Справа №522/11818/21
Провадження № 2/522/1532/22
27 січня 2022 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Семешиної Л.В.
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про відшкодування матеріальної шкоди,
До Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про відшкодування матеріальної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач, ОСОБА_1 , є власником легкового автомобіля CHEVROLЕT AVEO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .Вказував, що 28.12.2020р. близько 00-10 год. ранку на припаркований біля будинку, в якому мешкає позивач, автомобіль марки CHEVROLЕT AVEO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску впало дерево. Позивач негайно повідомив про подію КП «ЖСК Фонтанський» та Шевченківське ВП Приморського відділу поліції у м.Одесі в Одеській області. Факт падіння дерева на автомобіль позивача був зафіксований у відповіді Шевченківське ВП Приморського відділу поліції у м.Одесі в Одеській області та рекомендовано звернутись до КП «Міськзелентрест».Після звернень до КП «Міськзелентрест» від 02.02.2021 року позивачу було рекомендовано звернутися до ЖКС, за адресою падіння дерева. Між тим, згідно відповіді КП ЖКС «Фонатнський» від 09.02.2021 року позивачу стало відомо, що дерево, що впало на його ТЗ, не знаходиться на їх балансі. З посиланням на те, що виконавчим комітетом Одеської міської ради не визначено балансоутримувача зелених насаджень, які розташовані на прибудинковій території за адресою, м. Одеса, вул. Сегедська, буд.21 , та враховуючи те, що саме на виконавчий комітет Одеської міської ради покладено обов'язок забезпечити їх належне та безпечне функціонування та експлуатацію у спосіб, що унеможливить її вплив на мешканців міста та пошкодження її майна, ну думку позивача обов'язок з відшкодування заподіяної йому майнової шкоди внаслідок падіння дерева у даному випадку повинно бути покладено саме на виконавчий комітет Одеської міської ради.
Посилався на те, що відповідно до Звіту з визначення вартості матеріальних збитків колісного транспортного засобу від 25.01.2020 року, виконаного судовим експертом-автотоварознавцем Вітвіцьким І.І., вартість матеріального збитку пошкодженого КТЗ CHEVROLET AVEO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 32896, 20 грн. За виконання Звіту з визначення вартості матеріальних збитків колісного транспортного засобу позивачем було сплачено 2000.00 грн.. Отже, загальна сума завданих позивачу збитків становить 34896,20 грн., яку позивач просив стягнути із відповідача. Також просив стягнути на його користь витрати по сплати судового збору у сумі 908 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 4000 грн..
Матеріали справи суддя отримала 25.06.2021 року.
Ухвалою суду від 02.07.2021 року провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи в загальному позовному порядку з призначенням підготовчого засідання.
У підготовче засідання 19.07.2021 року сторони не з'явилися, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надала суду заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутністю. Також просила закрити підготовче засідання по справі та призначити її до розгляду по суті.
Представник Виконавчого комітету ОМР у підготовче засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Заяв, клопотань та відзиву на позов суду не надали. Заяв, клопотань щодо розгляду справи за відсутністю сторони відповідача суду також не було надано.
Ухвалою суду від 19.07.2021 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено до розгляду по суті на 13.10.2021 року.
До суду 29.07.2021 року надійшов відзив на позов від представника Виконавчого комітету Одеської міської ради Грабовського В.О. (а.с.77-116), згідно якого зазначив, що Виконавчий комітет Одеської міської ради є неналежним відповідачем по даній справі, а також оскільки балансоутримувачем будинку 21 по вул. Сегедська в м.Одесі є ОСББ «СЕГЕД 21-23», тому обов'язок по утриманню даного багатоквартирного будинку та прибудинкової території покладається на відповідне об'єднання. Також заперечували щодо наданого позивачем експертного висновку, посилаючись на те, що судовий експерт Вітвіцький І.І. у своєму висновку не зазначив про те, що він попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, та на даний висновок підготовлено для подання до суду. Отже, з урахуванням позицій Великої Палати Верхового Суду (справа №522/1029/18), вважають, що наданий позивачем висновок судового експерта не відповідає вимогам чинного законодавства на момент звернення позивачем до суду та не може бути належним і допустимим доказом, яким встановлено розмір матеріальної шкоди, заданої позивачу. Додатково посилались на те, що виконавчий комітет Одеської міської ради у встановленому порядку взагалі не був повідомлений щодо проведення такої експертизи судовим експертом Вітвіцьким І.І.. За викладеного просили відмовити у позові повністю.
У зв'язку з неявкою представника відповідача, поданням ним відповідного клопотання, розгляду справи 13.10.2021р. у присутності представника позивача був відкладений на 01.12.2021р..
У судовому засіданні 01.12.2021 року за клопотання представника відповідача було поновлено строк та прийнято до розгляду відзив на позов; також за клопотанням представника позивача долучено до матеріалів справи фотокартки. З наданням часу на ознайомлення з матеріалами справи, по справі було оголошено перерву до 27.01.2022 року.
У судовому засіданні 27.01.2022 року були присутні : позивач та його представника - ОСОБА_2 , які позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі, наполягаючи на тому, що саме виконком є належним відповідачем по справі; також була присутня представник відповідача - Лебедєва Д.Ф. , яка заперечувала проти позову та просила відмовити в його задоволенні за обставин, викладених у відзиві на позов.
Суд, вивчивши матеріали справи, додані до неї документи, оцінивши надані сторонами докази, а також заслухавши їх пояснення, прийшов до наступних висновків.
Із матеріалів справи судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , є власником легкового автомобіля CHEVROLЕT AVEO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
28 грудня 2020р. близько 00-10 год. ранку на припаркований вздовж узбіччя дороги, у незабороненому місці, біля будинку №21 по вул. Сегедській у м. Одесі автомобіль марки CHEVROLЕT AVEO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року, випуску впало дерево.
За фактом настання даної події позивача звернувся до Шевченківське ВП Приморського відділу поліції у м.Одесі в Одеській області, про що зафіксоване в листі ВП від 05.01.2021 року (а.с.4) та рекомендоване було позивачу звернутись з питань відшкодування завданої шкоди до КУ «Міськзелентрест».
На замовлення позивача, за договором №69/20 від 30.12.2020 року, виконавець Вітвіцький І.І. провів експертне дослідження по визначенню матеріального збитку та вартості відновлювального ремонту автомобіля CHEVROLET AVEO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті падіння дерева, що сталося 28.12.2020 року.
Відповідно до Звіту з визначення вартості матеріальних збитків колісного транспортного засобу від 25.01.2020 року (а.с.13-56), виконаного судовим експертом-автотоварознавцем Вітвіцьким І.І., вартість матеріального збитку пошкодженого КТЗ CHEVROLET AVEO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 32 896, 20 грн..
За виконання даного Звіту з визначення вартості матеріальних збитків колісного транспортного засобу позивачем було сплачено кошти у сумі 2000.00 грн., про що свідчить квитанція від 11.01.2021 року (а.с.57).
Зазначений висновок відповідач не оспорював .
Вирішуючи спір суд виходить з наступного.
Згідно з п.9 ст.10 закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення контролю за станом благоустрою та утриманням територій, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, їх озелененням, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
У відповідності до ст.12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
Пунктом 4 ч.1 ст.13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що до об'єктів благоустрою населених пунктів належать території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.
Згідно з ч.2 ст.15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних основах залучати для цього інші підприємства.
У ст.25, ч.1 ст.28 закону «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір про утримання та благоустрій прибудинкової території. Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.
Згідно п.3.1.3. Правил благоустрою території міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 року №1631-VI, до об'єктів благоустрою населених пунктів належать:
1) території загального користування:
- парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку; парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики;
- пам'ятки культурної та історичної спадщини;
- майдани, площі, бульвари, проспекти;
- вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки;
- пляжі;
- кладовища;
- території для експлуатації фонтанів, бюветних комплексів та гідротехнічних комплексів ставків;
- інші території загального користування;
2) прибудинкові території;
3) території будівель та споруд інженерного захисту територій;
4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.
4.2. Утримання зелених насаджень включає їх охорону, створення нових зелених насаджень, догляд за існуючими, захист від шкідників і хвороб, огляд, капітальний і поточний ремонт, облік, розвиток зелених зон.
Відповідно до п.2.1. Правил утримання зелених насаждень у населених пунктах України,
Зелені насадження загального користування - зелені насадження, які розташовані на території загальноміських і районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та відпочинку; на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських садів і садів житлових районів, міжквартальних або при групі житлових будинків; скверів, бульварів, насадження на схилах, набережних, лісопарків, лугопарків, гідропарків і інших, які мають вільний доступ для відпочинку. Підпунктами 1, 2 пункту 4.14. Правил благоустрою території міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 року №1631-VI, передбачено, що відповідальність за збереження зелених насаджень, догляд за ними, видалення сухостійних, пошкоджених хворобами та шкідниками зелених насаджень на вулицях перед будівлями до проїжджої частини, всередині квартальних насаджень та насаджень районів міста покладається на балансоутримувачів, власників, користувачів жилих, громадських, промислових будівель та споруд, а також на балансоутримувачів, власників, користувачів будівель підприємств побуту, торгівлі, закладів освіти, охорони здоров'я, розташованих на території житлової забудови, а на територіях підприємств, а також прилеглих до них ділянках і санітарно-захисних зонах на дані підприємства.
