79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"18" січня 2022 р. Справа №926/326/21
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Скрипчук О.С.
Плотніцький Б.Д.
секретар судового засідання Гілевич С.Р.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Козьми Юлії Миколаївни б/н від 12.07.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/2332/21 від 12.07.2021)
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.06.2021 (суддя Гушилик С.М., повний текст складено 23.06.2021)
у справі № 926/326/21
за позовом: Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, м. Чернівці
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Козьми Юлії Миколаївни, м. Чернівці
про стягнення неустойки в сумі 1 753 278,77 грн та звільнення нежилого приміщення
за участю учасників справи:
від позивача: Іванович Л.І.-
від відповідача: Байцар І.Б.- адвокат, Соболівський А.М. - адвокат
Виконавчий комітет Чернівецької міської ради звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ФОП Козьми Ю.М. про стягнення неустойки за договором найму (оренди) 55/1000 (п'ятдесят п'ять тисячних) ідеальних часток будівель та споруд №34/05 від 22.12.2005 в сумі 1 753 278,77 грн, яка нарахована за період з 23.07.2019 по 19.01.2021 та звільнення нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Чернівці, вул. Чкалова, 30, загальною площею 1012 кв.м.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 15.06.2021 у справі № 926/326/21 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ФОП Козьми Ю.М. на користь Виконавчого комітету Чернівецької міської ради неустойку в сумі 1 753 278,77 грн та судовий збір в сумі 26 299,17 грн. Зобов'язано ФОП Козьму Ю.М. звільнити приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Чкалова, 30, загальною площею 1012 кв.м.
Приймаючи рішення, місцевий господарський встановив, що спірний договір припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений. Доказів повернення орендованого об'єкта позивачу матеріали справи не містять. А відтак, оскільки орендар не виконав свій обов'язок щодо повернення речі, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність заявлених вимог про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення на підставі ч.2 ст.785 ЦК України, а також про звільнення нежилого приміщення.
Не погоджуючись з даним рішенням, ФОП Козьма Ю.М. подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані нею докази та аргументи, відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, скаржник вважає, що суд дійшов помилкового висновку щодо припинення договору найму (оренди) №34/05 від 22.12.2005 та повернення у зв'язку з цим орендованого приміщення, оскільки відповідачем у відповідності до умов договору та чинного законодавства вчасно було повідомлено орендодавця про намір продовження дії договору. Жодних повідомлень від орендодавця орендар не отримував, а відтак, враховуючи «мовчазну згоду» договір є пролонгований, що в свою чергу виключає можливість застосування ст. 785 ЦК України щодо стягнення неустойки за несвоєчасне повернення майна.
Представники скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали повністю. На підтвердження своїх доводів долучили до матеріалів справи письмові пояснення з посиланням на практику Верховного Суду, які, на думку скаржника, є аналогічними до правовідносин у даній справі (зареєстровані в канцелярії суду за вх № 01-04/7336/21 від 21.10.2021).
Представник позивача проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх №01-04/5970/21 від 28.08.2021), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підтвердження своїх доводів долучив до матеріалів справи письмові пояснення (зареєстровані в канцелярії суду за вх № 01-04/7969/21 від 16.11.2021).
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
КП "Міжнародний аеропорт "Чернівці" відповідно до виданого на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №619/14 від 20.07.2004 свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.07.2004 є власником 55/1000 (п'ятдесят п'ять тисячних) часток будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м.Чернівці, вул. Чкалова, 30.
22.12.2005 між КП "Міжнародний аеропорт "Чернівці" (наймодавець) та СПД Козьмою Ю.М. (наймач) укладено договір найму (оренди) 55/1000 (п'ятдесят тисячних) часток будівель та споруд №34/05, згідно із умовами якого наймодавець передає, а наймач приймає в тимчасове платне користування 55/1000 (п'ятдесят тисячних) ідеальних часток будівель та споруд, загальною площею 604,80 кв.м., що знаходяться в м. Чернівці, вул. Чкалова, 30, з метою використання під розміщення розважально-ресторанного комплексу. Вказаний договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу - Блауш Н.З. та зареєстрований в реєстрі за №10634 (а.с. 10-14 том І).
