Провадження № 33/803/163/22 Справа № 199/9901/21 Суддя у 1-й інстанції - САВЧЕНКО Є. М. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А.
02 лютого 2022 року
Суддя-доповідач Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю:
особи, яка притягується до
адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
свідка - ОСОБА_2
свідка - ОСОБА_3
свідка - ОСОБА_4
апеляційну скаргуособи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2021 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, не працевлаштованого, який проживає у
АДРЕСА_1
якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою Амур -Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати у сумі 454,00 грн.
Відповідно до встановлених судом обставин, 26 листопада 2021 року о 12:05 год., в м. Дніпро по вул. Калиновій, 49 водій ОСОБА_1 керував ТЗ Камаз 5111 р/н № НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
З сукупності встановлених обставин та досліджених доказів, суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1ст. 130 КупАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2021 року скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх доводів вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення права на захист у зв'язку з неналежним повідомленням про місце, дату та час розгляду справи.
Зазначає, що має суттєві вади здоров'я, а саме у підлітковому віці переніс операцію з екстирпації АВМ правої тім'яної долі, видалення внутрішньої мозкової гематоми. У зв'язку з проведеною операцією ОСОБА_1 одна зіниця збільшилась у розмірі і в такому стані перебуває на теперішній час, останньому протипоказані нервові навантаження, під час яких він може втрачати свідомість.
26 листопада 2021 року під час зупинки транспортного засобу співробітники поліції поводили себе неприпустимо, повідомляли про заборгованість зі сплати аліментів, внаслідок чого між ОСОБА_1 та останніми виникла конфліктна ситуація та через нервове збудження він почав втрачати свідомість, через що того ж дня звернувся до медичного закладу та був оглянутий лікарем невропатологом.
Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складений з істотними порушеннями вимог процесуального закону, оскільки він датований 28 листопада 2021р., а подія мала місце 26 листопада 2021р., а також під час його складання працівниками поліції не було роз'яснено в установленому порядку права та обов'язки, направлення на огляд на стан сп'яніння не вручалось.
В судовому засіданні під час апеляційного перегляду ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив оскаржувану постанову скасувати, провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що від проходження огляду на стан сп'яніння не відмовлявся, оскільки через погане самопочуття втрачав свідомість, вказав, що під час події було викликано швидку медичну допомогу та його доставлено до лікарні, де проведено медичний огляд. Зауважив, що має суттєві вади здоров'я та після оперативного втручання (видалення гематоми) одна зіниця збільшилась у розмірі.
Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суду пояснили, що дійсно того дня були присутні під час складання протоколу відносно ОСОБА_1 , пояснення від їх імені були складені співробітниками патрульної поліції, а свідків формально прохали поставити підписи. Вказали, що зовнішніх ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 вони не бачили і йому дійсно було погано під час складання протоколу, через що йому було викликано швидку допомогу.
Свідок ОСОБА_4 вказав, що знаходився разом з ОСОБА_1 під час складання працівниками поліції протоколу. Вважає, що авто під керуванням останнього було безпідставно зупинено, а поліцейські поводили себе зухвало. Внаслідок цього ОСОБА_1 почав нервувати і йому дійсно стала зле, він втрачав свідомість, через що свідок затягнув його до кабіни авто і почав просити патрульних викликати швидку, однак останні замість цього почали складати протокол про те, що ОСОБА_1 нібито відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння.
Суд апеляційної інстанції, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно необґрунтованості висновку суду про доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є такими, що ґрунтуються на фактичних даних, наявних в матеріалах справи.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КупАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" від 09.11.2015 № 1452/735, ознаками наркотичного сп'яніння чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції в порушення вищезазначених вимог закону, належним чином не з'ясував обставини справи, оскільки викладені в постанові висновки суду, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи.
Як вбачається з постанови, суд прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові особою, яка керує транспортним засобом, від проходження встановленого законом, медичного огляду на стан сп'яніння, тобто у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з протоколу про адміністративне правопорушення, письмових пояснень свідків, рапорту працівника поліції, направлення на огляд до закладу охорони здоров'я.
Однак, такий висновок суду є сумнівним, оскільки не узгоджується з доказами у справі.
