Справа № 703/258/20
2/703/45/22
07 лютого 2022 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Ігнатенко Т.В.
секретар судових засідань Бойко Л.М.
за участю
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача Весеньова Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
встановив:
23 січня 2020 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 121 000 гривень 00 копійок та моральну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 24 000 гривень 00 копійок, а також понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на перехресті вулиць Пастерівська та Благовісна в м. Черкаси 06 лютого 2018 року близько 12 години 40 хвилин ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , не стежив за дорожньою обстановкою та допустив зіткнення з автомобілем «Mersedes Vito», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував позивач. Внаслідок зіткнення автомобілю «Mersedes Vito», д.н.з. НОМЕР_2 , який на праві власності належить позивачу, завдані значні механічні ушкодження. За вказаним фактом слідчим відділом Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018251010000915 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України. В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_2 був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, в результаті чого порушив вимоги п.2.3 «б» ПДР України. Постановою слідчого від 23 листопада 2018 року вказане кримінальне провадження закрите у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Разом з тим, з кримінального провадження виділені матеріали, що стосуються вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. За результатами розгляду вказаних матеріалів поліцейським Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області Пишним Є.В. 24 грудня 2018 року стосовно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, відносно ОСОБА_2 закрите у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Позивач вважає, що недотримання ОСОБА_2 вимог ПДР України знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, в результаті якої належний позивачу автомобіль отримав значні механічні пошкодження і йому завдано матеріальної шкоди. На час подання позовної заяви матеріальні збитки, завдані позивачу, як власнику автомобіля, не відшкодовані. Як відомо позивачу, відповідальність ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди, застрахована не була. Сума матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди оцінюється позивачем у розмірі 121 000 гривень. Крім того, позивачу, внаслідок дій ОСОБА_2 , завдано моральну шкоду, що полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме: через дорожньо-транспортну пригоду у нього виникає страх перебування у транспортних засобах, при цьому на даний час він взагалі позбавлений можливості керувати належним йому транспортним засобом через значні пошкодження. Саме через неможливість використовувати власний автомобіль для сімейних потреб, порушені нормальні життєві зв'язки позивача. Сума моральної шкоди оцінюється позивачем у 24000 гривень. З врахуванням вищевказаних обставин, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
12 лютого 2020 року ухвалою судді відкрито провадження у вказані справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, роз'яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - відповіді на відзив.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Ухвалою суду від 30 вересня 2020 року провадження у даній цивільній справі зупинено до залучення у справі правонаступників ОСОБА_5
18 січня 2021 року ухвалою суду відновлено провадження у справі та до участі у справі залучено ОСОБА_4 , як правонаступника позивача ОСОБА_5 .
На підставі розпорядження керівника апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 липня 2021 року №172, повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями вказана цивільна справа передана на розгляд судді Ігнатенко Т.В.
21 липня 2021 року ухвалою судді Ігнатенко Т.В. прийнято вказану цивільну справу до свого провадження та, в зв'язку зі зміною складу суду, вирішено розгляд справи проводити спочатку зі стадії підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 14 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Представник позивача ОСОБА_4 - адвокат Шпак В.М. у судовому засідання позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Весеньов Є.В. у судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечили, зазначили, що вина відповідача у дорожньо-транспортній пригоді не встановлена, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрите у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, в зв'язку з чим відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданою позивачу шкодою. Крім того, вважають недоведеним, що ОСОБА_4 прийняла у спадщину автомобіль, який був пошкоджений у дорожньо-транспортній пригоді, оскільки не надано свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, відповідно до якого вона на даний час є його власником. Також зазначили, що, на їх думку, відсутні підстави для врахування судом висновку автотоварозначої експертизи, оскільки невідомо від чого завдані зазначені у ньому збитки, так як не досліджено матеріали дорожньо-транспортної пригоди, а також під час огляду автомобіля сторона відповідача звертала увагу експерта на ряд обставин, які ним не були враховані при огляді та складанні висновку, повідомивши, що він лише фіксує ті обставини, які існують на момент огляду.
Суд, врахувавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого ВРЕР м. Луганська 06 серпня 2013 року, власником автомобіля «Mersedes Vito», д.н.з. НОМЕР_2 , шасі (кузов, рама) № НОМЕР_4 , є ОСОБА_5 (а.с.11).