Відповідно до умов договору у користування наймача переходять: частина в адмінбудівлі літ. А, яка складається з: на другому поверсі: 2 - 2 комора пл. 3,00 кв.м., 2 - 3 мийка пл. 17,70 кв.м., 2 - 4 коридор пл. 29,70 кв.м., 2 - 5 кабінет пл. 22,50 кв.м, 2- 6 кухня пл. 41, 30 кв.м., 2 - 11 коридор пл. 10,90 кв.м., 2 - 12 зал пл. 214,10 кв.м., 2 - 13 ресторан пл. 133,00 кв.м., 2 - 14 кухня пл. 8,00 кв.м., 2 - 15 кухня пл. 4,90 кв.м, Ѕ I - сходової клітини пл. 8,50 кв.м. на третьому поверсі: I - сходова клітина пл. 8,60 кв.м., 3 т- 28 коридор пл. 7,80 кв.м., 3 - 29 мийка пл. 7,10 кв.м., 3 - 30 мийка пл. 18,00 кв.м., 3 - 31 коридор пл. 17,10 кв.м., 3 - 32 комора пл.3,10 кв.м., 3 - 33 вбиральня пл. 1,00 кв.м., 3 - 34 вмивальник пл. 1,90 кв.м., 3 - 35 душова пл. 1, 30 кв.м., 3 - 36 коридор пл. 2,30 кв.м., 3 - 37 душова пл.1,30 кв.м., 3 - 38 коридор пл. 2,30 кв.м., 3 - 39 роздягальня пл. 10,40 кв.м., 3 - 40 цех пл. 13,80 кв.м., 3 - 41 комора пл. 11,00 кв.м., на першому поверсі: 1/1 I - сходова клітина пл. 8,50 кв.м, загальною площею 604,80 кв.м., що складають 55/1000 (п'ятдесят п'ять тисячних) ідеальних часток будівель та споруд.
Відповідно до відомостей, викладених у витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Чернівецьким комунальним бюро технічної інвентаризації за №927071 від 13.12.2005 загальна вартість 55/1000 (п'ятдесят п'ять тисячних) часток будівель та споруд, що передаються в найм (оренду) становить 376505 грн (триста сімдесят шість тисяч п'ятсот п'ять гривень) (п.1.5 договору).
Розділом другим договору сторони визначили порядок передачі об'єкта в найм (оренду) та повернення наймодавцю орендованого майна. Передача нежилих приміщень здійснюється наймодавцем протягом 5 (п'яти) днів, наступних за днем підписання цього договору, що оформляється актом прийому-передачі, що підписується уповноваженим представниками сторін. Повернення наймодавцю орендованого об'єкта здійснюється протягом 5 (п'яти) днів, з дня припинення дії цього договору за актом прийому-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін. Орендований об'єкт повинен бути переданий наймодавцю в задовільному стані з урахуванням природно-фізичного та технічного зносу.
Сторони погодили, що строк найму (оренди) нежилих приміщень складає 10 (десять) років з моменту прийняття орендованого об'єкта за актом приймання. Договір може бути продовжений на новий строк, якщо наймач повідомить про це наймодавця не пізніше ніж 30 (тридцять) днів до спливу строку договору найму. Якщо наймач продовжує користуватись зазначеними нежилими приміщеннями після закінчення строку договору найму то за відсутності заперечень наймодавця протягом 1 (одного) місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений цим договором (п.п. 3.1- 3.3 договору).
Наймач сплачує наймодавцю орендну плату за користування нежилими приміщеннями у розмірі визначеному у відповідності до рішення №197-23/05 XXIII сесії IV скликання Чернівецької обласної ради м.Чернівці від 25.11.2005. Розмір орендної плати за весь термін складає 677707,20 (шістсот сімдесят сім тисяч сімсот сім гривень двадцять копійок). Орендна плата сплачується наймачем щомісяця у розмірі 5647,56 грн (п'ять тисяч шістсот сорок сім гривень п'ятдесят шість копійок) в тому числі ПДВ - 941, 26 грн (дев'ятсот сорок одну гривні двадцять шість копійок) до 15 числа поточного місяця за попередній місяць шляхом перерахунку коштів на рахунок наймодавця (п.п. 4.1- 4.4 договору).
Пунктами 4.13 та 4.14 договору сторони погодили, що у зв'язку з необхідністю проведення капітального ремонту орендованого майна, наймачу зараховується в рахунок орендної плати вартість невід'ємних капітальних поліпшень орендованого майна за умови попереднього письмового погодження кошторисної документації наймодавцем з погодженням обласної ради. У разі, якщо вартість виконаних робіт по переведенню капітального ремонту часток будівель та споруд відповідно до проектно-кошторисної документації перевищує суму орендної плати на термін дії договору, термін дії договору продовжується до повного покриття витрат, понесених наймачем за погодженням обласної ради.
