79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"25" січня 2022 р. Справа №914/1405/21
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Скрипчук О.С.
Плотніцький Б.Д.
секретар судового засідання Федорів Н.В.
розглянувши апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Ковалик Галини Романівни б/н від 20.08.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/2952/21, № 01-05/2953/21 від 31.08.2021)
на рішення Господарського суду Львівської області від 29.07.2021 (суддя Фартушок Т.Б., повний текст складено 03.08.2021)
та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2021 (суддя Фартушок Т.Б., повний текст складено 06.08.2021)
у справі № 914/1405/21
за позовом: Малого приватного підприємства "Світлана" (надалі МПП "Світлана"), м.Нововолинськ, Волинська область
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ковалик Галини Романівни (надалі ФОП Ковалик Г.Р.), м.Львів
про стягнення заборгованості в розмірі 35952,70 грн
за участю учасників справи:
від позивача: Жигалюк Ю.С. - адвокат (ордер серії АА №1139120 від 14.09.2021)
від відповідача: не з'явився
МПП «Світлана» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ФОП Ковалик Г.Р. про стягнення заборгованості в розмірі 35952,70 грн, з яких: 31000,00 грн - сума основного боргу, 1679,10 грн - 3% річних та 3273,60 грн - інфляційні втрати.
Підставами позовних вимог позивач зазначає неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати виконаного позивачем перевезення вантажу на підставі договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.06.2019 №КТ19-00591.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.07.2021 у справі №914/1405/21 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ФОП Ковалик Г.Р. на користь МПП «Світлана» 31 000,00 грн. суми основного боргу, 1671,45 грн. 3% річних, 3273,60 грн інфляційних втрат та 2269,52 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем доведено факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати заборгованості за надані послуги у розмірі 31 000, 00 грн. У зв'язку із зазначеним, правомірним є нарахування 3% річних у сумі 1671,45 грн та інфляційних втрат, що становить 3273,60 грн. Щодо відмови у стягненні 7,65 грн 3% річних, суд зазначив, що позивачем допущено помилку в арифметичному обрахунку таких нарахувань.
Водночас, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про застосування позовної давності з підстав того, що до правовідносин у цій справі, з урахуванням положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу, підлягає застосуванню позовна давність терміном три роки. При цьому, суд зазначив, що початок перебігу позовної давності починається з 16.06.2020. Враховуючи звернення до суду із позовною заявою 07.05.2021, трирічний термін позовної давності позивачем не пропущено.
Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 06.08.2021 у справі №914/1405/21 заяву МПП Світлана задоволено частково. Стягнуто з ФОП Ковалик Г.Р. на користь МПП Світлана 3832,51грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги та 1052,78грн. судових витрат, пов'язаних із вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи. В іншій частині заяву МПП Світлана відхилено.
Ухвалюючи вищевказане додаткове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу та витрат, понесених адвокатом Жигалюк Ю.С., пов'язаних з прибуттям на судове засідання у даній справі в розмірі 4885,29 грн., врахувавши при цьому ціну позову, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, кількість проведених судових засідань.
Не погоджуючись із вказаним рішенням та додатковим рішенням суду, ФОП Ковалик Г.Р. оскаржила їх в апеляційному порядку. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, не застосувавши до спірних правовідносин наслідків спливу спеціальної позовної давності терміном в один рік, передбаченої ч.3 ст.925 ЦК України та ст.32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. ФОП Ковалик Г.Р. вказує, що оплата по договору-заявці №КТ19-00591 від 21.06.2019 у відповідності до п.2 договору повинна бути здійснена протягом 7-10 банківських днів по отриманню оригіналів документів, однак, така оплата не відбулась і, відповідно, строк для звернення до суду минув, чого не врахував суд першої інстанції.
Окрім того, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно не взяв до уваги клопотання відповідача про часткове закриття провадження у справі. Оскільки, 25.09.2020 ФОП Ковалик Г.Р. здійснила часткову оплату за надані позивачем транспортні послуги, які є предметом розгляду у даній справі, у розмірі 5000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1179 від 25.08.2020. Вказані обставини є підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5000,00 грн, відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України. З урахуванням зазначеного, залишок заборгованості за надані позивачем транспортні послуги становив 26000,00 грн.
З огляду на викладене, скаржник зазначає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а відтак, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості в повному обсязі.