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого Виконавчим комітетом Червонослобідськї сільської ради Черкаського району Черкаської області 11 червня 2020 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Черкаси, про що 11 червня 2020 року складено відповідний актовий запис №90 (а.с.96).
Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Як вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори 08 грудня 2020 року, на підставі ст.1261 ЦК України спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_5 , 1966 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: автомобіля марки «Mersedes-Benz», модель - «Vito 109СDI», випуску 2006 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований у ВРЕР м. Луганськ 06 серпня 2013 року, який належав померлій особі на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ, серії НОМЕР_3 , виданого ВРЕР м. Луганськ 06 серпня 2013 року. Свідоцтво необхідно зареєструвати у відповідному сервісному центрі МВС України (а.с.111).
Таким чином, внаслідок спадкування ОСОБА_4 прав власності ОСОБА_5 , до неї, у відповідності до ст.1261 ЦК України, перейшло право власності на вищевказаний автомобіль, при цьому свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, є виключно підтвердження визнання державною такого права особи, в зв'язку з чим ненадання позивачем свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Mersedes Vito», д.н.з. НОМЕР_2 , в якому зазначено, що вона є його власником, з врахуванням вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом, не свідчить про відсутність у неї цього права.
З врахуванням викладеного, доводи відповідача та його представника, як на підставу для відмови у задоволенні позову, про те, що стороною позивача не доведено, що ОСОБА_4 прийняла у спадщину автомобіль, який був пошкоджений у дорожньо-транспортній пригоді, оскільки не надано свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, відповідно до якого вона на даний час є його власником, є безпідставними та не заслуговують на увагу.
Відповідно до п.1.10 ПДР України, дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Як вбачається з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07 лютого 2018 року, відомості до вказаного реєстру внесені 07 лютого 2018 року за №12018251010000915 з фабулою: «06 лютого 2018 року близько 12 години 40 хвилин на перехресті вулиці Пастерівська та вулиці Благовісна, поблизу будинку №339 відбулося зіткнення автомобіля «Mersedes Vito», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , з автомобілем «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 . Внаслідок ДТП водій автомобіля «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до 3 Черкаської міської лікарні швидкої медичної допомоги. Ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень встановлюється» - правова кваліфікація ч.1 ст.286 КК України (а.с.13).
Згідно диспозиції ч.1 ст.286 КК України, кримінальна відповідальність за вказаною частиною статті настає у разі порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
06 лютого 2018 року слідчим Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області Рудь С.С., в період часу з 13 години 10 хвилин по 14 годину 50 хвилин, проведено огляду місця події, а саме - перехрестя вулиці Пастерівська та вулиці Благовісна поблизу будинку №339 в м. Черкаси, про що складено відповідний протокол (а.с.14-26).
Відповідно до вказаного протоколу, слідчим на місці події виявлені автомобілі «Mersedes Vito», д.н.з. НОМЕР_2 , та «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , з механічними пошкодженням, зокрема, на автомобілі «Mersedes Vito», д.н.з. НОМЕР_2 , виявлені наступні пошкодження: передній бампер, капот, ліва передня фара, ліве переднє крило (а.с.14-26).
Постановою слідчого СВ Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області Рудь С.С. від 23 листопада 2018 року про закриття кримінального провадження, за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12018251010000915 від 07 лютого 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, вирішено, зокрема: кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018251010000915 від 07 лютого 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, закрити у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення; виділити з кримінального провадження матеріали, які стосуються вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та направити виділені матеріали на адресу Управління патрульної поліції у м. Черкасах Департаменту патрульної поліції для притягнення останнього до адміністративної відповідальності (а.с.27-29).
Як вбачається з вищевказаної постанови, досудовим розслідуванням встановлено, що 06 лютого 2018 року близько 12 години 40 хвилин на перехресті вулиці Пастерівська та вулиці Благовісна, поблизу будинку №339, відбулося зіткнення автомобіля «Mersedes Vito», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з автомобілем «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Внаслідок ДТП водій автомобіля «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до 3 Черкаської міської лікарні швидкої медичної допомоги. Водій ОСОБА_2 був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, в результаті чого порушив вимоги п.2.3 «б» ПДР України.
Крім того, у вказаній постанові зазначено, що в ході розслідування не було встановлено достатньо доказів того, що в даних діях наявний склад злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, в зв'язку з чим дане кримінальне провадження підлягає закриттю. Однак, в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, відповідно до ст.124 КУпАП (а.с.27-29).
