ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 2/13206.07.10
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Київський ювелірний завод»
до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської
міської державної адміністрації) «Київреклама»
третя особа Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київської
міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про стягнення 34 221,16 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
Від позивача Лутченко М.М.
Від відповідача не з'явився
Від третьої особи не з'явився
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київський ювелірний завод»до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», третя особа Головне управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 34 221,16 грн. збитків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2010р. порушено провадження у справі.
В судовому засіданні 27.05.10р. представником позивача було подано заяву про уточнення підстав позовних вимог, відповідно до якої позивач уточнив що просить стягнути з відповідача саме - 34 221,16 грн. збитків (а не шкоди), на підставі ст. 22 ЦК України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам та третій особі за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Сторони та третя особа були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з врахуванням заяви про уточнення підстав позову від 27.05.10р.
Представники Третьої особи в судові засідання не з'являлися, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання цих повноважних представників суд не повідомлений; пояснення на позов не подали.
Представники Відповідача в судові засідання не з'являлися, проте відзив на позов відповідач подав.
Від представника відповідача 06.07.10р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник відповідача перебуває у відпустці, і крім того між сторонами тривають переговори щодо вирішення спору мирним шляхом.
Проте представником Відповідача не надано доказів на обґрунтування поданого клопотання від 06.07.10р про відкладення розгляду справи, а саме на надано доказів направлення чи перебування представника відповідача у відпустці та не надано доказів, що між сторонами тривають переговори щодо вирішення спору мирним шляхом.
Присутній представник позивача заперечив, що між позивачем та відповідачем ведуться переговори щодо вирішення спору мирним шляхом.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, і такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.
Інших, передбачених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи представником відповідача не наведено та не обґрунтовано.
Враховуючи вищенаведене, судом відхиляється клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, як необґрунтоване.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 06.07.10р. за попередньою згодою представника позивача, що з'явився в судове засідання, судом було оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача та дослідивши письмові заперечення представника відповідача, оглянувши надані оригінали документів, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -
«23»лютого 2009 року Позивачем, на підставі протокольного рішення Київської міської державної адміністрації №2, на виконання вимог Закону України «Про рекламу»від 03.07.1996 року, Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року №2067 та Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1100 від 23.08.2007 року було отримано дозвіл № 19802-07 терміном дії з 23 лютого 2009 року по 31 січня 2014 року, на розміщення рекламного засобу на будинку, загальною площею 4.80 кв.м. за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Саксаганського, 33/35.
«13»березня 2009 року між Позивачем, Відповідачем та Третьою особою, було укладено договір № 00958/09 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва.
З 12 грудня 2009 року на 13 грудня 2009 року Відповідачем було здійснено демонтаж та вилучено конструкцію зовнішньої реклами (рекламний засіб), що належала позивачу та знаходилась за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Саксаганського, 33/35.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивачем було направлено відповідачу (подано через канцелярію відповідача, вхідний номер 1929 від 11.03.10р.) претензію від 10.03.10р. №190/38, в якій позивач просив відповідача повернути йому демонтовану конструкцію зовнішньої реклами (рекламний засіб), що належала позивачу та знаходилась за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Саксаганського, 33/35, а також просив відновити її первісний стан за рахунок відповідача; у іншому разі позивач повідомив, що звертатиметься до суду з приводу відшкодування йому збитків заподіяних неправомірними діями відповідача.
У відповідь на дану претензію, Відповідач направив Позивачу копію листа від 17.03.10р. №196-2192/КР, що адресований певній особі -ФО-П Олексієнко І.В., в якому позивач звертається до цієї особи та просить її повернути Відповідачу помилково демонтовані рекламні конструкції, в тому числі і за адресою - м. Київ, Голосіївський район, вул. Саксаганського, 33/35.
У поданому до суду Відзиві від 08.06.10р. Відповідач зазначає, що у зв'язку з тим, що об'єкт зовнішньої реклами (рекламний засіб) Позивача за адресою: Голосіївський р-н, вул. Саксаганського, 33/35 з написом Позивача розміщувався без проектно-дозвільної документації, з грубим порушенням діючого законодавства України у сфері розміщення зовнішньої реклами, Позивачу був направлений (вручений) припис з вимогою демонтажу об'єкту зовнішньої реклами та наданий час для самостійного демонтажу. Проте Позивачем не були усунуті виявлені порушення, тому, на виконання норм чинного законодавства, Відповідачем було вжито заходів щодо демонтажу об'єкту зовнішньої реклами (рекламний засіб) Позивача згідно розпорядження Київського міського голови від 05.12.2008 № 528 «Про демонтаж самовільно розміщених та безхазяйних рекламних засобів», але під час демонтажу було помилково демонтовано інший рекламний засіб Позивача.
Тобто, вищенаведеними листом та відзивом Відповідач визнає, що ним було дійсно помилково демонтовано рекламну конструкцію (рекламний засіб) позивача за адресою: м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Саксаганського, 33/35.