Щодо підстав скасування додаткового рішення від 06.08.2021 скаржник зазначає, що суд першої інстанції не повністю врахував заперечення відповідача стосовно витрат на правничу допомогу, адже справа є малозначною, не вимагає участі адвоката, з акту наданої правничої допомоги від 30.07.2021 вбачається завищення обсягу послуг адвоката та витраченого часу на їх надання. Окрім того, скаржник вказує, що предметом договору про надання правничої допомоги від 18.04.2021, укладеного МПП «Світлана» з адокатом Жигалюк Ю.С. є надання допомоги у справах про стягнення з ФОП Ковалик Г.Р. та ФОП Галайко Х.А. за договорами-заявками про надання транспортно-експедиційних послуг, тобто, послуги є однотипними, не потребують особливого вивчення, прискіпливої підготовки та складності консультування клієнта. Відтак, апелянт просить відмовити у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.
ФОП Ковалик Г.Р. участі уповноваженого представника в жодному судовому засіданні не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про час, дату та місце розгляду справи.
Представник МПП «Світлана» в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх.№ЗАГС01-04/6585/21 від 23.09.2021), просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду без змін. Зокрема, позивач покликається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.03.2018 у справі №911/151/16, від 03.05.2018 у справі №903/449/17, щодо застосування до відносин з перевезення загальної позовної давності у випадку навмисного правопорушення відповідно до ч.1 ст.32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року, що є частиною національного законодавства згідно з ч.1 ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України». Також позивач, з посиланням на правові висновки Верховного Суду у постанові від 15.08.2018 у справі №910/11049/17 та висновки Верховного Суду України у справі №13.02.2013 у справі №6-170цс12, вказує, що встановлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність вини в порушенні зобов'язання. У спірних правовідносинах суд першої інстанції встановив саме навмисне правопорушення.
Окрім того, позивач звертає увагу суду на те, що оплата в розмірі 5000,00 грн, згідно платіжного дорученням №1179 від 25.08.2020 була здійснена за транспорті послуги, згідно рахунку №101 від 03.07.2019, на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг №КТ19-00590 від 21.06.2019, що не є предметом спору у даній справі.
Щодо доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції заперечень відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, заявлених до стягнення, позивач зазначає, що саме недобросовісною поведінкою відповідача щодо подання заяв про застосування строків позовної давності з перекрученими обставинами спору була зумовлена необхідність участі адвоката у справі. Понесені позивачем витрати в розмірі 9000,00 грн. заявлено у попередньому розрахунку при поданні позовної заяви та підтверджено належними документами. З посиланням на правові висновки Верховного Суду, позивач зазначає, що розмір гонорару адвоката визначається за погодженням з клієнтом та може бути змінений лише за взаємною згодою сторін (постанова від 20.11.2020 у справі №910/13071/19); беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді адвокат бере на себе обов'язок по вчиненню не однієї дії, а комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта (постанова від 25.05.2021 у справі №910/7586/19); участь в судовому засіданні не являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь (постанова від 25.05.2021 у справі №910/7586/19).
Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши представника позивача, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
21.06.2019 між МПП «Світлана» (Перевізник) та ФОП Ковалик Г.Д. (Експедитор) укладено договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг №КТ19-00591, на здійснення перевезення медикаментів вагою 20т. за маршрутом Блоне-Мила автомобілем ДАФ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 . Дата завантаження 26.06.2019 09:00; дата розвантаження 01.07.2019; вартість та форма оплати: 31000грн. б/г з ПДВ. 7-10 банківських днів по отриманню оригіналів (а.с. 5 т.1).
Пунктом 1 додаткових умов договору-заявки визначено, що дана заявка при відсутності довготермінового договору між Експедитором і Перевізником має силу договору на разове перевезення.
Оплата по даній заявці здійснюється протягом 7-10 банківських днів по отриманню оригіналів документів (п.2 додаткових умов договору-заявки).
Вказану Договір-заявку підписано уповноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток сторін договору-заявки.
Позивачем здійснено перевезення вантажу згідно договору-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг №КТ19-00591, що підтверджується міжнародними вантажно-митними накладними CMR №FCA260619B1 та CMR №FCA260619B2.
Актом надання послуг від 01.07.2019 №100 позивачем передано, а відповідачем отримано транспортні послуги по перевезенню вантажу за маршрутом м.Блонє (Польща) смт.Мила (Київська область), авто ДАФ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , у кількості 1 послуга, загальною вартістю 31000грн. з урахуванням ПДВ. Вказаний акт підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток сторін договору-заявки (а.с.6 т.1).