Вказана постанова слідчого про закриття кримінального провадження не скасована та є чинною до даного часу.
Відповідно до п.2.3 «б» ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 січня 2019 року, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення №703/122/19, 3/703/145/19, вирішено провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 за ст.124 КУпАП, закрити у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення (а.с.30).
У вказаній постанові зазначено, що відповідно до протоколу серії ОБ №050041 від 24 листопада 2018 року, складеного поліцейським Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області Пишним Є.В.: 06 лютого 2018 року близько 12 години 40 хвилин в м. Черкаси по вул. Благовісній, ОСОБА_2 керував автомобілем «Opel», д.н.з. НОМЕР_1 , був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, в результаті чого на перехресті вулиць Благовісна-Пастерівська сталося зіткнення з автомобілем «Мерседес Віто», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 та під час зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками (а.с.30).
Зазначена постанова до суду апеляційної інстанції не оскаржувалася та вступила в законну силу 22 січня 2019 року (а.с.30).
Разом з тим, згідно ст.221 та ч.1 ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Застосування положень статті 38 КУпАП можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, оскільки у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 04 березня 2020 року у справі №641/2795/16-ц, від 07 лютого 2018 року у справі №910/18319/16; від 16 квітня 2019 року у справі №927/623/18, від 29 квітня 2020 року у справі №686/4557/18.
При цьому, непритягнення водіїв до адміністративної відповідальності
за порушення ПДР України не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.
Як вбачається з вищевикладених встановлених судом обставин, непритягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності мало місце не у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а у зв'язку із закінченням строків притягнення до відповідальності, що не є підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.
Згідно ч.2 ст.1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство України в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Однак, будь-яких доказів, в тому числі висновку експерта, які спростовують вину ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено автомобіль позивача, матеріали справи не містять та стороною відповідача не надані.
При цьому, суд звертає увагу, що позивач надав у розпорядження суду наявні у нього докази, які вказуються на цивільно-правову відповідальності відповідача за завдану ним шкоду, в зв'язку з чим, у разі незгоди з такими доказами, відповідач не був позбавлений можливості надати суду докази або звернутися до суду з клопотанням про їх витребування чи отримання, шляхом призначення відповідної експертизи, однак такими правами не скористався.
Відповідно до ч.1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Підстави для збирання у даній справі доказів за ініціативою суду відсутні.
Відповідно до преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно п.1.8 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Позивач та її представник стверджують, а відповідача та його представник не заперечують, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , станом на 06 лютого 2018 року - день дорожньо-транспортної пригоди, застрахованою не була.
Таким чином, підстави для відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля «Mersedes Vito», д.н.з. НОМЕР_2 , у вищевказаній дорожньо-транспортній пригоді, у страховиків відсутні.
Згідно п.3 ч.2 ст.11 ЦК України, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Згідно п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до ч.2 ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно правового висновку, який викладений у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним.
Відповідно до ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати позивачу матеріальні збитки, які завдані внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди.
За таких обставин, доводи сторони відповідача про те, що оскільки вина відповідача у дорожньо-транспортній пригоді не встановлена, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрите у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, відтак причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданою позивачу шкодою відсутній, є безпідставними, в зв'язку з чим не приймаються судом до уваги.
Згідно ч.1 ст.103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Відповідно до ч.1 ст.104 ЦПК України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Ухвалою суду від 24 лютого 2021 року у даній цивільній справі, за клопотанням представника позивача, призначено автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, та на вирішення експертів, з врахуванням ухвали суду від 11 червня 2021 про уточнення поставлених на вирішення експертів питань, поставлено наступне питання: «Яка вартість матеріального збитку завдана власнику автомобіля «Mersedes» модель «Vito», реєстраційний № НОМЕР_2 , пов'язаного з відновлювальним ремонтом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 06 лютого 2018 року, на час проведення експертизи». В розпорядження експертів надано матеріали даної цивільної справи та зобов'язано ОСОБА_4 надати в розпорядження експертів вказаний автомобіль (а.с.132-133, 170).
Згідно ч.1 ст.102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до висновку експерта №293/21-23 від 16 червня 2021 року за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи по цивільній справі №703/258/20, вартість матеріального збитку завдана власнику автомобіля «Mersedes» модель «Vito 109CDI», реєстраційний номер № НОМЕР_2 , пов'язаного з відновлювальним ремонтом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 06 лютого 2018 року складає 183203 гривні 00 копійок (а.с.173-197).
