79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" лютого 2022 р. Справа №914/2345/21
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
сторони в судове засідання не викликались
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ковалик Галини Романівни б/н від 11.10.2021 (Вх.№ ЗАГС 01-05/3573/21 від 26.10.2021)
на рішення Господарського суду Львівської області від 20.09.2021 (повний текст складено 24.09.2021)
у справі №914/2345/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Швидкий світ», м. Львів
до відповідача Фізичної особи-підприємця Ковалик Галини Романівни, м. Львів
про стягнення 20 500, 00 грн
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов ТОВ «Швидкий світ» до Фізичної особи -підприємця Ковалик Г.Р. про стягнення 20 500, 00 грн.
Позов мотивований тим, що в порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати коштів за договором.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.09.2021 у справі №914/2345/21 позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ковалик Галини Романівни на користь ТОВ «Швидкий світ» суму в розмірі 26 770, 00 грн, з яких:- 20 500, 00 грн основного боргу;- 4 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу- 2 270, 00 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що факт надання послуг перевезення вантажу та погодження їх вартості підтверджується актом № 56 здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) згідно рахунку від 04.01.2021 № 89, який був підписаний без зауважень та скріплений печатками сторін. Господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак відповідач в судові засідання не з'явився, доводів позовної заяви не спростував, доказів сплати заборгованості не представив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
Фізичною особою - підприємцем Ковалик Галиною Романівною подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.09.2021 у справі №914/2345/21 та прийняти нове рішення, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, висновки суду є передчасними, належним чином не обгрунтовані, судом не перевірено дійсного стану розрахунків між сторонами згідно з договором-заявкою №КТ20-00652 про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.12.2020, зобов'язань по інших правовідносинах сторін, котрі стосуються предмету спору, залишено без уваги клопотання скаржника про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю, а також факт, що велися переговори між сторонами щодо мирного врегулювання спору
Також, щодо витрат на професійну правничу допомогу скаржник зазначив, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн (коли ціна позову 20 500,00грн) значно завищена, не є співмірною зі складністю справи, складністю виконаних (наданих) адвокатом позивача робіт (послуг) та часом витраченим на їх виконання (надання).
ТОВ «Швидкий світ» у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що позивач не спростовує факту надання послуги та скерування позивачем документів для оплати на адресу відповідача та визнає існування боргу та факт його часткової оплати. Позивач заперечує факт проведення переговорів щодо мирного врегулювання спору. Товариство зазначає, що ним неодноразово скеровувались претензії стосовно погашення боргу, а також останній звертався про стягнення боргу в наказному провадженні. Позивач вважає, що поведінка відповідача є недобросовісною.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивач вважає, що обсяг фінансових, адміністративних та часових витрат у зв'язку з існуванням заборгованості відповідача є значно вищим ніж компенсація витрат на професійну правничу допомогу, що задоволені судом першої інстанції.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2021 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Желіка М.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ковалик Галини Романівни залишено без руху для усунення встановлених недоліків, а саме: зобов'язано скаржника надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в розмірі 3 405,00 грн протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ковалик Галини Романівни, апеляційну скаргу вирішено розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Оскільки з 17.01.2022 по 21.01.2022 колегія суддів суду у складі: головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б., судді Орищин Г.В. перебувала у відпустці та у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю з 24.01.2022 по 31.01.2022 суддів Галушко Н.А. та Орищин Г.В., повний текст постанови складено та підписано 04.02.2022.
Обставини справи.
Між ТОВ «Швидкий світ» та Фізичною особою - підприємцем Ковалик Галиною Романівною укладено договір - заявку № КТ20-00652 від 22.12.2020.
На підставі зазначеного договору-заявки позивач зобов'язувався відповідно на замовлення та за плату організувати та здійснити перевезення вантажу сполученням Вадовіце (Польща) - Хмельницький (Україна), а ФОП Ковалик Г.Р. - оплатити вартість перевезення.
Як вбачається із матеріалів справи, за фактом виконаного перевезення вантажу позивач скерував на адресу відповідача транспортні документи, а саме: договір-заявку від 22.12.2020 №КТ20-00652 (у двох примірниках); накладну СМR від 28.12.2020 № 0123551; рахунок на оплату № 89 від 04.01.2021 на суму 30 500,00 грн.
Факт надання цих послуг та погодження їх вартості підтверджується актом № 56 здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) згідно рахунку від 04.01.2021 № 89, який був підписаний без зауважень та скріплений печатками сторін.
Відповідно до п. 2 договору-заявки оплата за виконане перевезення здійснюється протягом 10 банківських днів по отриманню оригіналів документів.
14.05.2021 відповідач скерував на адресу позивача гарантійний лист № 14/05, яким додатково зобов'язувався погасити борг, проте графік погашення боргу, що містився у гарантійному листі не був дотриманий відповідачем.
Матеріалами справи, а саме платіжними дорученнями від 06.05.2021 № 1727 та від 04.06.2021 № 1761 підтверджується оплата відповідачем частини заборгованості в розмірі 10 000, 00 грн.
Крім того, позивач звертався до Господарського суду Львівської області в порядку наказного провадження, відповідно до ст. ст. 147-151, 154 Господарського процесуального кодексу України, де просив суд видати наказ про стягнення з відповідача суму заборгованості та судові витрати.
Господарським судом Львівської області 01.07.2021 за наслідками розгляду вказаної заяви позивача, було видано судовий наказ. Проте, відповідач скористався правом, передбаченим ст. 157 Господарського процесуального кодексу України та подав заяву про скасування судового наказу.