01.07.2019 позивачем виставлено відповідачу до оплати рахунок-фактуру №100 за транспортні послуги по перевезенню вантажу за маршрутом м.Блонє (Польща) смт.Мила (Київська область), авто ДАФ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , у кількості 1 послуга, загальною вартістю 31 000 грн з урахуванням ПДВ.
Згідно доводів позивача, акт наданих послуг разом з іншими оригіналами документів, які підтверджують здійснення позивачем перевезення вантажу згідно договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг №КТ19-00591 надіслано відповідачу 07.07.2019.
Як вбачається з претензії №5 від 14.05.2020, надісланої позивачем ФОП Ковалик Г.Р., між сторонами існують правовідносини щодо надання послуг перевезення за трьома договорами-заявками, зокрема, у претензії позивач зазначає про існування боргу за надані послуги відповідно до актів №100 від 01.07.2019, №101 від 02.07.2019, №149 від 27.08.2019 на загальну суму 95 500,00 грн. та вказує, що станом на складення претензії послуги не були оплачені взагалі (а.с. 16 т.1).
Відповідачем вказану Претензію отримано 18.06.2020, що підтверджується відповідною відміткою уповноваженої особи відповідача на Рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 14.05.2020 №4540702585099, проте залишено без відповіді та реагування.
Також, в гарантійному листі №15/06 від 15.06.2020 ФОП Ковалик Г.Р. гарантувала МПП «Світлана» оплату за здійснені рейси в сумі 95 500,00 грн. платежами по 5000,00 грн. в період з 19.06.2020 по 16.10.2020 та 23.10.2020 - платежем в розмірі 5500,00 грн.
У зв'язку з несплатою боргу за надані послуги відповідно до акту №100 від 01.07.2019 позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на користь 31000 грн суми основного боргу, а також 1679,10грн. 3% річних та 3273,60грн. інфляційних втрат за порушення порядку і строку здійснення оплати виконаного перевезення.
При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги в цій частині, скаржник покликається на те, що згідно із ч. 3 ст. 925 Цивільного кодексу України до вимог, що випливають з договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в 1 рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Відповідно до ст.256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст. 258 ЦК України передбачено, що до окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Згідно із ч.3 ст. 925 ЦК України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Відповідно до ст.926 Цивільного кодексу України позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч.6 ст.315 ЦК України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
За приписами статті 9 Конституції України та ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007р. № 72/14-612/1-1559 «Щодо набуття чинності міжнародними договорами» ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007р.
Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач надавав послуги перевезення по маршруту м.Блонє (держава Польща, яка також є учасником Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів з 1956 року), в смт. Мила Київської області (держава Україна), відтак до спірних правовідносин застосовуються положення вказаної Конвенції.
В частині 1 статті 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року передбачено, що термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік.
Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки.
Відлік терміну позовної давності починається: a) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки; b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну, - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення; c) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення. День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується.
Відповідно до ч.2 ст.32 Конвенції пред'явлення претензії в письмовій формі припиняє відлік терміну позовної давності до того дня, коли перевізник у письмовій формі відхилив претензію і повернув додані до неї документи. У випадку часткового визнання претензії відлік терміну позовної давності відновляється лише стосовно тієї частини претензії, яка залишається предметом спору. Тягар доказу факту отримання претензії або відповіді на неї, а також повернення документів, лежить на стороні, яка посилається на ці факти. Відлік терміну позовної давності не призупиняється внаслідок пред'явлення подальших претензій на тій ж підставі.
Як було зазначено вище, актом надання послуг від 01.07.2019 №100 позивачем передано, а відповідачем отримано транспортні послуги по перевезенню вантажу загальною вартістю 31000 грн з урахуванням ПДВ. Вказаний акт підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток сторін договору-заявки. При цьому суд зазначає, що акт надання послуг від 01.07.2019 №100 відповідачем підписано без заперечень щодо дати такого (01.07.2019) та з відсутністю вказівки на будь-яку іншу дату підписання.
Згідно доводів позивача, акт наданих послуг разом з іншими оригіналами документів, які підтверджують здійснення позивачем перевезення вантажу згідно договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.06.2019 №КТ19-00591, надіслано відповідачу 07.07.2019.
Пунктом 2 додаткових умов договору-заявки встановлено, що оплата по даній заявці здійснюється протягом 7-10 банківських днів по отриманню оригіналів документів.
Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що незважаючи на відсутність заперечень відповідача щодо факту та дати отримання документів, в тому числі дати складання та підпису акту надання послуг №100 (01.07.2019), суд бере до уваги доводи позивача щодо дати надіслання відповідачу оригіналів документів, які підтверджують здійснення перевезення вантажу згідно договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.06.2019 №КТ19-00591 (07.07.2019), відтак, днем прийняття відповідачем послуг згідно договору-заявки є не 01.07.2019, а 07.07.2019.
Відтак, строк оплати наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг з перевезення вантажу згідно договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг №КТ19-00591 розпочав свій перебіг 08.07.2019 та закінчувався 19.07.2019. Таким чином, прострочення виконання вказаного грошового зобов'язання розпочалось 20.07.2019.
З огляду на викладене, однорічний термін позовної давності, встановлений у ч.1 ст.32 Конвенції мав би спливти 20 липня 2020 року.
Як було зазначено вище, 14.05.2020 позивач надіслав відповідачу претензію, з метою здійснення оплати наданих послуг на суму в розмірі 95000,00 грн., зокрема і згідно з актом надання послуг №100 від 01.07.2019.
Натомість, 15.06.2020 ФОП Ковалик Г.Р. направила гарантійний лист позивачу, з якого вбачається, що відповідач гарантує оплату за здійснені рейси в сумі 95000,00 грн. частинами за визначеними нею термінами оплати.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач допустила навмисне невиконання зобов'язань щодо оплати здійсненого перевезення, оскільки акти надання послуг відповідачем підписано без зауважень, про вартість послуг перевезення відповідач був обізнаний із підписаного ним акту №100 від 01.07.2019, до спливу однорічного строку спеціальної позовної давності ФОП Ковалик Г.Р. надіслала МПП «Світлана» гарантійний лист щодо відтермінування оплати здійснених рейсів.
Враховуючи встановлений факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання за надані транспортно-експедиційні послуги, згідно договору-заявки №КТ19-00591 від 21.06.2019 щодо сплати послуг за перевезення вантажу, який вірно визнано судом першої інстанції як навмисне правопорушення, до спірних правовідносин у відповідності до вимог ч.1 ст.32 Конвенції застосовується позовна давність терміном в три роки, який у цьому випадку не пропущено, а відтак відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, встановлені в ст.267 ЦК України.
Частиною 1 ст. 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу по маршруту: Блонє - Мила на суму 31000,00 грн, відповідач не оплатив надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 31000,00 грн. Відтак, заявлені вимоги про стягнення 31000,00 грн заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Окрім того, за неналежне виконання договірних зобов'язань позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 1679,10 грн та інфляційні втрати в сумі 3273,60 грн .
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарській суд дійшов правильного висновку про те, що позивачем не вірно нараховано 3% річних та інфляційних втрат за період з 18.07.2019 по 19.07.2019.
Здійснивши свій розрахунок, суд встановив, що сума належних до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за порушення порядку і строку оплати послуг з перевезення вантажу згідно договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.06.2019 №КТ19-00591 за заявлений позивачем період становить 1671,45 грн, інфляційних втрат 3444,45 грн.
Відтак, місцевий господарській суд дійшов вірного висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 3% річних в розмірі 1671,45 грн та інфляційні втрати в розмірі 3273,60 грн (враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у меншому розмірі та з огляду на межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в заявленому розмірі).
Доводи скаржника про те, що суд не взяв до уваги клопотання відповідача про часткове закриття провадження у справі, у зв'язку з оплатою частини основного боргу, в розмірі 5000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1179 від 25.08.2020 суд апеляційної вважає безпідставними, оскільки оплата в розмірі 5000,00 грн згідно платіжного дорученням №1179 від 25.08.2020 була здійснена за транспорті послуги згідно рахунку №101 від 02.07.2019, на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг №КТ19-00590 від 21.06.2019, що не є предметом спору у даній справі. Вказане підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг №КТ19-00590 від 21.06.2019, рахунком-фактурою №101 від 02.07.2019 та актом №101 від 03.07.2019 (клопотання про долучення документів зареєстроване в канцелярії суду за вх.№ ЗАГС 01-04/482/22 від 25.01.2022).
Щодо оскарження додаткового рішення, яким місцевий господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача витрати на оплату послуг професійної правничої допомоги та витрати, пов'язані із вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.\
Як вбачається з матеріалів справи, інтереси МПП «Світлана» в суді першої інстанції представляла адвокат Жигалюк Ю.С., яка діяла на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 28.04.2021 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1102928. Повноваження Жигалюк Ю.С., як адвоката, підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №3332 від 29.05.2008.
