ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/22623.06.10
За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
ДоКомунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»в особі Подільського трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо
Простягнення 39 142,62 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь:
від позивача: Півень Д.О. -дов. № Д07/2010/03/02-1 від 02.03.2010 р.
Гаркавенко С.В. -дов. № Д07/2010/06/03-1 від 03.06.10 р.
від відповідача: Бублик А.В. -дов. № 06-5/18 від 04.01.10 р.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»в особі Подільського трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо про стягнення 32 560, 82 грн. основного боргу, 3 239, 93 грн. пені, 2 867, 73 грн. інфляційних нарахувань та 474, 14 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 695 від 21.11.1990 р., додатковими угодами про постачання електричної енергії від 08.08.08 р. і від 01.10.08 р. та додатками до даного договору.
Ухвалою суду від 29.04.10 р. було порушено провадження у справі № 37/226 та призначено її розгляд на 07.06.10 року, зобов'язано сторін надати певні документи.
Представник позивача у судовому засіданні 07.06.10 р. на виконання вимог ухвали суду від 29.04.10 р. надав витребувані судом документи та повідомив, що основний борг Комунальним підприємством «КИЇВПАСТРАНС»в особі Подільського трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо сплачено.
Через службу діловодства Господарського суду м. Києва 03.06.2010 р. надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю його представника бути присутнім у призначеному судовому засіданні.
Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився.
Розглянувши вищезазначене клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, а також реалізації його права на захист шляхом подання відзиву на позов по суті. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.
Враховуючи наведене, у зв'язку з необхідністю витребувати документи у справі, а також приймаючи до уваги нез'явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 29.04.10 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи № 37/226 на 16.06.10 р.
У судовому засіданні 23.06.10 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в частині штрафних санкцій.
Представник відповідача надав суду пояснення по суті спору, просив суд зменшити штрафні санкції у зв'язку з скрутним фінансовим станом підприємства.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Між Підприємством «Київські кабельні мережі»Виробничого енергетичного об'єднання «Київенерго»(енергопостачальна компанія) та Трамвайним ремонтно-експлуатаційним депо імені Красіна (абонент) було укладено договір на користування електричною енергією № 695 від 21.11.1990 р.
01.10.2008 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(постачальник) та Подільським трамвайним ремонтно-експлуатаційним депо Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»(споживач) було укладено додаткову угоду про постачання електричної енергії до договору на користування електричною енергією № 695 від 21.11.1990 р.
№ 3530470 від 25.02.02 р., відповідно до пункту 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Пунктами 2.3.3. та 2.3.4. додаткової угоди про постачання електричної енергії від 01.10.2008 р. до договору № 695 від 21.11.1990 р. передбачено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатка «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів».
Відповідно до пункту 1 додатку № 2 до договору № 695 від 21.11.1990 р., розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 20 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття «розрахунковий період»та «календарний місяць»вважаються прирівняними.
Згідно з п. 2.1. вищезазначеного додатку, споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком; оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання; споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією (ПКЕЕ); при відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.
Позивач у позовній заяві пояснив суду, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором № 695 від 21.11.1990 р. та додатковими угодами про постачання електричної енергії від 08.08.08 р. і від 01.10.08 р., тоді як відповідач свої зобов'язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.11.2009 р. до 01.04.10 р. у нього виникла заборгованість за використану електричну енергію в розмірі 32 560,82 грн., що підтверджується копіями звітів про використану активну електричну енергію, актами приймання-передачі, рахунками-розшифровками за спірний період та довідкою (розрахунком основного боргу) про стан розрахунків та заборгованість із сплати спожитої електричної енергії.
За таких обставин АЕК «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»в особі Подільського трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо про стягнення 32 560, 82 грн. основного боргу, 3 239, 93 грн. пені, 2 867, 73 грн. інфляційних нарахувань та 474, 14 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 695 від 21.11.1990 р., додатковими угодами про постачання електричної енергії від 08.08.08 р. і від 01.10.08 р. та додатками до даного договору.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску електричної енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначені договором № 695 від 21.11.1990 р., додатковими угодами про постачання електричної енергії від 08.08.08 р. і від 01.10.08 р. та додатками до них строки оплату за спожиту активну енергію не здійснив.
Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.
У судовому засіданні 07.06.10 р. представник позивача повідомив суду, що відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 32 560,82 грн. та надав суду розрахунок основного боргу Подільського трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо КП «КИЇВПАСТРАНС»за спожиту від АЕК «Київенерго»електроенергію.
Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 32 560,82 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 2 867,73 грн. інфляційної складової боргу та 474,14 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 695 від 21.11.1990 р., додатковими угодами про постачання електричної енергії від 08.08.08 р. і від 01.10.08 р. та додатками до них.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання в сумі 32 560,83 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню відповідно 2 867,73 грн. інфляційної складової боргу та 474,14 грн. трьох відсотків річних.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3 239,93 грн. пені за порушення грошового зобов'язання за договором № 695 від 21.11.1990 р., додатковими угодами про постачання електричної енергії від 08.08.08 р. і від 01.10.08 р. та додатками до них.
Згідно з пунктом 4.2.2. додаткової угоди про постачання електричної енергії від 01.10.08 р. до договору № 695 від 21.11.1990 р., за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. та 2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів», споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення штрафу, вона має бути передбачена законом або договором.
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем, оскільки Комунальне підприємство «КИЇВПАСТРАНС»в особі Подільського трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо є госпрозрахунковим підприємством, яке фінансується з державного бюджету, має відшкодування втрат підприємства від перевезення пільгових категорій громадян за пільгами наданими державою та Київрадою, а також перебуває у скрутному фінансовому стані, крім того, судом приймається до уваги той факт, що відповідач частково погасив основний борг перед позивачем до прийняття рішення у даній справі.
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», до 1 619,97 грн. за несвоєчасне погашення заборгованості по сплаті за спожиту електричну енергію.
Таким чином, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»в особі Подільського трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо підлягає задоволенню частково.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629, 275 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»в особі Подільського трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 1 619 (одна тисяча шістсот девятнадцять) грн. 97 коп. пені, 2 867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 73 коп. інфляційних нарахувань, 474 (чотириста сімдесят чотири) грн. 14 коп. трьох річних процентів, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 32 560,82 грн. основного боргу припинити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.