79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"25" січня 2022 р. Справа №921/16/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Бонк Т.Б.
Суддів Гриців В.М. Якімець Г.Г.
секретар судового засідання Кострик К.,
за участю представників учасників справи:
позивача- адвоката Мельник О.С. (довіреність 31-2826 від 29.11.2021),
відповідача - не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" від 23.06.2021 №257 (вх. суду від 19.07.2021 №01-05/2436/21)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.05.2021 (суддя Хома С.О., повний текст рішення складено 18.05.2021, м. Тернопіль)
у справі № 921/16/21
за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз", м. Тернопіль,
про: стягнення 1 048 306,17 грн заборгованості за надані послуги транспортування природного газу, 214 720,35 грн пені, 3%річних від простроченої суми у розмірі 58 072,60 грн та інфляційних втрат в сумі 29 257,54 грн.
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:
У січні 2021року АТ «Укртрансгаз» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ПрАТ "Тернопільміськгаз" про стягнення 1 048 306,17 грн заборгованості за надані послуги транспортування природного газу, 214 720,35 грн пені, 3%річних від простроченої суми у розмірі 58 072,60 грн та інфляційних втрат в сумі 29 257,54 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання укладеного з відповідачем договору №1109011166/П38 від 28.09.2011 позивач протягом 2018-2019років надав відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 11 285 573,70грн, які відповідач оплатив частково та з порушенням передбаченого п.5.6 договору строку оплати (до 20-го числа місяця, наступного за звітним). У зв'язку з чим позивач вказує, що станом на момент подання позову основний борг відповідача становить 1 048 306,17 грн та на підставі ст. 625 ЦК України та п.7.3 договору позивач здійснив нарахування 214 720,35 грн пені, 58 072,60 грн 3%річних та 29 257,54 грн інфляційних втрат.
У відзиві на позов на підставі п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України відповідач заявив про застосування наслідків спливу позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені, нарахованої за зобов'язання грудня-січня2018року та січня-квітня 2019року, та просив зменшити розмір 3%річних та інфляційних втрат до 10% від заявлених.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.05.2021 у справі № 921/16/21 позов задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 048 306,17грн заборгованості за надані послуги транспортування природного газу, 214 720,35 грн пені, 58 072, 60 грн 3% річних від простроченої суми, 29 257,54 грн інфляційних втрат та 20 255,35 грн судового збору.
При прийнятті рішення суд першої інстанції встановив, що в порушенням взятих на себе договірних зобов'язань відповідач несвоєчасно оплатив надані йому позивачем послуги за транспортування природного газу, у зв'язку з чим суд вказав про обгрунтованість позовних в вимог в частині стягнення 1 048 306,17грн основного боргу. Перевіривши проведений позивачем розрахунок заявлених до стягнення 214 720,35 грн пені та 3%річних в сумі 58 072, 60 грн, суд встановив, що такий здійснений позивачем вірно. Разом з тим, здійснивши перерахунок заявлених позивачем інфляційних втрат в сумі 29 257,54грн за період з 01.06.2018 по 17.12.2020(в тому числі 28 518,12грн за період з 23.12.2019 по 17.12.2020), суд встановив, що за визначений позивачем період інфляційні втрати становлять 53 074,15грн (в тому числі 52 334,90грн за період з 23.12.2019 по 17.12.2020), водночас, керуючись принципом диспозитивності, суд вказав, що до стягнення підлягає заявлена позивачем сума- 29 257,54грн.
Щодо поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені суд вказав про відсутність підстав для її застосування, оскільки позивач заявив до стягнення пеню за зобов'язання березня-квітня2019року, водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, який набрав чинності 02.04.2020, визначений ст. 258 ЦК України строк позовної давності продовжений на строк дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12.03.2020 до 22.05.2020, та в подальшому продовженого згідно з постановами Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020,№500 від 17.06.2020, №641 від 22.07.2020,№760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1236 від 09.12.2020 до 28.02.2021, а відтак річний строк про стягнення пені за зобов'язаннями березня та квітня 2019 року - не сплив.
Також суд відхилив клопотання відповідача про зменшення розміру 3%річних та інфляційних втрат до 10% від заявлених, вказавши, що 3%річних та інфляційні втрати не відносяться до штрафних санкцій, передбачених ст.230 ГК України, ст.549 ЦК України.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Відповідач (ПрАТ «Тернопільміськгаз») не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 214 720,35грн пені, 58 072,60грн 3%річних, 29 257,54грн інфляційних втрат, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та прийняти нове рішення про відмову у стягненні пені, а 3% річних та інфляційні втрати зменшити до 10% від заявлених.
В апеляційній скарзі скаржник вказує, що 17.07.2020 набрав чинності ЗУ №731-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким вилучено автоматичне продовження процесуальних строків та передбачено можливість їх поновлення за відповідним клопотанням учасника справи. Однак, у даній справі позивач не звертався до суду із заявою про поновлення строку позовної давності. Посилаючись на об'єктивну неможливість відповідача виконувати договірні зобов'язання через свій майновий стан(накладення арешту на рахунки підприємства), апелянт вказує про наявність підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України та ст.233 ГК України.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 у справі № 921/16/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача. Подальший рух справи викладено в ухвалах суду.
