ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/2173/22
провадження № 2/753/3975/22
"03" лютого 2022 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Сирбул О.Ф., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів, -
У лютому 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору №675 від 22.06.2020 про виготовлення та поставки меблевих виробів у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та коштів грошових коштів у зв'язку з неналежним виконння умов вказаного договору.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Підсудністю у цивільному судочинстві визначено розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суд вважає, що позовну заяву необхідно передати на розгляд до Оболонського районного суду м. Києва, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року - кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
З точки зору закону виключна територіальна підсудність встановлюється законодавцем з метою вирішення спору конкретним, прямо передбаченими у законі судами.
У такому випадку можливість застосування інших правил територіальної підсудності виключається.
Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (п. 41, 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»).
До позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов'язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.
Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 726/2102/16-ц.
Таким чином, у відповідності до ст.ст. 27-30 ЦПК України дана справа не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Дарницького районного суду м. Києва.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 22.06.2020 між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір №675 від 22.06.2020 про виготовлення та поставки меблевих виробів у квартирі: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 4. умов Договору, Виконавець зобов'язується здійснити виготовлення, доставку та встановлення товару за адресою: АДРЕСА_1 .
Тобто, нерухоме майно, а саме: квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться на території Печерського району м. Києва.
У зв'язку з викладеним та враховуючи положення ст. 30 ЦПК України, даний позов повинен був бути пред'явлений за правилами виключної підсудності, визначеним ч. 1 ст. 30 ЦПК України, тобто за місцезнаходженням майна.
При цьому, позивач звернулась до Дарницького районного суду м. Києва із вказаним позовом, зазначають підставу обрання нею саме цього суду для вирішення спору зареєстроване місце проживання відповідача.
Проте, суддя не погоджується з такою позицією позивача та звертає увагу на те, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно тощо.
Аналізуючи вищенаведене, суддя дійшов висновку, що в даному випадку слід застосовувати правила виключної підсудності, адже позовні вимоги пов'язані із неналежним виконанням умов договору, предметом якого є об'єкт нерухомого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду , якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 3 даної статті встановлено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що спір у даному випадку виник з приводу нерухомого майно, що розташоване у Печерському районі м. Києва, що не відноситься до території Дарницького району м. Києва, даний позов повинен розглядатись судом за місцем знаходження нерухомого майна, а тому суддя приходить до висновку, що матеріали позовної заяви підлягають направленню до належного суду, а саме до Печерського районного суду м. Києва, за правилами виключної територіальної підсудності.
Керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 260, 353-354 ЦПК України, суддя, -
Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів - передати за підсудністю на розгляд Печерського районного суду м. Києва.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: