79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"07" лютого 2022 р. Справа №909/633/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
розглянувши апеляційну скаргу ДП "Завод якісних бетонів" КзОВ "Екстрар холдінг лімітед" №18/10-21 від 18.10.2021
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2021 (повний текст складено 04.10.2021)
у справі № 909/633/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Гравел", м.Львів
до відповідача ДП "Завод якісних бетонів" КзОВ "Екстрар холдінг лімітед", м.Івано-Франківськ
про стягнення заборгованості в сумі 31 151,45грн
сторони в судове засідання не викликались
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
ТОВ "Кондор Гравел" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до ДП "Завод якісних бетонів" КзОВ "Екстрар холдінг лімітед" про стягнення заборгованості за договором поставки №377 від 01.04.2021 в сумі 31 151,45грн, з яких: 28 192 грн - основна сума заборгованості, 2 408,34грн пені, 551,11грн 3% річних.
Позовні вимоги (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с.92-94)) обгрунтовані тим, що в порушення договірних зобов"язань за договором поставки №377 від 01.04.2018 відповідач не провів оплату за поставлений товар на суму 28 192,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 747,75грн пені та 545,71грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2021 у справі №909/633/21 позов задоволено частково. Стягнено з ДП "Завод якісних бетонів" КзОВ "Екстрар холдінг лімітед" на користь ТОВ "Кондор Гравел" 30 469 ,01грн заборгованості, з них: 28 192,00грн основної заборгованості, 1 736,44грн пені, 540,57грн 3% річних та 2 268,41грн судового збору. В решті позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач доводів позивача щодо поставки товару не спростував, доказів оплати за отриманий товар суду не надав, вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором №377 від 01.04.2018 в розмірі 28 192,00 грн обґрунтована та належить до задоволення. Також, судом вирішено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних. А також до стягнення належить 1 736 грн 44 коп. пені.
Короткий зміст вимог апеляційної скари та відзиву на апеляційну скаргу.
ДП "Завод якісних бетонів" КзОВ "Екстрар холдінг лімітед" подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2021 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення суду є необгрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи.
Скаржник вважає, що позивачем при поданні позовної заяви не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт існування заборгованості ДП "Завод якісних бетонів" компанії з обмеженою відповідальністю "Екстрар холдінг лімітед" перед позивачем за надані послуги.
Скаржник також зазначає, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2021, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 апеляційну скаргу ДП "Завод якісних бетонів" КзОВ "Екстрар холдінг лімітед" залишено без руху для усунення встановлених недоліків, а саме: зобов'язано скаржника надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в сумі 3 405,00 грн, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою. Апеляційну скаргу вирішено розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Оскільки з 17.01.2022 по 21.01.2022 колегія суддів у складі: головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б., Орищин Г.В. перебувала у відпустці та у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю з 24.01.2022 по 31.01.2022 суддів Галушко Н.А. та Орищин Г.В., повний текст постанови складено та підписано 07.02.2022.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
01.04.2018 між ТОВ "Кондор Гравел" (постачальник) та ДП "Завод якісних бетонів" КзОВ "Екстрар холдінг лімітед" (покупець) укладено договір поставки №377 (а.с. 18-20).
Пунктом 1.1 договору передбачено, що протягом терміну дії даного договору постачальник передає, а покупець приймає та оплачує нерудні будівельні матеріали (надалі товар), зазначений у видаткових накладних. Найменування товару, його види та ціна одиниці товару визначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п.2.4 договору поставка товару може здійснюватись покупцем за власний рахунок або транспортом постачальника. Сторони домовились, що у випадку поставки постачальником товару на склад покупця ціна буде включена у вартість товару та вказана у видаткових накладних, крім того, постачальник зобов'язаний надати покупцю відповідні супровідні документи.
Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної на складі постачальника. З моменту підписання видаткової накладної покупець несе повну відповідальність за схоронність і ризик загибелі товару, зазначеного у видатковій накладній (п. 2.8 договору).