Згідно п.5.1.2. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів об'єктів благоустрою державної та комунальної форм власності.
Згідно з п.п.10, 11 п.7.2 Правил благоустрою території міста Одеси, на територіях, які належить прибирати, необхідно проводити весь комплекс робіт, спрямований на наведення та постійне підтримання чистоти і порядку, збереження зелених насаджень, а саме: регулярно знищувати бур'яни, скошувати траву заввишки більше 10 см, видаляти сухостійні дерева та чагарники, видаляти сухе та поламане гілля та забезпечувати їх вивезення. Видалення сухостійних дерев та чагарників провадиться на підставі рішення Компетентного органу; проводити заходи, що забезпечують збереження насаджень, квітників, газонів, а також заходи по боротьбі зі шкідниками та хворобами зелених насаджень шляхом укладання відповідних договорів із спеціалізованими підприємствами.
Відповідно до п.5.5. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 року №105, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 27.07.2006 року за №880/12754, відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.
Розділом 9 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України встановлено, що виробничий процес утримання об'єктів зеленого господарства включає: догляд за деревами і чагарниками, живоплотами, виткими рослинами, квітниками, газонами, садовими доріжками та майданчиками, малими архітектурними формами; захист зелених насаджень від шкідників і хвороб, садіння квітів, створення газонів, видаленням окремих дерев, садіння окремих дерев, видалення аварійних дерев, санітарне очищення території об'єкта благоустрою. Пунктом 9.1.11.3 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України передбачено, що під час проведення щорічних обстежень зелених насаджень потрібно виявляти аварійні дерева.
Згідно з п.9.1.12. вказаних Правил, аварійним вважається дерево, яке може становити загрозу для життя і здоров'я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебуває у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі.
Крім того, відповідно до розділу 12 Правил, з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюються їх загальні, часткові та позачергові огляди. Загальні огляди проводяться двічі на рік навесні та восени. При загальному огляді обстежують усі елементи об'єктів благоустрою, а при частковому лише окремі елементи. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо. Огляд проводять: балансоутримувач об'єкта, власник чи користувач земельної ділянки, а за даними обстежень складають відповідні акти.
Таким чином, відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі зелених насаджень, уповноважені органами місцевого самоврядування підприємства, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень.
Правилами визначено, що балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.
Ураховуючи вищевикладене, суд вбачає, що відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобіля позивача повинно здійснюватися особою у власності або на балансі якої перебуває земельна ділянка, на якій розташоване дерево, яке впало та пошкодило автомобіль.
Відповідно до пп.7 п. «а» ч.1 ст.30 закону «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах із цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Тобто організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень належить до відання саме виконавчого органу міської ради, а обов'язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень за адресою: м. Одеса, вул. Сегедська, 21.
При вирішенні аналогічного спору Верховний Суд у постанові від 04 квітня 2018 року у справі №2-1474/11, дійшов такого ж висновку, а саме, «організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень належить до відання саме виконавчого органу міської ради, а тому обов'язок відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева не може бути покладено на Дніпровську міську раду як орган місцевого самоврядування».
Згідно відповіді КП ЖКС «Фонтанський» від 09.02.2021р. позивачу стало відомо, що дерево, яке впало на його ТЗ за адресою м. Одеса, вул. Сегедська, 21 , не знаходиться на їх балансі (а.с.12).
Також із боку відповідача суду не надано доказів того, що зелені насадження, розташовані вздовж внутрішньо квартальної дороги за адресою м. Одеса, вул. Сегедська, 21 , були передані та прийняті на баланс відповідного ОСББ «СЕГЕД 21-23».
Також у матеріалах справи відсутні докази того, що це дерево було передано на баланс будь-якому іншому підприємству та щодо наявності відповідного факту стороною відповідача не було надано належних та допустимих доказів.
Підсумовуючи усе вищенаведене вбачається, що до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а у разі не визначення виконавчим органом балансоутримувачів, які мають належним чином доглядати за зеленими насадженнями у тому числі і деревами та вживати усі необхідні заходи для безпечного знаходження громадян, а також їх майна на території, яка підвідомча таким балансоутримувачам, відповідальність несе виконавчий орган місцевої ради.