Відповідно до п.1.1. укладеного між позивачем (клієнтом) та адвокатом Жигалюк Ю.С. договору про надання правової допомоги №б/н від 28.04.2021, предметом вказаного договору є надання адвокатом законними методами та способами правничої допомоги клієнту у справах щодо стягнення в судовому порядку заборгованості з фізичної особи-підприємця Ковалик Галини Романівни та фізичної особи-підприємця Галайко Христини Андріївни за договорами-заявками про надання транспортно-експедиційних послуг.
У розділі 4 договору сторони домовились, що на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правничої допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару. Гонорар адвоката погоджується за взаємною згодою сторін та оформляється додатком до договору.
28.04.2021 адвокатом виставлено клієнту рахунок №28/04-21 на попередню оплату за договором в сумі 27 000,00 грн., з яких 9000,00 грн. за правничу допомогу по судовій справі про стягнення з ФОП Ковалик Г.Р. заборгованості в сумі 35952,70 грн. за договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг №КТ19-00591 від 21.06.2019.
Платіжним дорученням від 06.05.2021 №560 позивачем перераховано на користь адвоката 27000,00 грн, призначення платежу: «попередня оплата за договором про надання правничої допомоги від 28.04.2021 рах. №28/04-21 від 28.04.2021 без ПДВ».
Актом наданої правничої допомоги від 30.07.2021 адвокат передав, а клієнт прийняв послуги професійної правничої допомоги на суму 9000грн. в тому числі:
- вивчення документів, необхідних для складання позовної заяви МПП «Світлана» про стягнення заборгованості з ФОП Ковалик Г.Р. за договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг №КТ19-00591 від 21.06.2019 та підготовка позовної заяви МПП «Світлана» про стягнення заборгованості з ФОП Ковалик Г.Р. за договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг №КТ19-00591 від 21.06.2019р. з розрахунками 3% річних та інфляційних втрат тривалістю 1 год. вартістю 1000грн.;
- судові засідання по справі про стягнення заборгованості з ФОП Ковалик Г.Р. за договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг №КТ19-00591 від 21.06.2019 тривалістю 1 год., вартістю 1000грн.;
- складання та направлення до Господарського суду Львівської області та відповідачу заяви щодо незастосування строків позовної давності з додатками та заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №914/1405/21 з додатками тривалістю 1 год., вартістю 1000грн.;
- витрачений адвокатом час на дорогу для участі в судовому засіданні 29.07.2021р. у справі №914/1405/21 тривалістю 6 год., вартістю 6000грн.
Вказаний Акт підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток сторін Договору.
В підтвердження судових витрат, пов'язаних із вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи представником позивача до матеріалів справи долучено копії касових чеків від 27.07.2021 04:52:39 про придбання 42,33л. бензину автомобільного А-95 за ціною 31,59грн./л. на суму 1323грн., від 29.07.2021р. 11:36:45 про придбання 47,89л. бензину автомобільного А-95 за ціною 30,79грн./л. на суму 1454,77грн., від 29.07.2021 19:08:50 про придбання 23,66л. бензину автомобільного А-95 за ціною 31,64грн./л. на суму 748,60грн.
В підтвердження факту проживання в м.Львові представником позивача долучено копії рахунку ФОП Бірецької Г.М. від 28.07.2021 №101996567-01 на проживання Жигалюк Ю.С. з 27.07.2021 по 28.07.2021 вартістю 866,70 грн та від 28.07.2021 №102022713-01 на проживання Жигалюк Ю.С. з 28.07.2021 по 29.07.2021 вартістю 1053,00 грн. та квитанцій до прибуткових касових ордерів від 28.07.2021 №101996567-01 та від 28.07.2021 №102022713-01 про сплату Жигалюк Ю.С. на користь ФОП Бірецької Г.М. 866,70 грн. та 1053,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частинами 5, 6 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 5 %, згідно якого останній заперечив щодо стягнення витрат на правову допомогу заявлених позивачем, враховуючи їх неспівмірність зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.
