено до стягнення пеню та штраф лише у загальному розмірі 2 000,00 грн, колегія суддів вважає, що підстав для ще більшого зменшення вказаних сум немає.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за Договором позивач просив стягнути з відповідача 62 974,38 грн 3 % річних та 37 534,65 грн інфляційних втрат за період з 05.05.2020 по 30.11.2020.
Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Враховуючи прострочення відповідачем грошового зобов'язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів також погоджується в цій частині з висновком суду першої інстанції, що позовні вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 37 534,65 грн та 3% річних у сумі 62 974,38 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Що стосується заяв відповідача про безпідставність стягнення інфляційних втрат з огляду на те, що в формулу розрахунку «зеленого» тарифу входить середній курс гривні до євро за останні 30 календарних днів, то суд апеляційної інстанції вказує на таке.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу до статті 625 ЦК є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (подібні правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Водночас оскільки відповідно до актів купівлі-продажу електричної енергії, за якими виникла заборгованість перед позивачем, визначено тарифи та вартість відпущеної електричної енергії лише у національній валюті - гривні без визначення еквіваленту в іноземній валюті, то зазначені аргументи скаржника про безпідставність стягнення інфляційних втрат є необґрунтованими.
Подане скаржником клопотання в частині зменшення 3% річних та інфляційних втрат, колегією суддів також відхиляються, оскільки, по-перше, інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті; по-друге, щодо посилань відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 в обґрунтування вимоги про зменшення розміру 3% річних, то викладена у цій постанові правова позиція Верховного Суду не може бути застосована до правовідносин, які є предметом розгляду у даній справі, оскільки спірні правовідносини у вказаних справах різні. Так, у справі №902/417/18 однією із позовних вимог була вимога про стягнення з відповідача 3% річних (ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України) за ставкою, збільшеною за умовами укладеного сторонами договору до 40% та 96%, у той час як в межах даної справи розглядається вимога про стягнення з відповідача 3% річних, за вказаною ставкою (3%), яка передбачена законом, а саме ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Тобто, у справі №902/417/18 судом було встановлено наявність виняткових обставин для існування підстав зменшення заявленого до стягнення розміру відсотків річних; по-третє, зменшення лише розміру пені та штрафу до 1 000,00 грн є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для них.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі та третьою особою (КМУ) в письмових поясненнях, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним, а також не впливають на вказані вище висновку суду апеляційної інстанції.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 3 660 143,77 грн з прийняттям в цій частині нове судове рішення про закриття провадження у справі №910/20033/20, а в решті рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі №910/20033/20 слід залишити без змін.
Судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 130, 231, 252, 269, 270, 273, 275- 278, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі №910/20033/20 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі №910/20033/20 скасувати в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 3 660 143,77 грн та в цій частині прийняти нове судове рішення про закриття провадження у справі №910/20033/20.
3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі №910/20033/20 залишити без змін.
4.Судові витрати покласти на скаржника.
5.Матеріали справи №910/20033/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено та підписано 07.02.2022 у зв'язку з перебуванням суддів Яковлєва М.Л. та Шаптали Є.Ю. на лікарняному.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді В.В. Куксов
Є.Ю. Шаптала