27.12.2005 актом прийому-передачі нерухомого майна було передано об'єкт оренди (а.с. 16-18 том І).
Як свідчать матеріали справи, в подальшому до договору оренди вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод до нього (а.с. 26-27 том І).
Зокрема, 23.01.2006 сторонами укладено додатковий договір, яким було внесено зміни порядку розрахунків (а.с. 26-27 том І).
Додатковим договором від 01.06.2007 сторони погодили зміну власника вказаного в договорі найму з "КП "Міжнародний аеропорт "Чернівці" на "Виконавчий комітет Чернівецької міської ради" (а.с. 19-20 том І).
Додатковим договором від 01.07.2009 сторони внесли зміни щодо проведення наймачем реконструкцією з переобладнанням орендованих нежилих приміщень, які знаходяться за адресою: м. Чернівці, вул. Чкалова, 30 внаслідок яких загальна орендована площа об'єкта змінилась з 604,80 кв.м на 1012,00 кв.м. А також строк дії договору продовжено до 22.07.2019 (а.с. 21-25, 30-34 том І).
Маючи намір скористатись переважним правом на укладення договору на новий строк на тих самих умовах, відповідач 21.06.2019 направив на адресу позивача лист-повідомлення про продовження договору найму на новий строк, на 13 років 7 місяців, додавши до нього зведені кошторисні рахунки для винесення на розгляд постійно діючої комісії про зарахування невід'ємних поліпшень з метою часткового зарахування понесених відповідачем витрат в рахунок сплати орендної плати (а.с. 134 том І).
У відповідь, 05.07.2019, позивач проінформував відповідача, що термін дії договору оренди закінчується 22.07.2019. У разі бажання укласти договір оренди на новий термін позивачу пропонувалося надати звіт про оцінку вартості орендованого майна. У випадку відмови від укладання договору оренди на новий строк, не виконання вказаних в листі вимог, відповідачу необхідно повернути об'єкт оренди за актом приймання - передачі (а.с. 28-29 том І).
31.07.2019 Департамент розвитку міської ради, направив відповідачу лист, в якому повторно запропонував останньому надати звіт про оцінку вартості орендованого майна для продовження терміну використання орендованого нерухомого майна та початком з 23.07.2019 проведення нарахувань з орендної плати або звільнити приміщення та передати його за актом приймання-передавання. Цим же листом відповідача повідомлено, що в разі несвоєчасного звільнення та передачу орендованого майна, орендар зобов'язується сплачувати неустойку в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення (а.с.35-36 том І).
Однак, відповідачем вимоги вказаних листів виконано не було, звіту про оцінку майна орендодавцю не подано, в зв'язку з чим 16.09.2019 позивач на адресу відповідача надіслав повідомлення, в якому повідомив останнього про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням 22.07.2019 терміну дії договору оренди та вказав на обов'язок повернути в термін до 30.09.2019 балансоутримувачу орендоване приміщення у належному санітарно-технічному стані по акту приймання передачі (а.с.32 том ІІ).
В той же час, за твердженням позивача, відповідач, ігноруючи умови укладеного між учасниками спірних правовідносин правочину, не повернув об'єкт оренди після припинення дії договору та продовжував користуватися орендованим нерухомим майном.
Наведені обставини стали підставою звернення до суду із даним позовом.
Водночас відповідач стверджує, що після закінчення строку спірного договору він не отримував листа від позивача від 05.07.2019 щодо припинення договору оренди, у зв'язку із чим вважає договір оренди продовженим на той же строк і на тих же умовах. Відсутність заперечення останній розцінив, як прояв "мовчазної згоди" і в такому випадку вважає, що спірний договір продовжено до 20.02.2033.
При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.
Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається зі змісту ст.1, ч.2 ст.9, ст.759, ч.3 ст.760 ЦК України і ч.2 ст.4, ч.6 ст.283 ГК України, Цивільним кодексом України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб'єктами господарювання і пов'язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені Господарським кодексом України. Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Судом встановлено, що орендоване майно є державним, а тому на спірні правовідносини також поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За приписами статей 763, 764 ЦК України, ч.2 ст. 291 ГК України, ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Втім, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Тобто наведеними статтями передбачено таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, і по-друге, якщо відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.