При цьому, як вбачається з вищевказаного висновку, експертом при його складанні досліджувалися матеріали даної цивільної справи, в яких надані позивачем протокол огляду місця події, в якому зафіксовано огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, а також схему до нього, на якій зображене місце дорожньо-транспортними пригодами з відповідними позначеннями.
Натомість, стороною відповідача до матеріалів справи не додано жодного документу, складеного в результаті дорожньо-транспортної пригоди, клопотань про їх витребування у відповідних осіб та надання їх в розпорядження експерта не заявлялося.
Крім того, як вбачається з вказаного висновку експерта та протоколу огляду транспортного засобу від 14 травня 2021 року, який є додатком до висновку експерта, огляд автомобіля експертом проводився за участі, зокрема, відповідача та його представника.
У огляду транспортного засобу від 14 травня 2021 року наявний друкований текст: «Протокол огляду складено на підставі зовнішнього огляду. З протоколом ознайомлений, пошкодження записані правильно», під яким учасники даного огляду, зокрема, відповідач та його представник поставили свої підписи, при цьому, жодного зауваження щодо огляду ними не зазначено (а.с.185).
З врахуванням викладеного, доводи сторони відповідача про відсутність підстав для врахування судом висновку автотоварозначої експертизи, оскільки невідомо від чого завдані зазначені у ньому збитки, так як не досліджено матеріали дорожньо-транспортної пригоди, а також під час огляду автомобіля експертом не враховано ряд обставин, на які вони вказували під час огляду, є безпідставними, в зв'язку з чим не приймаються судом до уваги.
При цьому, сторона відповідача мала можливість надати суду висновок експерта щодо вартості пошкодженого автомобіля, який складений за їх ініціативою, або звернутися до суду з клопотанням про проведення повторної експертизи, однак таких дій не вчинила.
Відповідно до ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 матеріальної шкоди у сумі 121 000 гривень 00 копійок, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, стороною позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, яка оцінена у 24 000 гривень 00 копійок.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно ч.3 ст.23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» від 31 березня 1995 року №4, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних і т.д.), які випробував позивач, характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Разом з тим, відповідно до п.1 ч.1 ст.1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, особисті немайнові права.
Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є такими, що випливають з правовідносин, які нерозривно пов'язані з особою, якій така шкода завдана, в зв'язку з чим, в силу ч.1 ст.1219 ЦК України, не допускають правонаступництва.
Згідно п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
З врахуванням викладеного, провадження у даній справі в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральної шкоди у сумі 24 000 гривень 00 копійок, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, підлягає закриттю.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно ч.3-6 ст.139 ЦПК України, експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. Суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов'язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно такої сторони в межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Так, позивач під час розгляду даної цивільної справи сплачено 4461 гривня 86 копійок за проведення автотоварознавчої експертизи, що підтверджується рахунком №1350 від 14 квітня 2021 року (а.с.148).
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги у частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_4 матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на підтвердження якої проведена судова автотоварознавча експертиза, підлягають задоволенню у повному обсязі, суд вважає за необхідне у повному обсязі стягнути відповідача на користь позивача витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи у сумі 4461 гривню 86 копійок.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно квитанції №28250 від 20 січня 2020 року, позивачем при подачі до суду позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 1450 гривень 00 копійок.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню виключно в частині матеріальної шкоди у сумі 121 000 гривень 00 копійок, а в іншій частині провадження у справі підлягає закриттю, відтак, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути частину сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду, а саме 1210 гривень 00 копійок, що є 1 відсотком від ціни позову в частині стягнення матеріальної шкоди.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.4, 5, 13, 76-82, 89, 102, 106, 110, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 121000 (сто двадцять одна тисяча) гривень 00 копійок, витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи у сумі 4461 (чотири тисячі чотириста шістдесят одна) гривня 86 (вісімдесят шість) копійок та судові витрати по оплаті судового збору за подання позову у сумі 1210 (одна тисяча двісті десять) гривень 00 копійок, а всього - 126671 (сто двадцять шість тисяч шістсот сімдесят одна) гривня 86 (вісімдесят шість) копійок.
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в частині стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - закрити на підставі п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач - ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 .
Відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 .
Повний текст рішення складено 07 лютого 2022 року.
Головуючий Т.В. Ігнатенко