Ухвалою суду від 20.07.2021 скасовано судовий наказ від 01.07.2021 у справі № 914/2161/21, виданий Господарським судом Львівської області, що, відповідно до ч.3 ст. 158 Господарського процесуального кодексу України зумовило виникнення у позивача права звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку позовного провадження.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Висновки суду апеляційної інстанції.
Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу виконання договору перевезення вантажу.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Частиною 1 статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3 ст. 909 ЦК України).
Як зазначалось вище, 22.12.2020 між сторонами у справі укладено договір-заявку № КТ20-00652 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу сполученням Вадовіце (Польща) - Хмельницький (Україна). Факт надання цих послуг та погодження їх вартості підтверджується актом № 56 здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) згідно рахунку № 89 від 04.01.2021, який підписаний без зауважень та скріплений печатками сторін.
Також, 14.05.2021 відповідач скерував на адресу позивача гарантійний лист № 14/05, яким додатково зобов'язувався погасити борг, проте графік погашення боргу, що містився у гарантійному листі не був дотриманий відповідачем. Оплата відповідачем частини заборгованості в розмірі 10 000, 00 грн підтверджується платіжними дорученнями № 1727 від 06.05.2021 та № 1761 від 04.06.2021ю
Вищенаведені обставини та належні докази у справі спростовують твердження скаржника, що судом в ході розгляду справи в суді першої інстанції не перевірено дійсного стану розрахунків між сторонами згідно з договором-заявкою №КТ20-00652 про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.12.2020.
Згідно умов ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що позивачем належними та допустими доказами, які знаходяться в матеріалах справи доведено правомірність заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 20 500, 00 грн за надання транспортно-експедиційних послуг.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв”язок доказів у їх сукупності.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, документально не обгрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Щодо посилання скаржника на те, що судом першої інстанції залишено без уваги клопотання скаржника про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю, а також факт, що велися переговори між сторонами щодо мирного врегулювання спору, судова колегія зазначає таке.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції ухвалою суду від 06.08.2021 судом відкрито провадження у справі № 914/2345/21 за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 30.08.2021. Ухвалою суду від 30.08.2021 розгляд справи відкладався на 20.09.2021 у зв'язку із неявкою відповідача. В судове засідання 20.09.2021 представник відповідача повторно не з'явився, через підсистему «Електронний суд» надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю уповноваженого представника та додатково повідомив суд, що між сторонами ведуться переговори про мирне врегулювання спору.
Представник позивача у судовому засіданні в суді першої інстанції заперечив факт проведення переговорів між сторонами щодо мирного врегулювання спору, а також щодо відкладення розгляду справи.
Як вже зазначалося, відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.1 ст.43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Матеріалами справи підтверджується наявність у скаржника достатньої кількості часу для уповноваження певної особи на здійснення представництва інтересів відповідача в суді першої інстанції. Натомість, із клопотання відповідача вбачається, що він лише 20.09.2021 звернувся до адвоката з метою отримання правничої допомоги. Обставини, які перешкоджали здійснити товариством наведені дії до вказаної дати не зазначені. Окрім того, посилання скаржника на неможливість явки в судове засідання представника документально не обгрунтовано, оскільки роздруківка із списку призначених справ не є належним доказом зайнятості представника в інших судових засіданнях.
Окрім того, позивачем неодноразово скеровувались претензії стосовно погашення боргу відповідачу, а також останній звертався про стягнення боргу в наказному провадженні.
Також судова колегія зазначає, що сторони не позбавлені права врегулювати даний спір на будь якій стадії, в тому числі на стадії виконання судового рішення.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, чи клопотання цих осіб про відкладення розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В свою чергу, Господарським процесуальним кодексом України передбачена участь у судовому процесі через представника, що надає можливість направити в судове засідання іншу уповноважену належним чином на те особу.
Отже, враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції створено належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування правової позиції, однак відповідач в судові засідання не з'явився, доводів позовної заяви не спростував, доказів сплати заборгованості не надав, отже скористався наданими йому правами на власний розсуд.
Щодо заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000, 00 грн судова колегія зазначає таке.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України зазначено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрати.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
За змістом ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Зокрема, до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Позивач просить стягнути з відповідача 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених ним в суді першої інстанції при розгляді цієї справи.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (постанова об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
При цьому суд враховує, що надані копії документів на підтвердження адвокатських послуг, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, представником позивача долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги № 1710 від 17.10.2021 з додатком № 9 від 01.05.2021, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 15.09.2021, копію рахунку-фактури № 6 від 28.07.2021 на оплату адвокатських послуг, копію акту здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) № 6 від 28.07.2021, копію платіжного доручення № 6423 від 28.07.2021, копію рахунку-фактури від 09.09.2021; копія акту здачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) № 7 від 09.09.2021, копію платіжного доручення № 8001 від 10.09.2021.
Колегія суддів звертає увагу, що скаржник щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначив, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн (коли ціна позову 20 500,00грн) значно завищена, не є співмірною зі складністю справи, складністю виконаних (наданих) адвокатом позивача робіт (послуг) та часом витраченим на їх виконання (надання).
З урахуванням всього вищезазначеного, беручи до уваги надані послуги, час, витрачений адвокатом на надання послуг, обсяг наданих адвокатом послуг (підготовка позовної заяви та складання розрахунку позовних вимог, представництво в судових засіданнях), зважаючи що відповідачем не подано належних доказів та доводів щодо неспівмірності розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275,276, 282, 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення Господарського суду Львівської області від 20.09.2021 у справі №914/2345/21 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ковалик Галини Романівни б/н від 11.10.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/3573/21 від 26.10.2021) без задоволення.
2.Судові витрати за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника
3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
Суддя Желік М.Б.
Суддя Орищин Г.В.