Щодо тверджень Відповідача, що за адресою: м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Саксаганського, 33/35 знаходилось декілька рекламних конструкцій позивача, та деякі розміщені неправомірно та без належної правовстановлюючої документації, то дані твердження не підтверджуються матеріалами справи, і відповідачем також не надано суду письмових доказів на підтвердження цього.
Натомість в матеріалах справи міститься лише один Договір від «13»березня 2009 року між Позивачем, Відповідачем та Третьою особою, за № 00958/09 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу за адресою: м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Саксаганського, 33/35.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що за адресою: м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Саксаганського, 33/35 знаходилась лише одна рекламна конструкція позивача (рекламний засіб), розміщений там на підставі вищенаведених Договору від «13»березня 2009 року № 00958/09 та Дозволу № 19802-07, та що саме ця вивіска була демонтована Відповідачем.
Твердження Відповідача, що об'єкт зовнішньої реклами Позивача за адресою: Голосіївський р-н, вул. Саксаганського, 33/35 з написом Позивача розміщувався без проектно-дозвільної документації, з грубим порушенням діючого законодавства України у сфері розміщення зовнішньої реклами, також є нормативно та документально необґрунтованими та спростовуються, зокрема вищенаведеними Договором від «13»березня 2009 року № 00958/09 та Дозволом № 19802-07.
Відповідач також зазначає, що на його думку позивачу не була завдана майнова шкода внаслідок вилучення рекламного засобу, оскільки демонтований рекламний носій з огляду на його збереження та можливість подальшого використання не належить до збитків в розумінні ст. 22 ІІК України, та оскільки Відповідач своїми листами повідомляв Позивача про згоду на безкоштовне повернення демонтованого рекламного засобу, але жодних дії з боку Позивача щодо отримання рекламного засобу не було зроблено.
Проте Відповідачем не надано суду належних доказів (документально необґрунтовані письмові пояснення -належними доказами не є), що демонтований рекламний носій Позивача збережений належним чином та підлягає подальшому використанню, та що Відповідачем направлялися Позивачу листи про згоду на безкоштовне повернення демонтованого рекламного засобу (копії або оригіналів цих листів також не надано); враховуючи наведене, ці твердження відповідача судом до уваги не приймаються як необґрунтовані.
Позивач зазначає, що в зв'язку з неправомірним демонтажем Відповідачем рекламної конструкції Позивача, що знаходилась за адресою: м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Саксаганського, 33/35 та неповерненням цієї конструкції на вимогу Позивачу, Позивач зазнав збитків, що полягають у здійснених ним раніше витратах в розмірі 34 221 грн. 16 коп., а саме: за виконання робіт з проектування, виготовлення та встановлення даної вивіски, та що підтверджується наданою Позивачем до матеріалів справи Угодою №22/13.08.07.-304/07 та калькуляцією до неї на суму 34 221 грн. 16 коп.
Враховуючи вище викладене, Позивач просить стягнути з Відповідача 34 221 грн. 16 коп. збитків.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до п. 3) ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення зобов'язань є завдання матеріальної шкоди особі.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) та втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
З вищенаведеного вбачається, що відшкодування збитків має характер уні версального засобу захисту цивільних прав, од ночасно відшкодування збитків є мірою відпо відності. Як у випадку виконання договору, так і за зобов'язанням, що виникають унаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка заподіяла шкоду.
При розгляді господарського спору, господарський суд вирішує заявлений спір в межах заявленими позивачем позовних вимог (за винятком окремих встановлених законом випадків виходу за межі позовних вимог), на підставі наведеного позивачем нормативного обґрунтування позовних вимог та наданих сторонами письмових доказів та пояснень.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що Відповідачем дійсно порушено права Позивача шляхом неправомірного демонтажу та неповернення Позивачу належної йому на праві власності рекламної конструкції, що була виготовлена на замовлення Позивача на підставі Угоди №22/13.08.07.-304/07, та розміщена за адресою: м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Саксаганського, 33/35, в результаті чого Відповідачем було завдано Позивачу збитків на суму 34 221грн. 16коп. -що складає розмір суми за виконання робіт з проектування, виготовлення та встановлення даної вивіски.
В матеріалах справи відсутні докази відшкодування (с т.ч. сплати) Відповідачем Позивачку вищенаведеної суми збитків, зважаючи на що суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми збитків у вигляді втрат, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (ст. 22 ЦК України), в сумі - 34 221 грн. 16 коп.
Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до господарського суду; Позивачу повертається з Державного Бюджету України 4 коп. надлишково сплаченого державного мита.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А; код ЄДРПОУ 26199714) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київський ювелірний завод»(м. Київ, вул. Голосіївська, 17; код ЄДРПОУ 00227229) 34 221 (тридцять чотири тисячі двісті двадцять одна) грн. 16 коп. збитків, 342 (триста сорок дві) грн. 21 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Повернути Відкритому акціонерному товариству «Київський ювелірний завод»(м. Київ, вул. Голосіївська, 17; код ЄДРПОУ 00227229) з Державного Бюджету України 4 коп. надлишково сплаченого державного мита (оригінал платіжного доручення №1336 від 06.04.10р. залишається в матеріалах справи).
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя І.О.Домнічева
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення -08.07.2010р.