Так, ухвалою від 07.12.2021 розгляд справи відкладено на 25.01.2022.
У судовому засіданні 25.01.2022 представник позивача заперечила доводи апеляційної скарги та просила залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Скаржник не забезпечив явки свого представника в судове засідання.
Слід зазначити, що в попередньому судовому засіданні представник скаржника надав свої пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін з огляду на наступне.
Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :
28.09.2011 Дочірня компанія «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі- Газотранспортне підприємство) та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» (замовник) уклали договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №110901166/П38, згідно п.1.1. якого Газотранспортне підприємство зобов'язується надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій (далі- ГРС), а Замовник зобов'язується сплатити за наданні послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього Договору.
Річний плановий обсяг транспортування природного газу (далі-газ) Замовника складає 18324 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях: січень - 2332, лютий - 2758, березень 2133, квітень 1213, травень 880, червень - 834, липень -823, серпень -756, вересень 707, жовтень 1303, листопад -1795, грудень-2 590.
В подальшому до договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами №110901166/П38 від 28.09.2011 між сторонами було укладено додаткові угоди: №1 від 16.03.2021, №2 від 13.04.2021,№3 від 17.01.2013,№ 4 від 30 травня 2014 року та № 4/1 від 20 червня 2014 року.
Так, додатковою угодою №3 договір викладено в новій редакції, зокрема:
Газ Замовника, транспортування якого за цим Договором здійснює Газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, у тому числі релігійних організацій виключно в межах обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності(п.1.2. договору).
Відповідно до п.3.1 договору послуги по транспортуванню природного газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі- акти наданих послуг).
Газотранспортне підприємство до 15 (п'ятнадцятого ) числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць , підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Газотранспортного підприємства (п.3.2 договору).
Відповідно до п.5.1 договору розрахунки за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюється за тарифами, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Тарифи, визначені в п.5.1. цього договору, є обов'язковими для Сторін з дати набрання ними чинності.
Розрахунковий період за цим договором становить один місяць, 09.00 години першого дня місяця до 09.00 години першого дня наступного місяця включно.
Вартість послуг з транспортування природного газу визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого природного газу , визначеного на умовах розділу 4 цього договору, та податку на додану вартість(п.5.3 договору).
Згідно з п.5.5 договору оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється Замовником (крім Гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 (ста) відсотків попередньої оплати за 10 (десять) днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.
Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно з п.7.3. договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п.11.1.договору цей договір набирає чинності з дати підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 жовтня 2011 року. Договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за надані Газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання Замовником своїх зобов'язань за цим договором.
Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011166/П38 від 28.09.2011 позивачем надані відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в обсязі 18 324 тис.куб.м. на загальну суму 11 285 576,70 грн, що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу, зокрема:
- січень 2018 в обсязі 1 427,682 тис. куб.м на загальну суму 645712,02 грн відповідно до акту надання послуг від 31.01.2018;
- лютий 2018 в обсязі 1 214,761 тис.куб.м на загальну суму 549 412,10 грн відповідно до акту надання послуг від 28.02.2018;
- березень 2018 в обсязі 864,982 тис. куб.м на загальну суму 391 214,06 грн відповідно до акту надання послуг від 31.03.2018;
- квітень 2018 в обсязі 219,999 тис.куб.м. на загальну суму 99 504,14 грн відповідно до акту надання послуг від 30.04.2018;
- травень 2018 в обсязі 155.701 тис. куб.м на загальну суму 70 420,45 грн відповідно до акту надання послуг від 31.05.2018;
- червень 2018 в обсязі 130,300 тис. куб.м на загальну суму 58 932,08 грн відповідно до акту надання послуг від 30.06.2018;
- липень 2018 в обсязі 124,950 тис.куб.м на загальну суму 56 512,39 грн відповідно до акту надання послуг від 31.07.2018;
- серпень 2018 в обсязі 139,555 тис.куб.м на загальну суму 63 117,94 грн відповідно до акту надання послуг від 31.08.2018;
- вересень 2018 в обсязі 475,157 тис.куб.м на загальну суму 214 904,00 грн відповідно до акту надання послуг від 30.09.2018;
- жовтень 2018 в обсязі 869,843 тис.куб.м на загальну суму 393 412,60 грн відповідно до акту надання послуг від 31.10.2018;
- листопад 2018 в обсязі 1512,824 тис.куб.м на загальну суму 684 220,04 грн відповідно до акту надання послуг від 30.11.2018;
- грудень 2018 в обсязі 1870,000 тис.куб.м на загальну суму 845 763,60 грн відповідно до акту надання послуг від 31.12.2018;
- січень 2019 в обсязі 1457,013 тис.куб.м на загальну суму 658 977,84 грн відповідно до акту надання послуг від 31.01.2019;
- лютий 2019 в обсязі 6205,299 тис.куб.м на загальну суму 2 265 835,97 грн відповідно до акту надання послуг від 28.02.2019;
- березень 2019 в обсязі 6205,299 тис.куб.м на загальну суму 2 806 532,63 грн відповідно до акту надання послуг від 31.03.2019;
- квітень 2019 в обсязі 3274,752 тис.куб.м на загальну суму 1 481 104,84 грн відповідно до акту надання послуг від 30.04.2019.
Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, оплату за надані послуги з транспортування газу відповідач здійснив лише частково на суму 10 237 267,53грн.
У зв'язку з попущеним порушенням умов договору позивач також здійснив нарахування:
-пені в сумі 214 720,35 грн, яка нарахована за період з 22.04.2019 по 20.11.2019, за зобов'язання березня та квітня 2019року
- 3%річних в сумі 58 072,60 грн, які нараховані за період з 20.02.2018 по 17.12.2020, за зобов'язання січня2018року по квітень 2019року;
- інфляційних втрат в сумі 29 257,54 грн, які нараховані за заборгованість квітня-липня 2018року та квітня 2019року.
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:
Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №1109011166/П38 від 28.09.2011 в частині повної та своєчасної оплати послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, наданих йому позивачем протягом січня2018року по квітень 2019року, на загальну суму 11 285 573,70грн, які оплачені відповідачем частково на суму 10 237 267,53грн, його борг 1 048 306,17грн.
За результатом розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 048 306,17грн основного боргу.
Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України та п.7.3 договору позивач здійснив нарахування 214 720,35 грн пені, 58 072,60 грн 3%річних та 29 257,54 грн інфляційних втрат.
Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього 214 720,35грн пені, 58 072,60грн 3%річних, 29 257,54грн інфляційних втрат, в апеляцій скарзі просить в цій частині рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у стягненні пені, а 3% річних та інфляційні втрати зменшити до 10% від заявлених. В частині стягнення основного боргу рішення суду не оскаржене.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Умовами п.5.5 договору передбачено, що остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Умовами п.7.3 договору сторони передбачили, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати наданих послуг позивач здійснив нарахування пені в сумі 214 720,35 грн, яка нарахована за період з 22.04.2019 по 20.11.2019, за послуги транспортування, надані у березні та квітні 2019року.
У відзиві на позов та апеляційній скарзі відповідач вказує про пропуск позивачем строку позовної для стягнення пені.
Як вбачається з матеріалів даної справи, зокрема поштового штемпеля на конверті позивач подав позов 06.01.2021.
За змістом ст. ст. 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).
Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» зі змінами, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин.
В подальшому дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020,№500 від 17.06.2020, №641 від 22.07.2020,№760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1236 від 09.12.2020 до 28.02.2021, тобто під час подання позову до суду діяв карантин.
02.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, яким, зокрема, доповнено Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 12 наступного змісту:
« 12.Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Отже, оскільки з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» річний строк про стягнення пені, визначений ст.258 Цивільного кодексу України продовжувався, колегія суддів вважає обгрунтованими відхилення місцевим судом доводів відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності як на підставу для відмови у позові.
При цьому, посилання скаржника на те, що 17.07.2020 набрав чинності ЗУ №731-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким вилучено автоматичне продовження процесуальних строків та передбачено можливість їх поновлення за відповідним клопотанням учасника справи, колегія суддів відхиляє як безпідставні з огляду на те, що зазначеним Законом №731-ІХ передбачено внесення змін до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
В той час змін, пов'язаних з перебігом строку позовної давності на час дію карантину, до Цивільного Кодексу України, яким врегульований інститут позовної давності, чинним законодавством не передбачено.
При цьому, колегія суддів зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункти 61, 62), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19, пункти 5.43, 5.44) та у справі № 911/3677/17 (провадження №12-119гс19, пункти 6.43, 6.44).
Щодо доводів скаржника про наявність підстав для зменшення до 10% від заявлених 3%річних в сумі 58 072,60 грн та інфляційних втрат в сумі 29 257,54 грн, слід вказати наступне.
Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України N 6-49цс12 від 06.06.2012, N 6-38цс11 від 24.10.2011, постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі N 910/19094/17, від 11.05.2018 у справі N 922/3087/17).
Як зазначено вище, за приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з положеннями ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Отже, оскільки 3% річних та інфляційні втрати не відносяться до штрафних санкцій, передбачених ст. 230 ГК України, ст.549 ЦК України, а є особливими мірами відповідальності боржника, чинним законодавством не передбачено можливості зменшення їх розміру в порядку, передбаченому ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.05.2021 у справі № 921/16/21 про стягнення з відповідача на користь позивача 1 048 306,17грн заборгованості за надані послуги транспортування природного газу, 214 720,35 грн пені, 58 072, 60 грн 3% річних від простроченої суми, 29 257,54 грн інфляційних втрат ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України слачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" від 23.06.2021 №257 (вх. суду від 19.07.2021 №01-05/2436/21) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.05.2021 у справі № 921/16/21 -залишити без змін.
3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 07.02.2022
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя В.М. Гриців
суддя Г.Г. Якімець