Згідно з п.3.2 договору остаточна ціна договору визначається у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору. Підписавши видаткову накладну, покупець тим самим висловлює свою згоду по вартості товару.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що покупець оплачує ціну товару, зазначену у видатковій накладній на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури, факсова копія якою має силу оригіналу документу.
Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що покупець повинен оплатити поставлений товар шляхом 100% передоплати, або не пізніше 3 календарних днів з дати поставки товару постачальником.
Відповідно до п. 3.7 договору, в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов"язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.
У випадку несвоєчасної оплати реалізованого товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховувалася пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (п. 5.2 договору).
У відповідності до п. 9.1, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення дійсними печатками сторін та діє до 31.12.2018, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе за даним договором зобов'язань.
Позивач зазначає, що виконання останнім (постачальником) договірних зобов'язань підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних на загальну суму 30 366,00 грн, а саме: №1670 від 30.10.2020 на суму 10 266,00 грн, №1676 від 02.11.2020 на суму 10 092,00 грн, №1690 від 04.11.2020 на суму 10 005,00 грн (а.с. 15-17).
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №20-04/21 від 02.04.2021 про сплату заборгованості, яка отримана відповідачем 06.04.2021, яку відповідачем залишено без відповіді та виконання (а.с 7-11).
Вищенаведені обставини стали підставою для звернення з позовом ТОВ "Кондор Гравел" до ДП "Завод якісних бетонів" КзОВ "Екстрар холдінг лімітед"про стягнення заборгованості) в сумі 30 491,42грн заборгованості за договором поставки №377 від 01.04.2018, з яких основна сума заборгованості - 28 192,00грн, пеня - 1 747,75грн, 3% річних- 545,71грн (з врахуванням зменшення позовних вимог).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.
Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За змістом ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом першої інстанції в ході розгляду справи встановлено, що 01.04.2018 між ТОВ "Кондор Гравел" (постачальник) та ДП "Завод якісних бетонів" КзОВ "Екстрар холдінг лімітед" (покупець) укладено договір поставки №377. На підставі видаткових накладних №1670 від 30.10.2020, №1676 від 02.11.2020, №1690 від 04.11.2020 відповідач отримав від позивача товар на суму 30 363,00 грн., за який розрахувався частково.
Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до умов п.3.4. договору поставки, враховуючи невнесення передоплати, відповідач повинен був оплатити за отриманий товар не пізніше 3 календарних днів з дати поставки товару постачальником.
Суд зазначив, що за отриманий товар відповідно до видаткової накладної від 30.10.2020 відповідач мав оплатити позивачу у строк до 03.11.2020, відповідно до накладної від 02.11.2020 - у строк до 05.11.2020, відповідно до видаткової накладної від 04.11.2020 - з урахування того, що 3 календарний день з дня отримання товару - припадає на вихідний день (суботу), строк оплати переноситься на перший робочий день - (понеділок) - 09.11.2021.
Оскільки, відповідачем у встановлений договором строк не оплачено за поставлений товар, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач є таким, що порушив умови договору поставки №377 від 01.04.2018 щодо оплати поставленого товару, отже вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором №377 від 01.04.2018 в розмірі 28 192,00грн обґрунтована та підлягає задоволенню.
Як вбачається із апеляційної скарги, скаржник вважає, що позивачем при поданні позовної заяви не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт існування заборгованості ДП "Завод якісних бетонів" компанії з обмеженою відповідальністю "Екстрар холдінг лімітед" перед позивачем за надані послуги.
Щодо наведеного судова колегія зазначає наступне.
Згідно положень ст. 1, ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів документа кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.
Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №910/4994/18 від 05.07.2019).
