ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 13/26530.06.10
За позовом Закрите акціонерне товариство "Автомобільна група "ВІПОС"
до Закрите акціонерне товариство "Українська екологічна страхова компанія"
про стягнення 7779,15 грн.
Суддя І.Д. Курдельчук
Представники:
від позивача Журавель В.В. -дов. № 21/2009 від 19.01.09,
від відповідача не з'явились.
Обставини справи і СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача -Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія” про стягнення 4860,73 грн. пені, 2119,58 грн. збитків від інфляції, 798,84 грн. 3 % річних, а всього 7779,15 грн.
Відповідач Ухвали суду не виконав. Письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог не надав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило
Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
29.04.2005р. між Закритим акціонерним товариства “Українська екологічна страхова компанія”та Закритим акціонерним товариством “Автомобільна група “Віпос”було укладено генеральний договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № КИ 14-10/05-01.
Об'єктом страхування за зазначеним договором є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної споживачами (покупцями) реалізованих страхувальником автомобілів марки Ауді, протягом третього року їх експлуатації з дня продажу нового автомобіля, внаслідок дефектів (істотних недоліків) з вини заводу виробника під час виконання страхувальником своїх гарантійних зобов'язань.
Відповідно до п.1.2. договору відповідач зобов'зувався при настанні страхового випадку (вимоги, пов'язані з істотними недоліками проданих страхувальником автомобільних засобів, які відповідають гарантійним умова) здійснити виплату страхового відшкодування.
У виконання умови договору між позивачем та відповідачем було складено страхові акти, які були підписані сторонами та передані відповідачу для виконання на підставі відповідних актів приймання-передачі.
Зазначені страхові акти являються собою узгодження між сторонами суми страхового відшкодування, що підлягає виплаті позивачу, та є підставою для перерахування суми страхового відшкодування на рахунок позивача.
Сторонами були складені відповідні акти та передані відповідачу для проведення розрахунків.
Судом встановлено, що відповідачем проведено розрахунки з порушенням строків передбачених умовами договору.
Відповідно до п.15.3. договору № КИ 14-10/05-01 від 29.04.2005р. за несвоєчасну виплату страхового відшкодування відповідач сплачує позивачем пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно виплаченої суми страхового відшкодування за кожний день прострочки.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Частиною 2 статті 8 Закону України “Про страхування” страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”страховик має прийняти рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування та протягом трьох робочих днів мас направити заявникові своє рішення.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.15.3. договору № КИ 14-10/05-01 від 29.04.2005р. за несвоєчасну виплату страхового відшкодування відповідач сплачує позивачем пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно виплаченої суми страхового відшкодування за кожний день прострочки.
Отже, порушення відповідачем умов, передбачених п. 15.3 Договору № 14-10/05-01 від 29.04.2005р., є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.
Тому, Позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.
Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 4860,73 грн.
Вимоги позивача щодо стягнення трьох відсотків річних у сумі 798,84 грн. та втрат від інфляції у сумі 2119,58 не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Однак, не всі суспільні відносини, які підпадають під поняття страхування у власному розумінні цього слова, мають форму цивільних правовідносин та підпадають під дію Цивільного кодексу України.
Відносини по обов'язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, які по своїй суті є організаційно-правовою формою гарантованого державою забезпечення права потерпілих осіб внаслідок дії (взаємодії) джерел підвищеної небезпеки на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пригоди.
Дані правовідносини, як зазначалось, врегульовані положеннями Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Відповідно до преамбули Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” його положення регулюють відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до положень ст.22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик відшкодовує шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до положень ст.29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Норма ст.1192 ЦК України встановлює два основні способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: - відшкодування шкоди в натурі (передача речі такого ж роду і такої ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо). Даний спосіб може бути застосований, якщо відшкодування шкоди в натурі взагалі є можливим; - відшкодування завданих збитків в повному обсязі.
Визначення збитків надається статтею 22 ЦК України, відповідно до якої збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки).
Право вибору способу відшкодування шкоди належить потерпілому. Саме за його заявою суд виносить рішення про покладення на відповідальну особу обовязку відшкодувати шкоду в натурі або відшкодувати завдані збитки в грошовій формі.
Основний обов'язок відповідача - відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу пошкодженим внаслідок взаємодії ТЗ.
Як встановлено, до позивача на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування”, перейшло право вимоги, яке Дорошенко Д.Г. мав до відповідача, як страховика цивільної відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки.
За таких обставин, господарський суд, дійшов висновку про відсутність грошового зобов'язання відповідача перед позивачем, що виключає покладення відповідальності за його порушення.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування уточнених позовних вимог.
В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його уточнені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Українська екологічна страхова компанія” (03062, м. Київ, пр.. Перемоги, 67, АПК-3, к. 303, 03150, м. Київ, вул.. Димитрова, 5-б, код ЄДРПОУ 30729278) на користь Закритого акціонерного товариства “Автомобільна група “Віпос” (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 9-а, код ЄДРПОУ 24581332) 4860 грн. 73 коп. пені, 63 грн. 73 коп. державного мита та 147 грн. 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя І.Д. Курдельчук