Так, свідки події судом першої інстанції безпосередньо допитані не були, з пояснень останніх, які містяться в матеріалах справи на (а.с. 2,3) чітко не вбачається, від якого саме огляду відмовився ОСОБА_1 - на місці за допомогою спеціальних приладів, чи в медичному закладі, не вказано які саме ознаки наркотичного сп'яніння в нього було виявлено, чи роз'яснювалися йому порядок проходження медичного огляду та наслідки відмови від його проходження.
З метою забезпечення об'єктивного та всебічного розгляду справи свідки події були допитані в суді апеляційної інстанції, та пояснили суду, що вони формально підписали пояснення, складені співробітниками поліції, при цьому ознак сп'яніння у ОСОБА_1 не бачили, вказали що останній за своїм зовнішнім виглядом дійсно погано себе почував та був очевидно близький до втрати свідомості.
Під час апеляційного перегляду встановлено, що ОСОБА_1 дійсно того ж дня звертався до медичного закладу через погане самопочуття та втрату свідомості, про що свідчить довідка чергового лікаря невропатолога КНП "Міська клінічна лікарня №6 ДМР", згідно якій ОСОБА_1 встановлено діагноз : віддалені наслідки ГПМК та видалення внутрішньо-мозкової гематоми у 2006 році, синкопальний стан. Також апелянтом додані копії медичних документів (медична довідка, консультативний висновок невропатолога, МРТ дослідження) виписний епікриз, з яких вбачається, що ОСОБА_1 28 березня 2006 року переніс операцію з єкстирпації АВМ правої тім'яної долі, видалення внутрішньо-мозкової гематоми.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №107273 слідує, що водій ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, почервоніння обличчя).
Однак дані ознаки сп'яніння, які встановила уповноважена особа поліції та зафіксувала їх в протоколі про адміністративне правопорушення, носять сумнівний характер з огляду на досліджені матеріали та показання свідків, які вказали, що ОСОБА_1 дійсно погано почувався та втрачав свідомість.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 р., неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Враховуючи вищезазначене, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків події, приходжу до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б доводили вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні поза розумним сумнівом.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на нетипову обставину - відсутність в матеріалах даної справи відеозаписів з нагрудних камер поліцейських або відеореєстратора патрульного автомобіля, які за загальним правилом додаються до матеріалів справ даної категорії, а єдиним належним доказом, який підтверджує факт відмови водія, фактично є рапорт співробітника поліції, який з огляду на правову позицію ВСУ, яку викладено у постанові КАС ВСУ у справі № 524/5741/16-а, не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Судом апеляційної інстанції з метою забезпечення повноти та об'єктивності судового розгляду направлявся запит до ДПП УПП в Дніпропетровській області про надання відеозапису з бодікамер поліцейських, що були присутні під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №107273 щодо ОСОБА_1 , однак вказаний відеозапис до суду апеляційної інстанції направлений не був через закінчення терміну зберігання.
Таким чином, з наданих матеріалів неможливо чітко встановити та вважати доведеним, чи дійсно ОСОБА_1 мав ознаки наркотичного сп'яніння, або його зовнішній вигляд пояснювався хворобливим станом здоров'я; чи було йому роз'яснено порядок огляду на стан сп'яніння і наслідки відмови від його проходження; що саме йому пропонували співробітники поліції і від чого саме він відмовився; чи мав він за станом здоров'я об'єктивну можливість проїхати разом із поліцейськими до медичного закладу, не чекаючи приїзду карети швидкої допомоги.
Також з наданих матеріалів вбачається, що судом було здійснено виклик ОСОБА_1 в судове засідання, однак в матеріалах відсутні дані про належне повідомлення та отримання останнім смс-повідомлення чи повістки до суду (а.с. 8-9).
Місцевий суд, розглядаючи справу без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, неповно дослідив матеріали справи і одночасно порушив право останньої на захист.
З огляду на наведене, висновок суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не підтверджується вищенаведеними доказами у їх сукупності.
У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджено поза розумним сумнівом факт відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, а оскільки відповідно до змісту ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, - постанову суду належить скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 266, 280, 294 КУпАП суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргуособи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Амур -Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, провадження у справі - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КупАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду А.А. Мазниця