За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
У зв'язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з'ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій (аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Дослідивши надані позивачем видаткові накладні №1670 від 30.10.2020 на суму 10 266,00 грн, №1676 від 02.11.2020 на суму 10 092,00 грн та №1690 від 04.11.2020 на суму 10 005,00 грн судом апеляційної інстанції встановлено, що видаткові накладні №1690 від 04.11.2020 на суму 10 005,00 грн №1670 від 30.10.2020 на суму 10 266,00 грн, не підписані відповідачем, отже, ці видаткові накладні не відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, оскільки не містять підпису покупця, отже останні не можуть бути беззаперечними доказами факту поставки товару. Окрім того, у підтвердження поставки товару відповідно до зазначених вище накладних, позивачем подано товарно-транспортні накладні від №18 від 30.10.2020 та №02 від 04.11.2020, які також не підписані відповідачем, отже, ці товарно-транспортні накладні не відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів(а.с.78-79, 81-82).(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №910/14900/19 від 10.11.2020).
Щодо виконання позивачем договірних зобов'язань згідно видаткової накладної №1676 від 02.11.2020 на суму 10 092,00 грн судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що зазначена видаткова накладна відповідає вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів і є доказом поставки товару на виконання договірних відносин між сторонами на суму 10 092,00грн. Окрім того, поставка товару відповідно до зазначеної накладної підтверджується товарно-транспортною накладною від 02.11.2020, підписаною сторонами договору (а.с.79).
Оскільки, відповідачем у встановлений договором строк не оплачено за поставлений товар згідно видаткової накладної №1676 від 02.11.2020 на суму 10 092,00 грн, правомірним є висновок суду першої інстанції, що відповідач є таким, що порушив умови договору поставки №377 від 01.04.2018 щодо оплати поставленого товару в сумі 10 092,00грн, отже вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором №377 від 01.04.2018 в розмірі 10 092,00грн обґрунтована та підлягає задоволенню.
Вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості згідно видаткових накладних №1670 від 30.10.2020 на суму 10 266,00 грн та №1690 від 04.11.2020 на суму 10 005,00 грн документально не обгрунтована та задоволенню не підлягає.
Разом з цим судова колегія зазначає, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За змістом ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Позивачем на підставі п. 5.2 договору поставки №377 від 01.04.2018 заявлено до стягнення пеню в сумі 1 747,75 грн.
Судом здійснено перерахунок пені з врахуванням початку прострочення виконання зобов"язання згідно видаткової накладної №1676 від 02.11.2020 та встановлено, що розмір пені становить 619,94 грн. Таким чином, до стягнення належить 619, 94грн пені.
За приписами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.
Здійснивши перерахунок трьох процентів річних з врахуванням початку прострочення виконання зобов"язання (відповідно до видаткової накладної від 02.11.2020 - з 06.11.2020) по заявлений період, судова колегія прийшла до висновку, що розмір трьох процентів річних становить 193,97 грн.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10.02.2010).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
За приписами ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДП "Завод якісних бетонів" КзОВ "Екстрар холдінг лімітед" №18/10-21 від 18.10.2021 підлягає до задоволення частково, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2021 у даній справі слід скасувати частково в сумі 19 563,10 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 277, 281, 284 Господарського процесуального кодексу України,
Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ДП "Завод якісних бетонів" КзОВ "Екстрар холдінг лімітед" №18/10-21 від 18.10.2021задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2021 у справі №909/633/21 скасувати частково в сумі 19 563,10 грн. В решті рішення залишити без змін.
3. Стягнути з ДП "Завод якісних бетонів" КзОВ "Екстрар холдінг лімітед" (вул. С. Петлюри, 10, м. Івано-Франківськ, 76005, код ЄДРПОУ 35276460) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Гравел" (вул. А. Сірка, буд. 21, кв. 15, м. Львів, Львівська обл., 79052, код ЄДРПОУ 40850418) 10 905,91 грн заборгованості, з них: 10 092,00грн основної заборгованості, 619,94грн пені, 193,97грн 3% річних та 811,94 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондор Гравел" (вул. А. Сірка, буд. 21, кв. 15, м. Львів, Львівська обл., 79052, код ЄДРПОУ 40850418) на користь ДП "Завод якісних бетонів" КзОВ "Екстрар холдінг лімітед" (вул. С. Петлюри, 10, м. Івано-Франківськ, 76005, код ЄДРПОУ 35276460) 2 187,09 грн у відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги.
4. На виконання постанови Господарському суду Івано-Франківської області видати накази.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.