При цьому, законодавець передбачив безумовність права орендаря на продовження договору в разі згоди на це орендодавця, яка може проявлятися як згодою так і бездіяльністю з його боку. Таке право не можна ставити в залежність від підписання орендарем додаткової угоди чи її нотаріального посвідчення і наступної державної реєстрації. Така згода на продовження договору найму в деяких випадках, передбачених нормами закону (мовчазна згода - пролонгація) і не вимагає згоди іншої сторони, нотаріального посвідчення і державної реєстрації додаткової угоди про продовження договору.
Суть продовження договору оренди полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні.
Таким чином, з огляду на вказане, а також з урахуванням заявлених у даній справі предмету і підстав позову, при розгляді цього спору слід з'ясувати обставину припинення (чи ні) спірного договору оренди внаслідок відповідного волевиявлення орендодавця, зробленого протягом місяця після закінчення терміну дії договору оренди.
Як зазначалось вище, сторонами був встановлений строк дії договору до 22.07.2019.
З переписки між сторонами вбачається, що орендодавець 21.06.2019 звертався до орендаря із проханням продовжити дію договору шляхом укладення договору на новий строк, а також зарахувати понесені витрати в рахунок оплати оренди (а.с. 134 том І).
У відповідь на дане звернення, орендодавцем своїми листами від 05.07.2019 та повторно від 31.07.2019 було проінформовано відповідача про закінчення строку дії договору, а також що для продовження дії договору необхідно подати звіт про оцінку вартості орендованого майна (а.с. 28, 35 том І).
За змістом ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі, якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.
У ч.2 Методиці оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою КМУ від 10.08.1995 № 629, зазначено, що оцінка обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому. Передбачені цією Методикою послуги з проведення незалежної оцінки об'єкта оренди (активів, що входять до складу об'єкта оренди) та аудиторської перевірки об'єкта оренди оплачує орендар.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази, що орендарем з метою продовження дії спірного договору було подано звіт про оцінку вартості орендованого майна.
При цьому колегія суддів зазначає, що норма ст.11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не є такою, що унеможливлює "автоматичне" продовження дії договору оренди, оскільки відповідна норма не регулює питання, пов'язані як із закінченням дії договору оренди, так і з продовженням його дії. Підстави ж пролонгації договорів оренди державного та комунального майна у виді так званої "мовчазної згоди" сторін вичерпно врегульовано положеннями ст.764 ЦК України, ст. 284 ГК України та ч. 2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19 наголосила, що правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 ЦК України та ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов'язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.
Листом від 16.09.2019 відповідача повідомлено про припинення договору оренди нежитлових приміщень та про повернення орендованого майно відповідно до вимог п.2.2 договору, а саме: повернення орендованого об'єкта здійснюється протягом 5 (п'яти) днів, з дня припинення дії договору за актом прийому-передачі (а.с. 32 том ІІ).
Враховуючи вищевикладене, заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов'язальних правовідносин.
Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абз.3 ч.3 ст. 202 ЦК України.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди та протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Водночас, чинне законодавство не містить заборони на повідомлення орендодавцем орендаря про закінчення договірних відносин після визначеного строку дії договору ще під час його дії.
Істотне значення у даному випадку має факт направлення такого повідомлення в межах відповідного строку, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов'язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як відповідна форма вираження волевиявлення орендодавця.
Матеріали справи містять докази здійснення позивачем заходів, щодо врегулювання орендних правовідносин, про що свідчать листи від №К-1775-01/10 від 05.07.2019, №02/01-17/844 від 31.07.2019, №01/02-11/2/2380 від 16.09.2019, доказів надсилання вказаних листів відповідачу позивачем до матеріалів справи не долучено, проте, факт отримання листів було підтверджено у судовому засіданні під запис представником відповідача. А тому твердження скаржника про неотримання таких листів є безпідставними, а така поведінка не відповідає принципу заборони суперечливої поведінки.
Колегія суддів зазначає, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України), тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), базується на принципі добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Враховуючи вищенаведені обставини справи, апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду, що орендодавцем у відповідності до вищенаведених норм права, а також умов договору, було повідомлено орендаря про закінчення дії договору та припинення орендних правовідносин.
Матеріали справи також не містять доказів оплати орендної плати, починаючи з 22.07.2019, а відтак доводи скаржника щодо продовження договору оренди за мовчазною згодою судом визнаються безпідставними.
У ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно із ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що повернення наймодавцю орендованого об'єкта здійснюється протягом 5 (п'яти) днів, з дня припинення дії цього договору за актом прийому-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін.
Проте, відповідачем не надано суду доказів повернення майна, орендованого за спірним договором, строк дії якого закінчився, зокрема, у матеріалах справи відсутній підписаний сторонами акт приймання-передавання орендованого приміщення.
Відтак, оскільки договір найму (оренди) 55/1000 (п'ятдесят п'ять тисячних) ідеальних часток будівель та споруд №34/05 від 22.12.2005 припинився у зв'язку із закінченням строку його дії та наявністю заперечень орендодавця щодо продовження строку його дії, у відповідача відсутні правові підстави для подальшого користування об'єктом оренди.
Відповідно до п. 4.11 та п.4.12 договору за несвоєчасне звільнення та передачу нежилих приміщень наймач зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки за користування майном за час прострочення. У разі припинення або розірвання цього договору наймач сплачує орендну плату до дня передачі наймодавцю нежилого приміщення за актом прийому-передачі.
Невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі є підставою для виникнення права у наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов'язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України.
Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України обов'язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов'язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.
Зі змісту статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з ч.2 ст. 785 ЦК України. Законодавцем у ч.1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України. Тобто, судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.
До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч.2 ст. 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов'язані невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов'язку щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об'єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.
Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об'єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку ч.2 ст. 785 ЦК України.
Судом встановлено, що позивач вживав необхідні заходи, зі свого боку, а саме: повідомив орендаря про те, що договір оренди не буде продовжено на новий термін, що підтверджено листами від 05.07.2019, від 30.07.2019, 16.09.2019.
Проте, відповідач добровільно не виконав свій обов'язок щодо повернення орендованого майна та оформлення повернення наймачем орендованого майна шляхом підписання акта приймання-передачі нерухомого майна після закінчення дії договору.
Доказів добровільного виконання вказаного обов'язку відповідач суду не надав, доказів вчинення орендодавцем дій, спрямованих на ухилення від прийняття об'єкта оренди від орендаря після закінчення строку дії договору, або ухилення орендодавця від підписання акта приймання-передачі майна матеріали справи також не містять, і відповідачем такі докази не подавалися.
Зважаючи на встановлення судом обставин припинення дії договору оренди з 22.07.2019 та неповернення в добровільному порядку відповідачем об'єкта оренди, а саме нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: за адресою: м. Чернівці, вул. Чкалова, 30, загальною площею 1012 кв.м. на підставі договору найму (оренди) 55/1000 (п'ятдесят п'ять тисячних) ідеальних часток будівель та споруд №34/05 від 22.12.2005, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю в сумі 1 753 278,77 грн, яка нарахована за період з 23.07.2019 по 19.01.2021.
Пунктом 5.3.7 договору сторони узгодили обов'язки наймача, які полягають у тому, що при припиненні договору останній зобов'язується повернути нерухомість у стані, придатному для використання її за цільовим призначенням.
У зв'язку з закінченням договору оренди та з урахуванням вище викладеного, нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Чернівці, вул. Чкалова, 30, загальною площею 1012 кв.м. на підставі договору найму (оренди) 55/1000 (п'ятдесят п'ять тисячних) ідеальних часток будівель та споруд №34/05 від 22.12.2005 підлягає поверненню.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).
Таким чином, суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Водночас, частини 1,3,4 ст. 13 ГПК України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зважаючи на викладене, за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з урахуванням ст.ст. 2, 13, 14 ГПК України, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги про стягнення неустойки та звільнення нежилого приміщення є обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами, в свою чергу відповідачем не спростовані, а відтак правомірно задоволені судом першої інстанції.
Щодо долучених скаржником до матеріалів справи постанов Верховного Суду, у яких, на його думку, правовідносини є аналогічними до даної справи, що розглядається № 926/326/21, то ураховуючи відмінність предмета та підстав позовних вимог у справах № 910/5410/19, № 910/9949/20, № 922/3851/19, № 910/15387, №922/1957/19, на які посилається скаржник, колегія суддів зазначає, що вони не є подібними до правовідносин у даній справі у зв'язку з відмінністю установлених фактичних обставин у наведених справах.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях суду першої інстанції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.
Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу ФОП Козьми Ю.М. залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.06.2021 у справі № 926/326/21 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Чернівецької області.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текс складено 28.01.2022.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
судді О.С. Скрипчук
Б.Д. Плотніцький