Суд першої інстанції, врахувавши заперечення відповідача щодо співмірності заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу дійшов висновку, що до стягнення підлягає 3832,51грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги та 1052,78грн. судових витрат, пов'язаних із вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Проте, апелянт вказує, що суд врахував не усі заперечення щодо визначеного адвокатом обсягу роботи та витраченого на її виконання часу, та просить відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З огляду на викладене, беручи до уваги результат вирішення спору, часткове задоволення позову, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність понесення позивачем витрат в розмірі 3833,33 грн та витрат, пов'язаних із вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи в розмірі 1053,00 грн.
Також суд першої інстанції вірно врахував, що розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу, окрім поданих адвокатом договору про надання правової допомоги, детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) має бути обумовлений кількістю поданих позивачем заяв по суті спору та кількістю проведених судових засідань пов'язаних з розглядом справи, часом, який міг витратити адвокат для формування правової позиції та складення заяв по суті спору у даній справі, часом, який міг витратити представник позивача. Суд також взяв до уваги той факт, що справа не є складною чи об'ємною, а направлення пакету документів на адресу суду та відповідачу не потребують спеціальних юридичних знань.
Водночас доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції заперечень відповідача щодо заявленого розміру судових витрат не відповідають дійсності, оскільки в додатковому рішенні наведено та враховано усі перелічені в запереченні аргументи щодо завищення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Разом з цим, позивач довів наявність понесених витрат, позовні вимоги задоволено у повному обсязі, відтак в силу вимог п.1 ч.4 ст.129 ГПК України підлягають стягненню у визнаному судом розмірі з відповідача на користь позивача.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.
Інші доводи, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.
Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст.73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В суді апеляційної інстанції представником позивача було заявлено клопотання про відшкодування судових витрат, які він поніс у процесі розгляду справи №914/1405/21 в суді апеляційної інстанції. У вказаному клопотанні просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн (зареєстроване в канцелярії суду за вх. ЗАГС 01-04/8115/21від 22.11.2021).
До вказаного клопотання позивач долучив ордер серії АА №1139120 від 14.09.2021на надання правничої допомоги МПП "Світлана" адвокатом Жигалюк Ю.С., копію договору про надання правової допомоги б/н від 28.04.2021, копію акта наданої правової допомоги від 16.11.2021. Клопотання та долучені до нього документи були надіслані ФОП Ковалик Г.Р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист.
Згідно з актом від 16.11.2021 сума 4 000,00 грн, заявлена позивачем до стягнення з відпловідача, складається із:
- 1000,00 грн консультація клієнта, узгодження правової позиції, тривалість 1 год.;
- 1000,00 грн вивчення документів для складання відзиву, тривалість 1 год.;
- 1000,00 грн написання відзиву на апеляційну скаргу, тривалість 1 год.;
- 1000,00 грн участь в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції.
25.01.2022 відповідачем надіслав письмове клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу (зареєстроване в канцелярії суду за вх. №ЗАГС 01-04/452/22), у якому заперечує проти заявлених до стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат з підстав їх неспівмірності зі складністю справи і виконаними адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторін. З підстав наведеного відповідач просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Жигалюк Ю. С. та витрат, пов'язаних із прибуттям адвоката у судове засідання, наданих МПП «Світлана» у справі № 914/1405/21 за позовом МПП «Світлана» до ФОП Ковалик Г.Р. про стягнення заборгованості, ціна позову: 35952,70 грн. пропорційно до 5 % від розміру задоволених позовних вимог.
Згідно до положення ч.4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст.126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 цього Кодексу).
Після аналізу клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та кожної складової наданих адвокатом послуг, що наведені в акті наданих послуг, колегія суддів встановила, що обсяг наданих адвокатом послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (участю у судовому засіданні, подання заперечень на скаргу та подання додаткових доказів) та дійшла висновку, що вартість наданих послуг є адекватною, справедливою та співмірною.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що заявлений розмір 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу доведений та документально обґрунтований, є співмірним, відповідно підлягає до задоволення.
Керуючись, ст.ст. 123, 126, 129, 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Ковалик Галини Романівни на рішення Господарського суду Львівської області від 29.07.2021 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2021 у справі № 914/1405/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 29.07.2021 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2021 у справі № 914/1405/21 залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційних скарг залишити за скаржником.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ковалик Галини Романівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) на користь Малого приватного підприємства "Світлана" (45400, Волинська область, м.Нововолинськ, 15 мікрорайон, буд.2, кв.17; ідентифікаційний код: 13362437) 4000,00 грн витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом апеляційних скарг у справі № 914/1405/21.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.
6. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
судді Б.Д. Плотніцький
О.С. Скрипчук