Згідно з ч.3 ст.386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
У відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.1 ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
На думку суду, позивачем доведено факт завдання йому шкоди в результаті падіння дерева на автомобіль позивача, протиправну бездіяльність відповідача, яка виразилась у невизначені балансоутримувача цього зеленого насадження, причинний зв'язок між ними, а відповідач відповідно до вимог статей 10-13, 49, 81, 89 ЦПК України року це не спростував і не довів відсутності своєї вини та відсутність підстав відшкодування шкоди.
Отже, виходячи із викладеного суд дійшов висновку про безпідставність тверджень представника відповідача з приводу того, що виконком Одеської міської ради є неналежним відповідачем у справі.
Ураховуючи те, що саме на виконавчий комітет Одеської міської ради покладено обов'язок визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а в даному випадку останнім не було визначено балансоутримувача, суд дійшов висновку, що обов'язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева у даному випадку повинно бути покладено саме на виконавчий комітет Одеської міської ради.
У ч.2 ст.1166 ЦК передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Тобто в деліктних зобов'язаннях передбачено презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч.2 ст.1192 ЦК України).
У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Тобто в деліктних зобов'язаннях передбачено презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина 2 статті 1192 ЦК України).
Аналіз наведених норм, із урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.
Єдиною та достатньою обставиною у цій справі, яка б свідчила про відсутність вини відповідача у заподіянні шкоди позивачу, а як наслідок і відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку її відшкодувати, було б заподіяння такої шкоди у зв'язку із дією об'єктивних обставин, зокрема те, що падіння дерева на автомобіль відбулося внаслідок злив, ураганів, сильних вітрів тощо.
Однак, будь-яких відомостей щодо таких обставин відповідачем не надано, свої заперечення проти вимог позивача виконавчий комітет Одеської міської ради не підтверджує будь-якими належними та допустимими доказами, що є її процесуальним обов'язком як учасника справи, а лише ґрунтує на припущеннях.
При цьому, позивач не зобов'язаний доказувати вину відповідача у заподіянні шкоди. Натомість саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві. Проте, виконавчий комітет Одеської міської ради жодного доказу відсутності своєї вини ані до суду не надала.
Факт падіння дерева на належний позивачу автомобіль та завдання в зв'язку з цим транспортному засобу механічних пошкоджень, а також розмір заподіяної шкоди підтверджуються матеріалами справи та не спростовано відповідачем.
При цьому, суд не погоджується з доводами представника відповідача з приводу того, що експертний звіт від 25.01.2021 року складений експертом Вітвіцьким І.І., не є належним доказом по справі, оскільки суд вбачає, що про відповідальність за невиконання або неналежного виконання свої зобов'язань експерт був обізнаний у договорі №69/20 від 30.12.2020 року про проведення експертного дослідження.
Окрім того, з боку відповідача не було надано будь-яких доказів щодо спростування розміру завданих збитків, не було заявлено відповідного клопотання щодо проведення експертного дослідження у рамках розгляду даної справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з виконавчого комітету Одеської міської ради на користь позивача матеріальної шкоди у сумі 34 896, 20 грн., з яких вартість відновлювального ремонту - 32 896,20 грн. та вартість послуг експертного дослідження - 2000 грн..
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, зокрема належать витрати на правову допомогу.
Згідно ст. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У матеріалах справи наявний витяг №18/V з договору про надання правової допомоги від 11.05.2021 року (а.с.60), згідно якого адв. ОСОБА_2 взяла на себе обов'язки з представництва інтересів ОСОБА_1 , зокрема, у суді.
Між тим, із боку позивача не було надано належних доказів щодо вартості таких послуг та їх оплати, за викладеного суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення на його користь 4000 грн. - коштів , сплачених за надання правничої допомоги.
Між тим, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн..
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
На підставі викладеного та керуючись ст.15-16, 22-23, 386, 1166, 1173, 1192 ЦК України,Законом України «Про благоустрій населених пунктів», ст.ст.2, 4, 10-13, 43, 49, 51, 64, 76, 81, 82, 89, 95, 133, 141, 210, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України; суд -
Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути із виконавчого комітету Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 04056919, місцезнаходження м. Одеса, пл. Думська, 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_2 ) відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 34 896, 20 грн. (тридцять чотири тисячі вісімсот дев'яносто шість гривень 20 копійок), судовий збір у розмірі 908, 00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
У частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення суду виготовлено 06.02.2021 року.
Суддя: Домусчі Л.В.